Запор у дитини — проблема досить поширена, але багато батьки трактують її неправильно. Справа в тому, що це не просто відсутність актів дефекації протягом тривалого часу, але і зміна консистенції калових мас. Тобто навіть якщо спорожнення кишечника відбувається регулярно, але з сильним напруженням і твердим калом, нагадує дрібні овечі “катишки”, то ситуація теж називається запором.
1 Варіанти норми
Важливо розуміти, що у кожного малюка свій графік роботи кишечника. І тому норми варіюють в досить широкому діапазоні. Наприклад, у новонародженого немовляти (і пізніше, в 4 місяці і до півроку) частота дефекацій збігається з кількістю годувань і становить до 6 разів на добу. Але нижня межа норми — 2 рази в день.
Поступово кількість актів дефекації у день зменшується, і на це впливає безпосередньо введення прикорму. Тобто до півроку і до 12 місяців частота 5-28 раз в тиждень є нормою. В 1 рік нормою вже вважається число від 4 до 21 рази в тиждень. І така ситуація вважається нормальною до 2 років.
Але якщо враховувати ще і консистенцію стільця, то картина трохи інша. Хронічним запором для дітей 3 року вважається ситуація, при якій кількість дефекацій становить менше 6 разів на тиждень, стілець твердої консистенції. Відповідно в 4 роки, 5 років і старше — менше 3 разів на тиждень при зазначеній консистенції.
2 Причини
Причини запору у дитини можуть бути різними. Синдром можна розділити на два види — органічні та функціональні запори. Перші пов’язані з вродженими дефектами товстого кишечника. Їх діагностують мало не в перші дні життя дитини, коли починаються проблеми з дефекацією. А ось причини функціональних запорів можуть бути набагато різноманітнішими. Це:
- у немовлят — неправильне харчування годуючої мами, а при штучному вигодовуванні — недостатній питний режим;
- ранній перевід на штучне вигодовування;
- знижена моторика кишечника, яка сама по собі викликана найрізноманітнішими причинами, включаючи наявність рахіту у дитини, недолік вітамінів і т. д.;
- залізодефіцитна анемія, при якій мускулатура кишечника просто не отримує достатньо кисню;
- порушення функції центральної нервової системи, як вроджені, так і набуті;
- гіпотеріоз та інші захворювання ендокринної системи;
- харчова алергія, яка призводить до запальних процесів в кишечнику.
Сучасні школярі з урахуванням їх навантажень ведуть малорухливий спосіб життя, проводячи багато часу за письмовим столом і за екраном комп’ютера. Як ні парадоксально, гіподинамія — одна з головних причин запору у дітей шкільного віку, і іноді досить просто скорегувати режим, щоб вирішити проблему. Заняття спортом на любительському рівні і тривалі піші прогулянки можуть значно виправити ситуацію.
3 Психологія
У дітей до 1,5 року і трохи старші закреп викликаний психологічними причинами, і не завжди це негативні фактори. Так, іноді проблема полягає в тому, що у дитини вже був негативний досвід, і він боїться болі під час дефекації. Буває і так, що закреп викликаний стресом (з цих причин він виникає і в більш дорослому віці, наприклад в 7 років).
Діти звикають до одного і того ж місця для дефекації і негативно сприймають його зміну (ось чому запор здатний виникати під час подорожі, навіть якщо це всього лише поїздка до бабусі в інше місто). Але буває і так, що дитина настільки захоплюється іграми, що не звертає уваги на позиви до дефекації. А систематичні необґрунтовані затримки з часом призводять до зниження чутливості рецепторів, і ці позиви просто зникають.
З запором, викликаних психологічними проблемами, теж можна і потрібно боротися. Необхідно забезпечити дитині максимально комфортні умови для дефекації. Бажано водити його в туалет в один і той же час, формуючи звичку. Щоб не було асоціацій з болем і дискомфортом, тріщини ануса потрібно своєчасно лікувати мазями. Перед дефекацією рекомендується цю область змащувати дитячим кремом.
Особливо важко буває молодшим школярам. Часто, якщо вчитель дуже суворий або дозволяє собі уїдливі коментарі, запори можуть розвинутися з-за того, що школяр просто боїться відпроситися з уроку в туалет і пригнічує природні позиви. У такому випадку потрібно вирішувати проблему комплексно — і говорити з учителем, і вести роботу з дитиною.
4 Лікування в домашніх умовах
Якщо запори у дитини з’являються часто і він не ходить в туалет по 3-4 дні, потрібно відразу звернутися до лікаря, щоб з’ясувати причину і поставити точний діагноз. Але разовий дитячий запор — це проблема, яку можна вирішити самостійно.
Найпростіший спосіб — проносні засоби. Їх підбирають в залежності від віку дитини. Малюкам від народження підходять гліцеринові ректальні свічки, які діють м’яко, але ефективно. Гліцерин подразнює слизову оболонку кишечника і стимулює перистальтику, що і запускає акт дефекації. Компоненти, що входять до складу свічок, можуть розм’якшувати калові маси, але при занадто щільної консистенції стільця вони не допоможуть, і тоді виходить кал травмує анальний отвір.
Тому в таких випадках краще застосовувати свічки з обліпихою. Вони частіше використовуються при геморої, але допомагають і при запорі. Діють подібно гліцериновим свічкам, але обліпихова олія має пом’якшувальну, протизапальну і ранозагоювальну дію, воно стимулює регенерацію клітин слизової.
Клізми вважаються засобом, до якого слід вдаватися лише в крайніх випадках. Для них використовується кип’ячена вода кімнатної температури. Щоб підсилити дія клізми, батьки повинні додати у воду гліцерин (1-2 ч. л. на склянку води) або вазелінове масло, яке розм’якшує калові маси і не всмоктується в кишечник.
Сьогодні в домашніх умовах використовуються менш травматичні і більш ефективні засоби. Існують проносні препарати, які випускають у вигляді мікроклізм. Вони широко застосовуються навіть для дітей раннього віку. Це, наприклад, Микролакс. Час дії такого засобу — 5-15 хвилин, причому впливає воно м’яко, у дитини не виникає дискомфорту.
Щоб не давати проносні засоби, потрібно скорегувати раціон малюка — в ньому рекомендується достатньо продуктів, що підсилюють моторну функцію:
- гарбуз;
- морква;
- дині;
- різні кисломолочні напої.
Харчуватися треба правильно, з урахуванням того, що каша-розмазня або міцний бульйон тільки сприяють запору. І навіть корисні груші або гранати знаходяться при такій ситуації під забороною.
Лікування запору в домашніх умовах включає ще і дотримання питного режиму. Дитина повинна одержувати кількість рідини, що відповідає його віку (в ранньому віці, коли дитина одержує тільки молоко або суміш, додатково дають 100 мл води в добу, потім обсяг збільшується). Лікарі рекомендують давати таким дітям соки абрикоса і персика, відвар чорносливу.
Але якщо спостерігається енкопрез (тобто твердий кал накопичується в кишечнику, а рідкий одночасно виходить назовні), дитина скаржиться на болі в животі, в калових масах помічена кров, треба обов’язково сходити до лікаря. В домашніх умовах такі проблеми не вирішуються. Іноді додатково доведеться звернутися до ендокринолога або навіть до психолога.
