Часто при лікуванні органів травної системи вдаються до допомоги жовчогінних препаратів з рослинних компонентів. Користь від цих лікарських трав велика. Багато з рослин, що виростають на території Росії, Білорусі, України у великій кількості. тому їх збір можна проводити самостійно. Заготівельний період в основному триває з травня до середини вересня. Сушити сировину потрібно в добре провітрюваному, захищеному від сонячних променів, приміщенні. А можна придбати в аптеці готові жовчогінні збори і медикаментозні засоби, в основі яких знаходяться сухі або водні природні складові.
1 Механізм дії трав
Механізм впливу жовчогінних трав заснований на стимулюванні утворення жовчі в печінці.
Жовч — це гірка рідина (секреція) жовтого, темно-зеленого або коричневого кольору. Роль жовчі в організмі важко переоцінити. В основному вона пов’язана з травленням. Жовчні кислоти сприяють переходу шлункового травлення на кишкове, эмульсируют органічні речовини, поліпшують рухову функцію тонкої кишки, сприяють утворенню слизу, гормонів ендокринної системи, секретину, перешкоджає склеюванню клітин з бактеріями, вірусами, рибосомами. Через жовч виводяться білірубін, холестерин, стероїди. Жовч бере участь в процесі активації ферментів, необхідних для розщеплення білків.
Жовчний міхур — орган системи травлення, резервуар, в який надходить секреція з печінки. Виділяється з міхура жовч потрібна кишечнику для розщеплення жирів, активації ензимів і для подальшого всмоктування важливих поживних речовин. Але іноді буває так, що відтік секрету утруднений. Литогенная (незбалансована) жовч викликає утворення каменів, інфекційні хвороби, токсичні ураження печінки, порушення обміну речовин. Виникає необхідність у стимулюванні жовчогінною функції внутрішнього органу.
В народній і традиційній медицині для стабілізації розладів травної системи рекомендують прийом жовчогінних трав, трав’яних зборів і готових препаратів на основі рослинних екстрактів. Їх вплив на організм може бути наступним:
- антибактеріальним;
- протизапальну;
- знеболюючим;
- спазмолітичну;
- сечогінну;
- жовчогінну;
- розріджують.
Лікарські рослини і збори застосовуються при таких патологічних станах і захворюваннях:
- панкреатит — запалення підшлункової залози;
- хронічному гепатиті — запальному захворюванні печінки;
- хронічному і некалькульозному (безкам’яному) холециститі — воспалени і жовчного міхура;
- гипомоторной дискінезії — захворювання жовчних проток, при якому виникає зниження їх моторики;
- атонії жовчного міхура та кишечника — порушення моторно-вивідною функції;
- лямбліозі — захворюванні, викликаному розвиваються в тонкій кишці паразитами;
- перегині жовчного міхура;
Також вони застосовуються для очищення організму від токсинів і профілактики після видалення жовчного міхура.
2 Перелік жовчогінних лікарських рослин
Трави, рекомендовані при застої жовчі, відсутності чи недостатності певних кислот, бувають двох видів дії. До першої групи належать рослини, що стимулюють вироблення гепатоцитами печінки цієї зеленуватою гіркої рідини. До другої — жовчогінні засоби, які сприяють виведенню жовчі, так як тривалий вплив на слизову поверхню органів травного тракту, жовчних кислот викликає хронічні хвороби шлунка і стравоходу.
Список лікарських рослин, що володіють різноманітними жовчогінними властивостями, дуже великий. Тому трави з однаковими властивостями умовно поділені на кілька підгруп.
2.1 Холекінетики
Вони стимулюють відтік жовчі, підвищують рефлекторний механізм клітин проток міхура при дискінезії і атонії внутрішніх органів:
- кукурудзяні рильця;
- касія;
- лист берези;
- тирлич жовта;
- крушина;
- рутка лікарська;
- артишок;
- часник;
- реп’ях;
- кропива;
- полин;
- вахта трилиста;
- календула (квітки);
- плоди коріандру.
2.2 Гепатопротектори
Вони захищають клітини печінки від ушкоджень різного властивості, а також сприяють її відновленню:
- розторопша плямиста (насіння);
- рутка лікарська;
- софора;
- гарбуз;
- пирій;
- петрушка;
- осбекия терниста;
- солодка;
- будяк:
- кульбаба;
- плоди шипшини;
- корінь аїру;
- перстач біла.
2.3 Рослинні анальгетики
Ці трави знімають больові відчуття:
- льон звичайний;
- борець високий;
- материнка;
- аніс;
- безсмертник;
- паслін чорний;
- тамариск;
- волошка шорсткий;
- герань лучна;
- горець пташиний;
- ромашка;
- звіробій перстач;
- конюшина лучна.
2.4 Холеспазмолитики
Розслабляють м’язи міхура і жовчовивідних проток, покращують висновок жовчної секреції:
- меліса лікарська;
- фенхель;
- цикорій;
- пижмо;
- фіалка триколірна;
- лавровий лист;
- звіробій продірявлений;
- календула (квітки);
- шавлія оступінений;
- дурман;
- красавка;
- оман високий (коріння);
- валеріана (корінь).
2.5 Трави проти жовчних каменів
Це рослини, які перешкоджають появі жовчних каменів, розчиняють вже утворилися, сприяють їх дроблення і висновку:
- соняшник (корінь);
- кульбаба (жовті квітки);
- ехінацея;
- чебрець;
- котовник;
- перцева м’ята;
- суниця (ягоди);
- чистотіл;
- кріп;
- спориш;
- брусниця (листя).
Лікування травами проводиться під наглядом фахівця. Він підбере індивідуальні жовчогінні компоненти для кожної конкретної ситуації, з урахуванням супутніх захворювань.
3 Коли не можна приймати лікарські трави
Неправильне приготування і безконтрольний прийом внутрьэтих засобів може заподіяти шкоду здоров’ю та призвести до негативних наслідків. Тому препарати з жовчогінних трав мають ряд протипоказань. До них відносяться:
- індивідуальна непереносимість рослини і препаратів на його основі у дорослих і дітей;
- гостра лікарська або алкогольна інтоксикація печінки, отруєння отрутою;
- вірусний гепатит;
- жовчна коліка (при закупоривании проток);
- гострий холецистит;
- вагітність, грудне вигодовування (ГВ).
Не рекомендується давати препарати на основі трав з сильним жовчогінним ефектом дітям до 12 років. Краще застосувати жовчогінні збори, тобто набір трав, в якому дія одних активних компонентів пом’якшується іншими. Але такий збір повинен підбирати дитячий терапевт після встановлення діагнозу. При дисфункції жовчного міхура маленьким дітям корисно щоденне споживання продуктів з желчевыводящим ефектом: моркву, капусту (цвітну, білоголову, брокколі), помідори, цибулю, кріп, петрушку, рослинні олії. Після узгодження з лікарем дітям дозволяється приймати чайні напої на основі шипшини, м’яти, кропу, ромашки і перстачу.
4 Рекомендації щодо застосування жовчогінних засобів
Першими симптомами, що свідчать про неправильну функції жовчного міхура, є біль під правим ребром, здуття живота, гіркий присмак у роті, печія, відрижка. Несвоєчасне лікування може призвести до утворення конкрементів (каменів) у жовчному міхурі — тому так важливо на ранньому етапі виявити патологію в роботі органу і почати лікування.
Препарати на основі жовчогінних трав призначаються лікарями для профілактики і лікування багатьох хронічних захворювань. Це пов’язано з властивостями лікарських трав знімати напади болю, полегшувати симптоми протікає захворювання, купірувати поява нових ускладнень і патологій.
4.1 Хвороби печінки
Види захворювань печінки
Давно відомі трави, які допомагають у лікуванні хвороб внутрішніх органів. У рецептах народної медицини у збори для печінки обов’язково входять:
Екстракти деяких рослин використовуються в сучасних препаратах. Ці ліки мають мало протипоказань, позитивно впливають на травлення, розріджує жовч, покращує виробництво білка з амінокислот. До таких ліків з рослинними активними складовими відносяться:
- Карсил — біологічні витяжки з плодів розторопші плямистої;
- Гепабене — рутка лікарська, розторопша;
- Хофитол — артишок польовий;
- Тыквеол — олія з гарбузового насіння;
- Галстена — розторопша, чистотіл.
4.2 Під час грудного годування
Жінки під час ГВ повинні уважно стежити не тільки за харчуванням, але і за прийомом лікарських препаратів. Це стосується і натуральних трав’яних ліків. Відносно безпечними травами при ГВ вважаються:
- кропива — підвищує імунітет і гемоглобін, збільшує рівень пролактину, сприяє поліпшенню поживних якостей грудного молока, насичує її вітамінами, зупиняє кровотечу, усуває запори;
- ромашка — нормалізує травлення, заспокоює, знижує температуру тіла;
- фенхель — знімає спазмические напади, покращує травлення, лактацію;
- календула — володіє антибактеріальними, протизапальними властивостями.
Не рекомендується додавати в напої м’яту, солодку, петрушку, материнку, софору. При необхідності і за узгодженням з лікарем можна приймати препарати на основі трав’яних екстрактів:
- Холемакс — шипшина (плоди);
- Холосас — плоди шипшини;
- Гепафитол — артишок.
4.3 Після видалення жовчного міхура
При вилученому жовчному міхурі у хворого виникає постхолецистектомічний синдром. Це пов’язано з порушенням роботи всіх органів, так як після видалення міхура — резервуара, в якому зберігалася жовч, — секреція постійно затікає в дванадцятипалу кишку, що призводить до загострення всіх хронічних хвороб. Перші півроку після видалення необхідно дотримуватися жорсткої дієти. Після закінчення часу хворому рекомендують прийом рослинних зборів з жовчогінних трав:
- Збір № 1: коріандр (сушені плоди), м’ята перцева, безсмертник (квітки), бобівник трилистий.
- Збір № 2: деревій, ромашка лікарська, м’ята, календула лікарська, пижмо (квітки).
При бажанні можна застосувати для лікування медичні препарати на основі трав’яних екстрактів:
- Танацехол — квітки пижма;
- Фламін — квітки безсмертника піщаного;
- ЛІВ-52 — цикорій звичайний, тамариск галльський, паслін чорний, деревій, касія західна;
- Аллохол — часник.
4.4 Жовчнокам’яна хвороба
При каменях у жовчному міхурі і жовчних протоках відбувається порушення відтоку секреції, що стає причиною інфекцій і запальних процесів в органі. Якщо існують великі камені, можлива закупорка жовчних протоків, і тоді без хірургічного втручання не обійтися.
Але якщо операція протипоказана, для розчинення каменів використовують готові збори трав: спориш, чистотіл, кульбаба (корінь), кукурудзяні рильця, фіалка триколірна, звіробій, аніс (плоди), коріандр (плоди). Три столові ложки рослинної сировини потрібно залити 600 мл окропу. Настояти протягом півгодини. Профільтрувати. Приймати по 200 мл теплого настою тричі на добу.
Також при каменях у жовчному міхурі корисно пити настої і відвари: петрушки (трави, коріння), кропу городнього (плодів), м’яти, пирію повзучого, рідкого екстракту кукурудзяних рилець, крушини (кореня), лаврового листа, ромашки.
4.5 Перегин міхура
Перегин жовчного міхура з’являється з-за запальних процесів у органі або як результат інших хронічних хвороб. Він призводить до виникнення спайок, зміни складу секреції і деформації самого органу.
При перегині жовчного міхура корисно вживати міцні відвари і настої: тирличу жовтого (кореневища, корені), квіток календули, м’яти перцевої, кукурудзяних «волосків». Корисно випивати від 100 до 200 мл соку гарбуза і є її в будь-якому вигляді.
4.6 Інші рецепти
Для лікування хвороб печінки і жовчного міхура у народній медицині застосовуються результативні рецепти. Вони допомагають швидко впоратися з проявилися симптомами і полегшити стан хворого:
