Загострення пієлонефриту вимагає негайного лікування, і не варто сподіватися, що неприємні симптоми пройдуть після самостійного прийому ліків або після лікування домашніми засобами. Загострений хронічне запалення ниркових мисок викликає утруднення відтоку сечі, і при несвоєчасному зверненні за медичною допомогою хвороба може утяжеляться, поширюючись на здорову тканину нирок. Щоб вчасно звернутися до лікаря, необхідно знати, як проявляється загострення і які причини його можуть викликати.
Зміст
Симптоматика загострилася патології
Хронічний процес у нирках може тривалий час протікати безсимптомно і виявлятися, тільки якщо відбулося загострення хронічного пієлонефриту.
Запідозрити у себе напад загострення пієлонефриту можна за такими ознаками:
- тупий біль у попереку і в паху, посилюється при сечовипусканні;
- загальна слабкість;
- цефалгия;
- запаморочення;
- субфебрильна лихоманка;
- порушення сечовипускання (зменшується кількість виділеної сечі, сечовиділення відбувається більше в нічний час);
- ознаки інтоксикації (нудота, зниження апетиту, диспепсичні розлади);
- підвищення артеріального тиску (при тривалому застої урини).
Описані при загостренні пієлонефриту симптоми характерні і для ряду інших ниркових патологій (сечокам’яна хвороба, недостатність функції нирок, деякі гінекологічні хвороби), і для уточнення діагнозу необхідні лабораторні дослідження.
Для самодіагностики можна провести тест Тофило:
- лягти на спину;
- зігнути ногу в коліні (з боку ураження);
- на вдиху притиснути руками кінцівку до грудей.
Якщо є ниркова патологія, то болючість в паху і попереку посилиться.
Цей характерний для захворювання ознака дозволяє з великою ймовірністю припустити посилення запалення ниркових мисок.
Провокуючі фактори
Загострення хронічного пієлонефриту може викликатися такими причинами:
- інфекції сечовивідних шляхів;
- переохолодження;
- наявність сечокам’яної хвороби;
- судинні порушення, що утруднюють кровопостачання нирок;
- велике навантаження на орган (надмірне споживання солі і білкової їжі, вживання великих обсягів рідини);
- важка фізична робота або інтенсивні силові тренування;
- тривала затримка сечі (відзначається в осіб, які в силу службової діяльності не завжди мають можливість відвідати туалет);
- простатит або аденома простати (у чоловіків);
- інструментальні дослідження (катетеризація нирок, цистоскопія);
- аномалії розвитку сечовидільної системи;
- операції на органах малого тазу;
- зниження імунітету (часті простудні інфекції, тривала антибіотикотерапія, прийом імунодепресантів і цитостатиків);
- гормональні захворювання (цукровий діабет, порушення функцій щитовидної залози);
- гормонотерапія (протизаплідні засоби, довготривале використання кортикостероїдів);
- вагітність (майже у всіх вагітних з патологією нирок відзначаються характерні для загострення хронічного пієлонефриту симптоми).
З перерахованого вище видно, що загострюватися патологія може під впливом різних факторів, і іноді хворий не може точно передбачити причину виникнення симптоматики.
Для уточнення характеру захворювання пацієнтам призначають обстеження.
Методи діагностики
Перш ніж почати лікування хронічного пієлонефриту у стадії загострення, хворому проводять ряд обстежень:
Додатково проводиться огляд і опитування хворого. Лікар уважно вивчає наявні у пацієнта симптоми і лікування призначає, керуючись проявами хвороби і даними, отриманими при обстеженні.
Терапія при захворюванні
Лікування загострень хронічного пієлонефриту проводиться комплексно.
Воно включає в себе наступне:
- медикаментозна терапія;
- дієтичне харчування;
- нормалізація режиму дня;
- профілактика (спрямована на попередження ускладнень захворювання).
Застосування медикаментів
При загостренні хронічного пієлонефриту лікування проводиться відразу декількома групами препаратів:
Дієтичне харчування
Нирки є органом виділення і для забезпечення делікатної роботи органу необхідно знизити агресивність урини.Хворим рекомендують:
- знизити споживання солі;
- відмовитися від вживання кави, алкоголю, газованих напоїв;
- харчуватися дробно (їсти часто і малими порціями);
- віддавати перевагу молочно-рослинній їжі;
- дотримуватися питний режим (якщо немає обмежень з-за сильної набряклості, то необхідно в добу випивати близько 2 літрів рідини).
Успіх лікувальних заходів багато в чому залежить від правильного харчування хворого.
Нормалізація режиму дня
У гострому періоді хвороби пацієнтам призначають строгий постільний режим, коли вставати дозволяється, тільки щоб поїсти або сходити в туалет.
У міру стихання запального процесу хворим рекомендується:
- частіше відпочивати;
- уникати перевтоми;
- виключити фізичні навантаження.
Профілактика ускладнень
Для хронічного пієлонефриту при загостренні особливих профілактичних заходів немає.
Для запобігання розвитку ускладнень хворим рекомендується:
- виконувати лікарські рекомендації;
- дотримуватися дієти;
- не перевтомлюватися;
- уникати переохолоджень.
Лікування патології тривалий і займає близько 2-3 місяців, хоча гостре прояв симптоматики стихає вже через 1-2 тижні після початку терапії.
Загострення хронічного пієлонефриту не тільки заподіюють людині болісний дискомфорт, але й небезпечні.
При несвоєчасно розпочатому лікуванні хвороба поширюється на здорові миски та призводить до погіршення функції нирок.
