Різні мікроорганізми здатні викликати запалення сечовипускального каналу, тому прописуються антибіотики, які традиційно використовуються при уретриті. Призначення ліків з антибіотичною властивістю здійснюється з урахуванням протипоказань і виду збудника. Через анатомічних особливостей у чоловіків патологія виявляється набагато частіше. Без своєчасно вжитих заходів захворювання може обернутися серйозними наслідками.
Зміст
Особливості використання антибіотичних засобів
Коли уретрит розвивається, виникає потреба в лікуванні антибіотиками. Оскільки патологію можна усунути лише за допомогою комплексної терапії, крім коштів з антибіотичними властивостями, призначаються уроантисептики, антигістаміни, а також імуномодулюючі медикаменти.
Підбираючи антибіотики при уретриті у чоловіків або жінок, необхідно рахуватися з:
- ймовірністю виникнення нечутливість мікроорганізмів до препарату;
- полиэтиологичным характером захворювання (коли патологія спровокована не одним збудником, а кількома);
- наявністю хронічної форми;
- наявними супутніми хворобами (нерідко при уретриті присутні молочниця, гонорея, хламідіоз).
Фармацевтичні компанії займаються виробництвом безлічі ліків, у тому числі від уретриту. Антибіотичні препарати випускаються у вигляді:
- капсул, таблеток, суспензій;
- ін’єкцій;
- ректальних і вагінальних свічок;
- розчинів для вливання в сечовипускальний канал.
Щоб ефективно лікувати патологію, ліки підбираються з урахуванням стадії захворювання. Якщо лікар призначить препарат, який хворому не підходить, слід очікувати розвитку побічних реакцій та ускладнення стану.
При уретриті у жінок симптоматика не настільки виражена, як у чоловіків.
Однак неграмотне застосування ліків може призвести до циститу, проблеми гінекологічного характеру, запальних процесів в органах малого таза.
Лікування антибіотиками заборонено при:
- непереносимості компонентів препарату;
- ниркових і печінкових патологіях;
- проблеми з кров’ю;
- виношування вагітності та грудному вигодовуванні.
Список дієвих ліків
Перед тим, як лікувати пацієнта, проводиться комплексна лабораторна діагностика і визначається, наскільки збудник чутливий до складових медикаментів. Ні в якому разі не можна вдаватися до самостійного використання антибіотиків, оскільки в більшості випадків подібні дії тільки погіршують самопочуття.
Зазвичай від уретриту прописують прийом:
Дані препарати є фторхинолами першого покоління, з їх допомогою запальні процеси усуваються за короткий проміжок часу. Однак з-за фторхинолов можуть постраждати хрящові тканини, які знаходяться на стадії розвитку. Тому вагітним жінкам і дітям не призначають.
Якщо уретрит став результатом впливу гонокока, призначається лікування:
- Цефтріаксоном;
- Цефиксимом.
Від хламидийного уретриту допоможе використання:
З патологією, викликаної трихомонадами, можна впоратися за допомогою:
- Нітазолу;
- Тинідазолу;
- Трихомонацида.
Оскільки збудників даного захворювання буває багато, кожна з форм патології усувається певними медикаментами.
Важливо строго дотримуватися лікарських рекомендацій і не змінювати дозування.
При надходженні в організм надмірної кількості ліків можлива поява:
- нудоти, проносу, блювоти;
- алергії;
- головних болів;
- змін показників артеріального тиску.
Виникнення недуги після терапевтичного курсу
Іноді трапляється таке, що уретрит з’являється після прийому антибіотиків, що не може не насторожувати пацієнтів.
Подібне часто стає результатом того, що під час лікування була порушена мікрофлора. Якщо хворий ігнорує призначені дозування або вживає ліки довше покладеного терміну, ризик розвитку уретриту по закінченні курсу підвищується в рази.
В залежності від того, якими лікувався антибіотиками уретрит у чоловіків, будуть спостерігатися відповідні симптоми:
При повторному розвитку патології відзначаються симптоми у вигляді:
- проблем зі стільцем;
- підвищеного газоутворення;
- інтенсивних хворобливих відчуттів в животі;
- змін кольору урини;
- нудоти;
- зростання температури;
- слабкості.
З допомогою антибіотичних засобів можна швидко впоратися із запаленням сечівника. Однак таке можливо тільки в тому випадку, коли хворий буде прислухатися до порад лікаря. Важливо бути особливо уважними, якщо через 2 тижні після початку курсу хвороба не проходить. Це може говорити або про повторному зараженні, або неправильно підібраних медикаментах.
