Дискомфорт в шлунку – це не обов’язково сильні болі, іноді виникають почуття важкості та інші неприємні відчуття, нудота, відрижка, печіння. В медицині в таких випадках найчастіше вживається термін “диспепсія”. Це не захворювання як таке, а комплекс симптомів, які зазвичай виникають після прийому їжі. Вони можуть бути пов’язані з серйозними системними захворюваннями, так і з неправильним харчуванням пацієнта.
1 Симптоми
Диспепсія в основному пов’язана з порушеннями в роботі шлунка. Але іноді стають причиною проблеми з кишечником або стравоходом.
Основні симптоми зводяться до наступного:
- відчуття швидкого насичення навіть при невеликій кількості їжі;
- дискомфорт або тупі болі в епігастральній області;
- нудота, яка найчастіше виникає після їжі (іноді через кілька годин після прийому їжі);
- блювання з’являється не завжди, але приносить короткочасне полегшення);
- відрижка повітрям;
- печія (часто виникає через жирної їжі);
- здуття кишечника (або метеоризм), викликане підвищеним газоутворенням.
Іноді виникають і інші симптоми – слабкість, запаморочення, але це буває рідко і зв’язано з погіршенням всмоктування корисних мінералів і вітамінів. При цьому ознак інтоксикації немає, температура залишається нормальною. У деяких випадках спостерігається і нестійкі випорожнення, діарея буває порівняно рідко.
2 Причини
В основному неприємні відчуття викликані наступними чинниками:
При відсутності захворювань органів ШКТ диспепсію називають функціональною. Але іноді вона розвивається не як самостійне порушення, а на тлі патології травної системи. Тоді диспепсія називається органічною.
3 Механізм виникнення
Диспепсія досить часто викликана роздратуванням у стравоході або кишечнику. З-за цього їх скорочення сповільнюються. Розслаблення в проксимальному відділі шлунка після чергового прийому їжі не відбувається, і вона швидко потрапляє в антральний.
Шлунок і кишечник розтягуються через переповнення газами, залишками неперетравленої їжі і травними соками, які складаються з кислоти, ферментів та слизу, що виділяється стінками травного тракту. Звідси – важкість у животі, відчуття раннього насичення.
Але роль кислотно-пептичного фактору у розвитку диспепсії навіть складніше. Іноді відбувається не посилення, а зниження шлункової секреції. До цього додаються ознаки дуоденогастрального рефлюксу, при якому здійснюється закид вмісту кишечника назад в шлунок. При такій ситуації рівень кислоти не підвищується, відбувається “залуження” середовища, але дискомфорт у животі все одно з’являється регулярно.
4 Дискомфорт при вагітності
Виношування дитини супроводжується гормональною перебудовою організму, яка впливає на всі процеси, включаючи травлення. На ранніх термінах виникають нудота і блювота як симптоми токсикозу. Вони найчастіше з’являються вранці, але бувають і в денний час. Іноді в таких випадках досить пожувати трохи подсоленных насіння соняшника чи гарбуза, щоб симптоми пройшли.
Але відчуття тяжкості в шлунку або печія спостерігаються і на більш пізніх термінах. Вони пов’язані з тим, що зростаюча матка тисне на інші органи, в тому числі і шлунок. А нудота, блювота і інші ознаки токсикозу на пізніх термінах вагітності – досить небезпечний стан. Часто воно супроводжується підвищенням артеріального тиску. У таких випадках потрібно звернутися до лікаря.
5 Основні принципи лікування
Лікування органічної диспепсії пов’язано з усуненням основного захворювання травної системи. А при терапії функціональної диспепсії метою є поліпшення стану хворого. Це означає, що лікування носить симптоматичний характер.
5.1 Медикаментозна терапія
Якщо диспепсія поєднується з хронічним гастритом, то призначаються такі препарати, як прокінетики, антисекреторні засоби, невсасывающиеся антациди начебто Алмагеля, штучні ферменти (панкреатин).
Якщо гастрит викликаний хелікобактерної інфекцією, то застосовується трикомпонентна схема терапії, в якості базисних препаратів використовуються вісмуту трикалия дицитрат, антибіотики (амоксицилін), інгібітори протонного насоса.
Прокінетики – препарати, які посилюють перистальтику шлунка і стравоходу, вони можуть прибирати такі симптоми, як почуття раннього насичення, ефективні при печії. Тому їх часто призначають і при функціональній диспепсії, ніяк не пов’язаної з гастритом. До числа таких препаратів належать метоклопрамід, Церукал, Мотиліум та інші.
Незважаючи на їх високу ефективність і відносну безпеку, самостійно такі засоби застосовувати не можна, оскільки певні побічні ефекти у них є – алергія, підвищення рівня гормону пролактину при вагітності. Потрібно точно знати діагноз, оскільки при деяких шлунково-кишкових захворюваннях, пов’язаних з порушенням прохідності, вони навіть небезпечні.
Часто застосовуються інгібітори протонної помпи. Численні дослідження показали, що вони ефективніше, ніж блокатори Н2-рецепторів гістаміну.
Багато плутають антациди та інгібітори протонної помпи, але в цих препаратів різний принцип дії. Перші знижують кислотність шлункового соку за рахунок того, що їх діюча речовина вступає в хімічну реакцію з кислотою. Тому для постійного застосування вони не підходять, оскільки при спробі нейтралізації кислоти з допомогою лужної реакції організм в перспективі її збільшує.
М-холіноблокатори діють інакше. Вони впливають на холінорецептори тих клітин, які виробляють кислоту. Але їх ефективність обмежена, оскільки вони впливають не на всі залози шлунка. Більш результативними вважаються блокатори Н2-гистаминных рецепторів. Але у них досить багато побічних ефектів, пов’язаних з тим же синдром рикошету, коли організм підсилює вироблення соляної кислоти.
Тому інгібітори протонної помпи, позбавлені перелічених вад, вважаються найбільш ефективним типом антисекреторних препаратів. Популярним в цій категорії є Омепразол.
5.2 Народні методи
При функціональній диспепсії можливо і лікування народними засобами. Але воно завжди носить допоміжний характер, тобто є доповненням до призначеної лікарем схеми прийому препаратів. І перед застосуванням таких засобів потрібно обов’язково проконсультуватися з фахівцем. Багато з цих рецептів схвалені науковою медициною.
Щоб знизити кислотність і позбутися від печії, потрібно випивати натщесерце по 0,5 склянки картопляного соку щодня. Курс лікування становить 2 тижні.
При частих діареях рекомендується пити рисовий відвар (рис для нього потрібно брати звичайний, не швидкого приготування і не пропарений).
Добре зарекомендувало себе такий засіб, як чай з м’ятою (1 ст. л. трави на склянку окропу) з додаванням меду. Лимон можна додавати тільки при зниженій кислотності.
6 Харчування
Спеціальна дієта при функціональній диспепсії не призначається. Харчування має бути дробовим, весь добовий об’єм їжі ділиться на 6 прийомів, причому порції роблять невеликими, щоб не збільшувати навантаження на шлунок.
З раціону виключають продукти, які сприяють посилення бродильних процесів і підвищеного газоутворення в кишечнику (чорний хліб, бобові, практично всі види капусти, а іноді і незбиране молоко – якщо в організмі виробляється недостатньо ферментів для його перетравлення). Не можна вживати овочі і фрукти, що містять у великій кількості грубу клітковину (груші). Доведеться відмовитися від копченостей, гострих і жирних страв, міцного чаю і кави, алкоголю.
Схема живлення залежить від основного захворювання. Якщо диспепсія супроводжується гастритом, то, крім перерахованих обмежень, необхідно більше уваги приділити кулінарній обробці їжі. При загостренні стану страви подаються в рідкому або напіврідкому вигляді, в періоді ремісії бажано перетирати каші, є супи-пюре і т. д. Страви можна вживати тільки теплими.