Сечова кислота в крові підвищена | Причини, симптоми і методи лікування

Що означає, якщо сечова кислота в крові підвищена причини симптоми і лікування. Утворення сечової кислоти – природний процес, супроводжуючий людський метаболізм. Вона синтезується в основному в печінці, хоча певні її кількості, можуть проводитися й іншими клітинами. З’єднання це являє собою продукт розпаду пуринів, на відміну від сечовини – кінцевого результату обміну білків, відомого під назвою карбаміду; незважаючи на схожість назв, сечовина та сечова кислота – різні речовини. Присутність деякої кількості сечової кислоти є нормою, але зростання її концентрації може бути ознакою різних захворювань і викликати ускладнення. Чому буває підвищена концентрація, як це проявляється? Як позбутися від сечової кислоти?

Зміст

Значення і норма кислоти

Симптоматика підвищення

Причини явища

Лікування

Значення і норма кислоти

Говорячи про кислоті і вплив її на здоров’я, важливо розуміти, що це таке. Отже, сечова кислота міститься в плазмі крові, виникаючи в ході розпаду пуринів. Тобто сечова кислота – метаболіт, і її присутність як таке не вважається ознакою патології.

Більш того, певна кількість сечової кислоти в організмі, в рамках норми, приносить істотну користь:

• кислота допомагає нейтралізувати небезпечні вільні радикали;
• за рахунок попереднього ефекту має протиракову дію (у тому числі дозволяє знизити ризик розвитку онкології»);
• бореться з надлишком азоту в організмі.

Але під дією деяких факторів обмін сечової кислоти порушується, її показник може збільшуватися, що свідчить як про простих порушеннях харчування, так і більш серйозні проблеми.

Норма сечової кислоти – поняття неоднозначне, її концентрація змінюється досить широко, в залежності від статі обстежуваного, віку і стану здоров’я. Наприклад, сечова кислота у жінок є в менших обсягах порівняно з чоловічим організмом.

За норми сечової кислоти в крові вважаються наступні цифри:

• у дитини до 14 років будь-якої статі – 120-320 мікромоль на літр в нормі;
• чоловікам – в межах 210-430 мікромоль;
• у нормі концентрація сечової кислоти у жінок – від 150 до 350 мікромоль;
• літнім людям – 250-430 мікромоль.

Вміст у крові цієї речовини визначають у ході біохімічного дослідження.

Здається і досліджується кров у лабораторії, за загальним для «біохімії» правилами:

• кров здається натщесерце, останній прийом їжі повинен відбутися не пізніше, ніж за 8 годин до візиту в клініку;
• бажано здавати аналіз на визначення сечової кислоти рано вранці, перед відвідуванням допустимо пити тільки чисту воду;
• якщо обстежуваній призначений курс ліків, аналізи здаються або до його початку, або після закінчення як мінімум тритижневого періоду з моменту його закінчення;
• якщо відміна ліків з певних причин неможливо, потрібно повідомити бере аналізи доктору, які ліки, в якій дозуванні і чому призначені, щоб у розшифровці результату ці дані були враховані.

Важливо для «чистоти» аналізу дотримуватися спеціальної дієти, яка виключає продукти з великою кількістю пуринових підстав. Серед них – м’ясо і різноманітні субпродукти, бобові культури, бажано максимально обмежити і вживання риби.

Категорична заборона накладається на алкоголь, чиє вплив збільшує концентрацію кислоти в кілька разів.

Симптоматика підвищення

Стан підвищеної сечової кислоти крові називається гіперурикемією. Основні прояви цього явища пов’язані з причиною, що викликала зростання кислоти – спостерігається типовий для «головного» симптомокомплекс захворювання.

Але порушення обміну сечової кислоти володіє і деякими власними симптомами:

Поява зубних каменів.

Синдром хронічної втоми.

Слабкість, швидка стомлюваність.

Проблеми зі шкірою.

Суглобові болі.

Травні розлади.

М’язові спазми, міалгія.

Розлади сну.

Неврози, нервові зриви.

Інсульт.

Варикоз вен.

Ревматизм.

Головні болі.

Падіння когнітивних здібностей з-за розладів функціонування мозку.

Дуже яскравою ознакою гіперурикемії вважається подагра. При ній кристали сечової кислоти осідають в кістках, суглобах. У дітей надлишок сечової кислоти проявляє себе діатезом – червоними плямами на руках, шкірі щік.

Якщо пацієнт не звертає уваги на ці явища, то подальше зростання концентрації містяться в крові кислотних молекул призведе до поразки центральної нервової системи за загальної інтоксикації організму, і, якщо допомога, як і раніше не була надана, існує ймовірність загибелі хворого.

Крім негативних проявів, у цього стану є і позитивний ефект, яким би дивним це не здавалося.

Продукти метаболізму пуринів, що потрапляють в кров у підвищених кількостях, здатні надавати сприятливий вплив:

• сечова кислота хімічно схожа на одне із з’єднань кофеїну, завдяки чому у хворих в гострій стадії гіперурикемії здатне спостерігатися стан підвищеної працездатності. У 60-70 роки проводилися масштабні дослідження, результати яких показали зростання швидкості реакції та інтелектуальних здібностей у таких пацієнтів;
• з’єднання являє собою природний антиоксидант;
• має воно і потужне нейропротекторну дію, завдяки чому в ряді випадком може навіть знижувати ризик розвитку хвороб Альцгеймера і Паркінсона.

Тим не менш, важливо розуміти: позитивний вплив проявляється тільки на тлі гострої гіперурикемії, яка була своєчасно компенсована. Хронічне ж стан підвищення кислоти викликає важкі негативні наслідки.

Причини явища

На вміст сечової кислоти впливають різні фактори.

Основні з них:

Артеріальна гіпертензія. Підвищення показника речовини часто супроводжує цьому явищу. Накопичуючись, кислота ушкоджує нирки, ще більше посилюючи гіпертензію. У більшості випадків сечова кислота повертається в норму, якщо проводиться адекватна гіпотензивна терапія. Але, якщо позитивна динаміка відсутня, хворому рекомендують збільшити фізичну активність і дотримуватися дієти низкопуринового типу.

Подагра і сечова кислота знаходяться у взаємозв’язку, образовываясь, солі осідають в суглобах. При цьому захворюванні підвищення кислоти обумовлено надлишком пуринових підстав. Цей стан дуже важко відбивається на нирках – аж до розвитку недостатності, страждають також суглоби. Тяжкість ураження у людей з подагричним розладом перебуває в прямій залежності від чинника кислоти – чим вище останній, тим значніше буде дисфункція нирок і ураження суглобів. Хворі на подагру люди знаходяться в групі ризику по серцево-судинних патологій: це пов’язано з впливом гіперурикемії на судинні стінки і сприяння її розвитку атеросклерозу.

Ендокринні порушення, наприклад, такі проблеми, як цукровий діабет, явище акромегалії або гіпопаратиреозу. Дисфункції паращитовидних залоз сприяють осадженню сечової кислоти. Діабет призводить до множинним розладів обміну, стимулюючи, в тому числі, утворення уратів – з’єднань сечової кислоти. Акромегалія, що представляє непропорційне розвиток деяких частин тіла, викликана надлишком соматотропного гормону; це явище діє на пуриновий обмін, з подальшим збільшує впливом на вміст сечової кислоти в крові хворого.

Ожиріння. Високий індекс маси тіла (в чому винні і деякі захворювання, і неправильне харчове поведінка) відноситься до факторів підвищеного ризику захворювання гіперурикемією. Різні ступені ожиріння часто супроводжують подагру, діабет обох типів та інші обмінні порушення. Серед докторів в ходу термін «метаболічний синдром», який включає в себе комплекс з трьох проявів: діабет, артеріальна гіпертензія, ступеня ожиріння. Протягом кількох останніх десятиліть число володарів цього синдрому в світі стрімко збільшується, і кожне з трьох проявів сприяє тому, що сечова кислота підвищується в плазмі.

Високий рівень холестерину і речовин-ліпопротеїнів. Збільшення показника даних компонентів ліпідограми крові нерідко сприяє зростанню сечової кислоти.

Розлади нирок і сечовивідних каналів. Такі патології, як нирковий полікістоз, нефропатії, ниркова недостатність, сприяють зниженню виведення кислоти та її сполук, викликаючи підвищення концентрації. Схожий ефект надає ацидоз, свинцева інтоксикація, виникає він при токсикозі у вагітних.

Ураження крові. Захворювання ці провокують розпад складових крові. Разом з ним запускається і процес розпаду тканин, при якому виділяється багато пуринових підстав.

Є й інші чинники розвитку гіперурикемії:

• великі опіки і інші ситуації, коли трапляється розпад значної кількості тканин. Такі стани часто супроводжуються нирковою недостатністю з уповільненням виведення уратів;
• синдром Дауна;
• вроджена патологія – хвороба Леша-Найхана. Пурини при ній не виводяться, накопичуючись в тілі. У таких пацієнтів визначається кислота в сечі;
• еректильна дисфункція. Вона одночасно і можлива причина, і симптом: зростання метаболітів пуринів в кровотоці сам по собі здатний викликати порушення в інтимній сфері у чоловіків;
• прийом деяких ліків, у тому числі сечогінних;
• дієта з великою кількістю пуринових підстав. Подагру недарма називали «хворобою аристократів»: в раціоні останніх було багато м’яса, субпродуктів, страв з риби, а запивалось усе це червоним вином. Всі вони містять багато пуринів, і подібна «продуктовий кошик» здатна викликати стан гіперурикемії;
• вживання алкоголю. Особливо багате на пурини червоне вино і будь-яке пиво: їх прийом в кілька разів (і дуже швидко) збільшує вміст уратів. Також алкоголь пригнічує роботу печінки, негативно діє на нирки, прискорюючи розвиток гіперурикемії;
• довгий дотримання дієти, особливо «голодною». Функція нирок порушується, супроводжуючись зростанням сечової кислоти.

Певний вплив мають фізичні навантаження. Інтенсивна робота м’язів потребує значних енергозатрат; для отримання енергії витрачається білок, в процесі чого відбувається синтез сечової кислоти.

Лікування

Отже, аналіз крові показав високу сечову кислоту. Як бути пацієнту, що з цим робити?

Лікарю цей факт повинен стати приводом для проведення всебічної діагностики, оскільки необхідно встановити причину гіперурикемії. Від неї залежатиме і стратегія лікування: ведеться терапія основного захворювання, з паралельною безпосередньо боротьбою зі зростанням кислоти і його наслідками.

Остання включає:

Дотримання дієти. Як вже згадувалося, знижується споживання багатої пуринами їжі (продукти, в яких міститься багато цих сполук, наведено нижче). Пацієнту дають більше овочів, свіжих фруктів, будь-яка дієта при підвищеному уреатному факторі передбачає збільшення споживання зернових і круп, яєць, молочних продуктів. З пиття досить часто рекомендують відвари висівок або шипшини.

Для нормалізації у хворого сечової кислоти, лікування передбачає зниження індексу маси тіла. Нерідкі випадки, коли концентрація уратів нормалізується разом з вагою хворого, без потреби лікувати додатково.

Рясне питво для зниження концентрації кислоти. Хворому дають 2-3 літри рідини на добу: допускається вода або розбавлені нею у відношенні 50/50 натуральні морси, фруктово-овочеві свіжі соки.

Приблизний перелік продуктів, які потрібно виключити:

• будь-які види шоколаду;
• рибу всіх сортів;
• виноград;
• жирне м’ясо та копченості;
• мед;
• навіть легкі бульйони на курячому м’ясі;
• всі бобові культури;
• виключаються баклажани;
• заборонені горіхи, то ж стосується і насіння;
• м’ясні субпродукти;
• солодощі, особливо тістечка, торти;
• будь-які консерви;
• молоко (продукти його переробки допускаються);
• деякі овочі та зелень, наприклад, редис, салат і ріпа;
• та інші, за вказівкою лікаря.

Можна пити лужну мінеральну воду, є кисломолочні продукти, корисно вживати легкі супи на основі овочів, чорний хліб, всі цитрусові, нежирне м’ясо на пару/запечене.

Використовують і деякі медикаменти, за призначенням і під контролем лікаря:

• діуретики. Збільшуючи екскрецію сечі, вони сприяють вимиванню кислоти назовні. Сечогінні слід використовувати з обережністю, одні з них не рекомендовані при подагрі і деяких інших хворобах, а інші стимулюють зростання сечової кислоти в крові;
• препарати алопуринолу. Впливаючи на роботу ферментної системи організму, він пригнічує виробництво сечової кислоти печінкою. Курс алопуринолу (або його аналогів) триває до 3 місяців;
• бензобромарон і аналоги. Він, як і алопуринол, впливає на ферменти, що виконують певні функції в обміні пуринів, інгібуючи їх, і знижує обсяги всмоктування в канальцях нирок самої сечової кислоти;
• сульфінпіразон і йому подібні. Сприяє посиленій екскреції розглянутого з’єднання з сечею. Ці препарати особливо ефективні при подагрі, особливо на її початкових стадіях;
• етамід і подібні. Діє на функцію нирок, затормаживая реабсорбцію кислоти канальцями. Завдяки цьому падає її рівень у плазмі крові;
• показаний прийом препаратів міді і молібдену. Перша бере участь у регуляції концентрації сечової кислоти, другий сприяє виведенню надлишків такою тіла. Препарати молібдену часто використовують у профілактиці подагричного розлади.

Можна при згоді доктора (і під лікарським контролем) для позбавлення від уратів використовувати деякі народні засоби. Добре показали себе відвари листя брусниці, кропиви і березових бруньок.

Лікувальний відвар для боротьби з солями п’ють два рази в день, курс такого лікування триває місяць. Але важливо пам’ятати, що така терапія може бути лише допоміжною, на тлі основного лікування, і неприпустимо займатися самоназначением тих чи інших засобів. Робити це повинен тільки лікар.