Одним з найбільш неприємних захворювань сечостатевої сфери є гонорейний уретрит. Інфікування при ньому відбувається переважно статевим шляхом, тому дану хворобу зараховують до венеричних. Її збудником є гонокок — аеробна грамнегативна бактерія, здатна викликати гнійне запалення сечовивідних шляхів. Тому ще одна назва цього захворювання — гонококовий уретрит.
Зміст
Шляхи розповсюдження захворювання
Джерелом зараження при гонорейному уретриті завжди є інший інфікована людина.
Заразитися можна наступними способами:
- при статевому контакті;
- внаслідок використання рушників, білизни, мочалки або інших речей інфікованої людини;
- при спільному користуванні туалетом або ванною кімнатою.
Захворювання передається статевим шляхом в 90% випадків. При непрямих контактах його поширення можливо із-за того, що деякий час хвороба протікає без явних симптомів і хворий не підозрює про те, що заражений.
Потрапивши після статевого акту в уретру, гонокок починає там інтенсивно розмножуватися. При цьому він пошкоджує слизову оболонку і провокує розвиток у ній змін і розпаду уражених тканин. Внаслідок такого впливу виникає запальний процес, який з часом може поширитися не тільки на слизову оболонку, але й на сусідні з нею тканини. Збудників стає все більше, і вони починають поширюватися далі по напрямку до задньої стінки уретри, продовжуючи свій руйнівний вплив. В результаті в уретрі утворюються гнійні маси сірувато-зеленуватого відтінку.
Зазвичай з моменту зараження до явних проявів хвороби проходить від трьох до п’яти діб. Небезпека цієї хвороби полягає в здатності гонококів проникати в різні органи людського організму і зберігатися там протягом тривалого часу.
Симптоматика
Гонококовий уретрит — хвороба, що має декілька варіантів прояву. Вони залежать від статі хворого та форми хвороби.
Розрізняють такі його різновиди:
Якщо не вжити жодних заходів, щоб вилікувати гонорейний уретрит у чоловіків — це загрожує розвитком різних ускладнень, які можуть призвести до імпотенції та безпліддя.
Особливості перебігу хвороби у жінок
У багатьох людей, далеких від медицини, існує помилкове переконання, що гонококовий уретрит — суто чоловіче захворювання. Однак це не так. Жінки теж схильні до цієї хвороби, але в них має свої відмінності. Це пов’язано з особливостями анатомічної будови жіночого організму.
Відмінностями в протіканні хвороби у жінок є:
Так само, як і у чоловіків, у жінок захворювання може протікати в гострій, хронічній та латентній формі. З-за того, що останній має у них широке поширення, можуть розвинутися серйозні ускладнення. Жінки можуть страждати від запальних процесів у маткових трубах і яєчниках, у них може розвинутися позаматкова вагітність, накопичення гною в сечовому міхурі.
Найважчим наслідком цієї хвороби у жінок є безпліддя.
Як розпізнати хворобу
Прояви гонококових форм уретриту досить характерні, щоб точно діагностувати хворобу. Проблема може виникнути з діагностикою у жінок, у зв’язку з безсимптомним перебігом хвороби. Тому діагностика захворювання, крім проведення лабораторних досліджень, передбачає опитування хворого з метою виявлення всіх можливих статевих партнерів та людей, що має з ним близький побутовий контакт.
Діагностичні заходи по виявленню гонорейного уретриту включають в себе наступне:
- аналіз сечі;
- аналіз крові;
- мазок з уретри;
- аналіз сім’яної рідини;
- дослідження мошонки і передміхурової залози.
Існує ще один досить поширений спосіб діагностування уретриту в домашніх умовах, який називають двохсклянковій пробій.
Суть його полягає в тому, що під час ранкового сечовипускання урину потрібно зібрати в дві ємності і потім порівняти її прозорість. Якщо перша порція буде більш мутною, ніж друга — є підстави підозрювати наявність уретриту. Якщо більш мутною виявиться друга порція — це може свідчити про наявність простатиту або циститу (у жінок). А якщо обидві порції сечі однаково каламутні — можливі проблеми з нирками. Однак слід мати на увазі, що даний метод є лише попереднім і робити на основі його результатів остаточні висновки не можна.
Ускладнює діагностику уретриту і той факт, що досить часто він протікає паралельно з іншими інфекційними захворюваннями сечостатевої системи. З-за цього змащується симптоматика, змінюється хід розвитку хвороби. Тому часто діагностувати уретрит можливо лише після лікування супутнього захворювання.
Лікування і профілактика
У разі діагностування гонококкового уретриту лікування проводить лікар-венеролог. Так як хвороба викликається бактеріями, то для боротьби з нею застосовується антибактеріальна терапія. Протягом тривалого часу гонококи добре піддавалися лікуванню препаратами пеніцилінової групи. Свою ефективність ці антибіотики демонструють досі. Однак все частіше стали спостерігатися випадки, коли в процесі лікування збудник набував стійкість до пеніцилінів.
Тому поряд з ними зараз призначаються такі препарати:
- цефалоспорини (друге і третє покоління);
- фторхінолони;
- макроліди.
Паралельно з лікуванням антибіотиками проводяться заходи по зміцненню імунної системи хворого. Це пояснюється тим, що гонококи пригнічують імунітет, і використання антибіотичних препаратів також має негативний вплив на нього. В рамках імунотерапії застосовують такі препарати, як ротат калію, метилурацил, екстракт алое, глицерам, ферментні препарати.
Лікування захворювання може включати в себе і місцеву терапію. Вона передбачає крапельне введення в уретру різних лікарських розчинів. Наприклад, гонокок демонструє хорошу чутливість до нітрату срібла.
Якихось особливих заходів профілактики гонококкового уретриту не існує. Слід пам’ятати, що перенесене один раз захворювання не створює імунітету до себе. Їм можна захворіти знову і знову. Тому в першу чергу необхідно дотримуватися культуру в статевих відносинах. Необхідно мати постійного статевого партнера, користуватися презервативами, регулярно проходити профілактичні огляди. Якщо все ж розвинулося захворювання — не варто займатися самолікуванням.
Призначити ефективну терапію може тільки лікар. Якщо лікування розпочато вчасно — хвороба повністю виліковується без яких-небудь серйозних наслідків для здоров’я.
