Народна медицина        06 Серпня 2018        2371         Коментарі Вимкнено до Тріщина прямої кишки: симптоми, лікування в домашніх умовах

Тріщина прямої кишки: симптоми, лікування в домашніх умовах

Тріщини в анальному каналі часто утворюються у дітей і дорослих, які страждають запорами. Основним симптомом захворювання є хвороблива дефекація. Тріщини, що утворилися, не раніше 3 місяців, успішно лікуються медикаментозними засобами. При хронічній формі захворювання єдиним ефективним методом терапії є хірургічне висічення. В домашніх умовах, в додаток до приписами лікаря, можна використовувати рецепти народної медицини.

1 Опис хвороби

Тріщина прямої кишки – одна з найпоширеніших патологій (20-30 пацієнтів на 1000 чоловік населення, третє місце після коліту і геморою в проктології), вона являє собою виразковий дефект лінійної або елліпсовіднимі форми слизової анального каналу. Ця хвороба найбільш часто зустрічається серед жінок у віковій групі 20-40 років. Розрізняють кілька видів тріщин:

  • По розташуванню:
    • передня (на передній стінці прямої кишки);
    • задня;
    • бічна;
    • симетрична (на передній і на задній стінці прямої кишки).
  • За течією хвороби:
    • гостра, що виникає після запору, діареї, механічного ушкодження анального каналу;
    • хронічна (не гоїться більше 3 місяців).
  • За наявності спазму м’язи сфінктера:
    • зі спазмом;
    • без спазму.

Тріщини прямої кишки часто поєднуються з гемороєм і випаданням гемороїдальних вузлів, так як вони найбільш схильні травму під час утрудненої дефекації. При геморої порушується мікроциркуляція крові в анальній області, що призводить до виникнення виразок, схожих з варикозними, а характер перебігу захворювання стає хронічним.

Тріщина, яка по суті являє собою відкриту рану, стикається з фекаліями і інфікується мікроорганізмами. Це сприяє тривало незаживающему запального процесу. Епітелізації тріщин перешкоджають також місцеве погіршення кровообігу в результаті спазму анального сфінктера, рубцеві зміни і розростання сполучної тканини з-за постійних механічних пошкоджень при проходженні калових мас.

Вперше виникли гострі тріщини добре піддаються лікуванню консервативними методами (ефективність терапії досягає 80%). При хронізації запального процесу і формування щільних, деформованих країв рани показано оперативне лікування. Тому при появі ушкоджень важливо вчасно звернутися до лікаря-проктолога для призначення необхідних медикаментозних засобів.

Тривала відсутність лікування тріщин прямої кишки призводить до наступних ускладнень:

  • парапроктит (запалення клітковини в області прямої кишки);
  • утворення гнійників і нориць;
  • стриктура (звуження) анального каналу внаслідок рубцювання і заміщення тканини слизової на сполучну;
  • переродження в злоякісний процес.

2 Симптоми захворювання, діагностика

Ознаками анальної тріщини служать наступні симптоми:

  • біль при дефекації або безпосередньо після неї;
  • сліди крові на стільці і туалетному папері у вигляді помарок;
  • свербіж в зоні анального отвору;
  • у більш рідкісних випадках – утруднене сечовипускання.

Інтенсивність болю може носити різний характер – від незначної (частіше у жінок), до нестерпного (при сильному спазмі сфінктера). Хвороблива дефекація призводить до страху і небажання спорожнення кишечника. У дитини ці симптоми при запорі можуть свідчити про те, що в результаті сильного напруження лопнув кровоносну судину в прямій кишці. Болючість посилює спазм анального сфінктера, обтяжуючи запор, виникає «стулобоязнь». Так як найчастіше тріщини утворюються в нижній частині анального каналу, то їх наявність можна оцінити візуально:

  • розрив шкіри навколо ануса;
  • освіта сторожових горбків (вони з’являються як зовні, так і всередині);
  • у тривало не загоюються тріщин – рубцеві краю, можлива поява поліпа.

У хворих з хронічними тріщинами процес набуває хвилеподібний характер – періоди ремісії з відсутністю яких-небудь симптомів можуть продовжуватися тривалий час, але при порушенні дієти (вживання гострої, жирної їжі) або черговому запорі відбувається загострення, і біль поновлюється.

Анальна тріщина

Симптоми, зазначені вище, характерні і для інших захворювань:

  • парапроктит;
  • геморой;
  • злоякісні утворення в анальному каналі;
  • хвороба Крона;
  • запальні патології кишечника.

Встановити точний діагноз для призначення відповідного лікування можна на прийомі у проктолога. Огляд проводиться в гінекологічному кріслі, пацієнт лежить на спині з приведеними до живота ногами. У більшості випадків пальцеве дослідження не потрібно – лікарю досить розсунути краю анального отвору для виявлення характерної картини патології. У деяких випадках для диференціювання захворювання потрібно проведення аноскопии, ректороманоскопії, колоноскопії.

3 Причини

Основними причинами утворення тріщин прямої кишки є наступні:

  • механічне ушкодження анального каналу;
  • спазм внутрішнього сфінктера, що приводить до перенапруження і розриву слизової;
  • судинні зміни в прямій кишці;
  • порушення еластичності і розтяжності слизової в результаті запальних захворювань (синдром подразненого кишечника, проктит, криптит, виразковий коліт, геморой, хвороба Крона).

У групі ризику знаходяться такі пацієнти:

  • страждають хронічними запорами (найбільш вагомий фактор в утворенні тріщин) і вживають недостатню кількість харчових волокон, в раціоні яких переважає високовуглеводна і гостра їжа;
  • жінки, які багато разів народжували;
  • офісні працівники, що ведуть сидячий спосіб життя;
  • пацієнти, у яких спостерігаються часті епізоди діареї (утворення тріщини відбувається внаслідок постійного подразнення слизової і втрати еластичності тканин);
  • люди, піднімають тяжкості і займаються важкими видами спорту;
  • пацієнти з порушеною мікрофлорою кишечника, мають інфекції, що передаються статевим шляхом (інфікування призводить до утворення хронічних тріщин), панкреатит, виразкову хворобу шлунка і 12-палої кишки;
  • люди, що займаються анальним сексом.

4 Консервативна терапія

Консервативне лікування включає застосування наступних лікарських засобів:

  • засоби, що містять харчові волокна для нормалізації стільця – Фитомуцил, Мукофальк, Метамуцил, Файберлекс;
  • проносні препарати – Нормазе, Дюфалак, Форлакс та інші;
  • місцеві засоби для зняття спазму сфінктера (при його розслабленні відбувається змикання країв тріщини, що сприяє більш швидкому загоєнню рани) – нітрогліцериновій мазь, креми Дилтіазем, Ніфедипін;
  • миотропные спазмолітики (хворим з синдромом подразненої кишки і запорами) – пинаверия бромід (Дицетел), мебеверина гідрохлорид (Дюспаталин, Мебеверин, Спарекс та інші);
  • НПЗП та анальгетики для зняття болю;
  • флеботропні свічки (при наявності геморою) – діосмін (Флебодіа, Венолек, Диовенор та інші);
  • для загоєння тріщин – месалазин у формі таблеток, свічок і мікроклізм (Салофальк, Месалазин, Срафикол, Пентаса та інші).

Для профілактики запорів хворим необхідно дотримуватися дієти з високим вмістом рослинних волокон і кисломолочних продуктів, з виключенням гострих, жирних, солоних страв та алкогольних напоїв. Препарати для загоєння тріщин краще використовувати у вигляді свічок, які рекомендується попередньо розігріти в руці і ввести в задній прохід так, щоб ліки безпосередньо контактувало з областю пошкодження слизової. При проштовхуванні свічки вглиб в ампулу прямої кишки лікувальний ефект буде відсутній.

Якщо застосування цих засобів неефективно, то для лікування тріщин прямої кишки можна використовувати два способи:

  • Ін’єкції ботулотоксину, які вводяться у внутрішній сфінктер з двох сторін від анальної тріщини. Вони сприяють загоєнню ушкоджень у 60-80% випадків. Можливо повторне введення препарату при рецидиві захворювання.
  • Плазмоліфтінг. У хворого пацієнта беруть кров з вени і обробляють її в центрифузі. Отриману плазму вводять в область тканин під тріщиною. Концентроване вміст тромбоцитів у плазмі сприяє швидкому загоєнню тріщини. Цей спосіб особливо рекомендований вагітним і годуючим жінкам.

5 Хірургічне лікування

Оперативне втручання показано в наступних випадках:

  • якщо немає ефекту від медикаментозної терапії протягом 3-4 тижнів;
  • при наявності хронічної тріщини з зарубцевавшимися краями;
  • при утворенні фіброзного поліпа розміром більше 1 см в прямій кишці або його випаданні;
  • при звуження заднього проходу в результаті розростання сполучної тканини.

Принцип операції полягає в наступному:

  • хворий проходить передопераційну підготовку (здає аналізи, ЕКГ, робить флюорографію грудної клітки; проводиться очищення кишечника за допомогою проносних засобів, колоноскопія);
  • безпосередньо перед операцією здійснюється знеболення за допомогою ін’єкцій;
  • проводиться сфинктеротомия – хірург надрізає певним чином м’язи сфінктера для його розслаблення;
  • лікар робить висічення тріщини (найчастіше вузьким скальпелем, радіохвильовим або электрокоагуляционным способом);
  • встановлюється стерильний тампон, на область ануса накладають аплікацію з нитроглицериновой маззю або кремом Дилтіазем, Ніфедипін.

В результаті висічення хронічна тріщина набуває характеру «свіжої», створюються сприятливі умови для загоєння рани. Ускладненнями такої операції є слабкість анального сфінктера (до 35% пацієнтів), в результаті якої хворий не може утримувати гази і калові маси, і утворення підшкірної гематоми. У зв’язку з цим в останні роки в хірургії були розроблені два нових способи розширення сфінктера без його розтину під час операції – за допомогою газового балона і конуса. Тривалість операції – близько 10 хвилин.

У більшості пацієнтів хворобливі відчуття проходять на 3-4-й день після хірургічного втручання, а повне загоєння тріщини займає близько місяця. При наявності ускладнень у вигляді свища або стриктури одужання може тривати до 2-3 місяців.

У післяопераційний період (10-14 днів) необхідно дотримуватися рекомендацій:

  • санація області ануса за допомогою ванночок з рожевим розчином перманганату калію або ромашки;
  • регулярна заміна марлевих пов’язок з протизапальні і ранозагоювальні мазями (Левомеколь, Метилурацил, Фузимет);
  • прийом проносних засобів і харчових волокон для розм’якшення стільця;
  • дотримання суворої дієти.

У 10-15% пацієнтів після операції може статися рецидив захворювання. Цьому сприяє збереження сфинктероспазма і недотримання дієти.

6 Народна медицина

В домашніх умовах для лікування тріщин прямої кишки можна використовувати такі народні засоби:

  • Теплі ванни після акту дефекації для зняття спазму сфінктера і хворобливих відчуттів. З протизапальною метою у воду можна додати відвар дубової кори (4 ст. л. сухої сировини на 2 л окропу, кип’ятити 15 хвилин) або ромашки аптечної. Замість теплої ванни можна також використовувати грілку, накладываемую на область промежини.
  • Аплікації з відвару календули і пшеничних висівок (по 1 ст. л. кожного речовини на 0,5 л окропу, кип’ятити 15 хвилин, процідити, остудити). Невеликий шматок марлі, змоченої в цьому відварі, прикладають до області ануса на 20 хвилин.
  • Змазування тріщини соком алое віра, аплікації з м’якоті рослини або свічки, які вводять у задній прохід (для їх приготування необхідно зняти шкірку з м’ясистого листа, зрізати ложкою м’якоть, сформувати свічку і покласти в морозилку).
  • Мазь з вершкового масла і прополісу. Для її приготування 100 г масла розтоплюють на водяній бані, додають 10 г подрібненого прополісу і варять протягом півгодини, постійно перемішуючи. Після того як суміш охолоне, мазь наносять на ушкоджену ділянку вранці і ввечері.

На ніч можна робити мікроклізми з відвару ромашки з додаванням обліпихової олії.