Грижа шлунка не являє собою незворотного і небезпечного стану. Тим не менш, вона приносить істотний дискомфорт пацієнта.
Якщо пацієнт запідозрив грижу шлунка або симптоми стали явними, то діагностика не представляє ніякої праці. Складність полягає в тому, що на ранніх етапах тривалий час захворювання перебігає безсимптомно або має неспецифічні ознаки. Лікування обов’язково повинне бути комплексним, важлива максимальна відповідальність з боку хворого. Можливо, буде потрібно хірургічне втручання.
1 Що таке грижа шлунка?
Анатомічна будова тулуба людини передбачає наявність діафрагми, яка виконує роль своєрідної перегородки між грудною і черевною порожнинами. Вона представлена гладкою мускулатурою, на всій площі якої є тільки один отвір, для проходження стравоходу і з’єднання з шлунком. При відсутності будь-яких порушень діаметр отвору відповідає розміру стравоходу. Під дією провокуючих факторів воно збільшується.
Шлункова грижа може бути зовнішньої або внутрішньої. Перші з’являються в результаті наявності слабких м’язів передньої черевної стінки. При розходженні білої лінії живота (волокниста структура передньої черевної стінки, розташована по серединній лінії) або інших анатомічних утворень деякі органи, у тому числі шлунок, разом з очеревиною потрапляють в підшкірне простір. Таке захворювання визначається неозброєним оком і небезпечно защемленням.
1.1 Зовнішні грижі
Патологічне випинання органів черевної порожнини на передню черевну стінку відбувається в результаті її слабкості. Найбільш часто це трапляється після травми або операції, коли порушується цілісність м’язового шару. При цьому сам пацієнт не помічає з’явився освіти, він не здатний контролювати його розвиток. Грижа виникає навіть за умови повного спокою, в моменти відсутності фізичних навантажень, сильного напруги та інших подібних провокуючих факторів.
Основна причина полягає у слабкості сполучнотканинних волокон. Також це відбувається через генетичної схильності, моментального і швидкого зниження ваги, наявності вираженого ожиріння або його абдомінальної форми, у віці старше 60 років, після вагітності або багаторазових пологів, внаслідок асциту.
Зовнішня грижа
1.2 Види внутрішніх гриж шлунка
По розташуванню грижі поділяють на фіксовані та плаваючі. Одні мають постійне положення, а другі з’являються і зникають під дією провокуючих факторів.
Ковзні грижі поділяються на кілька підвидів.
Види грижі шлунка
1.3 Причини розвитку
Доведено, що люди старше 50 років страждають атиповим розташуванням шлунка в кілька разів частіше. Це обумовлено віковими змінами в тканинах організму, які відбуваються з-за дегенеративних порушень у будові м’язів і біомеханічних процесів. Навіть після виходу на пенсію людина може продовжувати виражену фізичну активність, піднімати тяжкості і т. д. В таких випадках ризик розвитку грижі істотно збільшується.
Підвищення внутрішньочеревного тиску може виникати в результаті регулярних переїдання, вагітності, захворювань печінки і жовчного міхура, коли в порожнині шлунка наростає тиск за рахунок появи патологічної рідини у великій кількості. Непрямими ознаками цього процесу служать хронічні запори, метеоризм з підвищеним газоутворенням. Причинами виникнення грижі стають виражені фізичні навантаження, пов’язані з підняттям тягарів, професійні заняття спортом, травми живота, пов’язані зі здавленням передньої черевної стінки, тривалі та ускладнені багаторазові пологи.
У деяких випадках вдається довести наявність вродженої патології, коли при народженні у дітей вже спостерігається неспроможність сполучнотканинних структур. У виду відсутності достатньої щільності і пружності шлунок може спокійно проходити через діафрагму і назад. При цьому часто подібні захворювання підтверджуються і у родичів.
2 Симптоми
Ключовим симптомом прояви грижі шлунка є больовий синдром. Його інтенсивність, локалізація та інші характеристики схожі з рефлюкс-езофагітом. У більшості джерел передбачається, що останній призводить до розвитку грижового випинання. Нерідко при підозрі на захворювання при діагностиці виявляється інше.
2.1 Ознаки фіксованого грижі
Біль нагадує серцеву, коли розвивається стенокардія. Людина відчуває симптоми грудної жаби, різке здавлювання в центрі грудей, ломоту, дискомфорт і простріли в сусідні тканини і органи, аж до шиї. Найбільш часто неприємні відчуття виникають після прийому їжі, особливо переїдання, при нахилах вперед або при тривалому лежанні, зокрема, на спині, в моменти активної фізичного навантаження або відразу після неї. Враховуючи, що біль є неспецифічною, підходить під клінічну картину багатьох інших захворювань, діагностична цінність даної ознаки сумнівна.
У пацієнтів спостерігається все більш часту появу відрижки. Спочатку – з повітрям, потім з’являється запах вмісту шлунка, згодом відчувається гіркий або кислий присмак. Це обумовлено тим, що при наявності крайового відділу шлунка в просвіті стравоходу відбувається закидання вмісту. Для грижі характерна регулярна відрижка з поступовим збільшенням інтенсивності.
У моменти фізичної активності, навіть у процесі інтенсивної ходьби, в горизонтальному положенні після щільного обіду або прийому газованих напоїв з’являється печія. Вона важко купірується, а якщо знімається, то на незначний час. У більшості випадків вона проходить самостійно, коли вміст шлунка евакуюється в кишечник. Це обумовлено тим, що наразі відбувається перетравлювання, з’їдена їжа знаходиться в порожнині шлунка, а отже, і в стравоході. Харчова грудка і виділені ферменти впливають на слизову, в результаті чого виникає печіння.
Виражені патологічні зміни, з утрудненим природним вправлянням шлунка в нормальне положення, призводять до розвитку дисфагії. Цей симптом сигналізує про загострення процесу і про його неухильному прогресуванні. У подібних випадках виникає повна стравохідна непрохідність. У людини пропадає здатність ковтати. Наявність дисфагії більше двох днів говорить про необхідність термінового оперативного втручання.
Кровотеча людина може помітити в результаті блювання, або за кольором калу. Останній змінюється, стаючи чорним і желеподібний, цей симптом називається меленою. У хворого розвивається анемія через регулярних крововтрат.
У більшості випадків грижа шлунка протікає безсимптомно, люди відзначають незначну печію і періодичний дискомфорт, яким не надають особливого значення. Багато хто з них довідаються про патології при діагностичній езофагогастродуоденоскопії (ЕГДС) і при дослідженні інших органів і систем.
2.2 Особливості клініки ковзних гриж
Регулярний занедбаність соляної кислоти, ферментів жовчного міхура і підшлункової залози у порожнину стравоходу призводить до подразнення його слизистої. У людини з шлункової грижею з’являється постійна печія, відчуття печіння і дискомфорт за грудиною. При ендоскопічних методах дослідження вдається виявити наявність виразок слизової оболонки і підслизового шару нижнього відділу стравоходу.
Пацієнт пред’являє скарги на болі в епігастрії (відповідної проекції шлунка на передню черевну стінку), підребер’ї, відчуття розпирання в надчеревній області. Болі носять переважно гострий, тупий і ріжучий характер. Періодично вони стають нестерпними, в результаті чого людина звертається за кваліфікованою медичною допомогою. Болі часто стріляють, іррадіюють в шию і підлопаткову ділянку, що приймається за стенокардію, хвороба серця. У підсумку люди тривалий час проходять лікування у кардіолога, вона виявляється неспроможною, а процес розвитку грижі тільки посилюється.
3 Лікування
Лікарі, компетентні в даній галузі медицини, розходяться в думках. Одні вважають, що стан вимагає негайного оперативного лікування, інші впевнені, що його можна тривалий час коригувати за допомогою медичних препаратів. З грижею шлунка люди живуть, навіть не підозрюючи про її наявність. Деякі фахівці взагалі стверджують, що надумані і перебільшені симптоми з боку хворих мають під собою психосоматичні відхилення, які коригуються при психотерапії.
Світова практика провідних гастроентерологів передбачає алгоритм, здатний лікувати грижу найбільш ефективно. Оперативне лікування проводиться тільки тоді, коли освіти досягають гігантських розмірів і займають більше третини стравохідного просвіту. Екстрене хірургічне втручання рекомендується тільки при кровотечі і неспроможності консервативної терапії при виразковій хворобі. У 90% випадків операції вдається уникнути, пацієнт деякий час знаходиться під динамічним наглядом. Якщо була вперше виявлена грижа шлунка, варто категорично відмовитися від переїдання, вживання жирної, смаженої, гострої і багатою спеціями їжі. А також від куріння і алкогольних напоїв.
Консервативна терапія грунтується на прийомі певних груп препаратів:
3.1 Особливості харчування
Дане захворювання передбачає дотримання жорсткого обмеження в прийомі деяких продуктів, а також перегляду режиму харчування. Дієта повинна бути раціональної, збалансованою, переважно дробне вживання їжі. Людині необхідно їсти невеликими порціями 5-6 разів на день, ретельно пережовуючи. Допускаються тільки варені, тушковані та приготовлені на пару страви.
Смажені, жирні, гострі, солодкі і пряні продукти здатні призвести до ще більшого подразнення і поглиблення процесу. Поряд з цим, варто звернути особливу увагу на прийом їжі, що сприяє газоутворенню, що підвищує внутрішньочеревний тиск. До неї можна віднести: молоко, житній хліб, бобові, капусту, виноград, груші, часник та інші.
Щоб не нагнати внутрішньочеревний тиск в моменти потуг в процесі запорів, у меню необхідно включити: чорнослив, буряк, морську капусту, овочі. Вони мають послаблюючу ефектом. Протягом доби обов’язково випивати не менше 2 літрів води. Основу раціону повинні складати супи і бульйони.
Кожен організм індивідуальний, людині варто самостійно проаналізувати власний харчовий режим і відмовитися від продуктів, які викликають здуття, печію, відрижку та інші симптоми, що посилюють перебіг хвороби.
Загальні рекомендації по харчуванню:
3.2 Оперативне лікування
При необхідності операції існує декілька способів її проведення. Одним з найпоширеніших є фундоплікація за методом Ниссена. Суть втручання полягає у створенні штучної циркулярної манжети по колу стравохідного отвору, яка обмежує попадання шлунка у просвіт стравоходу. Цього ефекту досягають в результаті звуження діафрагмального отвори.
Схема формування кільця по Ніссену
В умовах сучасної хірургії операції на стравоході проводяться лапароскопічним методом. Він передбачає проникнення в грудну і черевну порожнини за допомогою невеликих розрізів на шкірі, через які вводяться спеціальне обладнання і відеокамера. Хірург регулює ступінь впливу і всі вироблені маніпуляції за допомогою монітора комп’ютера, на який виводиться зображення.
3.3 Нетрадиційні методи лікування
Лікування народними засобами при наявності грижі шлунка має виключно симптоматичний характер. Даний метод не здатний усунути патологію і привести до повного одужання.
Основний неприємний симптом, який доставляє істотний дискомфорт життя пацієнта, – печія. Для усунення необхідний корінь Алтея, сухе листя мати-й-мачухи, перцева м’ята і насіння льону. Готують відвар по наступному рецепту:
Курс лікування становить 1-2 місяці. Приймають засіб по 100 мл перед їдою.
При наявності вираженого метеоризму, підвищеного газоутворення і здуття живота рекомендується пити настій з листя м’яти, насіння анісу і кмину, плодів фенхелю. Готується він так:
Приймати засіб рекомендується по 100 мл перед їдою.
Хорошим протизапальним ефектом володіють листя перстачу. Для приготування відвару знадобиться 50 г рослини і 500 мл води. Після змішування і доведення до кипіння розчину дають настоятися протягом доби. Приймати його треба два рази на добу по 150 мл
Для зняття локального набряку і запалення слизової, з метою запобігання печії можна використовувати наступний склад. Для його приготування знадобиться 50 мл молока і 30 крапель 50% настоянки прополісу. Випивати суміш необхідно за 7-10 хвилин до прийому їжі. Подібний засіб народної медицини сприяє усуненню симптомів. Рекомендується вживати не більше 2 разів на добу.
4 Можливі ускладнення
Несвоєчасне, неналежне або некомпетентне лікування здатне спричинити за собою ряд ускладнень. Саме по собі захворювання не представляє особливої небезпеки для людини, але його ускладнення і наслідки можуть призвести навіть до летального результату або до стійкого зниження якості життя.
Найбільш часто розвиваються ерозивні зміни слизової оболонки шлунку та стравоходу, аж до появи виразкової хвороби. При відсутності своєчасного лікування вони викликають перфорацію, в результаті чого вміст стравоходу і шлунка потрапляє в черевну порожнину, з’являються перитоніт і сепсис. Нерідко виникає пептична виразка.
Регулярне вплив на слизову призводить до звуження стравохідного отвору, аж до його рубцювання. Тоді буде потрібно оперативне лікування, в іншому випадку розвинеться стійка дисфагія.
Постійні слизові запалення з проникненням інфекційних агентів в м’язовий шар, нехтування правильним режимом харчування і багато інші фактори з часом здатні призвести до розвитку атипових і змінених клітин, які при діленні продукують пухлина. Рак шлунка і стравоходу відрізняється агресивним перебігом, вкрай важко піддається лікуванню.
