Чашково мискова система розширена що це? Це патологічне явище, практично завжди говорить про наявність певної ниркової патології. Ця система, іноді для стислості звана ЧМС, безпосередньо відповідає за збір сечі і її виведення з організму. У внутрішній частині нирки розташовуються невеликі чашечки (від шести до дюжини), які з’єднуються одна з одною у великі за розмірами (до 4 на одну нирку), і вони вже виходять в ниркові балії. У місці виходу розташована так звана шийка – досить вузький канал, який легко закупорюється при різних патологіях, викликаючи розширення компонентів системи і зростання самих нирок в розмірах. Отже, якщо чашково мискова система розширена — що це, чому виникає, і як лікується?
Зміст
Хвороби ЧМС
Захворювання ЧМС – що це таке? Для того, щоб розуміти механізми розвитку патології цієї системи, необхідно знати її пристрій. Вище вже говорилося про чашечках і мисках. Балія, в яку розкриваються чашечки, являє собою схожу на воронку порожнину, куди надходить скупчилася в нирках урина. Ця структура зсередини вкрита слизовою тканиною, яка оберігає підлягають клітини від агресивної дії компонентів сечі. Під цією оболонкою знаходяться шари м’язів, скорочення яких забезпечують транспортування урини в сечоводи. Якщо в одній з частин системи відбувається яке-небудь порушення, проблема зачіпає й інші ланки, приводячи до серйозних проблем сечостатевої системи.
Захворювання розглянутих органів можуть бути придбаними, або мати генетично обумовлений характер.
Вроджені хвороби – це вади сечоводів і самих мисок, до них відносяться:
Інші причини:
- перегини сечоводів;
- наслідки УЗД нирок;
- тривале утримання сечового міхура в переповненому стані;
- діти можуть страждати цією патологією, якщо сечовипускання у них рясно і відбувається нечасто;
- блокування відведення сечі нирковими каменями, запальним виділеннями і іншими конкрементами;
- надмірне пиття;
- інфекції сечовивідних органів;
- пієлонефрит;
- низький тонус м’язів нирок (в тому числі з-за інтоксикації);
- рефлюкс сечі;
- неврологічні явища;
- інші системні проблеми, наслідки прийому медикаментів, та ін.
До провокуючих чинників відносять вплив радіації, авітамінози та нестачу мікроелементів, вплив ліків і нездоровий спосіб життя.
Клініка і діагностика захворювання
Збільшення ЧМС нирок не володіє якимись специфічними симптомами, але по ряду ознак захворювання можна діагностувати досить точно:
- пацієнт відчуває біль у попереку, в області паху;
- часті безрезультатні позиви до відправлення малої потреби;
- уповільнений процес сечовипускання;
- у виділюваної урині з’являється кров;
- живіт роздувається;
- біль часто симетрична (виходить від обох нирок). Якщо вона одностороння на стороні розташування ураженого органу (наприклад, лівої нирки) вона буде значно сильніше.
У деяких випадках у хворого підвищується тиск, починається жар, виявляються набряки тканин.
Перш ніж приступити до терапевтичним заходам, необхідно провести повну діагностику:
- УЗД сечовивідних органів;
- здача проб крові і урини.
Це дозволяє виявити патологічні зміни в органах навіть у дітей, включаючи внутрішньоутробний період.
Оскільки патологія супроводжується застоєм рідини в сечовому міхурі і нирках, вкрай важливо своєчасно почати лікування. Воно може бути як медикаментозним, або хірургічним, в залежності від форми патології та її тяжкості.
Лікування
У випадках розширення запального генезу хворобу лікують симптоматично, основна мета – усунути запальний процес.
Призначають такі ліки, як:
- Індометацин;
- Диклофенак;
- Вольтарен.
Вони добре знімають запалення і знеболюють.
Якщо у пацієнта відбуваються спазми мускулатури сечовивідної системи, йому додатково призначають спазмолітики зразок але-шпи і їй подібних. Хворим з хворобою бактеріального характеру проводять курс лікування уросептиками – спеціальними антибіотиками. До цієї групи відносять аміноглікозиди, фторхінолони.
Хірургічне втручання показане при наявності труднощів у відпливі урини. Так, закупорка сечовивідних шляхів усувається шляхом дроблення перекрили протоки конкрецій ударно-хвильової або контрактної літотрипсією.
Найкраще лікування будь-якої хвороби – це профілактика.
Щоб мінімізувати ризик розвитку захворювання, слід:
- вживати рекомендовану кількість рідини в добу (від півтора до двох літрів);
- вести здоровий спосіб життя;
- проводити періодичний профілактичний курс діуретиків.
У період вагітності відмова від шкідливих звичок і здоровий спосіб життя особливо важливий: це допоможе запобігти розвитку у плода вроджених вад.
