Хвороби стравоходу, їх симптоми та лікування

Анатомічне положення стравоходу обумовлює розвиток різних патологічних процесів (інфекцій, механічних пошкоджень, вроджених вад). Так як стравохід є життєво важливим органом, лікарями розроблені детальна класифікація хвороб, методи діагностики і лікування. Існує безліч лікувальних рецептів, які використовуються в терапії хвороб стравоходу і в народній медицині. Методики різноманітні, але всі вони не матимуть належного ефекту без контролю кваліфікованого лікаря, тому не варто займатися самолікуванням.

Зміст

1 Класифікація патологій стравоходу

Всі безліч хвороб стравоходу не можна охопити без детальної класифікації, заснованої на етіології та патогенезі.

1.1 Вроджені аномалії стравоходу людини

До них відносяться:

1. Розширення стравоходу. Вони можуть бути пов’язані з недорозвитком гангліозних клітин, які часто локалізуються в дистальному відділі стравохідної трубки.

2. Аберрантные (зміненої, збоченій структури) тканини і кісти. Вони можуть бути локалізовані в порожнині органу або його стінці.

3. Трахеоэзофагиальные фістули. В процесі онтогенезу (індивідуального розвитку) стравохід і трахея з’являються із загального полого органу і далі поділяються септой, в якій можуть утворюватися патологічні отвори.

4. Дивертикул – мешкообразное випинання стінки стравоходу. Може служити місцем скупчення їжі, середовищем для розвитку патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, гнильних процесів.

5. Стеноз – патологічне звуження стравохідного отвору.

6. Відсутність стравоходу.

7. Аномально короткий стравохід, який не здатний повною мірою виконувати свої функції. Служить причиною формування “грудного шлунка”.

8. Подвоєння стравоходу. Формується на всій довжині чи на певній ділянці (одному з трьох відділів).

1.2 Специфічні і неспецифічні патології стравоходу людини

Серед них:

1. Дивертикули.

2. Стенози.

3. Запальні процеси (гострі, викликані высоковирулентными штамами, і хронічні, викликані некоректним лікуванням запалення стравоходу або прилеглих органів, наприклад, мигдалин, пептичні виразки).

4. Судинні патології (варикозне розширення пищеводных вен, яке часто пов’язується з патологічними процесами, що відбуваються в печінці, ангиома стравоходу).

1.3 Порушення нормального функціонування (нейромускулярная дисфункція) стравоходу людини

До них відносяться:

1. Езофагоспазм. Спазм м’язів езофагеальної стінки. Найчастіше носить короткочасний характер і не впливає на функцію ковтання і харчування пацієнта.

2. Параліч і атонія – втрата м’язового тонусу і порушення перистальтичних рухів (найчастіше внаслідок порушення іннервації).

3. Ахалазія – відносно рідкісна нервово-м’язова патологія. Характеризується виникненням проблем при проходженні грудки їжі по стравоходу (внаслідок зниження його перистальтики) і попаданням її в шлунок через неразмыкания нижнього (кардіального) сфінктера, який виконує функцію клапана між стравоходом і шлунком.

1.4 Пухлини стравоходу людини

Серед них виділяють:

1. Доброякісні (рабдомиомы, миксомы, ліпоми, лейоміоми, ангіоми, фіброми, невриноми).

2. Злоякісні (саркома і эпителиома – рак).

1.5 Ушкодження стравоходу людини

До них можуть призвести:

1. Хімічні опіки. Сильні кислоти і луги ушкоджують епітелій слизових оболонок, який є фактором стримування бурхливого зростання сполучної тканини. Позбавлені контролю клітини розмножуватися і продукувати міжтканинної матрикс до тих пір, поки не покриються знову епітелієм або не доростуть до сусіднього шару ідентичних клітин. Епітелізація – тривалий процес, зростання сполучної тканини відбувається швидше. Це здатне привести до зникнення просвіту стравоходу. Зміна структури органу веде до його дисфункції.

2. Сторонні тіла, шматки погано прожованої їжі або маленькі іграшки, детальки (актуально для дітей).

3. Травми. Можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Порушувати структуру функціонально-активних шарів або призводити до перфорації (продырявливанию) езофагеальної стінки.

Механічне пошкодження стінки порожнистих органів, а зокрема стравоходу — та ситуація, коли народна медицина здатна підвести. Потрібна допомога фахівця! У подібних випадках може знадобитися радикальна операція, а іноді і трансплантація всього органу. Пацієнтам знадобиться киснева маска і штучне годування (наприклад. парентеральне), щоб їжа не дратувала стравохід.

2 Симптоми захворювань стравоходу

Хвороби стравоходу мають такі характерні симптоми:

печія;
одинофагия;
атипові болю в грудній клітці;
регургітація;
дисфагія.

2.1 Печія

Печія – неприємне відчуття печіння, яке виникає за грудиною і поширюється по всій шиї. Найчастіше вона супроводжується зворотним занедбаністю шлункової кислоти (регургітацією) у порожнину стравоходу і відчуттям теплої хвилі, подкатывающей до горла.

У більшості випадків печія посилюється після прийому їжі, при прийомі хворим горизонтального положення, а також якщо той буде братися за роботу, пов’язану з фізичним навантаженням і особливо з нахилами вперед. Проковтування слини чи води знижує інтенсивність печії, так як вміст шлунка внаслідок ритмічних хвильових рухів стінки стравоходу повертається в шлунок (після кількох енергійних ковтків). Допоможуть і антацидні препарати, що нейтралізують вплив соляної кислоти, яка міститься в шлунковому соку шлунку. Часта сильна печія – ознака серйозних проблем, пов’язаних з функцією травного тракту.

2.2 Одинофагия, біль

Одинофагия – болючість, що супроводжує проковтування їжі і виникає за грудиною. Вона є ознакою порушення цілісності слизової оболонки стравоходу.

Одинофагия відрізняється від спастичеких болю в грудях, обумовлених необхідністю проштовхнути твердий харчової грудку, тому ці відчуття важливо розрізняти. Вона не є специфічним симптомом, тому не може з великою точністю вказати на недуг, який її викликав. Одинофагия завжди супроводжує езофагіт інфекційної етіології (часто при герпесі та кандидозі), випадки раку, виразки і хімічних опіків стравоходу.

2.3 Атипові болю в грудній клітці

Атиповими називають болі в грудній клітці, відмінні від одінофагію або печії. Їм часто сопутсвует езофагоспазм (порушення стравохідної моторики) і рефлюкс-езофагіт, а їх поява буває несподіваним, вони часто з’являються при прийомі їжі.

Причиною болісної болю може стати розвиток виразки або раку стравоходу. Характер атипових болів (хворі часто не можуть знайти відповідні слова) дуже непередбачуваний. Вони можуть проявлятися по-різному навіть у одного і того ж людини. Найбільш часті ознаки:

біль віддає в спину;
біль, що віддає в груди.

Больові відчуття не проходять безслідно для психіки пацієнта спостерігаються різні психосоматичні розлади на грунті постійних болісних відчуттів.

2.4 Регургітація

Регургітація (стравохідна блювота і відрижка) – зворотний закид вмісту стравоходу в порожнину рота, не супроводжується скороченням діафрагми або блювотою. Цей неодмінний супутник печії.

Часто регургітація спостерігається при розвитку таких патологічних процесів, як дивертикул стінки або стриктур стравоходу, а при шлунково-харчовому рефлюксі пацієнти відчувають у роті сильний кислий або гіркий присмак, обумовлений дисфункцією пищеводных сфінктерів. Самим небезпечним при цьому є можливість попадання харчових мас в порожнину органів дихальної системи, що може викликати напади кашлю і задуха. Іноді регургітація стає причиною появи аспіраційної пневмонії.

2.5 Дисфагія

Дисфагія – утруднене проходження грудки їжі по стравоходу. Може зумовлюватися наявністю в раціоні великої кількості продуктів, багатих клітковиною.

Часто проходження твердої їжі може заподіяти пацієнтові менше незручностей, ніж транспорт рідкою. Це пов’язано з недостатнім ступенем подразнення рецепторів слизової оболонки стравоходу.

3 Діагностика

Сучасні клініки дозволяють використовувати найбільш нові методики і найдосконаліше обладнання.

3.1 Контрастна рентгеноскопія

Лікар робить кілька знімків – до прийняття пацієнтом контрастної речовини (найчастіше застосовують сульфат барію) і після нього. Дослідження стравоходу за допомогою контрастної рентгеноскопії проводяться в косих проекціях. Це дозволяє точніше візуалізувати стравохід і уникнути нашарувань на інші системи органів, такі як середостіння.

За допомогою цієї процедури діагност отримує інформацію про топографії стравоходу, його розмірах, діаметр просвіту, структурі стінок (знімок показує такі рентгенологічні симптоми, як ніша або дефект наповнення). Особливо важливо виявити ймовірні труднощі в проходженні їжі (при гастроэзофагальном рефлюксі). Для діагностики параезофагеальних гриж, визначають її тип і розмір з допомогою провокаційних проб, роблять знімки тіла у горизонтальному положенні (його називають положення Тренделенбурга) і в нахилі вперед. Дослідники виявляють такі патології, як наявність поліпів, дивертикулів і виразок.

3.2 Езофагоскопія

Виконується на голодний шлунок із застосуванням фиброэзофагоскопа, в який включений цілий ряд інструментів. З його допомогою можна взяти біопсію (шматочок живої тканини людини), зупинити кровоотечения або витягти сторонній предмет.

Дослідження проводять у спеціальному приміщенні. Пацієнт лягає на особливий стіл. Здійснюється місцева анестезія. У процесі дослідження уважно вивчають статус слизових стравоходу. Виявивши дефект, фахівці вивчають його макроскопічно, беруть проби для лабораторного вивчення. З допомогою эзофагоскопирования фахівці роблять висновок про ступінь прохідності стравоходу та функціональний стан сфінктерів.

Іноді виконують процедуру бужування, що дозволяє розширити просвіт стравохідної трубки, звужений із-за розвитку рубцевих змін. Бужування здійснюється з допомогою жорстких або гнучких стрижнів (бужей). Процедуру езофагоскопа призначають з метою виявити причини дисфагії, при підозрі на пухлинний процес в стравоході, попаданні чужорідного тіла в порожнину стравоходу, закупорці його просвіту.

3.3 Інші дослідження

Також застосовуються:

1. Добова рн-метрія. За допомогою рн-зонда (особливий датчик) реєструється змінюється рівень кислотно-лужного балансу в нижній частині стравоходу протягом однієї доби. Отримані результати піддаються обробці за допомогою комп’ютера. Метод використовують для визначення характеру гастроезофагального рефлюксу (він буває жовчним, кислим шлунковим або лужним панкреатичним) і його загальної тривалості.

2. Комп’ютерна томографія. Показанням до застосування цієї діагностичної методики є підозра на наявність эндофитной (розташованої в стінці і зростаючої та всередину пухлини стравоходу. У ході процедури попутно оцінюють стан найближчих лімфатичних вузлів і прилеглих органів.

3. Функціональна рентгенодіагностика стравоходу. Застосовується при порушенні моторики стравоходу (аж до розвитку дисфагії) на тлі підвищеного тонусу сфінктерів.

4. Эзофаготонокимография – новітній метод, що виконується з використанням ряду точних приладів: кимографа, датчиків тиску, поликардиографа, капсул Марея. Методика застосовується в діагностиці різних видів дискінезії стравоходу. Вимірявши парціальний тиск в різних частинах стравоходу (включаючи сфінктери), встановлюються ділянки, де тонус стравоходу і його сфінктерів порушується. Вимірювання проводяться і під час акту ковтання, і при положенні пацієнта в спокої.

5. Функціональне тестування. Застосовується для діагностики гастроезофагеального рефлюксу. Стандартний набір діагностичних методик включає тест Степенко, кислотний тест Бейкера і Бернштейна, стандартний рефлюксний кислотний тест і шлункове зондування з використанням метиленового синього.

6. Радіоізотопне дослідження з використанням ізотопу 32R, застосовуваного з метою ранньої діагностики злоякісних новоутворень.

4 Лікування

Захворювання стравоходу дуже різноманітні. Тактика лікування буде відрізнятися в залежності від конкретних умов, які включають в себе етіологію (причину), патогенез (перебіг патологічного процесу), умови середовища та індивідуальні особливості організму хворого.

4.1 Ахалазія

Лікування ахалазії (або кардиоспазма) – важкого нервово-м’язового захворювання, яке супроводжується утрудненням розкриття кардіального сфінктера, що обмежує доступ в шлунок, вимагає застосування кардиодилатации (розширення просвіту звуженого сфінктера з допомогою баллоной технології), або виконання хірургічної операції кардиомиотомии (розсічення м’язи патологічно зміненого сфінктера).

Медикаментозна терапія в такій ситуації має лише допоміжне значення.

4.2 Езофагоспазм

У лікуванні эзофагоспазма дуже важливо дотримуватися щадну дієту і призначити лікарські засоби спазмолітичний, антибактеріальної (антибіотиком вибору є нітрофурани) і седативного (заспокійливого) дії.

При наявності серйозних фізіологічних дефектів сфінктера лікувати захворювання медикаментозно неефективно використовують хірургічний підхід або процедуру балонної дилатації (розширення).

4.3 Рефлюкс-езофагіт

Терапія пацієнтів, які страждають на рефлюкс-езофагітом – хронічної неповноцінністю нижнього сфінктера стравоходу, спрямована на оптимізацію живлення.

Пацієнт повинен вживати наступні продукти і напої:

молоко;
ягідні відвари без цукру;
компоти;
кисломолочну продукцію з низьким вмістом жирів;
каші на воді і молоці;
некислі фрукти;
черствий білий хліб, сухарі з нього;
яйця;
м’ясо з низьким вмістом жирів;
курку;
нежирні сири;
овочеві супи;
слабкий зелений або чорний чай.

Під час рецидиву (загострення) хвороби виписуються:

1. Антациди (Фосфалюгель, Маалокс).

2. Препарати-блокатори H2-гістамінових рецепторів (фамотидин, ранітидин).

3. Цизаприд – препарат, що поліпшує моторику стравохідного сфінктера.

Також рекомендується прийом відвару насіння льону.

Якщо медикаментозне лікування не призводить до успіху, виконується хірургічна операція, спрямована на корекцію та усунення рефлюксу.

4.3.1 Лікування народними засобами

При рефлюкс-езофагіті використовують трав’яний збір з насінням льону і сухими травами:

1. Беруть по 1 ст. л. листя меліси, трави собачої кропиви, коріння солодки і по 2 ст. л. – ромашки аптечної і насіння льону.

2. Суміш подрібнюють, заливають літром води і ставлять на 10 хв на водяну баню.

3. Після охолодження проціджують.

4. Приймають по 1/2 склянки 3-4 рази в добу.

Усунути дискомфорт і болі при рецидиві езофагіту, що супроводжується печією, допомагає прийом 100 мл картопляного соку.

Корисна буде чистка шлунка з допомогою щоденного прийому 1 таблетки активованого вугілля протягом 7 днів.

Запалення слизової оболонки стравоходу при рефлюкс—езофагіті знімається кропової настоянкою:

1. 2 чайні ложки насіння заливають склянкою окропу.

2. Проціджують і приймають 4 рази на день по 1 ст. л. за півгодини до прийому їжі.

4.4 Хронічний езофагіт

У терапії хронічного запалення слизової оболонки стравоходу, що супроводжуються сильними болями за грудиною і вираженою печією, важливе значення відводиться голодування (тривалістю не більше 24-48 годин). Після цього призначається дієта, що щадить, яка відповідає дієті, описаної вище. Рекомендують вживання охолоджених напоїв і виключення гарячих.

Головним завданням медикаментозного лікування в період рецидиву хвороби є знеболювання його проявів. Цього домагаються за допомогою спазмолітиків або новокаїну. У вкрай складних ситуаціях допустимо застосування морфіну. Після знеболювання проводять симптоматичне лікування. Для профілактики мікробних ускладнень використовується антибіотикотерапія (лікарські засоби широкого спектру дії).

4.5 Лікування народними засобами

У народній медицині існують рецепти універсальних засобів для лікування інфекційного езофагіту. Вони знімають запалення, знищують бактерії в стравоході і стимулюють імунітет – організм сам починає боротися з флогогенным агентом (вірусом, бактерій, грибів).

Для цього використовуються:

1. Чай з ромашки, календули та деревію. Рослини змішують в рівних пропорціях і заварюють 1 столову ложку збору в 100 мл окропу. Приймають по 1/2 склянки 3-4 рази на добу за півгодини до їди.

2. Чай з плодів шипшини і калини — це потужний імуномодулятор. Приймають його по склянці 2-3 рази на день, а діти – по 1/3 або 1/2 склянки залежно від віку. Не варто пити такий чай під час загострення виразкової хвороби шлунка, потрібна консультація гастроентеролога!

Лікування доповнюється прийомом вітамінних комплексів.

4.6 Коррозівний езофагіт

Його причиною є проковтування ацетону, лугів, кислот, оцту. Печіння в стравоході може виникнути і після прийому міцного алкоголю. Деструктивні зміни слизової відбуваються моментально. Це один з найбільш небезпечних випадків езофагіту, який супроводжується сильною гострої болем і спазмами.

Для прочищення стравоходу можна прийняти блювотний засіб, наприклад, випити 400-500 мл підсоленої води, а потім — активоване вугілля (по 1 пігулці на 10 кг ваги).

В залежності від того, чим були пошкоджені стравохід і шлунок, рекомендується прийняти одне з наступних засобів:

при отруєнні кислотами — мінеральну воду ( луг знешкоджує кислоту);
при отруєнні лугами — воду з половинкою лимона.

Кожні 3 години необхідно випивати по 1 ст. л. соняшникової, персикового або прованського масла для розслаблення і згладжування слизової оболонки стравоходу.