Народна медицина        06 Серпня 2018        917         Коментарі Вимкнено до Що таке гепатит В, його симптоми, як він передається, лікування захворювання

Що таке гепатит В, його симптоми, як він передається, лікування захворювання

Гепатит В являє собою вірусну інфекцію, мішенню якої є печінка. Основний шлях передачі – парентеральний. Вірус потрапляє в організм людини з кров’ю або іншими біологічними рідинами хворого.

Симптоми залежать від стадії захворювання. Лікування може проводитися амбулаторно, але у важких випадках показана госпіталізація. Терапія включає в себе, як правило, прийом медикаментозних препаратів, дотримання дієти і обмеження фізичної активності.

1 Етіологія та епідеміологія

Збудником захворювання є ДНК-містить вірус з родини гепаднавірусів (від грец.hepar — печінка і англ. ДНК — ДНК).

Гепатит B відноситься до антропонозным інфекцій: джерело зараження – інфікована людина. «Резервуаром» для вірусу є його носії без будь-яких клінічних проявів. У меншій мірі небезпечні хворі гострою або хронічною формою хвороби.

У осіб, інфікованих ВГВ, незалежно від характеру перебігу інфекції (носії, гостра або хронічна форма), головним маркером (ознакою) захворювання є HBsAg – поверхневий антиген вірусу гепатиту B. Маркер виявляється в більшості біологічних рідин людини, таких як:

  • кров і слина;
  • сперм і вагінальний секрет;
  • сеча;
  • жовч;
  • слізна рідина;
  • грудне молоко.

Основну небезпеку представляють кров, сперма, вагінальний секрет і слина носія ВГВ, оскільки в них концентрація вірусу значно вище порогової.

Найбільш ймовірним шляхом передачі вірусу гепатиту B є парентеральний:

  • 1. Переливання зараженої крові та її препаратів (еритроцитарна маса, плазма та ін).
  • 2. Використання нестерильних шприців і голок. Найбільш часто заражаються ін’єкційні наркомани.
  • 3. При використанні нестерильного інструментарію при хірургічних і стоматологічних операціях, а також нанесенні татуювань.
  • 4. Інші маніпуляції, що передбачають під собою порушення цілісності шкіри і слизових оболонок.
  • Крім парентерального шляху, існує ймовірність передачі вірусу за допомогою незахищеного статевого контакту, а також так зване вертикальне інфікування, при якому вірус гепатиту передається від матері до плоду.

    Основні шляхи зараження:

    Назва

    Опис

    Статевий шлях

    Інфікування статевим шляхом частково розглядається як парентеральне зараження, оскільки передача вірусу від людини до людини здійснюється через мікротравми слизових оболонок і шкірного покриву статевих органів.

    У групі ризику знаходяться особи, які не використовують презервативи

    Вертикальний шлях

    Мати здатна заразити плід у разі, якщо вона є носієм або хворий гепатитом B.

    При здійсненні всіх шляхів інфікування ризик зараження дитини від матері-носительки або хворий гепатитом B досягає 40%

    Трансплацентарно. Здійснюється відносно рідко (10%)

    У процесі пологів. Є переважним шляхом зараження, оскільки вірус здатний проникнути в організм дитини через містять кров інфікованої матері навколоплідні води Після народження. Відбувається через тісний контакт між матір’ю і дитиною. Зараження здійснюється через мікротравми, при годуванні груддю, причому проникнення вірусу пов’язують не з його високою концентрацією у молоці, а з взаємодією слизових оболонок порожнини рота дитини і тріщин сосків матері

    Гепатит характеризується формуванням стійкого довічного імунітету після виліковування від хвороби. Повторне інфікування малоймовірно.

    2 Патогенез

    Будова гепатоцита

    У механізмі розвитку патології виділяють наступні етапи:

  • 1. Проникнення вірусу – безпосередньо зараження.
  • 2. Фіксація ВГВ на поверхні гепатоцита (структурно-функціональної клітини печінки).
  • 3. Впровадження вірусу всередину гепатоцита.
  • 4. Розмноження і виділення вірусу в кров, а також на поверхню клітин печінки.
  • 5. Активізація імунних сил організму, мета яких – усунення збудника.
  • 6. Ураження різних систем органів.
  • 7. Стадія реконвалесценції: формування стійкого імунітету, усунення вірусу, одужання.
  • У зв’язку з тим, що інфікування ВГВ практично завжди здійснюється парентерально, момент зараження рівнозначний проникненню вірусу в кров.

    3 Клінічна картина і класифікація

    У типовій клінічній картині виділяють наступні періоди:

    Період

    Опис

    Інкубаційний

    Тривалість періоду становить від 60 до 180 днів (частіше 3 місяці). Тривалість залежить від типу зараження і віку людини:

  • 1. При вливанні інфікованої крові або плазми інкубаційний період, як правило, становить 2 місяці.
  • 2. При підшкірних, внутрішньом’язових ін’єкціях чи інших парентеральних маніпуляціях триває протягом 4-6 меясяцев.
  • 3. У новонароджених він коротший, (3 місяці) ніж у дітей більш старшого віку (4-5 місяців).
  • Під час інкубаційного періоду будь-які клінічні прояви відсутні. Інфіковані особи живуть, не підозрюючи про наявність у них вірусу гепатиту B.

    Основним діагностичним критерієм є виявлення підвищеної концентрації печінкових ферментів, а також поява маркерів інфекції

    Початковий (переджовтяничний)

    Тривалість періоду: від декількох годин до 3 тижнів. У середньому 4-5 днів.

    Як правило, захворювання починається поступово, з невеликого підвищення температури на 2 або 3 день зараження. Відзначається наявність скарг на погіршення загального стану: поява слабкості, млявості, зниження концентрації уваги і працездатності, запаморочення і сонливість.

    Досить часто розвиваються розлади шлунково-кишкового тракту: погіршення апетиту, аж до зникнення апетиту, нудота, блювання, запор і пронос, метеоризм, біль в області живота.

    З боку кістково-м’язової системи у дорослих чоловіків і жінок відзначається наявність суглобових болів. Цей симптом проявляється у дітей значно рідше.

    При огляді пацієнта лікарем звертає на себе увагу анорексія, зниження маси тіла, збільшення печінки, а також її ущільнення і болючість при пальпації. Відзначається потемніння сечі і знебарвлення калу

    Жовтяничний (стадія розпалу)

    Жовтяниця

    Тривалість періоду: до 2 тижнів, іноді більше.

    Стадія характеризується появою жовтяниці – клініко-лабораторного синдрому, який характеризується забарвленням шкірних покривів і видимих слизових оболонок в різні відтінки жовтого кольору. Ознаки жовтяниці наростають поступово, частіше протягом тижня. Колір забарвлення шкіри і слизових варіює від ненасиченого жовтого до охряно-жовтого або шафранного. Після досягнення піку протягом 10 днів жовтушність стабілізується і поступово зменшується.

    Вираженість жовтяниці вказує на тяжкість захворювання розвивається синдром холестазу.

    За 1-2 дні до виникнення ознак жовтяниці у всіх без винятку хворих спостерігається потемніння сечі (колір темного пива). У більшості пацієнтів виявляється знебарвлення калу. Крім того, посилюються симптоми інтоксикації (головний біль, слабкість, відсутність апетиту та ін).

    Відносно рідкісним симптомом гепатиту B є висип, симетрично розташована на тулубі, нижніх і верхніх кінцівках, сідницях. Колір висипань – червоний, характер – плямисто-папульозний, діаметр – до 2 мм. Кілька днів висип починає лущитися.

    У важких випадках спостерігаються ознаки геморагічного синдрому – появу точкових крововиливів у товщу шкіри.

    Точкові крововиливи при вірус гепатиту B

    Характерним симптомом захворювання є гепатомегалія – збільшення печінки. Спостерігається ущільнення її краю, відзначається болючість при обмацуванні. У більш важких випадках відзначається симптом спленомегалії – збільшення селезінки. Дане явище має місце при важкому і тривалому перебігу захворювання

    Реконвалесцентный (відновлювальний)

    Тривалість періоду становить від 7 днів до 2 місяців. Після зникнення ознак жовтяниці відзначається позитивна динаміка самопочуття пацієнтів: пригнічений стан змінюється рухової і розумової активністю, поліпшується апетит.

    У 50% пацієнтів відзначається збереження гепатомегалії, у 75% хворих у крові виявляється залишкова гіперферментемії (підвищення концентрації печінкових ферментів).

    У періоді відновлення в крові пацієнтів HBsAg не виявляється, однак виявляється титр антиНВе і анти-НВс, які є захисними антитілами до вірусу гепатиту B

    Відповідно до даної класифікацією перебіг захворювання підрозділяється на наступні форми:

    Протягом

    Опис

    Гостре

    Спостерігається у 90% пацієнтів, включаючи дітей. Гостра фаза характеризується закінченням періоду розпалу вже на 30-й день після початку захворювання. У третини пацієнтів констатовано повне одужання, у решти зберігаються симптоми гепатмегалии і незначною гіперферментемії

    Затяжне

    Спостерігається у 10% хворих, причому в даному випадку гепатомегалія і гіперферментемії зберігаються протягом 4-6 місяців

    Хронічний перебіг (хронічний гепатит B)

    У більшості випадків формується як первинно-хронічний процес. Частіше виникає у дорослих, ніж у дітей

    Маніфестний гепатит B найбільш часто характеризується одужання з повним відновленням структури та функцій печінки. Крім того, існує ймовірність одужання з формуванням фіброзу печінки або інших ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту.

    4 Діагностика

    При гепатиті B найбільш важливими діагностичними критеріями є гепатолієнальний синдром (збільшення печінки і селезінки), прогресуюча жовтяниця, причому при даному захворюванні посилення забарвлення шкірних покривів в жовтий колір спостерігається протягом однієї і більше тижнів. Можливе формування так званого плато жовтяниці, при якому інтенсивність забарвлення зберігається протягом 1-2 тижнів. Аналогічні зміни спостерігаються як з печінкою, так і з селезінкою.

    З епідеміологічного анамнезу особливу увагу слід приділити перенесених раніше операцій, процедури переливання крові та її складових, ін’єкцій, зробленому пірсингу, татуювань та інших втручань, які передбачають пошкодження шкірних покривів або слизових оболонок за 6 місяців до розпалу хвороби, уточнити можливий контакт з хворими хронічним гепатитом B або носієм інфекції.

    Найбільш важливе діагностичне значення має визначення в сироватці крові досліджуваного антигенів ВГВ (HBsAg, HBeAg), і вироблених антитіл до них (антиНВс, IgM та IgG, анти-НВе).

    5 Лікування

    На сьогоднішній день пацієнти з даним діагнозом частіше лікуються в амбулаторних умовах. У важких випадках показана госпіталізація в стаціонар.

    При гладкому перебігу захворювання всі обмеження щодо рухового режиму та дієти, повинні бути зняті через півроку від початку патології. Заняття спортом слід відновити через 12 місяців.

    Медикаментозна терапія включає в себе застосування наступних лікарських засобів:

    Група препаратів

    Представники

    Зображення

    Препарати інтерферону

    Інтерферон, Циклоферон

    Розчини для дезінтоксикаційної терапії

    Гемодез, реополіглюкін, 10%-й розчин глюкози

    Глюкокортикостероидные гормони (ГКС)

    Преднізолон

    Інгібітори протеолізу

    Трасилол, Контрикал, Гордокс

    Сечогінні

    Фуросемід (Лазикс), Манітол

    Антикоагулянти

    Гепарин

    Ентеросорбенти

    Ентеросгель, Ентеродез

    Антибіотики широкого спектру дії

    Гентаміцин, Поліміксин

    Препарати для переливання крові

    Альбумін, плазма, еритроцитарна і тромбоцитарна маси

    Гепатопротектори

    Урсосан

    Слід розуміти, що лікування призначається строго індивідуально і залежить від багатьох факторів: анамнезу життя і хвороби пацієнта, віку, статі, наявності перенесених захворювань і загострення хронічних патологій, ступеня і тяжкості перебігу патологічного процесу. При наявності печінкової коми медикаментозна терапія малоефективна.

    6 Профілактика

    Профілактичні заходи полягають у ретельному обстеженні донорів крові з обов’язковим її парканом на предмет дослідження з метою визначення HBsAg при кожній донації. Для цього використовуються високочутливі методи для ідентифікації вірусу:

    • імуноферментний аналіз (ІФА);
    • радиоиммунный аналіз (РІА);
    • визначення печінкових проб (АлАТ та АсАТ).

    Для здачі крові не допускаються особи, які раніше перененесшие вірусний гепатит, хворі з хронічною патологій печінки, та особи, в анамнезі яких є відомості про проведення гемотрансфузії протягом останніх 6 місяців.

    Кров та її складові, не обстежені на предмет наявності HBsAg, не допускається до переливання.

    Для профілактики інфікування новонароджених показано дворазове обстеження вагітних: на 8 тижні вагітності (при постановці на гінекологічний облік) і 32 (при оформленні декретної відпустки). При виявленні в крові майбутньої матері HBsAg слід вирішити долю вагітності.

    Вірогідність внутрішньоутробного зараження дитини вкрай велика при виявленні у жінки HBeAg. При його відсутності ймовірність інфікування мізерно мала, навіть якщо титр HBsAg виявляється у високій концентрації. Ризик зменшується шляхом вибору операції кесаревого розтину, як методу розродження. Це пов’язано з тим, що дитина не пройде родові шляхи матері і не інфікується.

    Переривання парентерального шляху зараження здійснюється шляхом використання одноразового стерильного інструментарію для здійснення медичних маніпуляцій, так і у випадку нанесення татуювань і створення проколів для пірсингу.

    Весь медичний інструментарій повторного застосування обов’язково повинен піддаватися передстерилізаційної обробки і стерилізації після кожного пацієнта.

    З метою профілактики інфікування членів сімей, в яких є один або кілька хворих або носіїв ВГВ, проводиться дезінфекція особистих речей, вводиться суворий контроль за предметами особистої гігієни (індивідуальні зубні щітки, постільна білизна, рушники, бритви, гребінці та ін). Проводиться просвітницька бесіда, в якій доступною мовою пояснюється, яким чином здійснюється зараження вірусом гепатиту B. Всі члени сім’ї стають на епідеміологічний облік.

    Специфічна профілактика ВГВ здійснюється за допомогою пасивної і активної імунізації осіб з високим ризиком інфікування:

    Тип імунізації

    Препарат

    Опис

    Кому показана

    Зображення

    Пасивна

    Імуноглобулін

    Використовується імуноглобулін з високим титром антитіл до HBs-антиген, одержуваний з плазми донорів з високою концентрацією анти-HBs

    • дітям, народженим від матерів-носіїв або хворих на ВГВ;
    • після попадання в організм інфікованої крові, випадкових порізах, використанні нестерильного інструментарію;
    • при довгостроково зберігається загрозу зараження (діти в центрах гемодіалізу, пацієнти з гемобластозами та ін)

    Активна

    Комбиотех, Регевак B, Эбербиовак

    З метою активної профілактики ВГВиспользуются генно-інженерні рекомбінантні вакцини (щеплення)

    • новонародженим від інфікованих матерів, якщо в їх крові виявляється HBeAg;
    • новонародженим в ендемічних районах з високою захворюваністю ВГВ;
    • хворим, яким необхідно здійснювати часті парентеральні маніпуляції при хронічній нирковій недостатності (ХНН), цукровому діабеті I і II типу, захворюваннях крові, при плануванні оперативних втручань з застосуванням апаратів штучного кровообігу;
    • особам, які контактують з HBsAg-носіями у сім’ях і інших закритих колективах;
    • мед. персоналу (лікарі-стоматологи, хірурги, спеціалісти центрів крові, центрів гемодіалізу та ін);
    • особам, що контактували з нестерильним медичним інструментарієм

    Уникнути інфікування вірусом гепатиту B можливо при використанні презервативів, стерильних інструментів, а також своєчасного звернення за медичною допомогою.