Лейкоплакія сечового міхура | Симптоми і лікування лейкоплакії шийки сечового міхура

Лейкоплакія сечового міхура – патологічний процес, при якому відбувається заміна клітин перехідного епітелію на клітини плоского. В результаті чого починається запалення, так як видозмінений епітелій не захищає слизову сечового міхура від агресивного впливу компонентів урини.

Уретральний канал жінок набагато коротше, ніж у чоловіків. В силу цієї особливості будови сечовидільної системи, захворювання здебільшого діагностується у жіночого населення.

Але у чоловіків можуть виникнути інші різновиди захворювання, наприклад, лейкоплакія статевого члена, уретри.

Зміст

Причини виникнення патології

Різновиди, стадії і симптоми захворювання

Діагностичні заходи

Способи лікування

Народна медицина і дієта

Лейкоплакія і вагітність

Профілактичні заходи

Причини виникнення патології

Хворобу можуть спровокувати різні фактори.

Лейкоплакія сечового міхура — причини виникнення:

Інфекції – проникнення хвороботворних мікроорганізмів є основоположним чинником для розвитку патології. Найбільш небезпечними вважаються венеричні інфекції (хламідії, уреплазма, герпес). А також загрозу представляють штампи стрептококів, кишкової палички.

Ендокринні порушення – заміщення епітелію можуть спровокувати збої в роботі системи гіпоталамус.

Дефекти в будові сечовидільної системи – багато вчених вважають, що в більшості випадків патологія викликана неправильною закладкою епітелію ще на ембріональній стадії.

Стрес – тривале психоемоційне напруження також призводить до утворення патології.

Кам’яні освіти – в більшості випадків лейкоплакія розвивається на тлі сечокам’яної хвороби.

Внутрішньоматкова спіраль – представляє загрозу тільки в тому випадку, якщо жінка перевищує встановлені строки використання ВМС.

Хронічні захворювання носоглотки – доведено, що такі хронічні патології, як тонзиліт, фарингіт і навіть карієс, можуть спровокувати лейкоплакію.

Найбільш часто патологія реєструється у жінок дітородного віку (18-40 років). У чоловіків цей різновид діагностується вкрай рідко.

Різновиди, стадії і симптоми захворювання

В залежності від локалізації, в медицині виділяють два види лейкоплакії:

Лейкоплакія шийки сечового міхура зустрічається найбільш часто.

Поразка самого сечового міхура.

Хвороба може мати наступні форми:

Плоскоклітинна – при цій формі відбувається зміна кольору слизової.

Бородавчаста – з’являються вогнища ороговіння.

Ерозійна – для цієї форми характерна утворення ерозій і тріщин.

За характером перебігу патологію поділяють на три стадії:

Перша стадія – уражену ділянку покривається епітеліальними клітинами.

Друга стадія – відбувається утворення плоскоклітинну метаплазії.

Третя стадія – кератинізація пошкоджених ділянок.

Симптоми лейкоплакії сечового міхура схожі з багатьма запальними захворюваннями сечостатевої сфери, наприклад, цистит.

Запалення сечового міхура симптоми може мати наступні:

• дискомфорт при спорожненні сечового міхура (біль, свербіж, печіння);
• в урині може бути кров, пластівчасті виділення;
• можливо, нетримання сечі, цей симптом зазвичай виникає при локалізації патології у шийці сечового міхура;
• лейкоплакія сечового міхура також проявляється болем в поперековій області і нижній частині живота;
• помилкові позиви в туалет;
• струмінь урини при сечовиділенні переривчаста.

Додаткові симптоми:

• біль або неприємні відчуття під час сексуального контакту;
• слабкість;
• озноб;
• підвищена температура.

Так як лейкоплакія має загальнопоширені симптоми, її часто плутають з іншими запальними процесами. В результаті чого призначається неправильне лікування. Медична статистика показує, що у багатьох жінок з діагнозом хронічний цистит, насправді була лейкоплакія. Встановити її вдавалося лише після комплексних діагностичних заходів.

Тому, якщо у жінки відзначаються перераховані вище ознаки, то потрібно обов’язково відвідати урологічний кабінет і пройти розширений комплекс обстежень.

Симптоми і лікування патології можуть різнитися в залежності від стадії і форми. Так, наприклад, на першій стадії пацієнтка може відчувати тільки незначне погіршення самопочуття.

Діагностичні заходи

При підозрі на лейкоплакію, лікар призначає наступні дослідження:

Аналіз сечі (загальний, по Нечипоренко, бактеріологічний).

Аналіз крові для оцінки загального стану пацієнта.

Огляд у гінеколога. Дозволяє виявити різні гінекологічні патології, а також провести пальпацію сечового міхура і оцінити ступінь його чутливості.

УЗД нирок і органів малого тазу.

Мазок з піхви.

Уродинамічне обстеження.

Цистоскопія з біопсією. Основне діагностичне захід, тільки після неї фахівець може підтвердити або спростувати діагноз.

До додатковим діагностичним методам відносять імунологічне дослідження, комп’ютерну томографію.

Способи лікування

В залежності від форми і ступеня занедбаності патології застосовується консервативний і хірургічний метод лікування.

Пацієнту призначається група препаратів, яка має протизапальну, антибактеріальну дію. Схему лікування лікар підбирає індивідуально.

Зазвичай фахівець призначає наступні медикаменти:

Антибіотики – курс лікування антибактеріальними препаратами досить тривалий, в окремих випадках досягає трьох місяців. Терапія триває до повного усунення патогенного мікроорганізму. Антибіотики скасовуються тільки після триразового негативного результату бак посіву урини. Найефективнішими препаратами вважаються: Левофлоксацин і Норфлоксацин.

Протизапальні препарати – зазвичай уролог виписує Преднізолон. Він володіє потужною протизапальною дією, а також усуває набряки.

Імуностимулятори і вітаміни – дана група препаратів необхідна для відновлення і зміцнення імунної системи.

Зрошення сечового міхура спеціальними розчинами – процедура проводиться за допомогою катетера.

Фізіопроцедури – хворим призначаються сеанси лазеротерапії, магнітотерапії. Ці процедури усувають запалення, перешкоджають утворенню спайок, покращують стан тканин.

У тому випадку, якщо лікарська терапія не приносить результатів, показана операція.

Оперативне втручання проводиться в наступних випадках:

• занедбане перебіг хвороби;
• відсутність ефекту від лікування ліками.

На сьогоднішній день існує кілька різновидів операцій:

Трансуретальная резекція – суть операції полягає у видаленні уражених ділянок слизової за допомогою спеціального медичного інструменту.

Лазер – даний метод являє собою припікання ураженої слизової оболонки. Перевага лазерної хірургії полягає в тому, що під час процедури не зачіпається здорова тканина, а ризики післяопераційних ускладнень зведені до мінімуму.

Це основні методи лікування захворювання, в якості допоміжної терапії застосовують народну медицину та дієтичне харчування.

Рекомендується всі діагностичні дослідження записувати на цифровий носій, така міра допоможе відслідковувати динаміку захворювання. А також інформація на диску може знадобитися при відвідуванні інших фахівців.

Народна медицина і дієта

Лікування лейкоплакії сечового міхура народною медициною допускається тільки як доповнення до основної терапії, так як повністю усунути хвороба народними засобами неможливо.

Найпопулярніші рекомендації нетрадиційної медицини:

Журавлина – з цієї ягоди корисно готувати компоти і морси, вона чинить протимікробну дію і насичує організм необхідними мікроелементами. До її складу входить: магній, калій, залізо, органічні кислоти. А також у ній містяться вітаміни групи В, А, С.

Мучниця – це рослина дозволяє зменшити симптоматику захворювання.

Соняшникова олія – для усунення свербежу рекомендується вставляти тампони з маслом соняшнику.

Спринцювання і підмивання травами – для даних процедур підходить ромашка, звіробій, череда, материнка. Ці рослини здатні надавати дезинфікуючу і протизапальну дію.

Березовий дьоготь – вважається, що застосування дьогтю також сприяє швидкому відновленню. Існує безліч рецептів, найпростіший: додати пару крапель дьогтю в склянку гарячого молока.

Пророщені пшеничні паростки – мають у своєму складі мукополісахариди, які надають сприятливу дію на слизову сечового міхура. Додавати їх можна практично в будь-які страви: салати, супи. Їсти їх треба в свіжому вигляді.

Якщо поставлений діагноз лейкоплакія, то з раціону виключаються страви і продукти, які можуть спровокувати подразнення слизової тканини.

У цю категорію входять:

• жирні, смажені, гострі страви;
• соління і маринади;
• міцну каву, будь-які алкогольні напої;
• капуста, щавель, часник.

Рекомендується включити в меню:

• каші (гречана, вівсяна, рисова);
• супи на овочевому або на курячому бульйоні;
• молочну і кисломолочну продукцію;
• нежирну рибу і морепродукти.

Особливу увагу слід приділити питного режиму – рекомендується вживати не менше двох літрів рідини за день.

Завдяки дотриманню питної дієти з організму виводяться всі шлаки і шкідливі бактерії.

Корисно пити:

• чисту воду;
• ягідні морси;
• трав’яні чаї.

Їжа готується на пару або відварюється, допускається використовувати духова шафа.

Лейкоплакія і вагітність

Дане захворювання може серйозно ускладнити період очікування дитини. На першому триместрі запалення може спровокувати викидень. А також є ризик розвитку внутрішньоутробних патологій у ембріона. Особливо в тому випадку, якщо лейкоплакія розвинулася на тлі венерологічних інфекцій.

На пізніх термінах вагітності є загроза передчасних пологів.

Тому дуже важливо ще на етапі планування дитини пройти повне обстеження, щоб виключити захворювання. Особливо ця рекомендація стосується жінок, які страждають хронічним циститом.

Під час вагітності допускається тільки протимікробна терапія і прийом вітамінів. Враховується форма і ступінь ураження. Лікування проводиться під суворим контролем лікаря. Інші методи лікування допускаються тільки після народження дитини.

Профілактичні заходи

Для того щоб уникнути захворювання медики рекомендують дотримуватися наступних правил:

• уникати переохолодження;
• своєчасно лікувати всі інфекційні та венерологічні захворювання;
• зміцнювати імунітет;
• дотримуватись здорового способу життя;
• проходити щорічний профілактичний огляд;
• категорично не можна лікувати патологію самостійно;
• уникати стресів;
• не допускати незахищених статевих контактів з неперевіреними партнерами;
• дотримувати елементарні гігієнічні правила.

Патологічний процес призводить до витончення стінок сечового міхура. Внаслідок чого хворий постійно відчуває позиви в туалет, а також у багатьох пацієнтів відзначається мимовільне сечовиділення.

З-за спаєчних процесів, втрати еластичності і постійного запалення, місткість органу зменшується, порушується функціонування. При запущеній формі пацієнт може утримувати урину не більше тридцяти хвилин.

Небезпека захворювання полягає в тому, що поступово відбувається розвиток ниркової недостатності, яка може призвести до серйозних ускладнень і навіть смерті.

До захворювання необхідно поставитися з усією серйозністю і не пускати його на самоплив. При своєчасному і кваліфікованому лікуванні хвороба відступає в швидкі терміни, і пацієнт може повернутися до звичного для нього ритму життя.

У цій статті представлена вичерпна інформація з питання, що таке лейкоплакія сечового міхура і які існують методи її усунення.