Хронічний коліт – це запальне захворювання, що вражає слизові оболонки товстого кишечника. У важких випадках процеси зачіпають підслизовий і м’язовий шари. Воно протікає з тривалими періодами ремісії, але раніше чи пізніше відбувається загострення.
Хронічний коліт вважається одним з найбільш поширених захворювань кишечника – він зустрічається у 50% людей, що звертаються за медичною допомогою при проблемах з травленням. У жінок патологія розвивається вже до 20 років, у чоловіків – пізніше, до 40-річного віку. Але в цілому поширеність в обох групах є однаковою.
1 Причини розвитку
Хронічний коліт – мультифакторное захворювання. Причини його розвитку вельми різноманітні. До провокуючих факторів відносяться:
- неправильне харчування;
- надмірне вживання алкогольних напоїв;
- викликані різними причинами гіпо – і авітаміноз;
- перенесені гострі кишкові інфекції (дизентерія);
- тривалий прийом антибіотиків або нестероїдних протизапальних препаратів;
- регулярне вживання проносних засобів;
- харчова і лікарська алергія,
- куріння, оскільки нікотин погіршує кровопостачання, в тому числі і стінок товстого кишечника;
- порушення вироблення ферментів.
Захворювання починається з дисбактеріозу, при якому відбувається порушення балансу мікрофлори і збільшення кількості патогенних бактерій, життєдіяльність яких призводить до розвитку запальних процесів. Одночасно знижується імунітет, і проблема посилюється. Виникає дискінезія кишечника викликає біль і порушення стільця.
2 Симптоми
Існують різні форми хронічного коліту – катаральний, атрофічний, виразковий, ерозивний і змішаний. Незважаючи на те, що в кожному з цих випадків присутні свої характерні ознаки, що є і загальні симптоми, до числа яких відносяться:
Поширеними формами захворювання є проктит і проктосигмоїдит. Вони виникають із-за хронічного запору, дискінезії, бактеріальних інфекцій. Ці форми супроводжуються не тільки болем і метеоризмом, але і нудотою, підвищенням температури тіла. При них спостерігаються помилкові позиви до дефекації.
У дорослих часто з’являються позакишкові ознаки хронічного коліту. Загальне нездужання, запаморочення, зниження працездатності, астено-невротичний синдром – все це характерно для захворювання. Пацієнти нерідко відчувають почуття тривоги, іноді навіть стикаються з нападами паніки, страждають від безсоння.
Однієї тільки клінічної картини, щоб поставити діагноз і почати лікувати хронічний коліт, мало. Потрібно провести загальний аналіз крові (при наявності захворювання він покаже підвищений рівень лейкоцитів і невелике збільшення ШОЕ) та дослідження калу, яке називається копрограммой і дозволяє визначити кількість білка, жирів, клітковини, аміаку. Все це допомагає зробити висновки про запальних процесах і порушення травлення.
Вогнище запалення можна виявити за допомогою колоноскопії. Цей метод діагностики дозволяє визначити та наявність ерозії або атрофічних змін.
3 Лікування
Терапія захворювання спрямована на усунення причини, що його викликала, і нормалізацію роботи травної системи і кишечника зокрема. У період загострення при тяжкому перебігу показана госпіталізація, але можливо і лікування в домашніх умовах.
3.1 Харчування
Важливою частиною терапії є дієта. Без неї прийом препаратів втрачає сенс. У період загострення призначається лікувальний стіл № 4а. Він виключає продукти, які викликають подразнення слизової кишечника. Всі страви варять або готують на пару. Можна їсти нежирні сорти м’яса і риби, з яких готують парові котлети або фрикадельки, білий хліб учорашньої випічки, неміцний бульйон, паровий білковий омлет, дозволяється пити відвар шипшини.
Харчування має бути дробовим, а порції їжі – невеликими, до 200-300 р.
В період ремісії дієта стає менш суворою. Після загострення, коли основні симптоми усунені, можна поступово розширювати раціон. Додаються гречана каша і рис (якщо немає запорів), макаронні вироби, але тільки не з твердих сортів пшениці, запечені яблука і овочеві запіканки. Сирі фрукти і овочі їсти не можна. Вже під час ремісії харчування досить різноманітне меню входять негострі сири, вершкове масло, зварені на молоці каші і запіканки із круп і т. д.
3.2 Медикаменти
При лікуванні хронічної форми коліту використовуються препарати 5-аміносаліцилової кислоти (сульфасалазин). Для зняття больового синдрому потрібні спазмолітики (Но-шпа, дротаверин).
При проктиті рекомендовані ректальні свічки з в’яжучими речовинами – ксероформ або цинку окис. Від діареї рекомендується приймати лоперамід. Додатково лікарі прописують кошти з обволікаючі властивості – вісмуту нітрат.
При бактеріальної інфекції призначаються антибіотики. Для прискореного виведення токсинів потрібні ентеросорбенти – активоване вугілля та його аналоги. Щоб позбутися від газів, рекомендують диметикон – препарат безпечний, і його можна давати навіть маленьким дітям.
3.3 Народні засоби
Можливо лікування хронічного коліту народними засобами, але воно носить допоміжний характер. В основному застосовуються різні відвари і настої цілющих трав.
Добре себе зарекомендував наступний збір: трави материнки, горця пташиного, деревію, звіробою, грициків, кропиви і пустирника пятілопастного, узяті в рівних частинах. Спосіб приготування:
Рекомендується готувати настій у термосі, залишивши його на ніч. Перед застосуванням засіб треба процідити. Приймати по 100 мл тричі на день, без прив’язки до прийому їжі.
Ефективні та інші фітотерапевтичні засоби. Із суцвіть ромашки аптечної, трави шавлії і золототисячника, узятих в рівних пропорціях, можна приготувати такий відвар:
Пити по 2 ст. л. кожні 2 години після кожного прийому їжі. Курс лікування розрахований на 1-3 місяці, залежно від тяжкості захворювання.
4 Особливості перебігу та лікування хронічного коліту у дітей
Клінічна практика показує, що у дорослих хронічний коліт розвивається відносно плавно, іноді процес займає кілька років.
У дітей захворювання протікає значно швидше. Воно рідко виникає у дошкільнят. Частіше такий діагноз ставлять дітям 8-10 років. Але клінічна картина настільки змазана, що простіше діагностувати проблему у підлітків.
Симптоми хронічного коліту у дітей мають свої особливості. Справа в тому, що клінічні прояви можна розділити на три групи – кишкові, позакишкові і эндотоксемию (накопичення у крові ендотоксинів). У дорослих практично в половині випадків поряд з класичними кишковими симптомами – болями в животі і діарею – спостерігаються й інші явища. До позакишкових відносяться захворювання суглобів, панкреатит, міокардит та інші. У дітей все це зустрічається вкрай рідко, не більше ніж в 4% випадків.
Ознаки эндотоксемии (анемія, симптоми загальної інтоксикації, гарячка) зустрічаються з однаковою частотою і у дітей, і у дорослих.
Що стосується причини розвитку захворювання, то у дітей провідну роль відіграє спадковий фактор. Генетична схильність робить їх більш вразливими до негативних впливів зовнішнього середовища.
Лікування хронічного коліту у дітей має бути комплексним. Воно включає дієтотерапію, застосування протизапальних засобів, корекції дисбіозу кишечника (для цього беруть пробіотики, такі як Біфідумбактерин).
В період ремісії харчування наближається до віковим нормам. З раціону виключають незбиране молоко, овочі в сирому вигляді, горіхи, жирні сорти м’яса, тобто всі ті продукти, які створюють зайве навантаження на кишечник.
Не можна їсти продукти, які сприяють підвищеному газоутворенню – чорний хліб і бобові. Для дітей молодшого віку випускають молочні суміші на основі білкових гідролізатів (Нутрилон Пепті ТСЦ або Прегестимил), які вживають замість незбираного молока.
Що стосується медикаментозної терапії, то і для дітей “золотим стандартом” вважаються препарати 5-аміносаліцилової кислоти (5-АСК). З них найбільш ефективним є сульфасалазин.
