Аналіз сечі при гломерулонефриті потрібен для визначення ступеня та стадії захворювання. Виділяють кілька способів збору та аналізу сечі. Кожен метод відрізняється обсягом досліджуваного матеріалу і способом його збору, а також способом оцінки показників. Різні види аналізів потрібні для встановлення точної клінічної картини перебігу хвороби, оцінки динамічних показників розвитку порушень в нирках. На цьому ґрунтується правильний підбір лікарських засобів. Самолікування в даному випадку може тільки посилити захворювання, яке піддається успішної терапії у лікаря.
Зміст
Види аналізів сечі
Гломерулонефрит – серйозне захворювання, яке перешкоджає нормальному виведенню токсинів з організму внаслідок порушення роботи нирок. Відноситься до ряду інфекційних. Потребує обстеження і лікування.
Серед інших методів діагностики важливе значення мають аналізи сечі, вони бувають:
- загальними;
- пробою Реберга;
- аналіз за Зимницьким;
- дослідження осаду під мікроскопом.
В загальному аналізі дивляться на колір, кислотність, кількість білка, наявність крові, лейкоцитів, циліндрів тощо Загальний аналіз сечі дає розуміння того, наскільки порушена робота сечовидільної системи в цілому.
Нормальні показники білка не перевищують тридцяти трьох тисячних грам на літр. Лейкоцитів повинно бути не більше 4000 од/мг. Повинні бути відсутніми білірубін, еритроцити і циліндри. Можуть зустрічатися гіалінові циліндри в незначній кількості.
Сеча при гломерулонефриті стає коричнево-червоного кольору, більш щільна, відрізняється високим вмістом білка. Присутні еритроцити, циліндри помічені як гіалінові, так і зернисті.
Такий аналіз здається вранці натщесерце. Потрібно зібрати неповну пластмасову баночку. Біологічний матеріал придатний для дослідження протягом двох годин. До здачі сечі потрібно дотримати всі рекомендації лікаря (не вживати алкоголь за два дні, не приймати ніяких сильнодіючих ліків і т. д.).
На ранній стадії діагностики загальне дослідження підштовхує до більш детального вивчення стану здоров’я пацієнта в разі виявлення відхилень, які є характерними ознаками захворювання нирок.
Пробою Реберга іменують добовий діурез становить близько трьох літрів. Цей обсяг дозволяє оцінити рівень очищення нирками крові (швидкість клубочкової фільтрації). Застосовується проба у разі виявлених підвищених показників при загальному аналізі, гострий гломерулонефрит виникає на фоні надмірного показника креатиніну, що і виявляє проба. Також спільно з нею здають аналіз крові, щоб порівняти дані по креатиніну.
Аналіз за Зимницьким показує рівень роботи нирок в цілому. Нічого особливого він не виявляє.
Він необхідний для визначення питомої ваги рідини в урині. Таким способом знаходять кількість рідини, здатної утримуватися в нирках для переробки.
До методу пред’являється декілька вимог:
Розрахунок ведеться виходячи з прийнятої рідини і виділеної з сечею. Нормальний денний показник більше, ніж нічний. При гострому гломерулонефриті відбувається зменшення виділеного об’єму рідини щодо спожитого, тому гострий гломерулонефрит визначається саме так. У нормі щільність не перевищує 1035 гр/л. Але при захворюванні вона збільшується і може перевищувати 1045 гр/л.
Для досліджень мазка під мікроскопом потрібен осад, який дає порція аналізу сечі за Нечипоренком. Після проходження центрифуги залишається близько одного мілілітра матеріалу, який вивчається на предмет наявності або відсутності еритроцитів, лейкоцитів і циліндричних клітин.
При цьому захворюванні змінюється не тільки колір сечі, але і її склад. Під спеціальним забарвлюючим реактивом лаборант бачить кількість тих чи інших показників запалення, протеїнурії і гематурії.
У разі переважання еритроцитів над лейкоцитами, наявність гіалінових і зернистих циліндрів у великій кількості роблять припущення про гломерулонефриті. Для уточнення діагнозу та коригування курсу лікування підсумовують кілька значень аналізу в динаміці.
Характеристика гострого гломерулонефриту
Показники аналізів при гострому гломерулонефриті виявляють зменшення кількості сечі, що виділяється, мікрогематурії, виведення альбуміну, наявність циліндрів. Циліндричні клітини повторюють структуру канальців в нирках, містять пошкоджені клітини, частини судин. За ним також визначають фазу захворювання.
Гостра форма представлена яскравими симптомами, не помітити які просто неможливо. Через кілька днів стає краще, може знизитися виведення білка, але це не означає, що захворювання пройшло. Через місяці, протеїнурія повертається, якщо не стає ще більше.
Захворювання переходить у латентну форму. Аналіз сечі при хронічному гломерулонефриті показує збільшення за всіма основними маркерами. Відтінок урини все більше набуває червоний колір. Однак симптоми можуть бути сильно виражені. Червоного забарвлення може і не бути, так як для хронічного перебігу хвороби характерна мікрогематурія. Хвороба повільно руйнує нирки і через два роки людина може померти. У будь-якому випадку призначається довічний гемодіаліз.
Для сечі при хронічному захворюванні характерні зміни в різні дні. Тому за пацієнтом спостерігають протягом двох років після терапії.
В цей час можливі прояви залишкових ознак запалення. Якщо показники погані через два роки, то хвороба стає хронічною.
Аналізи при хронічному захворюванні
При настанні певних несприятливих факторів гостра стадія переходить в хронічну.
Поштовхом до цього може бути:
- тривале переохолодження;
- повторне інфікування;
- вплив отруйних токсичних речовин, що надійшли з їжею, ліками.
Аналізи при гломерулонефриті потрібно здавати постійно. Хронічна стадія характеризується гострими запальними процесами, при яких фіксується наявність еритроцитів, лейкоцитів, підвищеного вмісту альбуміну в сечі, збільшення питомої ваги і щільності та ін. Зміни в сечі носять непостійний характер. У спокійні періоди білок може виділятися в незначних кількостях, еритроцити – не перевищувати 30 од.
Аналіз крові при гломерулонефриті також показує високий креатинін, збільшення лейкоцитів, що свідчить про хронічному запальному процесі. Хвороба протікає протягом тридцяти років, переходячи з однієї форми в іншу.
/div>
