Анальна тріщина – невелике ушкодження слизової оболонки отвору заднього проходу, приносить істотний дискомфорт і вимагає обов’язкового лікування. Тривалий перебіг патології загрожує ускладненнями, тому лікувати захворювання необхідно на перших стадіях.
Для терапії використовуються медикаментозні препарати, як доповнення допускається застосування засобів народної медицини. У запущених випадках показана операція.
1 Група ризику
Захворювання зустрічається в будь-якому віці, але частіше спостерігається у молодих жінок. Це пов’язано з високим ризиком розвитку у пологах і під час вагітності. На пізніх термінах збільшується тиск в черевній порожнині і малому тазі, розвиваються хронічні запори. При потугах в процесі природних пологів всі м’які тканини нижньої частини тулуба відчувають сильний стрес.
Патологія дуже рідко зустрічається у дітей, зазвичай пов’язана з травмами анального отвору. Серед дорослого населення найбільш часто страждають люди з хронічними хворобами шлунково-кишкового тракту, регулярно піддаються інтенсивним фізичним навантаженням.
У клінічній практиці можна відстежити і вікові особливості розвитку патології. Частіше страждають люди старечого і літнього віку. Це обумовлено м’язовою слабкістю, хронічними запорами і недостатньою гігієною, пов’язаної з обмеженням фізіологічних можливостей.
2 Причини виникнення
Причини виникнення анальної тріщини досі точно не відомі. Вчені проктологи висувають кілька теорій розвитку патологічного процесу:
Всі описані теорії пояснюють патологічні процеси і фактори, не тільки самостійно створюють тріщину, але і готують ґрунт для її формування.
До провокуючих чинників відносять:
- хронічні запори;
- діарею;
- вагітність і пологи (особливо з ускладненнями або накладанням щипців, вакуум-екстрактора);
- фізичне перенапруження;
- приміщення стороннього предмета в ампулу прямої кишки.
В останньому випадку причиною можуть стати як необережність з боку самої людини, так і медичні маніпуляції. Нерідко для діагностики передміхурової залози або захворювань кишечника спеціальні прилади вводять саме через анальний отвір.
3 Особливості розвитку захворювання
Анальна тріщина первинно розвивається гостро і при відсутності комплексного і повноцінного лікування легко переходить в хронічну форму. Остання часто загострюється, і симптоматика носить постійний характер. Гостра анальна тріщина – це довгаста рана на поверхні слизової анального отвору, виникаюча раптово.
Особливості розвитку патології:
4 Лікування
Для загоєння дефекту в області заднього проходу необхідно насамперед нормалізувати стілець. Для цього призначається дієта:
- кисломолочні продукти – відновлювальні бактеріальну флору кишечника;
- не груба рослинна клітковина – запечена буряк, моркву, крупи;
- легкозасвоювані білки – варене м’ясо, яйця, сир.
Виключаються з раціону продукти, що подразнюють кишечник: гострі приправи, страви з великою кількістю солі, копчені і кислі інгредієнти.
Необхідно позбутися від шкідливих звичок – куріння і вживання алкоголю. Не можна забувати про прийом достатньої кількості рідини, бажано у вигляді чистої води. Суворої дієти необхідно дотримуватися не менш двох тижнів, поки не заживе дефект, але навіть після зникнення симптомів варто переглянути свою харчову поведінку.
4.1 Медикаментозна терапія
Ректальні свічки і мазі підходять для домашнього використання, надають місцевий ефект, не впливаючи на весь організм, швидко полегшують неприємні відчуття. На ринку фармацевтичної продукції існує велика кількість комбінованих свічок: Гепатромбин Р, Ультрапрокт, Простеризан, Проктозан та інші.
Практично всі препарати поєднують в собі протизапальний, протисвербіжну, знеболюючий, загоюючий властивості. Мазі мають аналогічні назви і склад, відрізняються від свічок тільки тим, що їх необхідно закладати в задній прохід за допомогою пластикового наконечника.
Постановка свічок і закладання мазей відбувається після дефекації, туалету заднього проходу і, по можливості, прийняття сидячої ванни. Це необхідно робити перед сном, щоб ліки подіяло протягом нічного часу.
Якщо основну проблему становить стійкий спазм анального сфінктера, можливе застосування мазі з речовинами, що розслабляють гладку мускулатуру – нітрогліцерином і ніфедипіном. Препарати добре всмоктуються з прямої кишки і надають системну вазодилатуючу дію, тому їх застосування обмежено. Основне лікування проводиться місцево, всередину приймають тільки допоміжні засоби, що усувають симптоми і сприяють реабілітації:
При неспроможності консервативного лікування проводять блокади. Вони передбачають ін’єкційне введення новокаїну і спирту в область анального сфінктера з метою знеболення та зняття стійкого спазму. Володіють хорошим ефектом з першого застосування, але іноді необхідно повторити 4 рази. Мінусом є неприємні відчуття від уколу.
4.2 Нетрадиційна медицина
Лікувати патологію народними засобами можна лише як доповнення до основної медикаментозної терапії, призначеної лікарем. Вираженим терапевтичним ефектом володіють місцеві маніпуляції (сидячі ванни):
У невелику кількість теплої води додають настої трав (ромашка, шавлія, звіробій, календула), пацієнт сідає у воду і знаходиться в ній 20 хвилин. Температури розчину при цьому не повинна перевищувати 37-38 С, в іншому випадку не виключено розвиток кровотечі за рахунок припливу крові.
Мікроклізми з відвару календули і масла обліпихи. Календули заливають окропом, настоюють протягом години, потім додають масло обліпихи. Після спорожнення кишечника і гігієнічних процедур цю суміш ставлять у вигляді клізми, бажано на ніч.
Застосовуються компреси з моркви, червоного буряка, бичачої або свинячий жовчі.
У домашніх умовах готують картопляні свічки. Вони добре знімають симптоми, усувають дискомфорт, набряк, запалення, зупиняють кровотечу. Для їх приготування:
При тривалій неспроможності консервативного лікування показана операція. Вона являє собою висічення тільки пошкодженої слизової. Вийшла рана невелика і неглибока, вона швидко і легко заживає. Якщо тріщина ускладнена спазму анального сфінктера, не знімається медикаментозно, необхідно провести сфинктеротомию – розсічення внутрішнього гладкомышечного кільця.
Після операції триває консервативне лікування у вигляді сидячих ванн, застосування мазей для забезпечення гігієни та якнайшвидшого загоєння рани, а також дотримується дієта для запобігання формування твердого калу.