Народна медицина        07 Лютого 2018        276         0

Симптоми і ознаки захворювань печінки: де знаходиться і як болить печінка у людини

Печінка схильна до дії багатьох шкідливих факторів (вірусів, бактерій, токсичних речовин, отрут, тютюну і алкоголю), які можуть призвести до швидкого порушення і повного вимикання функцій залози. Велика група з цих хвороб довго не проявляється яскравою клінічною картиною, а супроводжується загальної неспецифічної симптоматикою, за якою важко запідозрити і встановити правильний діагноз.

1 Локалізація та функції органу

Печінка — найбільша залоза в організмі вагою до 1200-1500 грамів. Вона знаходиться у людини в черевній порожнині і займає практично весь верхній поверх, локалізуючись в правому підребер’ї безпосередньо під діафрагмою. Вона має клиноподібну форму і складає до 2% маси тіла. Життєво важливий орган фіксується комплексом зв’язок і незначно зміщується в процесі акту дихання. Печінка виконує глобальні функції в організмі, без яких неможливе повноцінне існування людини. Це:

  • обмін і освіта вуглеводів, жирів і білків;
  • регуляція гемодинаміки організму (кровообігу), депонування великого об’єму крові;
  • синтез гормонів, вітамінів, ферментів;
  • знешкодження токсичних продуктів розпаду і отрут, що надходять в організм;
  • секреція жовчі, як важливого компонента травлення і перетравлення жирів.

З усього органу тільки капсула добре іннервується. Звідси випливає, що якщо в процесі захворювання розміри її не збільшуються, то больовий синдром може повністю бути відсутнім. Пацієнт довгий час може не підозрювати про проблему із залозою. Тому важливо визначити початкові прояви хвороб печінки.

2 Симптоми хвороб печінки

Прояви патології залежать від причини, що її викликала. Найчастіше орган вражають віруси, бактерії, найпростіші організми і гельмінти, отруюють отрути, алкоголь та інші токсичні речовини, або ж він страждає через непомірність хворого в їжі, прийом лікарських препаратів, порушення обмінних процесів, пухлин або системної дії хвороб імунної системи, серця і судин, вроджених аномалій самої залози або жовчовивідних шляхів.

Нижче представлені найбільш поширені патологічні стани в тканинах печінки і характерні для них симптоми.

2.1 Гепатити та гнійні процеси

Найбільш частою причиною ураження печінкових структур є віруси гепатиту A, B, C, D, G, E, F, X, герпесу, геморагічної лихоманки. Віруси можуть викликати як гострий процес, так і хронічну форму захворювання. Особливо небезпечні віруси гепатиту B і C, інфікування якими призводить до розвитку цирозу, раку або печінкової недостатності і летального результату. Нерідко вірусний гепатит С називають “ласкавим вбивцею”, оскільки він протікає практично безсимптомно, швидко руйнуючи печінку.

Вказати на вірусну інфекцію можуть ознаки інтоксикації (підвищення температури, нездужання, слабкість, пітливість, відсутність апетиту), поява жовтяниці. Специфічне запалення печінки відбувається при зараженні лептоспіроз, сифіліс, туберкульоз, ВІЛ. Загальними симптомами гепатитів будуть прояви починаючи від “грипоподібних”, легень з диспепсичними розладами до блискавичних, бурхливих реакцій з вираженою жовтяницею, що призводять до недостатності системи і смерті.

Токсичні гепатити розвиваються на тлі гострого отруєння отрутами, таблетками, іншими токсинами, і при цьому не виникає больових відчуттів. Але це супроводжується ознаками інтоксикації, слабкістю, нерідко — неврологічної клінічною картиною і гострими психічними порушеннями, нудотою, блювотою (з жовчю), нестійким стільцем, перебоями в роботі серця.

Абсцеси паренхіми (гнійники) можуть протікати без виражених болів в правому підребер’ї, особливо якщо розташовані на видаленні від капсули, але супроводжуватися ознаками гнійного запалення.

Всі запальні процеси характеризуються наявністю “дожелтушного” періоду (3-10 днів). В цей час пацієнта можуть турбувати нездужання, слабкість, відсутність апетиту, нудота, блювота, в завершенні періоду — зміна забарвлення сечі та калу. Зміни з’являються в біохімічних аналізах крові у вигляді зростання аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази (АЛАТ та АСАТ). Дискомфорт, важкість в правій підреберній області проявляються не відразу і як правило пов’язані із збільшенням розмірів залози.

2.2 Гепатози

Під цією назвою розуміють жирове переродження печінкової тканини в результаті хронічної алкогольної або іншого виду інтоксикації. Діагноз “гепатоз” правомочний вже на підставі УЗД і даних лабораторних досліджень. Клінічні ознаки стеатозу печінки дуже часто відсутні або стерті (незначний дискомфорт у правому підребер’ї, нудота, порушення стільця, гіркота в роті).

Нерідко така патологія має місце у вагітних жінок і пацієнтів з ожирінням, що не дотримуються дієти.

2.3 Травматичні ушкодження печінки

При відкритому типі ушкоджень тканин в області печінки та поряд розташованих органів черевної порожнини сильний больовий синдром не потребує коментарів. На травму органу буде вказувати рана, біль відповідної локалізації і масивна втрата крові з розвитком важкого шокового стану у людини.

Якщо травма закритого характеру, діагноз буде ґрунтуватися на даних УЗД, комп’ютерної чи магнітно-резонансної томографії та клініці геморагічного шоку (тобто при значній крововтраті).

2.4 Ураження жовчовивідних шляхів

В цій групі знаходяться хвороби печінки вродженого і набутого типу.

Всі вони (синдром Каролі та холестазу, холедохолітіаз, холангіти, камені жовчного міхура) протікають з вираженою механічною жовтяницею з-за порушеного відтоку жовчі, знебарвлення калових мас і потемнінням сечі, значним свербінням і характерними гострими болями по типу “печінкової кольки”, які зменшуються з відновленням нормальної евакуації жовчі.

2.5 Цироз, фіброз, пухлинні освіти і кісти

Симптоми і ознаки захворювань печінки: де знаходиться і як болить печінка у людини

Всі об’ємні новоутворення печінкової тканини (ліпоми, гемангіоми, раки, кісти) також до визначеного розміру протікають безсимптомно і можуть бути виявлені випадково на УЗ-дослідження органів черевної порожнини. Болить печінка або при досягненні великих розмірів утвореннями (більше 6-7 см в діаметрі), або при подкапсульном їх розташуванні, або при здавленні судинних пучків або жовчовивідних шляхів. В останньому випадку до клінічної картині додасться жовтушність і свербіж шкірного покриву з-за відсутності відтоку жовчі.

Фіброзні зміни в паренхімі печінки являють собою заміщення її клітин (функціональних структур) щільною сполучною тканиною. Цироз — це крайній її прояв, коли орган вже не здатний виконувати свої функції в організмі, розвивається недостатність. Але навіть тоді найбільш характерними симптомами будуть розширення вен стравоходу, прямої кишки і передньої черевної стінки, висока кровоточивість слизових, збільшення селезінки і розмірів живота за рахунок скупчення рідини (асциту), слабкість, апатія, жовтяниця, діарея.

Крім вищеописаних захворювань, є ряд більш рідкісних хвороб пігментного обміну, вроджених структурних і судинних аномалій, системних хвороб з залученням печінки та аутоімунних процесів, які аналогічним чином починають проявлятися в першу чергу не з больових відчуттів, а з другорядних ознак.

3 Коли потрібно звертатися до лікаря?

Дізнатися про захворювання і вчасно почати лікувати печінку можуть допомогти наступні синдроми:

  • мезенхимально-запальний (проявляється ознаками запалення);
  • синдром холестазу (пов’язаний з затримкою відтоку жовчі та жовтяниця);
  • цитолітичним (викликаний загибеллю клітин і діагностується лабораторно по зростанню ферментів-трансаміназ).

Малими першими ознаками захворювання, які повинні направити лікаря на уточнення стану печінки, є:

  • Прояви на шкірі (жовтяниця, свербіж, сухість, лущення, судинний малюнок, ксантомы, ксантелазми, «печінкові долоні», висип, пітливість).
  • Порушене травлення (пронос, запор, нудота, блювання, гіркота і солодкий присмак у роті, анорексія, дискомфорт в правому підребер’ї).
  • Зміна гормонального статусу (надлишок жіночих статевих гормонів, гінекомастія, імпотенція, відсутність лібідо, атрофія яєчок у чоловіків).
  • Неврологічні симптоми (загальмованість, апатія, зниження пам’яті, особистісні зміни).
  • Гематологічні порушення (кровоточивість, зниження згортання крові, розширення вен в інших органах).
  • Критичні рівні ферментів і білірубіну крові.

Враховуючи високу важливість органу, при виникненні підозр на “хвору печінку” слід негайно розпочати діагностичний пошук і лікування.

4 Лікування захворювань печінки

Основу лікування визначає причина, що викликала ураження печінки. Якщо процес носить інфекційний характер, лікування передбачає застосування противірусних лікарських або антибактеріальних препаратів. Токсичні гепатити лікуються за допомогою дезінтоксикаційної та тимчасової замісної терапії, тобто з використанням внутрішньовенних інфузій розчинів (сольових, білкових, жирових, амінокислот і вітамінів А і С, групи В).

Травми печінки повинні бути оперовані в екстреному порядку. Гнійники в паренхімі підлягають розтину і дренування хірургічним шляхом. Пухлини та кісти в залежності від клітинного складу і розмірів можуть бути оперовані або перебувати під наглядом, лабораторним і УЗД-контролем фахівця. Всі причини, що перешкоджають повноцінному відтоку жовчі (кісти, камені, пухлини, звуження, паразити та інші), мають бути усунені хірургічним шляхом.

Важливим моментом в терапії є зменшення навантаження на уражену печінка та допомогу у відновленні зруйнованих клітин органу. Для цього пацієнту призначається максимально щадить дієта і препарати групи гепатопротекторів (Гепатил, Ессенціале, Гептрал і інші).

Стіл при хворобах печінки і жовчовивідних шляхів призначається № 5. мізки,Він передбачає п’ятикратний дробовий прийом їжі в подрібненому вигляді. З продуктів кращі відварні, молочні, круп’яні, нежирні м’ясні страви, з обмеженням жирів і солі. Овочі, фрукти і ягоди краще з’їдати в печеному або сирому вигляді. Бажано зменшити споживання вершкового масла, вершків, яєць, олії. Потрібно повністю виключити з раціону алкоголь, жирні сорти риби і м’яса, печінка, здобу, шпик, бобові, щавель, шпинат, консерви, шоколад, морозиво.

Прогнози на життя і одужання при ураженні печінки не завжди сприятливі. Тому не слід безконтрольно приймати таблетки, експериментувати з їжею і алкогольними напоями, нехтувати правилами безпеки при використанні чужих гігієнічних приладдя. Також важливо пам’ятати про способи передачі та захисту від вірусних хвороб із залученням печінкової тканини.