Уретрит у дітей – захворювання сечовивідних органів, запалення сечовипускального каналу. Воно може бути як результатом інфекцій, так і виникнути з інших причин. Частіше хвороби схильні хлопчики, оскільки у дівчаток, у зв’язку з фізіологічними особливостями, поразка зазвичай швидко поширюється на сечовий міхур. Розрізняють хронічну і гостру різновиди дитячого уретриту. Чому виникає ця хвороба, які її симптоми і лікування?
Зміст
Чому запалюється уретра?
Дитячий уретрит з причин появи ділять на два виду:
Неінфекційна різновид викликається різними причинами:
- якщо організм дитини був переохолоджений;
- як наслідок різних медичних втручань. Наприклад, запальне явище може з’явитися, якщо у дитини проводився забір мазка з уретри, запровадження катетера або обстеження сечового міхура за допомогою цитоскопа, та інші подібні операції;
- травматичні ушкодження уретри (у процесі виходу ниркового каменя тощо);
- тісний, що здавлює одяг і білизну;
- погана гігієна;
- алергії;
- ослаблення імунітету, хворобливість дитини (часте зараження респіраторні інфекції);
- неправильне харчування, недотримання режиму прийому їжі, зокрема, захоплення гострою їжею, маринованими продуктами, солоними і кислими стравами;
- тривале утримання сечі, рідкі сечовипускання.
Факторами розвитку інфекційного уретриту служать:
- запалення сечового міхура, відоме в медицині як цистит. По мірі його поширення запалюється і уретра;
- простатит – явище, яке нечасто, але спостерігається у хлопчиків;
- баланопостит – поширене серед хлопчиків молодшого віку явища, коли запалюються тканини в районі головки статевого члена;
- вульвіт – характерне для дівчаток зовнішнє запалення статевих органів, з подальшим ураженням уретральних шляхів.
Уретрит інфекційного генезу можуть викликати також трихомонади, міко – та уреаплазми, гонококи, кишкова паличка та інші патогени. До факторів ризику у хлопчиків відносять також фімоз, у дівчаток – синехії статевих губ.
Симптоматика
При уретриті у дітей симптоми, в залежності від статі, дещо різняться:
- дівчатка відчувають болі в нижній частині живота, можуть свербіти зовнішні статеві органи. Сечовипускання дискомфортне, аж до хворобливості, а частішають позиви до нього;
- уретрит у хлопчиків супроводжується відчуттям печіння у процесі відправлення малої потреби, в сечі можуть виявлятися домішки крові. Статевий член може свербіти, з уретри іноді з’являються слизові виділення гнійних або білястих відтінків.
Загальні для дітей ознаки:
- дискомфорт і біль при сечовипусканні;
- часті позиви по малій нужді;
- занепокоєння перед відвідуванням убиральні, страх;
- як наслідок страху – бажання терпіти, затримувати сечовипускання, щоб уникнути дискомфорту і болю.
У ряді випадків інфекційного ураження дитина також демонструє типові для викликаної вірусом хвороби симптоми – погане самопочуття, високу температуру, млявість і т. д.
Діагностика та лікування
При наявності таких симптомів необхідно звернутися до лікаря. Педіатр огляне дитину, опитає його на предмет скарг і неприємних відчуттів, складе анамнез, при цьому велике значення способу життя малюка.
Лікарю необхідно з’ясувати, чи є у маленького пацієнта хронічні захворювання, є в даний момент будь-якого запалення, були у минулому хірургічні операції і випадки інфекційного ураження сечостатевих органів.
Подальша діагностика передбачає комплекс обстежень:
- для хлопчиків – огляд уролога, у дівчат — відвідування гінеколога;
- взяття мазка з уретри. В лабораторії береться зішкріб поверхні сечовипускального каналу, який потім проходить мікроскопічне обстеження. Можливо також проведення уретроскопії – інструментального обстеження уретри, але ця процедура не рекомендується у випадках гострого запалення;
- уретрография – рентгенівське дослідження каналу. Для цього уретру заповнюють рентгеноконтрастні речовини. Як і при уретроскопії, у разі гострого уретриту ця процедура не рекомендується;
- робиться бактеріологічний посів сечі та взятого мазка з уретри. Це робиться для дослідження клітинних проб, визначення можливого патогена і його реакції на лікарські засоби;
- УЗД органів малого тазу (дівчаткам) і простати (хлопчикам), також оцінюється стан нирок і сечового міхура.
Якщо уретрит у дитини хронічний, робиться додатковий аналіз крові для виявлення антитіл до тих чи інших можливих збудників захворювання, наприклад, хламідій.
За результатами діагностики призначається лікування. Визначивши походження хвороби, її тяжкість, чутливість патогена до ліків, лікар може прописати певні антибіотики. При уретриті неясного генезу використовують медикаменти загальної дії.
Ліки можуть прийматися як перорально, так і інсталюватися в канал уретри (на розсуд лікаря), в ряді випадків таке місцевий вплив може бути більш ефективним.
За погодженням з доктором можна лікувати хворобу використанням трав’яних зборів, також потрібно дотримуватися дієти з виключенням жирних продуктів, гострих страв, копченостей, солінь, кислих і маринованих делікатесів.
