Печінково ниркова недостатність — це симптомокомплекс, що виникає на запущених етапах патології жовчних шляхів і печінки. У минулому захворювання також носило назву «гепаторенальный синдром». В основному недостатність розвивається на тлі хронічних хвороб, хоча нерідкі випадки появи її як наслідки хірургічних втручань на органи черевної порожнини або гострої патології нирок. Патологічний стан потребує своєчасного лікування: якщо хвороба не звертати уваги, розвинеться відмова печінки і нирок, що приводить до загибелі пацієнта.
Зміст
Чому розвивається захворювання?
Основна причина появи печінково-ниркової недостатності – проблеми з судинами, що проходять через нирки. Якщо процеси їх розширення і звуження проходять нерівномірно, можуть початися різні відхилення у функціонуванні органів, що переростає у хворобу.
Інші причини:
Якщо хвороба виявлена занадто пізно, або лікування надовго відкладалося, вона може викликати ряд важких ускладнень, що в деяких випадках невиліковних. Тяжкість патології швидко наростає, вона стрімко прогресує, все більше пригнічуючи функції печінки і нирок. У хворого погіршується висновок сечі, починаються застійні явища. Надалі страждає печінка, функція якої погіршується, далі патологія поширюється і на нирки.
По мірі розлади цих органів в організмі накопичується все більше неперероблених токсинів, розвивається масштабне отруєння.
Форми хвороби
Недостатність може спостерігатися у двох видах:
Нирково-печінкова недостатність гострої форми протікає при швидкому наростанні симптоматики і стрімкому пригніченні функції уражених органів. Часто така недостатність стає наслідком інших нирково-печінкових хвороб, які перейшли в хронічну стадію.
Гостра форма спостерігається найчастіше у:
- осіб з різними отруєннями, як наслідок загального ураження організму отруйними речовинами (лікарський отруєння, хімічне, алкогольна інтоксикація та ін);
- вагітних жінок. Широко відоме таке явище, як токсикоз вагітних, що може призвести до недостатності.
При відсутності адекватної терапії і несвоєчасному виявленні хвороби людина може загинути вже через години після початку хвороби, рідше хворі можуть прожити кілька днів: розвивається масштабна інтоксикація і відмова внутрішніх систем організму. У гострій недостатності симптоми проявляються швидко і яскраво, зокрема, різко погіршується сечовипускання, зростає температура.
Хронічна недостатність: вона спостерігається набагато рідше, у неї частіше дозволяється гостра форма. Спровокувати її можуть хвороби печінки (цироз, гепатит, порушення кровотоку в органах), хронічні отруєння.
Ця різновид проявляє себе різноманітними симптомами, в основному, печінковою енцефалопатією. Це вкрай небезпечне ускладнення, що вражає головний мозок і нервову систему хворого.
Етапи розвитку хвороби і її симптоми
Синдром печінково-ниркової недостатності ділять на чотири етапи, кожному з яких властивий свій набір симптомів:
Хвороба, по мірі свого прогресування, захоплює органи ШКТ і дихання, інші тканини і системи. При хронічному синдромі печінка практично повністю втрачає свої функції, і організм задіює компенсаторний механізм: роль фільтрів беруть на себе шлунок, кишечник і інші компоненти ЖКТ, легкі. Виконання ними невластивих функцій швидко зношує їх тканини, поступово у пацієнта розвивається стан печінкової коми.
При цьому хворого ще можна вилікувати, але якщо інтоксикація тканин мозку викликала його набряк – такий стан фатально і миттєво вбиває пацієнта.
Лікування та діагностика
Для визначення синдрому недостатності необхідний ряд комплексних діагностичних процедур. Перш за все фахівець повинен з’ясувати, чи є в історії хвороби пацієнта якісь патології внутрішніх органів або сильні отруєння.
Після цього проводиться серія інструментальних обстежень та лабораторних аналізів:
- забір сечі;
- діагностика проб крові;
- проби тканин нирок та печінки;
- УЗД-діагностика та МРТ.
Після того, як встановлений діагноз і походження хвороби, вибирається відповідне лікування.
Основне завдання лікаря – усунути вихідне захворювання, що викликало печінково-ниркові ускладнення. Важливо правильно вибрати набір медикаментів і їх дозування, оскільки ослаблена захворюванням печінка може не витримати надлишкової лікарської навантаження. Серйозну роль відіграє дієта: хворому прописується раціон зі зниженим вмістом жирів і білків. Додатково прописуються ліки-гепатопротектори та процедури оксигенотерапії. Якщо орган частково зберігає свої функції, може бути призначений прийом Преднізолону.
Обов’язковий елемент терапії – введення внутрішньовенно кальцію, сечогінних засобів, глюкози. Щоб очистити кров від токсинів і продуктів розпаду, може проводитися гемодіаліз на апараті штучної нирки, або перитонеальний діаліз. Іноді також використовується методика гетеропечени, але на сьогоднішній день він визнаний застарілим і сумнівним і використовується тільки у виняткових випадках.
Для боротьби з інтоксикацією і коматозним станом застосовують згаданий вище гемодіаліз. При наявності фонового запалення пацієнту також прописуються легкі антибіотики. Якщо недостатність супроводжується значною крововтратою, брак крові заповнюють за допомогою донорської.
Прогноз при хворобі
Прогнозування перебігу хвороби та результатів її лікування утруднене, оскільки великий спектр важких ускладнень, які можуть стати фатальними. Для пацієнтів, яким хвороба завдала великі пошкодження внутрішніх органів, результат буде, швидше за все, несприятливим. Якщо печінка/нирки пошкоджені частково, при своєчасному і адекватному лікуванні можливе одужання.
Лікареві необхідно вірно підібрати медикаменти та лікувальні процедури, а також вчасно почати сам процес лікування. Якщо пацієнт звернувся за допомогою своєчасно, то, в більшості випадків, залишається можливість стабілізації стану, збереження життя хворого і повернути його до нормального ритму життя. Якщо ж звернення сталося вже на фінальних стадіях, коли розвинулося передкоматозний стан або власне кома, лікування, швидше за все, виявиться малоефективним, і хворий загине.
Як і у випадку з будь-яким захворюванням, кращий метод лікування – це профілактика.
Основні профілактичні методи:
- відмова від алкоголю;
- дотримання правильного режиму дня;
- здорова дієта;
- підтримання гарної фізичної форми;
- заходи з профілактики серцево-судинних патологій, що входять в число основних причин появи розглядається в статті синдрому.
Щоб не допустити нирково-печінкових розладів, необхідно регулярно проводити профілактичні заходи, а при появі перших ознак хвороби – негайно починати лікування, щоб уникнути ускладнень.
