Тріщини в анальному каналі часто утворюються у дітей і дорослих, які страждають запорами. Основним симптомом захворювання є хвороблива дефекація. Тріщини, що утворилися, не раніше 3 місяців, успішно лікуються медикаментозними засобами. При хронічній формі захворювання єдиним ефективним методом терапії є хірургічне висічення. В домашніх умовах, в додаток до приписами лікаря, можна використовувати рецепти народної медицини.
1 Опис хвороби
Тріщина прямої кишки – одна з найпоширеніших патологій (20-30 пацієнтів на 1000 чоловік населення, третє місце після коліту і геморою в проктології), вона являє собою виразковий дефект лінійної або елліпсовіднимі форми слизової анального каналу. Ця хвороба найбільш часто зустрічається серед жінок у віковій групі 20-40 років. Розрізняють кілька видів тріщин:
- По розташуванню:
- передня (на передній стінці прямої кишки);
- задня;
- бічна;
- симетрична (на передній і на задній стінці прямої кишки).
- За течією хвороби:
- гостра, що виникає після запору, діареї, механічного ушкодження анального каналу;
- хронічна (не гоїться більше 3 місяців).
- За наявності спазму м’язи сфінктера:
- зі спазмом;
- без спазму.
Тріщини прямої кишки часто поєднуються з гемороєм і випаданням гемороїдальних вузлів, так як вони найбільш схильні травму під час утрудненої дефекації. При геморої порушується мікроциркуляція крові в анальній області, що призводить до виникнення виразок, схожих з варикозними, а характер перебігу захворювання стає хронічним.
Тріщина, яка по суті являє собою відкриту рану, стикається з фекаліями і інфікується мікроорганізмами. Це сприяє тривало незаживающему запального процесу. Епітелізації тріщин перешкоджають також місцеве погіршення кровообігу в результаті спазму анального сфінктера, рубцеві зміни і розростання сполучної тканини з-за постійних механічних пошкоджень при проходженні калових мас.
Вперше виникли гострі тріщини добре піддаються лікуванню консервативними методами (ефективність терапії досягає 80%). При хронізації запального процесу і формування щільних, деформованих країв рани показано оперативне лікування. Тому при появі ушкоджень важливо вчасно звернутися до лікаря-проктолога для призначення необхідних медикаментозних засобів.
Тривала відсутність лікування тріщин прямої кишки призводить до наступних ускладнень:
- парапроктит (запалення клітковини в області прямої кишки);
- утворення гнійників і нориць;
- стриктура (звуження) анального каналу внаслідок рубцювання і заміщення тканини слизової на сполучну;
- переродження в злоякісний процес.
2 Симптоми захворювання, діагностика
Ознаками анальної тріщини служать наступні симптоми:
- біль при дефекації або безпосередньо після неї;
- сліди крові на стільці і туалетному папері у вигляді помарок;
- свербіж в зоні анального отвору;
- у більш рідкісних випадках – утруднене сечовипускання.
Інтенсивність болю може носити різний характер – від незначної (частіше у жінок), до нестерпного (при сильному спазмі сфінктера). Хвороблива дефекація призводить до страху і небажання спорожнення кишечника. У дитини ці симптоми при запорі можуть свідчити про те, що в результаті сильного напруження лопнув кровоносну судину в прямій кишці. Болючість посилює спазм анального сфінктера, обтяжуючи запор, виникає «стулобоязнь». Так як найчастіше тріщини утворюються в нижній частині анального каналу, то їх наявність можна оцінити візуально:
- розрив шкіри навколо ануса;
- освіта сторожових горбків (вони з’являються як зовні, так і всередині);
- у тривало не загоюються тріщин – рубцеві краю, можлива поява поліпа.
У хворих з хронічними тріщинами процес набуває хвилеподібний характер – періоди ремісії з відсутністю яких-небудь симптомів можуть продовжуватися тривалий час, але при порушенні дієти (вживання гострої, жирної їжі) або черговому запорі відбувається загострення, і біль поновлюється.
Симптоми, зазначені вище, характерні і для інших захворювань:
- парапроктит;
- геморой;
- злоякісні утворення в анальному каналі;
- хвороба Крона;
- запальні патології кишечника.
Встановити точний діагноз для призначення відповідного лікування можна на прийомі у проктолога. Огляд проводиться в гінекологічному кріслі, пацієнт лежить на спині з приведеними до живота ногами. У більшості випадків пальцеве дослідження не потрібно – лікарю досить розсунути краю анального отвору для виявлення характерної картини патології. У деяких випадках для диференціювання захворювання потрібно проведення аноскопии, ректороманоскопії, колоноскопії.
3 Причини
Основними причинами утворення тріщин прямої кишки є наступні:
- механічне ушкодження анального каналу;
- спазм внутрішнього сфінктера, що приводить до перенапруження і розриву слизової;
- судинні зміни в прямій кишці;
- порушення еластичності і розтяжності слизової в результаті запальних захворювань (синдром подразненого кишечника, проктит, криптит, виразковий коліт, геморой, хвороба Крона).
У групі ризику знаходяться такі пацієнти:
- страждають хронічними запорами (найбільш вагомий фактор в утворенні тріщин) і вживають недостатню кількість харчових волокон, в раціоні яких переважає високовуглеводна і гостра їжа;
- жінки, які багато разів народжували;
- офісні працівники, що ведуть сидячий спосіб життя;
- пацієнти, у яких спостерігаються часті епізоди діареї (утворення тріщини відбувається внаслідок постійного подразнення слизової і втрати еластичності тканин);
- люди, піднімають тяжкості і займаються важкими видами спорту;
- пацієнти з порушеною мікрофлорою кишечника, мають інфекції, що передаються статевим шляхом (інфікування призводить до утворення хронічних тріщин), панкреатит, виразкову хворобу шлунка і 12-палої кишки;
- люди, що займаються анальним сексом.
4 Консервативна терапія
Консервативне лікування включає застосування наступних лікарських засобів:
- засоби, що містять харчові волокна для нормалізації стільця – Фитомуцил, Мукофальк, Метамуцил, Файберлекс;
- проносні препарати – Нормазе, Дюфалак, Форлакс та інші;
- місцеві засоби для зняття спазму сфінктера (при його розслабленні відбувається змикання країв тріщини, що сприяє більш швидкому загоєнню рани) – нітрогліцериновій мазь, креми Дилтіазем, Ніфедипін;
- миотропные спазмолітики (хворим з синдромом подразненої кишки і запорами) – пинаверия бромід (Дицетел), мебеверина гідрохлорид (Дюспаталин, Мебеверин, Спарекс та інші);
- НПЗП та анальгетики для зняття болю;
- флеботропні свічки (при наявності геморою) – діосмін (Флебодіа, Венолек, Диовенор та інші);
- для загоєння тріщин – месалазин у формі таблеток, свічок і мікроклізм (Салофальк, Месалазин, Срафикол, Пентаса та інші).
Для профілактики запорів хворим необхідно дотримуватися дієти з високим вмістом рослинних волокон і кисломолочних продуктів, з виключенням гострих, жирних, солоних страв та алкогольних напоїв. Препарати для загоєння тріщин краще використовувати у вигляді свічок, які рекомендується попередньо розігріти в руці і ввести в задній прохід так, щоб ліки безпосередньо контактувало з областю пошкодження слизової. При проштовхуванні свічки вглиб в ампулу прямої кишки лікувальний ефект буде відсутній.
Якщо застосування цих засобів неефективно, то для лікування тріщин прямої кишки можна використовувати два способи:
- Ін’єкції ботулотоксину, які вводяться у внутрішній сфінктер з двох сторін від анальної тріщини. Вони сприяють загоєнню ушкоджень у 60-80% випадків. Можливо повторне введення препарату при рецидиві захворювання.
- Плазмоліфтінг. У хворого пацієнта беруть кров з вени і обробляють її в центрифузі. Отриману плазму вводять в область тканин під тріщиною. Концентроване вміст тромбоцитів у плазмі сприяє швидкому загоєнню тріщини. Цей спосіб особливо рекомендований вагітним і годуючим жінкам.
5 Хірургічне лікування
Оперативне втручання показано в наступних випадках:
- якщо немає ефекту від медикаментозної терапії протягом 3-4 тижнів;
- при наявності хронічної тріщини з зарубцевавшимися краями;
- при утворенні фіброзного поліпа розміром більше 1 см в прямій кишці або його випаданні;
- при звуження заднього проходу в результаті розростання сполучної тканини.
Принцип операції полягає в наступному:
- хворий проходить передопераційну підготовку (здає аналізи, ЕКГ, робить флюорографію грудної клітки; проводиться очищення кишечника за допомогою проносних засобів, колоноскопія);
- безпосередньо перед операцією здійснюється знеболення за допомогою ін’єкцій;
- проводиться сфинктеротомия – хірург надрізає певним чином м’язи сфінктера для його розслаблення;
- лікар робить висічення тріщини (найчастіше вузьким скальпелем, радіохвильовим або электрокоагуляционным способом);
- встановлюється стерильний тампон, на область ануса накладають аплікацію з нитроглицериновой маззю або кремом Дилтіазем, Ніфедипін.
В результаті висічення хронічна тріщина набуває характеру «свіжої», створюються сприятливі умови для загоєння рани. Ускладненнями такої операції є слабкість анального сфінктера (до 35% пацієнтів), в результаті якої хворий не може утримувати гази і калові маси, і утворення підшкірної гематоми. У зв’язку з цим в останні роки в хірургії були розроблені два нових способи розширення сфінктера без його розтину під час операції – за допомогою газового балона і конуса. Тривалість операції – близько 10 хвилин.
У більшості пацієнтів хворобливі відчуття проходять на 3-4-й день після хірургічного втручання, а повне загоєння тріщини займає близько місяця. При наявності ускладнень у вигляді свища або стриктури одужання може тривати до 2-3 місяців.
У післяопераційний період (10-14 днів) необхідно дотримуватися рекомендацій:
- санація області ануса за допомогою ванночок з рожевим розчином перманганату калію або ромашки;
- регулярна заміна марлевих пов’язок з протизапальні і ранозагоювальні мазями (Левомеколь, Метилурацил, Фузимет);
- прийом проносних засобів і харчових волокон для розм’якшення стільця;
- дотримання суворої дієти.
У 10-15% пацієнтів після операції може статися рецидив захворювання. Цьому сприяє збереження сфинктероспазма і недотримання дієти.
6 Народна медицина
В домашніх умовах для лікування тріщин прямої кишки можна використовувати такі народні засоби:
- Теплі ванни після акту дефекації для зняття спазму сфінктера і хворобливих відчуттів. З протизапальною метою у воду можна додати відвар дубової кори (4 ст. л. сухої сировини на 2 л окропу, кип’ятити 15 хвилин) або ромашки аптечної. Замість теплої ванни можна також використовувати грілку, накладываемую на область промежини.
- Аплікації з відвару календули і пшеничних висівок (по 1 ст. л. кожного речовини на 0,5 л окропу, кип’ятити 15 хвилин, процідити, остудити). Невеликий шматок марлі, змоченої в цьому відварі, прикладають до області ануса на 20 хвилин.
- Змазування тріщини соком алое віра, аплікації з м’якоті рослини або свічки, які вводять у задній прохід (для їх приготування необхідно зняти шкірку з м’ясистого листа, зрізати ложкою м’якоть, сформувати свічку і покласти в морозилку).
- Мазь з вершкового масла і прополісу. Для її приготування 100 г масла розтоплюють на водяній бані, додають 10 г подрібненого прополісу і варять протягом півгодини, постійно перемішуючи. Після того як суміш охолоне, мазь наносять на ушкоджену ділянку вранці і ввечері.
На ніч можна робити мікроклізми з відвару ромашки з додаванням обліпихової олії.