Найбільш поширеним видом туберкульозної інфекції є легеневий, її позалегеневі форми зустрічаються набагато рідше – приблизно в 5% від загального числа випадків, і перше місце серед них належить такої недуги, як туберкульоз нирок. Вивченням і лікуванням ниркових патологій займається нефрологія, один з розділів урології – науки про хворіючих сечовидільної системи в цілому. Збудник і у легеневого, і у ниркового виду один і той же – хвороботворна бактерія, яка отримала назву палички Коха, на ім’я свого першовідкривача, німецького лікаря і мікробіолога Роберта Коха, якому понад 130 років тому вперше вдалося виділити її.
Зміст
Причини виникнення
Туберкульоз нирки, або нефротуберкулез, як його називають фахівці, є інфекційним захворюванням, яким, згідно зі статистичними даними, уражається близько однієї третини пацієнтів, що перенесли легеневий вид недуги. Найбільш ймовірний подібний прогноз при запущеній або не долеченной до кінця дихальної формі туберкульозної патології.
Найчастіше недуга зустрічається у дорослих чоловіків, при цьому може поширитися також на простату і яєчка. У жінок, що перехворіли легеневою формою, ризик поширення інфекції на сечостатеву систему нижче, а ймовірність одночасного ураження яєчників існує лише в 5-10% випадків.
Може заразитися дитина? Єдиної думки на цей рахунок у фахівців немає: одні стверджують, що туберкульоз нирок у дітей практично не спостерігається, інші ж говорять, що діти заражаються нирковим видом не рідше, ніж дорослі.
Інфекція передається від дихальних органів до видільних? Якщо потрапила в легені паличка Коха не зустрічає опору у вигляді активної терапії, вона починає посилено розмножуватися і розноситься кров’ю по всьому організму.
Природні біологічні фільтри, через які проходить весь об’єм крові, – один з найбільш уразливих в плані ураження бацилами органів, чому багато в чому сприяють особливості їх будови та функціонування, серед яких:
- розгалужена мережа кровоносних шляхів, що складається в основному з дрібних судин;
- щодо уповільнене рух внутрішньосудинної рідини, що сприяє затримці патогенних мікроорганізмів і полегшує їх приживлюваність;
- велика ступінь взаємопроникнення між судинами і тканинами через близькість їх взаємного розташування.
Спровокувати розвиток захворювання можуть такі чинники, як:
Відомі дві основні форми будь-якого типу патології:
Заразний туберкульоз нирок? Так, відкрита форма є заразною і може передаватися, тому при контакті з хворими здорові люди повинні дотримуватися серйозні заходи безпеки. Виділення туберкульозної палички в навколишнє середовище відбувається разом з такими біологічними рідинами, як кров, слина, сеча.
Якщо в сім’ї є людина, хвора нефротуберкулезом, місця загального користування гігієнічного призначення (туалет, ванна) потребують особливо ретельної санітарної обробки, яку щотижня потрібно проводити в масці і рукавичках, використовуючи високоактивні чистячі засоби. Також у хворого повинні бути власні предмети гігієни – рушник, мило, зубна щітка тощо, а також посуд, користуватися якими здоровим людям не можна. Однак загалом нирковий вигляд все ж значно менш небезпечний в плані зараження, чим легеневий.
При закритій формі патологічний агент не виділяється з організму, і інфікована паличкою Коха людина не становить небезпеки для оточуючих.
Стадії розвитку і симптоматика
Вражаючи такий орган, як нирки, туберкульоз охоплює всю паренхіму – ниркову тканину. Її руйнування починається з поверхневого, коркового шару, де розташовані мочеобразующіх клубочки, і поступово переходить в мозкову тканину, пронизану канальців, по яких сеча стікає в миску. На цій стадії глибинного ураження тканини не відбувається.
Далі виникає папіліт, який втягує в руйнівний процес сосочки, які об’єднують канальці. Відбувається їх розпад, що призводить до утворення микродеструкций – порожнин, заполняющихся омертвілої тканиною.
Зливаючись, микродеструкции утворюють каверни – порожнини великих розмірів. Такий нефротуберкулез класифікується як кавернозний. Якщо кілька порожнин, мова йде про поликавернозной формі, при наявності однієї великої порожнини відбувається те, що медики називають тотальної деструкцією.
У деяких випадках на місці вогнища утворюється капсула, стінки якої кальцинируются, тобто просочують кальцієм. Таке утворення називається туберкуломой.
На ранній стадії якісь симптоми туберкульозу нирок відсутні, у зв’язку з чим встановлення точного діагнозу у цей час є серйозною проблемою. По мірі розвитку патології симптоматична картина починає поступово прояснюватися.
Першими з’являються так звані непрямі ознаки, властиві будь-якій формі захворювання, незалежно від того, який орган при цьому уражається:
Також можлива присутність ознак інтоксикації – блювоти, діареї. Все це викликано порушенням нормальної функції імунної системи захисту. Кістковий мозок приступає до активної вироблення лейкоцитів – головної оборонної складової при будь-якій хворобі інфекційно-запального характеру, і аналіз крові відразу ж відображає це.
Прямі зовнішні ознаки включають:
Дуже важливо застати захворювання на як можна більш ранній стадії, перш ніж він прийме необоротний характер. Зробити це фахівцям допомагають різноманітні діагностичні методики.
Процес діагностики
Діагностика туберкульозу нирок на ранній стадії розвитку відбувається вкрай рідко і здебільшого випадково, оскільки інкубаційний (безсимптомний) період, протягом якого хворий не відчуває ніяких тривожних його відчуттів і не звертається до лікаря, може тривати 2-3 роки.
Відомо декілька найбільш популярних методів діагностики інфекції, використовуваних при появі у пацієнта відповідних скарг, що дають підставу запідозрити її наявність:
Крім того, застосовуються і більш сучасні методики:
- ПЛР-діагностики (полімеразна ланцюгова реакція) дає можливість максимально точно визначити різновид патогенного збудника за допомогою встановлення його ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти). Подібні тести відрізняються високим ступенем чутливості, дозволяючи визначити наявність мікобактерій, що викликають інфекцію, навіть якщо у взятій пробі їх всього кілька десятків;
- УЗД (ультразвукове дослідження) та КТ (комп’ютерна томографія) допомагають з точністю визначити локалізацію туберкульозного процесу, ступінь і динаміку його розвитку.
Всі ці методи, застосовувані в комплексі, дають можливість спеціалісту поставити точний діагноз і спланувати терапевтичний процес, пов’язавши симптоми і лікування захворювання в єдине ціле.
Терапевтична стратегія
Терапія нефротуберкулеза включає в себе два основних види – консервативний та оперативний.
Консервативне лікування засноване на застосуванні ряду антибактеріальних ліків, дія яких спрямована на придушення і знищення патогенної мікрофлори, а також на підвищення імунного статусу пацієнта, що допоможе йому надалі чинити гідний опір у випадку атак патологій, які можуть спровокувати новий спалах основний інфекції.
У список фармакологічних засобів, призначених спеціально для боротьби з туберкульозними патологіями різних форм, у тому числі нирковою, входять препарати:
- Рифампіцину;
- Ізоніазиду, Метазида, Фтивазиду, Феназида;
- Етамбутолу;
- Піразинаміду;
- Аміноглікозидів.
Всі вони відрізняються високою ефективністю і малотоксичностью. Приймати їх можливо тільки за призначенням і під наглядом лікаря. Самостійно припиняти прийом призначених ліків або вносити зміни у схему їх прийому в жодному разі не можна, оскільки це може призвести до виникнення ефекту резистентності – стійкості до них патологічної мікрофлори, що значно ускладнить терапевтичний процес.
Якщо ж така стійкість все ж таки з’являється, в дію вступає фармакологія з ряду:
- Фторхінолонів;
- Циклосерину;
- Протионамида;
- Капреоміцину.
Всі кошти призначаються з урахуванням таких факторів, як вік, вага, супутні захворювання пацієнта. Схема включає одночасний прийом не менше ніж трьох препаратів, підбір яких виробляє лікуючий лікар.
Коли консервативна терапія виявляється безсила, використовується оперативна методика.
Вона підрозділяється на три основних види, які перебувають у:
- резекції – видалення хворої частини, найбільш постраждалої від інфекції;
- кавернэктомии – ліквідації вогнища патології – каверни. Даний вид оперативного втручання відноситься до органозберігаючим;
- нефректомія – повне видалення органу.
Застосування всіх перерахованих коштів дозволяє розраховувати на сприятливий результат лікувального процесу за умови його своєчасного початку та дотримання хворим усіх рекомендацій фахівців.
Слід пам’ятати, що лікування такого складного захворювання, як нефротуберкулез, – процес тривалий, який займає від декількох місяців до одного-двох років, вимагає від пацієнта сили волі, терпіння та самодисципліни – тільки в цьому випадку є шанс впоратися з хворобою.
