Ректоцеле – патологія стінки прямої кишки, яка зустрічається у жінок. Існує кілька стадій розвитку цієї хвороби, кожна з яких супроводжується специфічними ознаками. Іноді у пацієнток виникають на тлі цієї патології ускладнення у вигляді геморою, тріщин в задньому проході. Лікування здійснюється за допомогою медикаментів та операції. Прогноз захворювання сприятливий при правильній терапії.
1 Опис захворювання
Ректоцеле – це випинання стінки прямої кишки в напрямку до піхви і затримка фекальних мас. Ця недуга супроводжується розладом акту дефекації. Ректоцеле – поширена патологія, зустрічається у 2,5% випадків від загальної кількості хвороб жіночих статевих органів. Це захворювання спостерігається у жінок, для чоловіків воно нехарактерно.
Ректоцеле виникає із-за порушення розташування органів малого тазу і ослаблення його м’язів. До причин розвитку цієї недуги відносяться важкі пологи на тлі навантаження м’язів малого тазу і тазового дна. Інтенсивні фізичні навантаження, які виникають у пацієнток, які страждають ожирінням, також впливають на появу цієї патології.
Якщо у пацієнта хронічний бронхіт, то це супроводжується підвищенням тиску на органи і м’язи малого тазу, що провокує ректоцеле. Гінекологічні захворювання та вроджені вади розвитку, які можуть вплинути на розташування органів тазу відносно один одного, здатні привести до формування цієї хвороби.
Ректоцеле з’являється з-за природного вікового ослаблення м’язів тазового дна. На тлі випинання прямої кишки виникають розладу акту дефекації і запори. Щоб спорожнити кишечник, хворому треба сильніше тиснути. Під час дефекації тиск в кишці зростає, що викликає збільшення випинання і прогресування хвороби.
2 Основні ознаки
Виділяють три стадії в розвитку ректоцеле. На першій (початковій) стадії у пацієнтів скарг немає, а акт дефекації не порушений. За допомогою пальпації (обмацування) можна визначити наявність випинання передньої стінки прямої кишки.
Друга ступінь цієї недуги характеризується появою скарг на труднощі під час дефекації і відчуття неповного випорожнення кишечника. При ректальному дослідженні виявляється мешкообразный кишеню. Іноді в випинанні спостерігаються залишки фекальних мас.
На останній стадії виникають виражені труднощі дефекації. Щоб фекальні маси відходили, потрібно тиснути на стінку піхви. Передня стінка прямої кишки і задня стінка піхви випинаються за межі статевої щілини. Крім калових мас, спостерігаються калові камені і виразки на стінках піхви.
З урахуванням локалізації ураження виділяють три форми ректоцеле:
- низьке (зміна сфінктера);
- середнє (освіта мешковидного випинання над сфінктером);
- висока (формування кишені у верхній частині піхви).
Ознаки цього захворювання розвиваються поступово. Спочатку акти дефекації стають менш регулярними. Відзначається схильність до запорів.
Пацієнти скаржаться на відчуття неповного випорожнення або чужорідного тіла в області прямої кишки. По мірі розвитку недуги хворі починають вдаватися до вживання проносних засобів або застосування клізм. Надалі запори проявляються більш часто. Іноді виникає нетримання калу.
Здатність до нормального випорожнення пропадає. Щоб калові маси вийшли, пацієнтки натискають на область сідниць, промежини або задню стінку піхви руками. Із-за постійного напруження з’являється геморой і тріщини заднього проходу. Іноді виникає опущення, випадіння матки або випинання сечового міхура у піхву (цистотеле).
3 Діагностика
Діагностика цього захворювання здійснюється на основі скарг, огляду гінеколога, ректального дослідження та ендоскопічних і радіологічних методів. При огляді перианальной області можна виявити анальні тріщини і гемороїдальні вузли збільшені. При нетриманні калу видно сліди фекальних мас і ділянки подразнення шкіри.
Коли лікар проводить дослідження, то хвору просять натужиться. При цьому відбувається випинання стінки кишки в піхву. Це необхідно, щоб визначити розмір і локалізацію випинання.
Потрібно оцінити стан м’язів тазового дна і товщину піхвової перегородки. При дослідженні за допомогою ректороманоскопії (ендоскопічного обстеження прямої кишки за допомогою трубки) зазначається наявність кишені в області передньої стінки прямої кишки. Для уточнення діагнозу вдаються до дефектографии (евакуаторної проктографии) – рентгену процесу дефекації з використанням контрастної речовини. Його вводять у кишку, а потім роблять серію знімків під час акту дефекації.
Застосування ректороманоскопії
4 Лікування
Якщо у пацієнта спостерігається перша ступінь ректоцеле, то вдаються до медикаментозного лікування. При другій і третій – призначають операції, медикаменти і дієту. Харчування полягає в збільшенні вживання кількості грубої рослинної клітковини і води на добу з метою забезпечення м’якості фекальних мас.
Щоб відновити регулярність акту дефекації без операції, пацієнтам призначають проносні засоби осмотичної дії (Форлакс). Для нормалізації мікрофлори кишечника призначають пробіотики (Біоспорин, Лінекс, Аципол). З метою відновлення роботи кишечника використовують прокинетки (Домперидон, Церукал).
Іноді застосовують фізіопроцедури і лікувальну фізкультуру для зміцнення м’язів тазового дна. У важких випадках вдаються до хірургічного втручання. Існують операції, які спрямовані на усунення кишені або зміцнення перегородки між піхвою і прямою кишкою.
В ході втручання лікар ушивает і фіксує передню стінку кишки, зміцнює перегородку і відновлює сфінктер. Якщо у пацієнтки спостерігається геморой або тріщина заднього проходу, то хірурги усувають ці патології, а потім приступають до основної операції. Втручання традиційно проводяться або за допомогою ендоскопічного обладнання.
В процесі ендоскопії пацієнтці встановлюють сітчастий імплантат, який зміцнює перегородку і перешкоджає випинання прямої кишки. До виконання операції і в період реабілітації призначають лікувальну фізкультуру, фізіотерапію і медикаменти. При наявності протипоказань до проведення хірургічного втручання лікар використовує песарій. Цей інструмент вводять у піхву для підтримки нормального розташування органів малого тазу.
5 Профілактика і прогноз
Прогноз захворювання сприятливий при своєчасному виявленні і правильному лікуванні. Профілактика цього захворювання полягає в уникненні підняття важких та інтенсивних фізичних навантажень. Потрібно дотримуватися правильне харчування.
При вагітності необхідно регулярно відвідувати гінеколога і лікувати виникають патології. Для зміцнення м’язів тазового дна можна використовувати спеціальні вправи. При появі перших симптомів ректоцеле слід невідкладно звертатися до лікаря за допомогою.
Вправи для зміцнення м’язів таза
