Одним з найбільш небезпечних захворювань сечовидільної системи людини вважається латентний пієлонефрит. Щоб розібратися в механізмі розвитку цієї патології, а також в її наслідки, варто детально вивчити чинники появи даної форми хвороби, її основні симптоми, а також необхідні методи діагностики та сучасні стратегії лікування.
Зміст
Фактори і форми розвитку захворювання
Однією з головних причин пієлонефриту всіх форм є бактеріальне ураження кишкової паличної, стафілококом або стрептококом. Вони здатні активно проникати в видільну систему з допомогою струму крові. У більшості випадків латентний пієлонефрит протікає без наявності яскраво вираженої симптоматики.
Дівчатка страждають захворюванням в рази частіше. Це зумовлено деякими особливостями анатомічної структури їх сечовипускального каналу. Ще пієлонефрит часто спостерігається у молодих дівчат внаслідок переохолоджень і у вагітних жінок, у яких хвороба можна пояснити різними змінами гормонального фону і здавленням маткою складових сечовивідної системи.
Патологію можна розділити на дві форми, в залежності від шляху розвитку:
Не дивлячись на латентний перебіг захворювання, за кілька років воно здатне сильно змінити клітинні структури нирок. Це проявляється збільшенням кількості фіброзної тканини, а також зниження справно працюючих клубочків. Ці зміни негативно впливають на основні функції органу. З цієї причини в організмі пацієнта відбувається накопичення метаболічних відходів.
Кінцевим підсумком латентного пієлонефриту вважається розвиток гострої ниркової недостатності, яка може призвести до смерті пацієнта. Тому важливо знати причини захворювання і намагатися їх уникати, щоб зберегти нирки в здоровому стані.
Нюанси латентної форми, її симптоматика
Перебіг пієлонефриту характеризується відсутністю специфічних симптомів наявності інфекційного ураження сечовидільної системи.
При цьому у пацієнта немає таких ознак:
- больових відчуттів в поперековому відділі, навіть після постукувань;
- часті сечовипускання невеликими порціями;
- поліурії в нічний час доби.
Тим не менш, деякі неспецифічні ознаки у хворого все ж можуть бути в тій чи іншій мірі вираженості.
До них можна віднести:
- загальну слабкість;
- субфебрильну температуру тіла;
- млявість;
- падіння працездатності;
- головні болі;
- періодичні запаморочення.
Подібне перебіг захворювання триває протягом тривалого часу. Перший раз воно може показати себе, коли більша частина тканин нирок вражена необоротними процесами. При цьому активно розвивається артеріальна гіпертонія і таке захворювання кровоносної системи, як анемія. Без своєчасної діагностики можна спостерігати розвиток подальших ускладнень, серед яких найчастіше зустрічається інсульт, інфаркт і дихальна недостатність.
Пошкодження однієї нирки призводить до гіпертрофії цього ж органу з іншого боку. При цьому уражений орган сильно зморщується і зменшується в розмірах. З часом компенсаторна функція здорової нирки значно знижується і розвивається двосторонній хронічний пієлонефрит. Це провокує розвиток важких поразок видільної системи організму людини і може призводити до його смерті.
Щоб уникнути розвитку небезпечних наслідків патології, необхідно знати її симптоматику. Це допоможе діагностувати її на ранніх етапах, при яких шанс на повне одужання досить високий.
Діагностика та лікування
Дане захворювання найчастіше виявляється в результаті планового огляду людину або при наявності супутніх хвороб. Тим не менш, існує список показань, наявність яких має стати сигналом для звернення до фахівців.
До них відносяться:
- стійке відчуття слабкості;
- падіння працездатності;
- зниження рівня апетиту;
- підвищення показників температури до 38 градусів;
- відчуття ознобу;
- рідкісні тупі болі в поперековій зоні;
- часті сечовипускання.
Основними інструментальними та лабораторними методами діагностики в даному випадку є:
- загальний і біохімічний аналіз сечі;
- періодична бактеріурія і лейкоцитурія;
- визначення щільності урини;
- ультразвукове дослідження;
- рентгенологічний огляд;
- комп’ютерна томографія.
Своєчасна діагностика захворювання дозволяє приступити до лікування латентного пієлонефриту на ранніх стадіях. Це означає, що прогноз на повне одужання досить високий.
Основними принципами лікування даної патології прийнято вважати антибактеріальну терапію і стабілізацію раціону харчування хворого. Це дозволить ліквідувати осередки хвороботворних бактерій, а також нормалізувати обмінні процеси в організмі пацієнта.
Антибіотики необхідно підбирати з відсутністю побічних ефектів, які пов’язані з сечостатевою системою. Це необхідно для того, щоб значно знизити навантаження на уражені ділянки нирок. При цьому в комплексі варто використовувати препарати, які покращують кровотік в органі.
Під час терапії латентної форми пієлонефриту варто повністю виключити:
Варто пам’ятати, що лікуванням захворювання повинні займатися тільки профільні фахівці, адже самолікування в даному випадку може посприяти розвитку гострої ниркової недостатності, яка зазвичай призводить до смерті пацієнта.
