Від чого буває і чому виникає гикавка?

Гикавка знайома кожному і особливо часто виникає у дітей, але досі залишається маловивченим феноменом. Медичний термін для цього стану – Singultus – з латинського може бути дослівно перекладено як «схлипування» або «кудкудакання». Процес виникає при координованому скорочення дихальної мускулатури, що призводить до різкого вдиху, протягом декількох мілісекунд прерываемому закриття голосової щілини. Це і проявляється характерним звуком «ік», що з’являються від 4 до 60 разів на хвилину.

У дорослих гикавка не має ніякого фізіологічного значення. Але згідно сучасним дослідженням, гикавка, діагностована у плода в утробі матері під час УЗД, відбувається для тренування дихальної мускулатури: вона готує новонародженого до дихання у нових умовах після пологів.

1 Класифікація

Класифікація гикавки заснована на її тривалості. Гострий напад триває менше 48 годин. «Стійка гикавка триває більше 2 днів, «наполеглива» – діагностується в тих випадках, якщо вона триває більше 1 місяця. Наприклад, Чарльз Осборн був офіційно занесений в Книгу рекордів Гіннеса як людина з самим тривалим напад гикавки тривав понад 68 років. Гостра гикавка – знайомий всім процес, який дуже часто зустрічається у дітей, але трапляється і у дорослих.

Гикавка проходить самостійно і рідко потребує медикаментозного лікування, оскільки добре виліковується спеціальними фізичними маневрами.

Цей симптом найчастіше буває у людей, які страждають від захворювань шлунково-кишкового тракту чи нервової системи. Але незалежно від предрасполагающего основного захворювання він має значний вплив на якість життя людини і його настрій. У виняткових випадках ікання протягом довгого часу призводить до хронічної втоми, обезводнення і втрати ваги. Але, на щастя, померти від гикавки людина не може.

2 Фізіологічні та анатомічні основи виникнення гикавки

Патофізіологічної причиною гикавки є так званий міоклонус (автоматичне скорочення або вздрагивание певних груп м’язів діафрагми і міжреберних м’язів (не завжди).

Було з’ясовано, що акт гикавки є рефлекторною дугою, яка має афферентний (доцентровий), центральний і эфферентный (відцентровий) компоненти в нервовій системі. Афферентний імпульс проводиться блукаючим і діафрагмальними нервами, волокнами симпатичних нервів на рівні T6-T12 сегментів спинного мозку. Центральною ділянкою рефлекторної дуги є мозковий стовбур у довгастому мозку поряд з дихальним центром, ретикулярна формація, гіпоталамус. Эфферентный нейрон представлений діафрагмальний нервом, подразнення якого і пояснює скорочення діафрагми. Ця послідовність подій завершується рефлекторним закриттям голосової щілини зворотно-гортанний гілкою блукаючого нерва.

3 Причини виникнення

На підставі зазначених вище патофізіологічних процесів, можна зробити висновок, що гикавка пов’язана з роздратуванням будь-якого компонента рефлекторної дуги (афферентного, центрального або еферентного).

Найбільш поширеною причиною є розтягнення шлунка великим об’ємом їжі або сильно газованими напоями. Рефлекс також може викликатися вживанням червоного пекучого перцю, алкоголю, курінням та іншими подразниками шлунково-кишкового тракту або легенів. Гикавка виникає від перезбудження або тривоги, особливо якщо вони супроводжуються аэрофагией (заковтуванням повітря). Але пацієнтів зі стійкою або впертій гикавкою потрібно досліджувати на наявність органічної патології. Основні причини її розвитку наведені в таблиці.

Причини розвитку гикавки
Приклади станів/захворювань

Розлади центральної нервової системи Судинні: ішемічний/геморагічний інсульт, темпоральний артериїт.

Інфекційні: менінгоенцефаліт, енцефаліт, абсцеси головного мозку, нейросифіліс, поддіафрагмальний абсцес.

Структурні: черепно-мозкові травми, внутрішньочерепні об’ємні новоутворення, новоутворення стовбура мозку, розсіяний склероз, сирингомиелия, водянка головного мозку

Подразнення блукаючого і діафрагмального нервів Зоб, фарингіт, ларингіт, роздратування барабанної перетинки волоссям або стороннім тілом, кіста або інша пухлина шиї Шлунково-кишкові розлади Подразнення шлунка, гастрит, виразкова хвороба, панкреатит, рак підшлункової залози, рак шлунка, внутрішньочеревні абсцеси, захворювання жовчного міхура, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, непрохідність кишечнику, гепатит, аерофагія, езофагіт Порушення в органах грудної клітини Вдруге збільшені лімфатичні вузли (інфекція або новоутворення), пневмонія, емпієма, плеврит, бронхіт, астма, плеврит, аневризми аорти, медіастиніт, медіастинальна пухлина, травма грудей, тромбоемболія легеневої артерії Серцево-судинні порушення Інфаркт міокарда, перикардит Токсико-метаболічні порушення Алкоголізм, гипокапния, гіпокальціємія, гіпонатріємія, уремія, цукровий діабет, оперізувальний герпес, грип, туберкульоз, малярія Стани після оперативного втручання Загальна анестезія, інтубація (стимуляція голосової щілини), розширення шиї (розтягнення корінців діафрагмальних нервів), подразнення шлунка Лікарські засоби Метилдопа, короткодействующие барбітурати, хіміотерапевтичні засоби (карбоплатин), дексаметазон, діазепам Психічні розлади Психогенна нервова анорексія, порушення, симуляція, шизофренія, стрес

4 Діагностика та лікування

Пошук причини тривалої гикавки може бути досить трудомістким із-за значної довжини рефлекторної дуги. Спочатку необхідно провести ретельний аналіз можливих провокуючих факторів, таких як вживання алкоголю, куріння, прийом лікарських препаратів. Дослідження проводяться терапевтами, оториноларингології, гастроентерологами та неврологами. Може знадобитися комп’ютерна томографія голови, грудної і черевної порожнин для виключення органічної поразки в цих областях. Для виявлення ураження нервової системи необхідна оцінка неврологічного статусу та МРТ.

У разі якщо гикавка не є симптомом ураження будь-якого органу, позбутися від неї досить просто: терапія передбачає немедикаментозні та лікарські засоби (виключно за рекомендацією фахівця!). Самостійно боротися з гикавкою можна наступними способами:

• стимуляція носоглотки: вдихання парів оцту, нашатирю або подібних дратівливих пахучих речовин, питво крижаної води;
• стимуляція блукаючого нерва: холодний компрес на обличчя, масаж каротидного синуса (області нижче кута нижньої щелепи), раптовий переляк, провокування блювання;
• дихальні маневри: затримка дихання на вдиху і на видиху, часте глибоке дихання, маневр Вальсальви (спроба посиленого видиху при закритому роті і носі).