Гепатит В – це широко розповсюджене інфекційне захворювання, збудником якого є вірус гепатиту B. Хвороба супроводжується ураженням паренхіми печінки, має хронічний характер, найчастіше закінчується печінковою недостатністю, цирозом, карциномою. Шляхи передачі гепатиту В різноманітні. Зараження відбувається після потрапляння вірусних частинок з інфікованої людини в кровоносну систему здорового. Не виключається і передача від матері до плоду.
1 Шляхи розвитку та етапи хвороби
Гепатит В – інфекційне захворювання печінки, яке супроводжується хронічним руйнуванням гепатоцитів, що веде до склерозування печінкової тканини і, як наслідок, до печінкової недостатності, цирозу або карциномі.
Розвиток інфекційного процесу відбувається двома шляхами: реплікативним і інтегративним. Репликативная форма інфекції веде до розвитку гострого або хронічного гепатиту і цирозу печінки, тоді як інтегративна – до розвитку “здорового” вірусоносійства, неактивного хронічного гепатиту, цирозу печінки, первинної гепатокарциноме.
Крім клітин печінки вірус активно розмножується в клітинах крові, що призводить до розвитку ряду позапечінкових проявів: гломерулонефриту, періартеріїту, системних васкулітів та інших захворювань. Клінічна картина характеризується симптомами ураження печінки, в більшості випадків супроводжується жовтяницею, проте можливий розвиток захворювання і без неї. У типових випадках розрізняють 4 періоди захворювання:
2 Шляхи передачі вірусу
Способи інфікування від людини людині зводяться до потрапляння вірусних частинок в нову кровоносну систему. Сюди відносяться:
- статевий шлях;
- перинатальний;
- ранової;
- ятрогенный.
2.1 Статевої і ранової способи інфікування
Статевий шлях передачі хвороби реалізується як при гетеросексуальних, так і при гомосексуальних контактах, особливо у осіб, що мають безладні статеві зв’язки. Внаслідок порушення цілісності слизових оболонок та шкіри вірус гепатиту B потрапляє в організм неімунного статевого партнера, оскільки він у високих концентраціях знаходиться в крові, спермі і у вагінальних виділеннях. Це дуже поширений спосіб у осіб, які мають незадовільне соціальне становище. Наприклад, у наркоманів, повій, п’яниць.
Вірусні частинки передаються і в побуті від вірусоносія до неимунному людини при безпосередньому контакті через ранову поверхню, мікротравми або забруднені кров’ю загальні прилади для гоління, зубні щітки, рушники, носові хустки, мочалки і т. д.
2.2 Передача хвороби від матері до плода
Передача вірусу від інфікованої матері до дитини відбувається в утробі через плаценту і під час пологів. Трансплацентарно зараження можливе, проте воно залежить від періоду вагітності. Вірогідність зараження плода, в третьому триместрі вагітності набагато вище, ніж у першому і у другому. Інфікування відбувається з-за загального кровообігу плоду і матері.
Під час пологів дитина інфікується через пошкоджену шкіру вірусними частинками при контакті зі слизовими оболонками, кров’ю і секретами статевих органів матері, при ковтанні амніотичної рідини і материнської крові, інфікованих вірусом гепатиту Ст. В разі перинатального зараження визначити вірус у дитини можливе лише на третьому місяці його життя. Перинатальна передача вірусу від матері до дитини можлива не тільки у випадку гострого гепатиту В, але і у випадку, коли мати є хронічним носієм вірусу.
Перинатальний шлях передачі хвороби є головним в ендемічних по захворюванню регіонах. Формування серед новонароджених хронічних носіїв вірусу створює можливість для подальшої передачі його наступним поколінням. Подальша передача вірусу від інфікованої матері до дитини після її народження відбувається під час годування груддю.
2.3 Ятрогенный шлях зараження
Ятрогенія – помилка лікаря або медичного персоналу.
До штучних шляхів передачі захворювання відносяться різноманітні медичні та немедичні парентеральні втручання. Часте використання з діагностичною та лікувальною метою різних медичних інвазивних маніпуляцій призводить до широкого поширення вірусу як серед пацієнтів, так і серед медичних працівників. Факторами передачі вірусу служать кров та її компоненти, органи і тканини, а також різні медичні інструменти та прилади, контаміновані кров’ю інфікованої людини, які не пройшли достатню стерилізацію.
Надзвичайно часто передача вірусного гепатиту В відбувається шляхом немедичних інвазивних втручань: проколи мочки вуха, татуювання, ритуальні насічки, обрізання, гоління і інші косметичні процедури. І тут головними факторами передачі вірусу є інструменти, контаміновані зараженою кров’ю, що містить антиген вірусу гепатиту В.
3 Профілактика зараження
Специфічної терапії гепатиту В не існує. Найчастіше хронічним хворим призначають тільки интерферонотерапию або интерферонотерапию в комбінації з ламівудином як противірусне лікування проти широкого спектру мікроорганізмів. Але повністю вилікувати дана методика не здатна. Тому кращий спосіб терапії – профілактика зараження.
Попередження виникнення захворювання передбачає вплив на всі рушійні сили епідемічного процесу: джерело інфекції, механізм передачі і сприйнятливість до вірусу гепатиту B.
Рання діагностика і госпіталізація хворих гепатитом B в ЛПЗ (лікувально-профілактичні установи), диспансерне спостереження за реконвалесцентами (до зняття їх з нагляду) певною мірою обмежують поширення вірусу гепатиту В. З інфікованими особами ведеться роз’яснювальна робота як з потенційним джерелом інфекції щодо дотримання ними санітарно-гігієнічних правил в сім’ї і колективі.
Запобігання штучних парентеральних шляхів передачі вірусу гепатиту B передбачає:
- дослідження всіх донорів крові, органів і тканин, чоловічого насіння на наявність маркерів вірусу хвороби;
- переливання тільки обстеженої консервованої крові;
- недопущення до донорства осіб з груп ризику (наркоманів, алкоголіків, повій тощо) як потенційних джерел захворювання;
- переливання гетерологической крові тільки в крайніх випадках за життєвими показаннями, при цьому рекомендується використовувати кровозамінні розчини;
- якісну дезінфекцію, передстерилізаційну обробку і стерилізацію інструментів багаторазового використання;
- правильну утилізацію медичних інструментів разового користування (автоклавування або спалювання);
- проведення будь-яких інвазивних втручання тільки з допомогою стерильних медичних інструментів та апаратури з дотриманням медичним персоналом всіх правил епідемічного режиму і засобів індивідуального захисту (халати, маски, рукавички).
Надійним засобом захисту від гепатиту B є вироблення несприйнятливості шляхом його вакцинації. Існує кілька видів вакцин від гепатиту Ст. Основна застосовуються вакцина рекомбінантна, яка містить очищений антиген вірусу гепатиту B, отриманий за допомогою генно-інженерної технології. На сьогоднішній день багатьма фірмами світу виробляються моновакцины (тільки проти гепатиту В) або комбіновані вакцини (проти гепатиту А і В; проти дифтерії, кашлюку, правця та гепатиту В).
Передачу вірусу гепатиту В від інфікованої матері до дитини вдається запобігти сучасної імунізацією новонародженої дитини. Таким дітям у перші 12 годин після народження вводять у верхню бічну область стегна 0,5 мл вакцини і через 6 місяців – 0,5 мл вакцини.
