Як розпізнати симптоми гіпертонічного кризу і надати першу допомогу?

Гіпертонічний криз — це невідкладний стан, який виникає на фоні раптового підвищення артеріального тиску (АТ) до 200/110 мм рт. ст. і несе в собі реальну загрозу для життя хворої людини. Захворювання діагностується приблизно у 2% гіпертоніків. Його тривалість може коливатися у проміжку від декількох годин до днів.

Важливо розуміти, що раптове погіршення загального стану у кожного пацієнта настає при різних показниках кров’яного тиску.

Одні люди починають погано себе почувати при систолічному АТ 160-170 мм рт. ст., а інші нормально переносять ПЕКЛО 200-220 мм рт. ст.

Зміст

• Що сприяє розвитку кризового стану?
• Сучасна класифікація
• Клінічна картина
• Особливості захворювання в дитячому віці
  • Симптоми захворювання у дітей
• Як надати першу допомогу?
• Лікарська допомога
• Як допомогти гипертонику в домашніх умовах?
• Життя після кризи
• Чи можна попередити захворювання і як убезпечити себе від розвитку його рецидивів?

Що сприяє розвитку кризового стану?

Найчастіше гіпертензивний криз виникає на фоні гіпертонії, але може прогресувати і при захворюваннях внутрішніх органів, наприклад, феохромоцитомі, тиреотоксикозі, цукровому діабеті, нефропатіях різного генезу. Як правило, головним провокуючим фактором є сильний стрес або нервове перенапруження, зловживання алкоголем тощо.

Серед основних причин гіпертонічного кризу виділяють:

• спадкова схильність;
• грубі порушення з боку психіки людини, регулярні стресові навантаження на нервову систему, неврози;
• проблеми ендокринного характеру;
• гормональний дисбаланс у жінок (передменструальний синдром, клімакс);
• надмірне вживання заборонених продуктів харчування для гіпертоніків і солі;
• важкі умови праці;
• зловживання спиртними напоями та куріння;
• важкі форми остеохондрозу шийного сегмента хребта;
• хронічна ренальна недостатність;
• різка зміна погодних або кліматичних умов;
• самостійна скасування гіпотензивних препаратів.

Будь-яка із зазначених вище причин може стати поштовхом до розвитку симптомів складного кризи зі всіма його наслідками. Тому пацієнтам з діагностованою гіпертонічною хворобою або людям, схильним до підвищення кров’яного тиску, слід бути обачними та намагатися уникати шкідливих для здоров’я факторів.

Сучасна класифікація

В даний час прийнято розрізняти три основних різновиди цього патологічного стану, в залежності від механізмів його розвитку:

• еукінетичній тип протікає дуже швидко, супроводжується одночасним зростанням систолічного і діастолічного тиску і нерідко веде до ускладнень, серед яких лівошлуночкова недостатність і набряк легень;
• гіпокінетичний тип, клінічні ознаки якого виявляються повільно, супроводжується підвищенням діастолічного тиску;
• гіперкінетичний тип виникає на тлі різкого стрибка систолічного тиску і на практиці проявляється появою в пацієнта пульсуючих головних болів, нудоти, блювання, відчуття жару по всьому тілу тощо.

Кардіологи виділяють 1 і 2 типи гіпертонічної кризи. Для кожного з них характерною є своя специфічна симптоматика. Від грамотної діагностики типу недуги залежить не тільки правильність діагнозу, але і вибір адекватної тактики лікування, дієвої у конкретному випадку.

Гіпертонічний криз 1 типу діагностується переважно у пацієнтів молодого віку, які страждають неускладненими формами гіпертензії. Цей варіант недуги проявляється наступними симптомами:

• різким підвищенням систолічного тиску;
• появою тахікардії, коли чсс може частішати до 110-150 ударів у хвилину;
• наростанням головного болю пульсуючого характеру;
• нудотою з епізодичною блювотою і проносом;
• розвитком почуття страху смерті;
• виникненням вегетативних розладів, серед яких жар тіла, підвищення пітливості.

Захворювання першого типу виникає різко і в більшості клінічних випадків йому передує емоційне напруження або сильний стрес. Така недуга протікає стрімко протягом декількох годин і рідко викликає ускладнення.

Гіпертонічний криз 2 типу зустрічається переважно у пацієнтів зі складними формами гіпертонії. Найчастіше ця недуга вражає представників старшого покоління із значним стажем хвороби. При цьому варіанті розвитку у хворих визначаються наступні симптоми:

• поступове зростання діастолічного тиску;
• наростання набряку м’яких тканин на фоні брадикардії, коли пульс знижується до 40-50 ударів на хвилину;
• загальмованість, іноді сплутаність свідомості;
• нудота і блювання на фоні головних болів давлячого характеру;
• погіршення зору і слуху;
• порушення чутливості в кінцівках;
• зростання ризику розвитку ускладнень, серед яких інфаркт, інсульт та інші.

Залежно від виникнення ускладнень, прийнято виділяти ускладнену і неосложненную форму захворювання. При другому варіанті розвитку подій патологічна симптоматика дуже швидко наростає, але її прояви утримуються недовго і вже через два-три години пацієнт повертається до звичайного життя. Неускладнені кризи діагностуються переважно у хворих з легкими формами перебігу гіпертонії і не несуть в собі загрози для життя людини.

Інша справа – ускладнена форма. Цей стан виникає у пацієнтів, які страждають гіпертонічною хворобою на другий або третій стадії розвитку. Самим частим варіантом перебігу недуги є церебральний, який супроводжується гострими порушеннями мозкового кровообігу за типом енцефалопатії та інсульту з розладами зору, мови, рухової активності і чутливості.

Гіпертензивний церебральний криз потребує негайної невідкладної допомоги. В іншому випадку людина ризикує на все життя залишитися інвалідом. Ускладнена форма хвороби може протікати з розвитком інфаркту міокарда, набряку легенів, розриву аневризми аорти або тромбозу легеневих артерій.

Клінічна картина

Ускладнений гіпертонічний криза, також як і неускладнений тип захворювання, що характеризується появою у пацієнтів низки скарг, серед яких основною залишається різке підвищення артеріального тиску до високих показників. Незалежно від виду гіпертонічного кризу, лікарі виділяють ряд загальних симптомів хвороби, серед яких:

• раптовий стрибок артеріального тиску до показників не менш 200/110 мм рт. ст.;
• кардіалгії і сильне серцебиття;
• головні болі, переважно в потиличній і тім’яній зоні, які мають пульсуючий або стискаючий характер;
• виражене запаморочення з короткочасною втратою свідомості;
• поява миготять «мушок» перед очима;
• носова кровотеча;
• сильна задишка;
• нудота і блювота, яка не приносить полегшення;
• розвиток нападу панічної атаки з наростаючим страхом смерті;
• порушення чутливості у кінцівках, мовою;
• сонливість.

Основні симптоми гіпертонічного кризу характерні для різних варіантів перебігу недуги. Вогнищева симптоматика виникає при розвитку ускладнень з боку серця і головного мозку і потребує більш детальної діагностики у відділенні неврології або кардіології, а також спеціальної медикаментозної корекції та професійної реабілітації.

На фоні гіпертонічного кризу можуть виникати такі ускладнення, як:

• гостре порушення коронарного кровообігу з розвитком в товщі міокарда зон ішемії і некрозу (інфаркт);
• ішемічне або геморагічне поразку церебральної тканини (інсульт);
• аритмія або патологічне зміна частоти серцевих скорочень;
• набряк легеневої та мозкової тканини;
• ниркова недостатність, як результат порушення ренального кровотоку;
• гіпертонічна ретинопатія (пошкодження сітківки ока).

Особливості захворювання в дитячому віці

Гіпертонічний криз у дітей в різних вікових групах має неоднакове походження. У новонароджених малюків захворювання розвивається в результаті родової травми, токсикозу у матері під час вагітності, складних алергічних реакцій і важкої дегідратації.

У дитини у віці до десяти років головною причиною появи симптомів і наслідків гіпертонічної кризи є ендокринна патологія (феохромоцитома, тиреотоксикоз), а також хвороби нирок.

Критичне підвищення артеріального тиску у підлітків виникає з-за вегетосудинної дисфункції і гормонального дисбалансу.

Симптоми захворювання у дітей

Ознаки захворювання у дитини мало чим відрізняється від ознак хвороби у дорослої людини. Маленькі пацієнти скаржаться на головні болі, нудоту і блювоту, запаморочення, погане самопочуття і зниження життєвої активності. Захворювання у дітей протікає на тлі сонливості, панічної атаки, нервового збудження, приглушенности серцевих тонів і змін частоти пульсу. У немовлят може незначно підвищуватися загальна температура тіла.

Як надати першу допомогу?

Невідкладна допомога в домашніх умовах повинна бути негайною і грамотної, що дозволить не тільки усунути патологічні симптоми у пацієнта, але й убезпечити його організм від імовірності розвитку тяжких і небезпечних для життя ускладнень. Порядок нескладних дій повинен виконуватися дуже точно, так як саме від цього залежить виживання пацієнта.

У схемі долікарської невідкладної допомоги при гіпертонічному кризі виділяють кілька послідовних маніпуляцій:

• негайний виклик лікаря або виклик бригади швидкої допомоги (краще, якщо його буде здійснювати здоровий чоловік, який знаходиться біля хворого);
• створення за допомогою подушок зручного положення потерпілого в ліжку, коли його тіло знаходиться напівлежачи;
• забезпечення вільного доступу повітря до легенів пацієнта шляхом відкривання вікон, розстібання верхніх гудзиків на сорочці, знімання краватки;
• треба відкрити вікна, при цьому слід самого гіпертоніка укутати теплою ковдрою;
• біля ніг необхідно укласти зігріваючу грілку або пляшку з гарячою водою замість неї;
• якщо людина приймає препарати від підвищеного тиску, важливо дати йому поза чергою звичну дозу медикаменту;
• при необхідності і наявності людині можна дати корвалол в краплях, таблетку нітрогліцерину під мову, фурасемид у випадку розвитку набряку.

Природно, перша невідкладна допомога при гіпертонічному кризі вкрай необхідна, так як дозволяє стабілізувати стан пацієнта до приїзду бригади медиків і попередити розвиток у нього важких ускладнень. Але при її наданні слід бути гранично уважним, особливо якщо мова йде про застосування медикаментів.

Пропонуючи хворій людині гіпотензивні препарати, потрібно поцікавитися, чи немає у нього на них алергії. Крім цього, не варто зловживати з прийомом нітрогліцерину. Нітрати не повинні вживатися в крайніх випадках при критичних показниках тиску з-за високого ризику розвитку колапсу.

Надання першої медичної допомоги повинно проходити під суворим моніторингом артеріального тиску. АТ слід вимірювати на обох руках. Не буде зайвим зафіксувати пульс потерпілого. Всі ці дані варто передати кваліфікованого медичного персоналу. Перша допомога при гіпертонічному кризі – важлива частина вторинної профілактики наслідків недуги, яка дозволить вберегти його здоров’я і не допустити ускладнень з боку серця або ЦНС.

Лікарська допомога

При різкому підвищенні артеріального тиску хворому людині необхідно викликати “швидку допомогу”, медики якої мають у своєму розпорядженні усіма необхідними ліками, що дозволяють усунути невідкладний стан. Екстрена терапія гіпертонічного кризу на догоспітальному етапі передбачає введення гіпотензивних препаратів, здатних швидко знизити АТ:

• Клофелін (володіє миттєвим гіпотензивним ефектом);
• Лазикс або Фуросемід (дозволяє знизити АТ і попередити набряк легенів, а також головного мозку);
• Дибазол (ін’єкція вводиться пацієнтам старшого віку для зниження серцевого викиду крові);
• Бензогексоній (ганглиоблокатор для швидкого купірування гіпертонічного кризу).

Всі медикаментозні засоби для досягнення негайного ефекту слід вводити внутрішньовенно, згідно з протоколом. Вибір препарату залежить від декількох чинників, серед яких вік пацієнта, наявність в анамнезі гіпертонії і гіпертонічних кризів, загальний стан потерпілого, показники величини АТ, реакція людини на комплекс доврачебных заходів, клінічні ознаки розвитку ускладнень.

Негайної госпіталізації потребує ускладнений гіпертонічний криз, що супроводжується появою симптомів наступних невідкладних станів:

• інсульт головного мозку;
• інфаркт міокарда та ознаки гострої ішемії серцевого м’яза;
• миготлива аритмія, коли пульс перевищує 180 ударів у хвилину;
• лівошлуночкова недостатність;
• наявність у пацієнта церебральної пухлини;
• наростання симптомів серцевої недостатності.

Якщо медикам швидкої допомоги вдається купірувати напад без виникнення ускладнень, пацієнта не обов’язково поміщати в стаціонар.

У такому разі достатньо спостереження дільничного терапевта та періодичного контролю стану артеріального тиску.

Як допомогти гипертонику в домашніх умовах?

На жаль, не завжди є можливість зробити екстрений виклик швидкої допомоги. При такому варіанті розвитку подій доводиться лікувати гіпертонічний криз в домашніх умовах. Подібний спосіб купірування нападу особливо цінується серед гіпертоніків зі стажем, які проживають у місцевості, віддаленій від великих населених пунктів. У таких хворих завжди під рукою повинна бути спеціально складена аптечка з гіпотензивними препаратами та шприцами для внутрішньом’язового введення.

Для лікування гіпертонічного кризу в домашніх умовах рекомендуються такі препарати, як:

• Фуросемід або Лазикс;
• Дибазол;
• Папаверин і Но-шпа (Дротаверин);
• вітаміни групи В.

Не слід забувати, що будь-сечогінний засіб вимиває із організму калій. Це вкрай негативно позначається на роботі серцевого м’яза і може спровокувати розвиток симптомів серцевої недостатності. Саме тому прийом Фуросеміду (Лазикс) слід поєднувати з вживанням Панангина (препарат калію) в дозі 1 таблетка 3 рази в день.

У випадку домашнього лікування важливо не перестаратися і не збити артеріальний тиск дуже низько. Різке падіння артеріального тиску суттєво пригнічує нормальний кровотік, зменшує приплив кисню до життєво важливих органів і погіршує загальне самопочуття хворої людини.

При підозрі на ускладнену форму слід негайно звертатися за кваліфікованою допомогою, навіть якщо у потерпілого ще не проявилися основні ознаки інсульту або інфаркту.

Життя після кризи

Незалежно від того, скільки триває сам напад, життя людини, який особисто зіткнувся з цією проблемою, вже ніколи не буде колишньою. Навіть коли найскладніший період хвороби залишається позаду, попереду хворого чекають численні випробування і відновлення, тривалість якого може займати від декількох тижнів до декількох місяців.

В період реабілітації людині слід уникати:

• фізичних навантажень, занять спортом;
• нервових напружень і стресових ситуацій;
• відвідувань лазні;
• тривалих переглядів телевізора;
• перебування в галасливих компаніях.

Дуже важливо, щоб гіпертонік дотримувався дієти, повністю відмовився від солі, шкідливих звичок, зокрема паління і вживання спиртних напоїв, смаженої і жирної їжі. Якщо трудова діяльність хворої людини пов’язана з фізичною роботою або змушує його частенько нервувати, фахівці рекомендують такому пацієнту перейти на більш прийнятні для здоров’я умови праці.

Більшості пацієнтів, які пережили гіпертензивний криза, рекомендовано довічне застосування гіпотензивних препаратів для зниження артеріального тиску та попередження нової хвилі загострень захворювання.

Природно, подібні ліки і їх дозування повинні призначатися виключно лікарем після оцінки показників гіпертонії, ризиків розвитку її ускладнень та індивідуальних особливостей організму самого пацієнта.

У відновний період хворим показаний курс фізіотерапевтичних процедур, серед яких особливою популярністю користуються ЛФК, магнітотерапія, лікувальний масаж, голковколювання, басейн. Неймовірно корисні для таких пацієнтів кардіологічного стаціонару вечірні прогулянки по парку, дозволяють не тільки нормалізувати кров’яний тиск, але і поліпшити загальне самопочуття, а також поліпшити якість сну.

Чи можна попередити захворювання і як убезпечити себе від розвитку його рецидивів?

Профілактика гіпертонічного кризу – важлива частина лікування гіпертонічної хвороби та симптоматичних гіпертензій. Як правило, комплекс заходів, спрямованих на запобігання різкого підвищення артеріального тиску, рекомендується до проведення пацієнтам, які особисто зіткнулися з діагнозом гіпертонії. Таким людям лікуючий лікар завжди радить:

• вести здоровий спосіб життя, відмовившись від шкідливих звичок, шкідливих продуктів харчування і важкої фізичної праці;
• забезпечити собі здоровий сон і повноцінний відпочинок після роботи;
• контролювати вміст солі в продуктах, а краще зовсім від неї відмовитися;
• постійно приймати призначені лікарем ліки від гіпертонії;
• не можна вживати міцний чай і каву;
• серйозно зайнятися своїм здоров’ям і лікувати основні захворювання, які провокують підвищення артеріального тиску;
• регулярно відвідувати лікаря з метою контролю хвороби;
• систематично проходити профілактичний курс лікування недуги в умовах кардіологічного стаціонару;
• за рекомендацією лікаря відправитися на санаторно-курортне лікування.

Гіпертонічний криз – досить часто зустрічається у сучасній медицині і є причиною смерті кожного другого гіпертоніка. У зв’язку з такою поганою статистикою, лікарі настійно рекомендують пацієнтам з підвищеним артеріальним тиском систематично приймати гіпотензивні ліки і моніторити показники АТ, що дозволить їм попередити важкі наслідки недуги і вберегти себе від ймовірних ускладнень.