Вірусний гепатит відноситься до інфекційних уражень печінки певною групою вірусів. Після впровадження інфекції розвиваються інтоксикація і жовтяниця. Найчастіше пацієнта турбує біль у підребер’ї праворуч, порушення травлення, шкірний свербіж. Для уточнення діагнозу проводяться серологічні та генетичні дослідження. Лікування в даному випадку застосовується консервативне з використанням медикаментів і дотриманням дієти.
1 Шляхи зараження та види гепатиту
Важкі форми захворювання передаються через кров. Так відбувається зараження гепатитом C, D і B. У результаті, розвивається важка форма хвороби, виникають ускладнення і спостерігається хронізація процесу.
Фекально-оральним шляхом передається гепатит A, E, F. Такі види переважно протікають доброякісно, за умови надання своєчасної допомоги. Після перенесеної інфекції у людини з’являється довічний імунітет. Дана група захворювань відрізняється періодичністю та сезонністю.
Поширення гепатитів E, B, С, G, SAN, TTV не залежить від певних сезонів і періодів. Характерні такі шляхи зараження:
- парентеральний;
- статевий;
- вертикальний (від матері до дитини при вагітності);
- контактно-побутовий.
Основна небезпека для оточуючих при будь-якому вигляді гепатиту полягає в тому, що передача від хворого до здорового відбувається в переджовтяничний період. У цьому час або поставити точний діагноз важко і пацієнт не знаходиться в ізоляції. Через три місяці гостра форма захворювання переходить в хронічне протягом. При цьому клінічні ознаки стають менш вираженими, але процес ураження органу триває. Після цього часто виникає рак печінки або цироз.
Згідно з даними статистики, для вірусів типу B і C найчастіше прогноз несприятливий, до того ж, відзначається неухильне зростання захворюваності. Особливо зростає ймовірність зараження у наркоманів, що використовують психотропні речовини для внутрішньовенного введення. Іноді людина отримує інфекцію в результаті проведення акупунктури, татуажу, манікюру або педикюру. У 40% визначити причину появи гепатиту не представляється можливим.
По тяжкості течії розрізняють такі форми ураження печінки:
- легка;
- середньої тяжкості;
- важка;
- блискавична (фульмінантна).
За особливостями перебігу вірусний гепатит поділяють на такі різновиди:
- субклінічний;
- з типовою симптоматикою;
- стертий;
- холестатичний;
- безжовтяний.
2 Механізм і причини
Гострий вірусний гепатит викликається одним або кількома типами інфекції. При фекально-оральному варіанті зараження віруси проникають в кишечник, а потім мігрують у клітини печінки. Коли патоген циркулює в крові, організм реагує на нього виробленням антитіл. При адекватному імунній відповіді розвиток інфекції зупиняється і при додатковій терапії вдається досягти повного одужання.
При передачі вірусу через кров патогенез захворювання більш складний. Механізм розвитку патології полягає у виклику вірусом аутоімунних процесів, які починають руйнувати гепатоцити. Це сприяє переходу хвороби в хронічний гепатит. У деяких випадках спостерігається блискавичний перебіг, коли відразу після початку захворювання прогноз виявляється несприятливий, і хворі довго не живуть. Особливо часто таке відбувається у жінок в період виношування плоду в останні місяці.
Провокуючими факторами при фекально-оральному зараженні стають порушення норм гігієни. Появі парентеральних форм патології сприяють безладне статеве життя, недотримання заходів безпеки при переливанні крові, внутрішньовенне введення наркотиків і лікарських препаратів необробленими багаторазовими шприцами.
3 Ознаки вірусного гепатиту
Симптоми захворювання залежать від стану імунітету пацієнта, особливостей перебігу, стадії. Але існують загальні ознаки вірусного ураження печінки, які можуть проявлятися з різною силою:
Так проявляється у людей гостра форма хвороби.
При субклінічному варіанті симптоми виявляються не так явно, найчастіше діагноз ставиться на підставі позитивних лабораторних тестів після виявлення контакту з хворою людиною. Безжовтяничну форма не супроводжується змінами кольору шкірного покриву, сечі і калу. Але при цьому спостерігається збільшення печінки і підвищення ферментативної активності.
Пожовтіння склер
Стерта форма вірусного гепатиту протікає з незначними змінами у складі крові. Рівень білірубіну не досягає критичних показників, а період жовтушності триває 2-3 доби.
При холестатичному варіанті розвитку патології жовтяниця дуже виражена і продовжується тривалий час (до 4-5 місяців). Кал стає білим, а сеча набуває кольору пива. Лабораторні дослідження виявляють високі показники білірубіну та ознаки холестазу. Спостерігається жорстокий болісний свербіж шкіри.
Відмінності в прояві основних видів гострого вірусного гепатиту представлені в таблиці:
4 Діагностика
Для уточнення діагнозу типу вірусного гепатиту застосовуються лабораторні тести:
- визначення наявності та рівня імуноглобулінів M та G (методом ІФА);
- знаходження РНК або ДНК вірусу в біологічному середовищі шляхом ПЛР.
Також використовуються методи неспецифічної діагностики. Проводиться визначення таких показників, як:
- рівень прямого, непрямого та загального білірубіну;
- кількість АЛТ і АСТ, фібриногену і протромбіну;
- обсяг в сечі непрямої фракції білірубіну і уробіліногену (при гепатиті він знижується);
- обсяг стеркобіліна в калі (відзначається зменшення).
Для уточнення ймовірності загрози для організму хворого направляють на УЗД печінки та жовчовивідних шляхів, а при необхідності призначається пункційна біопсія.
5 Методи лікування
Лікування всіх форм гепатиту проводиться в умовах стаціонару. Винятком може стати легка форма типу A, якщо дотримується відносна ізоляція і правильний догляд за хворим. Важливо в гострий період мінімізувати фізичну активність.
5.1 Етіологічне
Терапія включає в себе використання медикаментів, дієту та дотримання режиму. Етіологічне лікування застосовується у випадках тяжкої форми гепатиту, зазвичай лікарі рекомендують інтерферон. Але він не завжди надає бажану дію.
На даний момент існують нові лікарські форми, спрямовані на знищення вірусної інфекції. Зараз практикуються комбінації інтерферону з рибавірином, Песигасом, Пенгитроном і Ребетолом. Такі схеми використовують для тривалого застосування, вони допомагають значно підвищувати ефективність противірусної терапії.
Велика кількість побічних дій не дозволяють широко застосовувати ці препарати у педіатричній практиці. Лікування протипоказано також при наявності аутоімунних захворювань, серцево-судинної патології, епілепсії.
Для дітей з вірусним гепатитом зазвичай використовується Віферон, який в найменшій мірі викликає небажані наслідки.
Останнім часом з’явилися дослідження з приводу нового препарату Гепон. Він рекомендується до використання у пацієнтів будь-якого віку для лікування гострих вірусних гепатитів A та B і хронічної форми гепатиту C. Це імуномодулюючий засіб допомагає знищувати інфекцію, знімає запальний процес і не дає вірусу руйнувати гепатоцити.
5.2 Симптоматичне
В якості симптоматичної терапії використовуються жовчогінні препарати (холекінетики). Ефективні засоби з вмістом урсодезоксихолевої кислоти. Їх поєднання з інтерферонами дозволяє попередити рецидивування захворювання.
Усунути больові відчуття допомагають спазмолітики (Но-шпа, дротаверин, папаверин). При блювоті і інтоксикації використовується внутрішньовенне вливання розчину з глюкозою. Знизити токсичний вплив білірубіну і свербіж дозволяє використання антигістамінних препаратів, у важких випадках лікар призначає короткий курс глюкокортикоїдів і холестирамін.
Зміцнити імунітет дозволяє прийом полівітамінних комплексів. Для захисту клітин печінки від подальшого руйнування застосовуються гепатопротектори. Стабілізувати роботу кишечника допомагають ферменти.
5.3 Дієта
У гострий період рекомендується дієта з повним виключенням смаженої, жирної їжі. Готувати на пару і шляхом відварювання. Повністю відмовитися від копченостями, солінь, маринадів і прянощів, алкогольних напоїв, міцного чаю і кави.
Після настання одужання потрібно дотримуватися рекомендації по обмеженню живлення не менше року, до повного відновлення роботи печінки.
6 Профілактичні заходи
Профілактика вірусного гепатиту може бути специфічною і неспецифічною. Остання полягає в попередженні можливого зараження. Для цього здійснюється контроль якості води та спожитої їжі.
Важливо своєчасно виявляти хворих і ізолювати їх від здорового оточення. Для попередження захворювання необхідно використовувати бар’єрні методи контрацепції, а також уникати контакту з рідкими середовищами організму хворого.
Специфічні методи спрямовані на проведення вакцинації тих людей, які найчастіше піддаються ризику зараження. Проти гепатиту A існує вакцина Хаврикс, яка забезпечує розвиток активного імунітету.
Від вірусу гепатиту B винайдена вакцина під назвою Енджерікс B. Вона діє протягом 5-8 років після введення. Це ж засіб використовується і від форми захворювання D.
При наявності тривалого контакту з пацієнтом рекомендується введення сироваткового імуноглобуліну. Він дозволяє отримати швидкий ефект і не допустити епідемії.
У сучасній медичній практиці не існує вакцин, здатних попередити зараження гепатитами типу C та E. Тому при високій ймовірності інфікування цими вірусами людині слід використовувати всі можливі неспецифічні методи попередження захворювання.
