Заворот кишок (іноді його називають кишковою непрохідністю) – це захворювання, при якому виникають проблеми з просуванням вмісту по травному тракту. Відбувається перекручення кишкової петлі. Це дуже небезпечний стан, оскільки воно часто супроводжується порушенням кровопостачання кишечника, а це призводить і до гангрени.
Заворот кишок рідко проходить самостійно, зазвичай здійснюються певні медичні маніпуляції, а у важких випадках – навіть хірургічні операції.
1 Загальні причини
У медицині прийнято розрізняти сприятливі і виробляють фактори при захворюванні.
До сприяючих чинників належать:
Вік теж розглядається як фактор ризику (його відносять до сприяючих причин). Справа в тому, що у літніх людей кишечник досить сильно подовжується. А в дитячому віці патології можуть виникати з-за його незрілості.
До числа виробляють причин відносяться:
Потрібно враховувати, що у кожної з різновидів захворювання є свої фактори ризику та особливості.
2 Заворот тонкої кишки
Заворот тонкої кишки означає, що кишкова петля перекручується навколо спайки. Причини цього явища можуть бути різними. У немовлят це може бути вродженим відхиленням. Це відбувається при порушенні внутрішньоутробного розвитку. Вважається, що у грудних дітей спровокувати заворот тонкої кишки може раптовий перехід на штучне вигодовування. Факторами ризику є тривалі запори і травми живота. Але у дітей у віці до року частіше трапляється інвагінація, коли відбувається вклинювання однієї кишки в іншу. Зазвичай це відбувається як раз на кордоні тонкого відділу кишечнику, де він впроваджується в товстий відділ.
У дорослих людей це може розвинутися в якості післяопераційного ускладнення. А іноді це викликається рясною їжею після довгого голодування. З цим стикалися люди у воєнні та перші післявоєнні роки, коли будучи в стані фізичного виснаження, вони буквально накидалися на їжу при наявності можливості. Така ситуація цілком можлива і сьогодні – якщо протягом тривалого часу сидіти на суворій дієті, а потім дозволити собі за святковим столом є все і в будь-якій кількості.
З медичної точки заворот і у дорослих, і у дітей 2 років і старше відбувається при посиленні перистальтики і за умови переповнення проксимальних відділів кишечника вмістом. Причинами можуть бути спайки і зрощення в черевній порожнині, надмірно довга брижа. У будь-якому випадку заворот тонкої кишки є однією з найбільш важких форм кишкової непрохідності.
Заворот може бути тотальним (тоді в ньому бере участь весь тонкий кишечник), або частковим, і тоді мова йде лише про одну з його петель. Тотальна форма є найбільш небезпечною. Хоча і заворот частини кишечника призводить до дуже неприємних наслідків. Зазвичай заворот відбувається по ходу годинникової стрілки, кут різний – 360-720°.
Як відбувається заворот? В нормальних умовах петлі тонкого кишечника можуть здійснювати досить активні рухи, іноді вони навіть роблять повороти до 90°, ніяк не впливаючи на самопочуття людини і не викликаючи патологій. Але вже при повороті на 180° просвіт тонкої кишки перекривається, а здавлюються судини брижі.
3 Діагностика та лікування
Симптоми цього захворювання завжди яскраво виражені, пропустити їх неможливо. Заворот тонкої кишки трапляється раптово. Оточуючих це може сильно налякати, оскільки людина виглядає абсолютно здоровим, а через кілька хвилин буквально скручується від різкого болю, яка носить переймоподібний характер. Спазми відбуваються один за іншим, і біль при них може наростати. Поступово скорочуються проміжки між нападами болю. У хворого на обличчі проступає піт, в проміжках між нападами людина може бути млявим і апатичним, але коли відбувається наступний спазм, біль стає такою сильною, що пацієнт може кричати від неї. Багато людей намагаються прийняти положення з підтягнутими до живота ногами.
Цей стан характеризується й іншими ознаками. Живіт істотно збільшується в обсязі. Але здуття живота відбувається не завжди, іноді це практично непомітні зміни в підреберній області. Відбувається підвищення температури до 38 градусів. У перші години нападу з’являється блювота, яка ніякого полегшення не приносить. Спочатку людини рве вмістом шлунка і жовчю. Але вже через кілька годин блювота може стати фекалоидной – це залежить від інтенсивності розвитку захворювання.
Багато вважають, що при завороті кишок завжди відбувається запор. Але це не так. У багатьох випадках протягом перших 3-6 годин буває одноразовий стілець – це спорожняються нижні відділи кишечника. Сам стілець рідкий, у ньому можуть бути кров’яні вкраплення. Полегшення він не приносить.
Загальний стан хворого швидко погіршується. Через блювання з’являються порушення водно-сольового балансу, потім порушується білковий і вуглеводний обмін, проявляються ознаки сильної інтоксикації, знижується діурез.
Говорячи про ознаки тонкої кишки, слід відзначити появу так званого позитивного симптому Валя – він зазвичай помітний навіть неозброєним оком і відчувається при пальпації, являє собою асиметричну здуття живота через розтягнутої та фіксованого в животі кишкової петлі.
Діагноз ставлять на основі описаної клінічної картини, так і з урахуванням даних оглядової рентгеноскопії. При ній виявляються чаші Клойбера (це горизонтальні рівні рідини з газом). Вони з’являються вже через пару годин від фіксування перших симптомів. Ці чаші локалізуються в мезогастральной області і в лівій частині епігастральній області. Інформативним діагностичним методом є в даному випадку і УЗД черевної порожнини.
Лікування в домашніх умовах не проводиться. Це дуже небезпечне захворювання, яке призводить до летального результату, якщо вчасно не звернутися до лікаря (за статистикою, показник смертності становить 25%, що пов’язано виключно з несвоєчасним зверненням до медиків), і воно вимагає хірургічного втручання. Лікування полягає в проведенні деторсии, тобто розправленні завороту, а також видалення вмісту кишечника – це робиться за допомогою довгого назоинтестинального зонда. Деторсия проводиться тільки тоді, коли у лікаря немає сумнівів у життєздатності кишечника. Якщо вже має місце некроз кишечнику, то тоді проводиться резекція (тобто видалення) нежиттєздатної ділянки або петлі з накладеним анастомозом за принципом “кінець в кінець”.
4 Заворот сліпої кишки
Патологія зустрічається рідше, ніж заворот тонкої кишки. Це відбувається лише в тих випадках, коли у сліпої кишки є або власна брижа, або загальна брижа з тонкою кишкою. Подібний стан виникає і у дорослого, і у дитини.
Симптоми ті ж, що і при завороті тонкого кишечника. Причому виражаються вони в не менш гострій формі. Болі можуть бути як постійними, так і переймоподібними. Вони зазвичай локалізуються в правій половині живота і області близько пупка. Для завороту сліпої кишки характерні такі симптоми як блювання, затримка стільця і газів (в переважній більшості випадків ). Є ознаки захворювання, які лікар виявить при пальпації. Це вже згаданий симптом Валя з асиметричним здуттям живота в околопупочной області. Одночасно спостерігається западання живота в правій здухвинній області. При пальпації можуть бути виявлені і інші патології. Фіксується ригідність м’язів черевної стінки.
Перистальтичні шуми носять специфічний характер – вони будуть дзвінкими, з металевим відтінком. Якщо шуми слабшають, це говорить про розвиток перитоніту. В сучасних умовах аускультації і пальпації для постановки діагнозу недостатньо. Потрібно провести рентгенографію, яка покаже кулясте роздуття сліпої кишки – це буде видно в правій половині живота, хоча роздуття може бути зміщене до верху або низу. В таких випадках лікарі призначають і інші обстеження. Проводять УЗД черевної порожнини.
Лікування передбачає хірургічне втручання, як і у випадку з заворотом тонкої кишки.
5 Заворот сигмовидної ободової кишки
У дітей заворот сигмовидної кишки зустрічається вкрай рідко, це захворювання більше характерно для літніх людей. Факторами ризику є тривалі порушення стільця (запори) і рубцевого зморщування брижі цієї кишки при мезосигмоидите. З-за цього зближуються приводить і відводить ділянки кишки, які в нормі розташовані паралельно. Надмірно подовжена брижа в будь-якому віці створює ризик завороту. Це порушення відбувається за умови посилення перистальтичних скорочень, а у випадку з нерегулярним стільцем причина полягає в переповненні кишки щільним або навіть газоподібним вмістом, із-за чого вона закручується навколо своєї осі. Це і викликає непрохідність.
Болі при такій патології виникають раптово, вони характеризуються високою інтенсивністю, локалізовані в нижніх відділах живота, іноді віддають в область крижів. Ці симптоми доповнюються блювотою. Виникає і фекалоидная блювота – вона говорить про початок перитоніту.
При рентгеноскопії в таких випадках буде видно ободова кишка, сильно роздута через переповненість газами (іноді вона займає майже всю черевну порожнину). З-за такого здуття вгору відтісняється діафрагма та інші внутрішні органи. Виникають такі симптоми, як утруднення дихання та порушення серцево-судинної системи.
При патології призначають не тільки хірургічне, але і консервативне лікування. Хірургічний метод зводиться до вже описаної деторсии і декомпресії, тобто звільненню кишечника від його вмісту, а при некрозі тканин – до резекції, тобто до видалення ураженої ділянки. Всі ці хірургічні втручання проводяться за правилами для гострих станів. Декомпресія проводиться і консервативними способами – це сифонні клізми, промивання шлунку і т. д. Одночасно призначають медикаментозне лікування, яке включає в себе прийом знеболюючих і спазмолітичних препаратів, відновлення водно-сольового балансу і т. п.
6 Рекомендації
Оскільки в більшості випадків лікування означає хірургічне втручання, то лікувальне харчування призначається таке ж, як після будь-якої іншої операції на органах ШКТ. В перші 10-12 годин після операції пацієнтові навіть пити не можна. Йому вводять зонд, через який з шлунка видаляють весь його вміст. Протягом якогось часу всі необхідні речовини хворому вводять парентерально, тобто не впливаючи на шлунково-кишковий тракт. Це означає, що їжі як такої пацієнт не отримує, а всі поживні речовини отримує крапельно внутрішньовенно. Через кілька днів такі розчини починають вводити через зонд. І якщо хворий швидко йде на поправку, то через пару днів зонд прибирають, і пацієнт вже їсть сам. Про твердої їжі і мови не йде. Зазвичай це кисломолочні продукти або спеціальні живильні суміші.
Це частина так званої нульової дієти, яка була розроблена спеціально в цілях максимального щадіння шлунково-кишкового тракту. У харчовому раціоні протягом декількох днів будуть тільки легкозасвоювані продукти, причому в рідкій формі. Вживання кухонної солі обмежується. Харчування має бути дробовим, до 6 разів на день, але їсти можна тільки маленькими порціями.
Надалі все залежить від стану здоров’я хворого. Поступово можна перейти на дієту №4, яка була розроблена для хворих після операцій на кишечнику. Вона складена так, щоб зменшити процеси бродіння в органах ШКТ. Таке харчування передбачає обмеження жирів і вуглеводів, клітковини, а от гострі, пряні, солоні страви повністю виключаються з раціону. Особливі вимоги пред’являються до способів кулінарної обробки. Всі страви повинні бути вареними або приготованими на пару, а потім їжа перетирається, щоб знизити навантаження на шлунок і кишечник.
Поступово дієта розширюється, переходять на лікувальний стіл №4В за М. Певзнером. Цей режим живлення розрахований на пацієнтів, що знаходяться в стадії одужання. Харчовий раціон стає більш різноманітним, їжу можна не протирати. А ось жирні, гострі і копчені страви і надалі будуть під забороною. Це стосується і випадків хронічної непрохідності кишечника, для яких використовуються ті ж режими харчування з невеликими корективами. Надалі харчування повинно бути таким, щоб забезпечити регулярний стілець – це прибере ще один фактор ризику.
