Нирки        23 Лютого 2018        181         0

Пієлонефрит у дітей | Симптоми та лікування пієлонефриту у дитини

Пієлонефрит у дитини – досить поширена проблема. Пієлонефрит – запальне захворювання нирок інфекційного походження, що супроводжується неприємними симптомами: болючими сечовипусканнями і їх почастішанням, високою температурою, млявістю та іншими ознаками. Хвороба погіршує якість життя дитини і вимагає швидкого лікарського втручання. Далі буде розглянуто опис хвороби її види та ускладнення, і які для пієлонефриту у дітей симптоми і лікування.

Зміст

  • Опис та причини
  • Види хвороби та її ознаки
  • Симптоматика
  • Особливості у малюків
  • Діагностика
  • Терапія
  • Профілактика
  • Опис та причини

    Пієлонефрит у дітей | Симптоми та лікування пієлонефриту у дитини

    Що таке пієлонефрит? Він являє запалення тканин нирок (як правило, вторинне – про це буде сказано далі). Воно вражає чашково-мискову систему органів, інтерстиціальну тканину і ниркові канальці. У медичній літературі зустрічається назва «тубулоинтерстициальный інфекційний нефрит». Хлопчики уражаються їм в три рази рідше дівчаток.

    Канальці нирок – пронизують ці органи «трубочки» невеликого діаметра, пропускають урину в процесі фільтрації. Інтерстицій – своєрідний «каркас» нирки, що з’єднує основні структури органу. Пієлонефрит може вразити будь-які з перерахованих тканин і систем.

    Причини виникнення інфекції — проникнення в органи хвороботворних організмів:

    • віруси;
    • бактерії;
    • грибкові організми;
    • найпростіші.

    Інфекція викликається, в основному, кишковою паличкою. Друге місце за частотою виявлення займають стафілококи і протеї, зустрічаються також випадки ураження вірусними патогенами (вірус Коксакі, грип, аденовіруси та ін.). Можливо і виявлення відразу декількох хвороботворних агентів (так званих мікробних асоціацій).

    Пієлонефрит у дітей | Симптоми та лікування пієлонефриту у дитиниУ класифікації шляхів проникнення патогенів виділяють наступні:

  • Гематогенний.
  • Лімфогенний.
  • Висхідний.
  • У першому випадку інфікування відбувається за допомогою переносу збудника з вогнищ в інші області організму. Гематогенним шляхом часто розвивається пієлонефрит у новонароджених і малюків до року: дитяче розлад з’являється на тлі отиту, пневмонії та інших захворювань. При цьому патогенний вогнище може бути розташований не тільки в безпосередній близькості від сечової системи, але і в анатомічно віддалених областях. Дитячий пієлонефрит може розвинутися, коли збудник потрапляє через кров на тлі сепсису та інших важких захворювань.

    Назва лімфогенного шляху вказує на перенесення патогенів через лімфу. У дитячому здоровому організмі відтоку лімфатичної рідини іде від нирок у бік кишечника, і інфікування виключається. Якщо ж властивості слизової оболонки кишечника з якоїсь причини порушені, або лімфа починає застоюватися (як при діареї або запорах, дисбактеріозі та інфекційних ураженнях кишечника), патогенна мікрофлора може проникнути в сечостатеві органи.

    Висхідним шляхом зараження відбувається, в основному, у дівчаток. Збудник «піднімається» до нирок від статевих органів, ануса, сечового міхура і уретри (наприклад, при баланопоститі у хлопчиків).

    Дитячі шляху сечовиділення не повинні взаємодіяти з зовнішнім середовищем, так і відбувається в нормі. Якщо мочевыделяющая система здорова і нормально функціонує, а імунітет людини не знижений, навіть при попаданні якогось мікроорганізму зараження не розвивається.

    Причини пієлонефриту у дітей розділені на дві групи.

    Для пієлонефриту у дітей класифікація факторів ризику наступна:

    • фактори мікроорганізмів, тобто, що відносяться до самих патогенів;
    • макроорганізму – фактори, що мають відношення до організму самої дитини.

    У числі перших – вірулентності патогена.

    Пієлонефрит у дітей | Симптоми та лікування пієлонефриту у дитиниЗі сторони дитячого організму фактори ризику:

    • анатомічні аномалії, камені в сечовивідної системі, кристали в канальцях та інші порушення відведення урини;
    • застійні явища;
    • міхурово-сечовідний синдром рефлюксу;
    • деякі умови, що сприяють висхідному інфікуванню. До таких можна віднести недотримання особистої гігієни або її недостатність, неправильно здійснюване підмивання у дівчаток, запалення статевих органів зовні, піхви і ануса. Впливає також залишився без належної уваги уретрит та ін;
    • патології, що пригнічують загальний імунітет;
    • діабет;
    • наявність хронічних вогнищ інфекцій;
    • розвиток провокують інвазії глистів та інших паразитів;
    • переохолодження;

    Може виникнути пієлонефрит у дітей до року через штучне вигодовування, деяких типів прикорму, в період появи зубів, і під дією інших «перевантажують» недосконалий імунітет малюка факторів.

    Види хвороби та її ознаки

    Пієлонефрит у дітей | Симптоми та лікування пієлонефриту у дитиниУ вітчизняній нефрології прийнято проводити класифікацію пієлонефритів за походженням: процес може бути первинний або вторинний.

  • Первинний. В цю категорію потрапляють випадки, коли патологія розвинулася при відсутності будь-яких явно виражених факторів схильності з боку сечовидільної системи (інфекція вражає здорову нирку).
  • Вторинний пієлонефрит розвивається при різних патологічних станах сечовивідних органів. Виникнувши на тлі порушень уродинаміки придбаного або генетично обумовленого характеру, то він називається обструктивним. Необструктивний різновид вторинного розвивається на тлі метаболічних розладів, ендокринних проблем, імунодефіциту та ін.
  • Інша класифікація пієлонефриту – по гостроті:

  • Гострий пієлонефрит. З назви видно, що протягом його гостре, клінічна картина виражена явно, але ознаки проходять досить швидко.
  • Хронічний пієлонефрит у дітей. Він триває понад 6 місяців, не припиняючись, або виникає і зникає, з двома або більше рецидивами за піврічний термін, і це триває роками. Хронічна форма поділяється на підвиди: рецидивуючий і латентний пієлонефрит. Для першого характерні явні загострення, для другого – відсутність видимої симптоматики при збереженні ознак інфекції в аналізах. Серед хворих хлопців поширений вторинний хронічний пієлонефрит, який розвинувся в результаті патологічних станів дитячої сечостатевої системи.
  • Латентний перебіг зустрічається нечасто, в більшості випадків діагноз ставиться помилково: за хронічну різновид лікар приймає рефлюкс-невропатію або інфікування нижніх сечовивідних шляхів.

    При цих патологіях симптоми «змазані», і пацієнт може роками не пред’являти конкретних скарг.

    Симптоматика

    Пієлонефрит у дітей | Симптоми та лікування пієлонефриту у дитиниСимптоми пієлонефриту у дітей залежать від віку маленького пацієнта, гостроти патологічного стану і його тяжкості, супутніх захворювань та інших факторів. Симптоми і лікування тісно пов’язані: від проявів залежить лікувальна стратегія.

    Основні ознаки пієлонефриту гострої форми:

    • висока температура. Це основний «явний ознака, проявом якого розлад іноді і обмежується. Підйом температури відбувається без певних явних причин, досягаючи гарячкових значень – 38 градусів Цельсія і більше;
    • ще однією ознакою стають симптоми загального отруєння організму: гострого розладу супроводжують сонливість, зниження апетиту, млявість, блювання. Шкірні покриви дитини бліднуть або сіріють, під очима утворюється характерна «синява». Ознаки отруєння тим сильніше, чим дитина молодша;
    • гостру різновид супроводжують болі в попереку або животі. У дітей молодшої групи (менше 3 років) буває складно визначити локалізацію болю, оскільки вони ще не здатні точно визначити і вказати місце, де болить. Хлопці старше трьох вже вказують на локалізацію в попереку і боці (з одного боку), нижньої частини черевця. Біль тупий, тягучий, стає сильнішою від зміни пози і майже проходить при зігріванні;
    • проблеми з сечовипусканням. Цей ознака хоча і проявляється досить часто, але не обов’язковий. При пієлонефриті буває часте або, навпаки, дуже рідкісне сечовипускання, нетримання урини, біль при акті сечовипускання. Особливо типова болючість, коли пієлонефриту супроводжував/передував цистит;
    • набряки. У дітей вранці може спостерігатися невеликий набряк обличчя і повік. Він виражено відносно слабко;
    • сеча неприємно пахне і мутніє.

    Хронічний пієлонефрит у дітей супроводжується чергуванням загострень і мовчання. В ремісії немає ніяких явних симптомів пієлонефриту, а аналізи дитини не показують присутність патології.

    Якщо хронічний пієлонефрит та його симптоми у дітей є протягом довгого часу, розвивається стан інфекційної астенії:

    • юний пацієнт стає дратівливим;
    • він легко стомлюється;
    • падає успішність.

    Рано почався пієлонефрит здатний привести до затримок розвитку.

    Ймовірні ускладнення пієлонефриту у дітей, якщо розлад не лікувати (чи робити це неправильно), обумовлені його гостротою.

    Гострий пієлонефрит у дітей загрожує ускладненнями:

    • важкими абсцесами;
    • уросепсисом;
    • паранефритом.

    Хронічний пієлонефрит веде до порушень ниркової функції — недостатності, гіпертонії нефрогенного характеру та іншим.

    Особливості у малюків

    Пієлонефрит у дітей | Симптоми та лікування пієлонефриту у дитиниПієлонефрит у немовлят, малюків до 2 років проявляється важкою інтоксикацією і протікає при наступних типових симптомах:

    • вкрай високою температурою, з імовірністю судомних явищ у новонароджених;
    • блюванням, зригуванням у немовлят;
    • млявим ссанням грудей або повною відмовою;
    • синюшністю шкіри навколо рота і губ, загальною блідістю;
    • поганий надбавкою у вазі немовляти;
    • загальним зневодненням грудних малюків.

    Діти до 3 рочків не в змозі поскаржитися словесно, проявляючи свій стан занепокоєнням і плачем. Велика частина демонструє ознаки занепокоєння в процесі сечовипускання і до нього: червоніють, характерно крекчуть.

    При розвитку пієлонефриту у немовлят ймовірно також поява діареї, яка накладається на інші симптоми і іноді призводить до помилкової діагностики кишкової патології.

    Діагностика

    Пієлонефрит у дітей | Симптоми та лікування пієлонефриту у дитиниДля уточнення первинного діагнозу, поставленого при огляді і (по можливості, т. к., у новонародженого словесний опитування не вдасться, але до 4 році це вже можливо) розмові з маленьким пацієнтом, використовують інструментальну діагностику і лабораторні дослідження:

    • аналіз сечі. Його проводять хлопцям з високою температурою неясного походження (наприклад, якщо вона не пов’язана з респіраторними хворобами та іншими внепочечными причинами). При пієлонефритах у сечі діагностується високий рівень лейкоцитів, аж до наявності гнійного відокремлюваного, протеїнурія, присутність бактерій і невеликого числа еритроцитів;
    • накопичувальні проби на лейкоцитурию;
    • спеціальні посіви урини на чутливість до певних антибіотиків і стерильність. Цією методикою можна точно визначити збудника і вибрати найбільш дієві медикаменти для лікувальних і профілактичних цілей;
    • загальний аналіз крові. Її досліджують на маркери запалення та інфекцій, лейкоцитоз, анемію;
    • біохімічний аналіз проб крові, визначає присутність різних фракцій та їх співвідношення. У пацієнтів з гострим захворюванням на першому тижні перебігу патології виявляється значний вміст С-реактивного білка. А при хронічній формі зростає креатинін і сечовина (т. к., розвивається ниркова недостатність), загальний білок падає;
    • аналіз урини на «біохімію»;
    • проба Зимницьким, визначає функціональний стан нирок за вмістом в крові креатиніну і сечовини. Для гострого пієлонефриту у дітей характерно мінімальне розлад функції органів, а хронічний пієлонефрит часто супроводжується певними порушеннями (переважно нічний діурез);
    • діагностика пієлонефриту у дітей передбачає постійний контроль тиску для хлопців на стаціонарному лікуванні. Зазвичай гострий пієлонефрит не супроводжується зростанням АТ, воно перебуває в межах норми для віку дитини. Високе ж АД при хронічному захворюванні говорить про прогресуючої недостатності;
    • робиться УЗД сечової системи, а по закінченні важкої фази – рентгенографічне обстеження;

    Також проводиться доплерографія кровотоку в нирках, сцинтиграфія та інші спеціалізовані дослідження.

    Терапія

    Пієлонефрит у дітей | Симптоми та лікування пієлонефриту у дитиниЛікування пієлонефриту у дітей із загостреною формою розладу проводиться виключно стаціонарно, хворого бажано помістити в спеціалізоване відділення.

    У число терапевтичних заходів входять:

  • При пієлонефриті у дітей лікування передбачає дотримання постільного режиму, особливо на першому тижні. Якщо у пацієнта немає болю і високої температури, йому дозволяють рухатися спочатку в палаті, потім – по відділенню, допускаючи невеликі прогулянки на вулиці.
  • Лікування гострого пієлонефриту у дітей передбачає щадну дієту, полегшує навантаження на фільтруючі системи організму і коригувальну метаболізм. Лікуванням передбачена дієта No5, без обмежень у споживанні солі, але із збільшенням одержуваного пиття до 50 відсотків понад вікової норми. Тим не менш, при нирковому розлад або обструкції прийом рідини і зменшують кількість солоного. Раціон дитини носить рослинно-білковий характер, без пряностей, гострих та інших подразнюючих страв.
  • Антибактеріальне лікування – підбір потрібного антибіотика і прийом потрібного препарату, лікуються їм курсово, протягом 4 тижнів. Застосовують ліки цефалоспоринового ряду, пеніцилінів та ін.
  • Терапія уроантисептиками, дезінфікують сечові протоки і знищують бактерії.
  • прийом дитиною жарознижуючих, антиоксидантів, спазмолітиків і пр., на розсуд лікаря.
  • При загостреннях, хронічний пієлонефрит у дітей лікується стаціонарно, за наведеним вище принципам. Під час ремісій дітям рекомендується проходить профілактичну госпіталізацію з метою ретельного обстеження, виявлення причин і вибору засобів для запобігання рецидиву. Останні вибираються за результатами визначення причини пієлонефриту.

    Може використовуватися також і фітотерапія, якщо це допускає лікар; користь фітотерапії доведена, вона стане гарною підмогою.

    Профілактика

    Пієлонефрит у дітей | Симптоми та лікування пієлонефриту у дитиниЩоб уникнути складного лікування, з дітьми треба займатися профілактикою.

    Профілактика пієлонефриту у дітей передбачає дотримання нескладних правил:

    • уникати переохолодження (але не кутати дитину, перегріваючи його);
    • стежити за своєчасністю і частотою сечовипускання після пієлонефриту;
    • у профілактиці важливо забезпечувати юному пацієнту збалансоване харчування і достатній об’єм рідини, оптимальний режим дня;
    • зміцнювати імунітет;
    • дотримуватися гігієни у хлопчика та дівчинки;
    • якщо малюк хворів пієлонефритом – проходження для профілактики необхідних обстежень;
    • здавати аналізи крові і урини після ГРВІ;
    • застосовувати фітотерапію та інші допоміжні методи.

    В ремісії обов’язково проводять протирецидивне лікування хронічного пієлонефриту у дітей невеликими дозами антибіотиків, уросептиків – курсами до трьох або більше тижнів, з перервами на місяць чи кілька.