Коліт являє собою запалення слизових оболонок товстої кишки. Дане захворювання зустрічається і у чоловіків, і у жінок з однаковою частотою, але у представниць слабкої статі воно розвивається раніше, починаючи з 20 років. У чоловіків захворювання найчастіше зустрічається після 40 років. До розвитку коліту мають такі фактори, як неправильне харчування (в раціоні не вистачає клітковини), дисбактеріоз, інфекційні патології.
1 Види і лікування коліту
Коліт кишечника – загальна назва для декількох захворювань. Виділяють наступні види патології:
Виділяють і спастичний коліт. Захворювання більше відоме як синдром роздратованого кишечника.
Хоча для кожної форми існують характерні симптоми, виділяють і загальні ознаки – біль в животі різної інтенсивності, часті позиви до спорожнення кишечника, метеоризм, діарею (причому в калових масах присутні слиз і сліди крові).
Причини розвитку коліту до кінця не з’ясовані. Якщо у випадку з інфекційної формою все більш або менш ясно (її провокують патогенні мікроорганізми), то розвиток виразкового коліту або хвороби Крона вивчено на сьогоднішній день недостатньо. Вчені вважають, що в цьому випадку основну роль грає комбінація факторів – спадкової схильності, стану імунітету, балансу мікрофлори в кишечнику, умов зовнішнього середовища (застосування антибіотиків, якість харчування тощо).
1.1 Гострий інфекційний
Інфекційний коліт розвивається в гострій і хронічній формі. У першому випадку він найчастіше поєднується з гострим запаленням слизової оболонки тонкого кишечника (тоді ставлять діагноз “гострий ентероколіт”) або аналогічними процесами в шлунку (називається гастроентероколіт).
Збудниками гострого інфекційного коліту зазвичай є шигели (вони викликають дизентерію) та сальмонели, рідше – інші бактерії і віруси.
Сам по собі запальний процес на слизовій виникає з-за токсинів, що виділяються бактеріями. Основні ознаки захворювання – болі, які носять тягнучий або спастичний характер, втрата апетиту, загальне нездужання. Болі супроводжуються бурчанням у животі, метеоризмом, діареєю. В калових масах виявляються домішки слизу, іноді кров. Частота дефекації становить до 15-20 разів на день. Спостерігається підвищення температури тіла, часто – до 38 градусів. У важких випадках з’являються ознаки загальної інтоксикації – слабкість, запаморочення, сухість язика, покриття його сіруватим нальотом.
Лікування гострого інфекційного коліту має бути комплексним. В перші пару днів пацієнтові необхідно лікувальне голодування. В подальшому призначається дієта, яка передбачає хімічне і термічне щадіння кишок.
Призначають і медикаментозне лікування. Воно передбачає антибіотики – в основному фторхінолони або 8-оксихинолоны. Якщо коліт викликаний сальмонелою, лікар виписує цефалоспорини третього і четвертого покоління. Якщо причиною недуги стали найпростіші мікроорганізми, показані антибіотики тетрациклінового ряду.
При лікуванні гострого інфекційного коліту важливу роль відіграє регідратація організму, оскільки при діареї втрачається багато рідини. Якщо спостерігається тільки пронос, а блювання відсутнє, достатньо пити сольові розчини – 1 ч. л. солі на літр теплої води. При важкому зневодненні рідину вводять внутрішньовенно. Призначається і дезінтоксикаційна терапія – це означає, що для швидкого виведення токсинів потрібно приймати ентеросорбенти.
Найбільш простий і доступний варіант – активоване вугілля, але є і більш ефективні препарати, наприклад Ентеросгель.
1.2 Хронічний інфекційний
Хронічна форма інфекційного коліту викликана тими ж збудниками, що і гостре захворювання: умовно-патогенної і сапрофітної мікрофлорою людини. Важливу роль відіграє і паразитарна інвазія, хоча у дорослих вона буває досить рідко.
Часто хронічний коліт цього типу розвивається внаслідок дисбактеріозу.
При цій формі захворювання спостерігається тотальне ураження товстого кишечника. Іноді такий тип недуги внаслідок цього називають панколитом. Основні ознаки:
- болі в різних відділах живота;
- нестійкий стілець;
- метеоризм;
- диспепсичні розлади (нудота, відрижка і т. д.).
Іноді з’являється неприємний присмак у роті. З часом розвивається анорексія.
Найчастіше виникають ниючі болі, які носять наполегливий характер, відчуваються як постійні і не завжди пов’язані з прийомом їжі. Нестійкий стілець означає, що запори чергуються з проносами. У день відбувається до 10-15 актів дефекації, при цьому все одно спостерігається відчуття недостатнього спорожнення кишечника. В калових масах видно слиз, яка приймає форму плівок, тому такий вид коліту часто називають псевдомембранозним.
Іноді подібна клінічна картина доповнюється спастичної болем, яка часто виникає внизу живота. Це так званий синдром роздратованого кишечника, або спастичний коліт. У цьому випадку також часто спостерігаються запори, стілець має щільну консистенцію, що нагадує овечі катишки. При зовнішній схожості проявів спастичний коліт має іншу природу, найчастіше – неінфекційну.
Лікувати хронічний коліт можна в домашніх умовах. Схема терапії буде такою ж, як при гострій формі захворювання. Це означає, що призначаються антибіотики, при сильній діареї – регідратаційна терапія. Рекомендується приймати ферментні препарати (Панкреатин).
У разі дисбактеріозу виписують про – і пребіотики (Біфідумбактерин, Хілак Форте та інші).
Важливу роль у лікуванні захворювання відіграє дієта:
- При загостренні хронічної форми її починають з 1-2 голодних днів, коли пацієнту дозволяється пити неміцний чай або відвар шипшини по 100 мл 5-6 разів на добу. Це дозволяє розвантажити кишечник і знизити секрецію.
- Надалі харчування повинно відповідати лікувального столу № 4 по М. Певзнером. Основні рекомендації зводяться до обмеження вмісту в раціоні вуглеводів і збільшення кількості білка. Обмежується вживання будь-яких каш, сухариків (свіжий хліб під забороною), цукру. Зате можна їсти більше нежирного м’яса і сиру. Це дозволяє пригнічувати бродильні процеси в кишечнику.
Під забороною виявляються овочі і фрукти в сирому і вареному вигляді, бобові, горіхи, родзинки, спеції, суцільномолочні продукти, будь-яка здобна випічка, консерви, гострі, смажені, жирні страви. З фруктів можна яблука в тертому вигляді. При наполегливому перебігу хвороби рекомендується влаштовувати на них розвантажувальні дні. Важливу роль відіграє кулінарна обробка їжі: страви можна варити, готувати на пару, запікати без скоринки.
Для лікування інфекційного коліту використовується додатково ефективний засіб апітерапії – настоянка прополісу (10%-ная). Її потрібно приймати по 25-30 крапель три рази на день за півгодини до їжі. Засіб обов’язково розводять водою. Якщо з’являються симптоми алергії, прийом треба припинити.
1.3 Неспецифічний виразковий
Неспецифічний виразковий коліт являє собою запалення товстої кишки. Захворювання зустрічається і у чоловіків, і у жінок з однаковою частотою. Але є дані, що у курців НВК розвивається частіше, ніж у тих, хто не має шкідливої звички.
Існують різні форми виразкового коліту. В залежності від того, де локалізується запалення, він буває:
- дистальним;
- лівостороннім;
- тотальним.
Клінічний перебіг захворювання дозволяє виділити наступні форми:
- гостру;
- блискавичну;
- хронічну;
- рецидивуючу;
- безперервну.
В останньому випадку хвороба проявляється більше 6 місяців без періодів ремісії. Виділяють поверхневий НЯК і коліт, яка зачіпає більш глибокі шари.
НЯК часто обумовлено спадковою схильністю. Серед найближчих родичів його частота в 15 разів вище, ніж в популяції. Часткову роль відіграють інфекції, але механізм їх дії вивчений недостатньо. Часто НВК розвивається після строгих дієт.
Серед симптомів виразкового коліту виділяють три основних:
- порушення стільця;
- біль;
- геморагічний синдром.
Болі в животі локалізуються в основному в лівій частині. Спостерігаються підвищення температури, ломота та біль у суглобах.
Основна ознака захворювання – діарея, при якій частота випорожнення кишечника збільшується як мінімум у 4 рази і може становити до 20 актів дефекації на добу. Стілець водянистий, з домішкою крові і слизу. Діарея буває найбільш інтенсивної, коли запалюється права половина товстого кишечника, оскільки саме там відбувається всмоктування води і електролітів. Поширення запального процесу супроводжується значною кровотечею.
Лікування передбачає медикаментозну терапію і дієту. Режим харчування повинен відповідати описаним вище принципів дієти № 4.
Основні ліки для лікування даного захворювання – препарати 5-аміносаліцилової кислоти, серед яких найбільш ефективними вважаються месалазин і сульфасалазин. Вони мають протизапальну дію і сприяють загоєнню запаленої слизової. Перший препарат вважається кращим вибором, оскільки сульфасалазин гірше переноситься організмом.
Препарати на основі месалазина – це Самезил, Мезавант, Пентаса. Вони можуть діяти відразу у всіх відділах кишечника, оскільки їх активна речовина рівномірно вивільняється на всьому його протязі.
Часто при левосторонеей формі НЯК месалазин призначається у вигляді мікроклізм і таблеток одночасно. Якщо вони не дають ефекту, додаються клізми з будесонидом (гормональний засіб).
Для лікування захворювання використовуються інші стероїдні препарати – Преднізолон і Дексаметазон. Але їх призначають тільки при важкому перебігу хвороби, коли описані вище засоби не дали бажаного результату. Гормони застосовуються спочатку у вигляді внутрішньовенних ін’єкцій, а потім, через 3-5 днів, у формі таблеток.
