Народна медицина        06 Серпня 2018        1032         Коментарі Вимкнено до Варикозне розширення вен стравоходу: ступеня, класифікація, симптоми, лікування

Варикозне розширення вен стравоходу: ступеня, класифікація, симптоми, лікування

Варикозне розширення вен стравоходу – захворювання шлунково-кишкового тракту, яке виникає внаслідок наявності у людини патологій даної системи органів, а також на тлі розвитку інших захворювань. Лікування може бути медикаментозним, хірургічним і залежить від ступеня тяжкості. Прогноз несприятливий: хвороба є невиліковною і скорочує життя хворого на кілька років.

1 Опис захворювання

Варикозне розширення вен стравоходу – патологія вен, яка проявляється у вигляді звитості і мешотчатости розширень на тлі формування флебоэктазов (розширених вен на шкірі пацієнта). Це захворювання виникає у дорослих і дітей. Причиною виникнення цієї недуги є підвищення тиску в портальній вені, гіпертонічна хвороба (підвищення артеріального тиску) або вроджена патологія. Тиск в системі портальної вени з’являється при цирозі печінки, пухлинах печінки і підшлункової залози, тромбозі вен або аномалії розвитку.

Відбувається скидання крові з системи ворітної вени через судини шлунка у вени стравоходу і з-за цього підвищується тиск. Із-за того що вони тонкі, при перевантаженні великим об’ємом крові вони розтягуються і утворюється варикоз (розширення). Якщо відзначається ураження печінки, то варикозні вузли знаходяться в нижньому відділі стравоходу і при вході в шлунок, а при системної гіпертензії вузли розташовані по всій довжині органу.

Ця патологія може виникнути на тлі таких причин і факторів, як:

  • здавлення верхньої порожнистої вени;
  • поразка щитовидної залози (ендокринні захворювання);
  • захворювання серця та судинні патології.

У групі ризику – особи чоловічої статі старше 50 років.

2 Основні клінічні ознаки

Основним симптомом цієї патології є наявність кровотечі з вен стравоходу. Пацієнти пред’являють скарги на появу відчуття тиску та важкості за грудиною. Іноді перед відкриттям кровотечі з’являється езофагіт – запалення слизової оболонки стравоходу, при якій вона стає крихкою і легко пошкоджується твердою їжею.

Відзначається відчуття печіння, печія, прискорене серцебиття (тахікардія), відрижка кислим і утруднення при ковтанні щільної їжі. Нормальний рівень тиску в пищеводных венах становить не більше 15 мм. рт.ст., а при варикозі воно досягає рівня 25 мм. рт.ст. Кровотеча виникає після фізичного навантаження, переїдання і уві сні.

Незначні крововтрати можуть призвести до виснаження організму і анемії. Вони супроводжуються наявністю прожилок крові в блювотних масах, слабкістю, нудотою. Відзначається чорний стілець з-за домішки згорнулася крові і зниження ваги.

При масивній кровотечі спостерігається криваве блювання, слабкість, порушення свідомості і збліднення шкірних покривів. Відзначається виникнення підвищеної пітливості, а тиск у пацієнта знижується при одночасному підвищенні ЧСС (частоти серцевих скорочень). Це захворювання має дві форми: вроджену і набуту. Придбане захворювання виникає на тлі раніше перенесених соматичних патологій, які призвели до розширення вен.

3 Ступеню варикозного розширення вен

Згідно ендоскопічної класифікації, яка була запропонована в 1983 році, існує 4 стадії (ступеня) варикозного розширення вен стравоходу, кожна з яких характеризується своїми ознаками:

  • 1. На першій стадії відбувається розтягування вен на 3 мм. Хворі скарг не пред’являють.
  • 2. Друга стадія цієї недуги полягає в появі нерівномірності структури судин. Кровотеч немає.
  • 3. На наступному етапі відзначається зменшення отвори вени, вона стає змієподібної форми. Спостерігається відчуття дискомфорту та набухання вен.
  • 4. На останній стадії відбувається витончення стінки судини, і у хворих присутня вся клінічна картина захворювання. На слизовій оболонці спостерігаються ерозії. Відзначається солонуватий присмак у роті, виникають кровотечі.
  • Нижче показаний микропрепарат розширених вен стравоходу:

    4 Діагностика

    Діагностика захворювання здійснюється на основі анамнезу, скарг хворого, лабораторних та інструментальних методів дослідження. Відзначається зниження рівня гемоглобіну на тлі кровотечі. За допомогою УЗД та МРТ (магнітно-резонансна томографія) печінки можна визначити основне захворювання, яке призвело до розширення вен стравоходу.

    Застосовується рентген стравоходу з використанням контрастної речовини. Він допомагає визначити звуження і деформацію судинних стінок. З допомогою езофагогастродуоденоскопії (методика дослідження із застосуванням ендоскопа) можна виявити синюваті вузлові випинання вен. Завдяки ЕГДС лікар може поставити правильний діагноз і визначити ступінь патології.

    Застосування ЕГДС

    5 Лікування

    Залежно від перебігу хвороби пацієнт може проходити лікування у відділенні гастроентерології або хірургії. Гастроентеролог лікує основне захворювання та попереджає поява кровотечі. Лікар призначає для цієї мети гемостатичні лікарські засоби (Імунат, Трасколан, Респикам), антациди (Викаир, Алмагель) і вітаміни.

    Слід дотримуватися правильний режим харчування, відпочинку і фізичних навантажень. Якщо у пацієнта спостерігається кровотеча, то для його зупинки застосовують введення зонда Блекмора. Цей прилад має балони, які при надуванні перекривають просвіт стравоходу і здавлюють судини. Недоліком цього методу є те, що в 40-60% випадків позитивного ефекту не наступає.

    Зонд Блекмора

    Після того, як зупинили кровотечу і стабілізували стан хворого, використовують хірургічне втручання. Лікарі накладають шунти (судинні трансплантати) між портальної віднем і кровотоком. З-за цього відбувається зниження тиску у ворітній вені.

    Найпоширенішим методом лікування цього захворювання є эндоваскулярный трансъюгулярный метод накладання шунта (через яремну вену). Крім цього, вдаються до накладання анастомозів (з’єднання порожнистих органів), видалення селезінки, вен стравоходу. Іноді використовують перев’язку вен або їх прошивання.

    Дієта таких пацієнтів складається з вареної їжі або приготованої на пару. Рекомендується вживати протерту їжу. Страви не повинні бути холодними або гарячими. Харчування має бути дробовим (5-6 разів на день і невеликими порціями.

    5.1 Терапія народними засобами

    Терапія народними засобами в домашніх умовах застосовується як доповнення до основного лікування з метою підвищення ефективності. Популярні рецепти:

    • Настій софори японської. 1 столову ложку обдати 200 мл окропу. Протягом 24 годин пити чай 4 рази на добу. Курс лікування становить 2-3 місяці.
    • Настій червоної горобини і шипшини. Взяти по 1 столовій ложці сировини і залити 500 мл води. Ліки треба помістити на вогонь на 5 хвилин, потім остудити і приймати по 1/2 склянки протягом доби.
    • Трав’яний збір. Протягом 1 місяця рекомендується пити по 3-4 рази на день суміш рідких екстрактів календули, ромашки та деревію, з розрахунку 10-15 крапель на 0,5 столову ложку води.

    6 Профілактика і прогноз

    Прогноз захворювання несприятливий. Ця патологія вважається невиліковною, але терапію необхідно здійснювати для запобігання появи повторного кровотечі. При появі першого кровотечі життя пацієнта скорочується на 3-5 років.

    Профілактика цього захворювання полягає у своєчасному виявленні патологій ШКТ (шлунково-кишкового тракту) та їх терапії. Якщо хворий страждає цирозом печінки, то він повинен постійно спостерігатися у гастроентеролога і виключити фізичні навантаження і підйом вантажів. Рекомендується в цілях профілактики рефлюксу (закидання вмісту шлунка у просвіт стравоходу) піднімати узголів’я ліжка під час сну.