Хронічні пієлонефрит | Симптоми, методи лікування у жінок і чоловіків пієлонефриту

Хронічний пієлонефрит являє собою захворювання, яке характеризується розвитком процесів запалення в ниркових тканинах. Внаслідок цього у людини відбувається деструкція мисок, а також судин органу. Щоб убезпечити себе від цієї неприємної патології, варто уважно вивчити основні причини виникнення, симптоматику, а також сучасні методи діагностики і лікування.

Зміст

Причини розвитку захворювання, його класифікація

Ознаки хронічної форми захворювання, його стадії

Методи дослідження і діагностики хронічного пієлонефриту

Методи лікування хвороби

Раціон харчування при патології

Профілактика захворювання

Причини розвитку захворювання, його класифікація

Визначення хронічний пієлонефрит застосовується до захворювання, яке тривалий час протікає латентно і може активізуватися тільки при певних умовах. Якщо хвороба була діагностована у дитячому або підлітковому віці, то висока ймовірність її повернення в більш зрілий період.

Серед основних факторів, які сприяють розвитку захворювання, виділяють:

• гіпервітаміноз і гіповітаміноз;
• сильні переохолодження, а також тривале перебування в задушливому приміщенні;
• зниження рівня імунітету людини;
• часті перевтоми, стреси;
• негативний вплив інфекційних чинників;
• наявність інших захворювань органів черевної порожнини і малого тазу.

Найбільш частою причиною розвитку хронічного пієлонефриту у чоловіків є андрогенна недостатність. Вона викликана зміною гормонального балансу, а також можлива наявність пухлиноподібних новоутворень простати.

Чинників, які сприяють розвитку такого захворювання, як двосторонній хронічний пієлонефрит у жінок, набагато більше.

До них варто віднести:

• невелику довжину сечового каналу;
• наявність мікрофлори товстого кишечника у зовнішній частині піхви;
• залишкові явища урини в сечовому міхурі;
• часті ураження інфекційними агентами сечового міхура при тісному статевому контакті.

Найчастіше патологія активізується в період вагітності. В цей час значно знижується захисна функція імунітету. Це пов’язано з обмеженням відторгнення плоду в організмі жінки.

Патологія має кілька типів. Класифікація хронічного пієлонефриту передбачає його поділ на первинну і вторинну форму. Перша виступає в якості самостійного захворювання, а друга – розвивається на тлі попередніх поразок сечостатевої системи. По локалізації при хронічному пієлонефриті класифікація на односторонню та двосторонню патологію. У цьому випадку мова йде про поразку захворюванням однієї або двох нирок.

Погано виражені симптоми, несерйозне ставлення до терапії, а також неповне усвідомлення небезпеки хронічного пієлонефриту є основними передумовами переходу захворювання в хронічну форму. З цієї причини дуже важливо знати симптоми і лікування патології.

Ознаки хронічної форми захворювання, його стадії

Всі симптоми хронічного пієлонефриту можна розділити на локальні і загальні. Перші ознаки більш яскраво виражаються саме у жінок. Вони проявляються у людей, у яких є вторинна форма хронічного пієлонефриту. Це обумовлено наявністю факторів, що порушують нормальний відтік сечі. У чоловіків симптоми проявляються менш виражено, що істотно ускладнює діагностику патології.

Загальні ознаки хронічного пієлонефриту мають свою класифікацію. Вони робитися на ранні прояви і пізні.

До перших фахівці відносять:

• кахексії;
• епізодичну астенію;
• обструкції сечовивідних шляхів;
• абсолютне чи відносне відсутність апетиту;
• невеликі підйоми показників артеріального тиску;
• погану переносимість звичної фізичної роботи;
• больовий синдром.

Загострення цих процесів може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. Прогресування самого захворювання зазвичай призводить до появи хронічної ниркової недостатності. Даний стан характеризується наявністю необоротних порушень в сечовидільній системі.

Ця патологія проявляється з допомогою:

• неприємних больових відчуттів в області попереку;
• сухості в роті, а також деяких гастрэлгических симптомів;
• пригніченою психологічної активністю;
• блідості шкіри;
• поліурії.

Пізні симптоми хронічного пієлонефриту найчастіше вказує на те, що у пацієнта уражені обидва органу, а також є ймовірність наявності хронічної ниркової недостатності. При постановці остаточного діагнозу велику роль мають клінічні прояви, а також діагностичні дані та етапи патології.

Фахівці виділяють 3 стадії хронічного пієлонефриту:

Початковий етап патології характеризується розвитком запальних процесів, особливо набряком сполучної кулі внутрішнього шару сечовивідної системи, які викликають компресію судинних структур. В результаті цього розвивається канальцева атрофія.

Наступний етап супроводжується наявністю дифузного звуження артеріального русла нирок, а також атрофією стінок междолевых судин.

Третій етап обумовлений компресією і обтурацією всіх судинних структур нирок. При цьому тканина даного органу заміщується на сполучну. Це надає органу вид чорносливу і розвивається ниркова недостатність.

Знання симптоматики дасть можливість підозрювати вторинний хронічний пієлонефрит на ранніх стадіях. Це допоможе приступити до його якнайшвидшої диференційної діагностики та вибору методу лікування.

Методи дослідження і діагностики хронічного пієлонефриту

Діагноз хронічний пієлонефрит ставиться на підставі комплексного обстеження пацієнта. Встановлення точного результату вимагає різних інструментальних і лабораторних методів дослідження.

До перших фахівці відносять:

Виконання рентгенографії. Хронічний перебіг патології характеризується зменшенням розмірів нирок.

Хромоцистоскопию. При хронічному пієлонефриті у нирках лікар може помітити порушення вивідною функції сечостатевої системи.

Радіоізотопний метод сканування, за допомогою якого виявляється асиметрія нирок, а також їх деформація або неоднорідність.

Видільну і ретроградну пієлографію, яка дозволяється помітити які-небудь патологічні процеси в органі.

Ультразвукове дослідження.

Комп’ютерну томографію та магнітно-резонансну томографію.

Біопсію органів сечовидільної системи, а також діагностику отриманого матеріалу.

Формулювання діагнозу відбувається після комплексної діагностики патології.

У цьому допоможе виконання спеціальних лабораторних методів дослідження:

Загальний аналіз крові. На хронічну патологію можуть вказувати анемія, високий рівень лейкоцитів, а також підвищена швидкість осідання еритроцитів.

Загальний аналіз сечі. При цьому матеріал пацієнта буде мати лужну середу. Сеча буде мати низьку щільність і мутнуватий колір. Можливо наявність циліндрів. Кількість лейкоцитів підвищена.

Проба Нечипоренко. З її допомогою можна виявити підвищені показники лейкоцитів, а також їх активну складову.

Преднізолоновая, а також пирогеналовый тест. У цьому випадку пацієнту вводиться спеціальна доза препарату і через деякий час збирається певна кількість сечі.

Проба Зимницьким. У цьому випадку протягом доби збирається кілька порцій сечі з визначенням її щільності.

БАК-аналіз допоможе виявити рівень сіалових кислот, сечовини і фібрину.

Важливим завданням є виняток більш важких захворювань, таких, як амілоїдоз нирок або діабетичний гломерулонекроз. Тому діагностику необхідно проводити уважно і при наявності будь-яких сумнівів у постановці діагнозу проводити додаткові методи дослідження.

Методи лікування хвороби

На питання, чи можна вилікувати хронічний пієлонефрит, багато фахівці дають негативну відповідь. Лікувальна тактика полягає в індивідуальному підході до кожного пацієнта, а також у комплексному використанні різних методик терапії, які спрямовані на якнайшвидше його одужання. Вона полягає у дотриманні раціону харчування, виконання приписів лікаря щодо прийому лікарських засобів, а також ліквідації факторів, які перешкоджають нормальному відтоку сечі.

При наявності хронічного пієлонефриту симптомів, лікування пацієнта повинно проходити в стаціонарі. Це допоможе в короткі терміни купірувати напади, а також ефективно справлятися з їх причинами. З первинною формою захворювання пацієнти визначаються в терапевтичне відділення, а при вторинній формі – в урологічне.

Тривалість дотримання постільного режиму повністю залежить від перебігу пієлонефриту. При цьому обов’язково потрібно дотримуватися спеціальної дієти, яка є важливим пунктом лікування даної патології.

Лікування хронічного пієлонефриту у жінок має декілька нюансів. У цьому випадку однією з головних завдань є зниження кількості набряків, які часто спостерігаються при цьому захворюванні. Дотримання питного режиму супроводжується вживанням таких напоїв, як вода, морс, соки, а також домашні компоти і киселі. Обсяг рідини не повинен перевищувати двох літрів на добу. Змінювати кількість її споживання може тільки лікар. Це він може зробити на основі наявності у пацієнтки первинної артеріальної гіпертензії або при змінах пасажу сечі.

Ця хвороба при лікуванні передбачає використання антибіотиків. Вони можуть призначатися і на ранніх етапах розвитку хронічного пієлонефриту. Строк їх застосування тривалий, оскільки бактеріальні агенти мають властивість розвивати резистентні властивості до деяких препаратів. Як лікувати патологію за допомогою даних засобів знає тільки лікар, тому не варто займатися самолікуванням, щоб уникнути розвитку важких ускладнень.

При хронічному пієлонефриті лікування необхідно проводити якомога раніше. Це дозволить значно підвищити шанси на одужання без розвитку важких наслідків.

Терапія при хронічному пієлонефриті полягає у використанні наступних груп препаратів:

Напівсинтетичні пеніциліни. До них відносяться засоби Ампіцилін, Сультамициллин, Оксацилін а також Амоксиклав.

Цефалоспорини. Серед них виділяють Цефтріаксон, Цефіксим, Кефзол і Цепорін.

Препарати наликсидовой кислоти. Серед них найбільш ефективними є Невіграмон і Неграм.

Аміноглікозиди. До них варто віднести Амікацин, Гентаміцин і Канаміцин.

Фторхінолони, а саме Офлоксацин, Моксифлоксацин а також Левофлоксацин.

Антиоксиданти. У цьому випадку лікування зводиться до застосування Ретинолу, Аскорбінової кислоти та Токоферолу.

При хронічному пієлонефриті нирок необхідно спочатку вивчити показники кислотності сечі хворого. Цей фактор робить несприятливий вплив на ефективність медикаментозної терапії.

Хронічний обструктивний пієлонефрит можна назвати успішно вилікуваним за наявності кількох критеріїв.

Серед них варто виділити:

Нормалізацію показників сечі та крові.

Стабілізацію температури пацієнта.

Відсутність лейкоцитурії, протеїнурії та бактеріурії.

Позитивний результат лікування не захищає від можливості рецидиву патології. Імовірність цього явища становить 70-80%. З цієї причини лікарі рекомендують проводити терапію, яка усуне фактори ризику повторного розвитку захворювання, протягом багатьох місяців після успішного лікування патології.

Якщо при терапії гострого хронічного пієлонефриту виникає алергія на медикаментозні препарати, пацієнту призначаються антигістамінні засоби.

До них відносяться:

• Супрастин;
• Тавегіл;
• Діазолін;
• Кортикостерон.

При первинному хронічному пієлонефриті часто розвивається анемія. Для її усунення застосовуються препарати заліза, вітамін В12, а також фолієва кислота.

Двосторонній пієлонефрит у чоловіків, у більшості випадків, супроводжується вторинною артеріальною гіпертензією. В цьому випадку застосовують гіпотензивні засоби, серед яких найбільш ефективними вважаються Гіпотіазид, Триампур і Резерпін.

В термінальній стадії захворювання, основним методом лікування виступає оперативне втручання. Воно базується на повному або частковому видалення ураженого органу. Обсяг хірургічного втручання в половині випадків визначається безпосередньо на операційному столі.

При наявності у нирках хронічного пієлонефриту потрібно почати лікування якомога раніше. Це знизить кількість і характер деструктивних змін, що сприятливо позначиться на здоров’ї пацієнта.

Раціон харчування при патології

Результат результату хронічного пієлонефриту безпосередньо залежить від дотримання спеціальної дієти. Вона полягає в обмеженні гострої, смаженої, копченої їжі, а також різних приправ з раціону хворого.

Добову потребу в калоріях занижувати не рекомендується. Раціон повинен бути збалансований в плані кількості білків, жирів і вуглеводів. Не менш важливим є наявність великої кількості вітамінів і мінеральних речовин в їжі.

Оптимальна дієта повинна містити велику кількість різноманітних овочів: капусту, буряк, картоплю, а також зелень. Також рекомендуються фрукти, багаті вітамінами і клітковиною.

Дефіцит заліза при хронічному пієлонефриті лікується з допомогою суниці, гранатів, яблук. На будь-яких стадіях захворювання корисними будуть кавуни, дині, огірки, гарбуз. Дані продукти мають сечогінну ефектом, що дозволяє швидше впоратися з патологією.

М’ясо і риба повинні подаватися виключно у відвареному вигляді і без солі. Вона затримує воду в організмі хворого. Бажано виключити свинину з-за її високої жирності при наявності пієлонефриту у чоловіків.

Правильне харчування допомагає стабілізувати стан пацієнта на всіх стадіях патології. Це істотно допомагає скоротити час лікування і знижує ймовірність розвитку ускладнень.

Профілактика захворювання

Профілактичні заходи, що застосовуються до такого захворювання, як хронічний пієлонефрит, спрямовані на зниження загального рівня захворюваності населення.

Серед них варто виділити:

Своєчасне лікування хворих, а також диспансерний облік пацієнтів з гострою формою патології.

Спеціальні рекомендації по пристрою людей з цією хворобою на роботу. Таким хворим не рекомендується виконувати важку фізичну працю і перебувати в постійному нервовому напруженні. Також варто вибирати роботу, де немає температурних перепадів і знаходжень в статичному положенні протягом тривалого часу.

Дотримання правильного харчування з обмеженою кількістю солі, смаженої, жирної і гострої їжі.

Повноцінна ліквідація причини розвитку вторинної форми патології. Також важливим пунктом є повне усунення перешкод до нормального відтоку сечі.

Швидка ідентифікація вогнищ інфекції.

Диспансерне спостереження за хворими, які вилікувалися, протягом року. Якщо протягом цього терміну у хворого відсутня лейкоцитурія, протеїнурія і бактеріурія, то пацієнт знімається з обліку. При збереженні даних ознак спостереження продовжується строком до трьох років.

Приміщення хворих з первинною формою хвороби в стаціонар, де вони лікуються під наглядом медичного персоналу.

Корекція імунної системи. Для цього варто дотримуватися здорового способу життя, правильного харчування, проведення вільного часу на свіжому повітрі, а також дозованих фізичних навантажень.

Відвідування санаторно-курортних закладів, що мають спеціалізованим профілем. У цьому випадку часто досягається ремісія патології.

Профілактичні дії, спрямовані на людей з ослабленим імунітетом. До них відносяться вагітні жінки, діти і люди похилого віку.

При прихованому перебігу хвороби пацієнти не втрачають працездатність довгий час. Інші форми захворювання справляють істотний вплив на працездатність хворого, оскільки існує ймовірність швидкого розвитку тяжких ускладнень.

Важливо знати, що таке профілактика хронічного пієлонефриту. Вона допоможе знизити ризик рецидивів, а також повністю вилікувати патологію на даний момент.

Варто пам’ятати, що рання діагностика захворювання значно підвищує шанси на сприятливий лікування і знижує ймовірність розвитку рецидивів. Тому при появі перших симптомів потрібно негайно проконсультуватися у профільних фахівців, адже тільки вони знають, як вилікувати пієлонефрит назавжди, і зможуть зберегти головну цінність людини – її здоров’я!