Народна медицина        06 Серпня 2018        688         Коментарі Вимкнено до Що таке гепатит С, її симптоми, шляхи передачі та лікування захворювання

Що таке гепатит С, її симптоми, шляхи передачі та лікування захворювання

Гепатит – запалення печінки, що виникає із-за інфікування організму людини вірусом (hepatitis C virus). В процесі його розмноження відбувається ураження тканин печінки, розвиваються цирози та онкологічні патології. Даний недуга є найбільш небезпечним видом гепатитів не тільки з-за того, що порушує нормальну роботу всього організму і призводить до інвалідності або смерті пацієнта, але і з-за особливостей характеру перебігу захворювання. У більшості випадків він протікає безсимптомно, а інфекція розвивається в прихованій формі. До того ж вакцину, здатну боротися з даним вірусом, на сьогоднішній день не винайшли.

1 Опис

Гепатит С до відкриття виду інфекційного агента вважався самостійним захворюванням. Із-за характеру проявів його віднесли до групи гепатитів, але з більш тяжким перебігом і серйозними ускладненнями. Через деякий час вчені виявили віруси, що викликають інші види гепатитів (D і G). На сьогоднішній день офіційно визначено шість типів вірусу, а ще п’ять знаходяться на стадії лабораторних досліджень.

Мінливість даного вірусу і виявлення нових генотипів істотно ускладнюють розробку вакцини від гепатиту С, яким сьогодні страждають 150 мільйонів чоловік. Щороку недуга забирає життя 350 тисяч хворих. З-за невираженості симптомів діагноз ставиться при звичайному проведення аналізів або вже на стадії розвитку незворотних ускладнень.

Існує два види патології: гостра і хронічна. Пацієнти, які страждають першою формою, в 30% випадків мають високі шанси на повне одужання. В інших 70% випадків організм нездатний самостійно побороти вірус, і захворювання набуває хронічного перебігу.

2 Шляхи передачі

Основний шлях зараження гепатитом С – через кров, тому донорів завжди досліджують на наявність вірусу. Невелика його кількість може міститися в лімфі, слині, менструальної крові у жінок і насінної рідини у чоловіків. Вірус може жити від 12 до 96 годин. Ступінь ймовірності зараження залежить від інтенсивності ураження та стану імунітету організму. З-за труднощів у накопиченні достатньої кількості досліджуваного матеріалу і відсутності виживших пацієнтів збудник до кінця не визначено.

В основному вірус передається шляхом потрапляння зараженої біологічного матеріалу в кров іншої людини в процесі інвазивних процедур або при контакті з ранами (синцями, подряпинами):

  • при переливанні крові від зараженої людини, пересаджування тканин і органів;
  • за допомогою ін’єкцій багаторазовими голками і шприцами (нестерилізованими);
  • через рани і тріщини, отримані в процесі статевого акту;
  • від жінки майбутній дитині в період вагітності;
  • в процесі пологів, при операціях і травмах в антисанітарних умовах;
  • при використанні необроблених інструментів косметологами, стоматологами, в процесі манікюру, при пірсингу і тату-салонах;
  • використання заражених зубних щіток та лез (вкрай рідко).

Групу ризику складають медичні працівники, ВІЛ-інфіковані, ув’язнені, алкоголіки, наркомани. Також до неї входять люди, які віддають перевагу незахищені статеві акти, які страждають аутоімунними патологіями і володіють зниженим імунітетом. Вірус не передається повітряно-крапельним шляхом, через рукостискання, не переноситься комахами.

3 Симптоми

Виникнення початкових симптомів гепатиту С залежить в першу чергу від стану імунітету. У більшості пацієнтів хвороба протікає досить повільно, роками не діагностується і дає про себе знати тільки при запущеній деструкції печінки. Після зараження тільки у 15% спостерігається самовилікування, у решти розвивається жовтяниця.

До перших симптомів відносяться зниження працездатності, підвищена втомлюваність та астенія. Згодом до цих станів додаються:

  • погіршення або відсутність апетиту;
  • нудота;
  • суглобові болі;
  • респіраторно-вірусні інфекції;
  • поява жовтяничного відтінку особи, шкіри, слизових оболонок, склер очей через підвищення рівня концентрації білірубіну в крові;
  • збільшення селезінки і печінки;
  • червоний лишай, ревматоїдні симптоми (при хронічній формі).

Основна маса хворих переносить патологію на ногах, при цьому у разі відсутності жовтухи пацієнти або просто не помічають проблему, або списують її на інші захворювання. Ні біопсія, ні проби печінки не вказують на наявність вірусу.

4 Ускладнення

Швидкість виникнення ускладнень повністю залежить від здатності організму до вироблення антитіл, виду генотипу, наявності мутацій, харчування і способу життя пацієнта. Шкідливі звички, зловживання жирними продуктами істотно прискорюють розвиток патології, приводячи до токсичного або алкогольного гепатиту.

Ускладненнями цього захворювання є:

  • стеатогепатит;
  • цироз печінки;
  • фіброз;
  • заміщення тканин органу жиром;
  • збільшення рідини в очеревині;
  • варикоз внутрішніх органів;
  • асцит;
  • загальна інтоксикація (хронічна);
  • внутрішні кровотечі (приховані);
  • розвиток гепатиту В;
  • рак печінки.

У випадку, якщо людина вже перехворів патологією і вилікувався, ризик зараження все одно залишається, так як організм не виробляє імунітет до гепатиту С. Особливої обережності слід дотримуватися, якщо в родині живе хворий.

5 Діагностика

У більшості випадків у людини відсутні приводи для звернення до фахівця з-за відсутності зовнішніх симптомів. Гепатит С виявляється при плановому медичному обстеженні.

Звертатися слід до інфекціоніста, при розвитку хронічної форми – до гепатологу або гастроентеролога. Позитивні результати дослідження вказують на розвиток хронічного гепатиту або на те, що пацієнт вже переніс патологію.

При підозрі на гепатит С використовуються наступні методи:

  • огляд хворого та пальпація черевної порожнини;
  • збір анамнезу;
  • біопсія;
  • аналіз крові на згортання (коагулограма);
  • аналіз крові на антитіла до вірусу;
  • УЗД очеревини, печінки і селезінки.

Всі перераховані вище способи допомагають виявити наявність вірусу і встановити вірний діагноз з визначенням генотипу.

6 Лікування

Основною метою терапії є зниження або повне зняття запалень в печінці та усунення вірусу з організму. Дана міра необхідна для запобігання розвитку цирозу.

При гепатиті С використовується комбіноване лікування рибавірином та інтерфероном-альфа (ПегИнтрон, Пегасіс, Пегинтерфероны). Інтерферон-альфа – білок, що виробляється організмом в якості захисту від вірусу і володіє протипухлинними властивостями. Курс терапії, в залежності від генотипу і особливостей організму, становить від 12 до 74 тижнів. Ефективність терапії визначається за результатами біохімічного аналізу крові та зниженням кількості вірусу.

Новітніми розробками нового класу медикаментів є інгібітори протеази з направленим противірусною дією. Сьогодні в Америці та країнах ЄС схвалено застосування таких препаратів: Боцепревир і Телапревир. Спеціальні лабораторні дослідження показали, що їх ефективність в лікуванні гепатиту С становить 95%.

При лікуванні вірусу інтерферонами та Рибавірином практично неможливо обійтися без побічних ефектів:

  • ГРВІ-синдром (розвивається у більшості пацієнтів відразу після перших уколів);
  • підвищення температури тіла (до 39 градусів);
  • озноб;
  • суглобові і м’язові болі;
  • виражена слабкість;
  • легка гемолітична анемія;
  • сухість шкіри;
  • випадання волосся;
  • депресія;
  • головні болі;
  • зниження ваги;
  • високий рівень сечової кислоти в крові;
  • погіршення загального самопочуття;
  • індивідуальна непереносимість (рідко).

Всі ці симптоми зникають самостійно і не вимагають відміни препаратів. Комбінована терапія може викликати алергію. Використання даних лікарських засобів заборонено при вагітності та деяких патологіях. Після трьох місяців прийому інтерферонів помічається зниження рівня тромбоцитів і лейкоцитів у крові.

Новими препаратами безпосереднього впливу на вірус є Софосбувир (США) і Хепцинат (Індія). Дозування і тривалість курсу лікування визначаються фахівцем-гепатологом в залежності від генотипу вірусу і стадії ураження печінки. Дані медикаменти використовуються при будь-якій формі генотипу навіть у ВІЛ-інфікованих.

Гепатопротектори є невід’ємною частиною лікування гепатиту С. Вони дозволяють підтримувати діяльність печінки і регенерувати її тканини. До них відносяться: Карсил, Силимар, Есенціале, Ліпоєва кислота, Фосфоглив. З-за надмірної вірусного навантаження страждає імунітет, що вимагає призначення таких препаратів, як Тимоген і Задаксин.

6.1 Дієта

Лікувати патологію допомагає дотримання спеціальної системи живлення за Певзнером (стіл № 5). Вона дозволяє полегшити роботу печінки та інших травних органів і знизити ризик розвитку ускладнень. Основні принципи:

  • обмеження вживання гострої, солоної, жирної їжі, консервації, міцного чаю і кави;
  • повна відмова від алкоголю;
  • рясне пиття (не менше двох літрів чистої води на добу).

7 Прогноз

Статистика вказує, що найважче гепатит С лікується у чоловіків, пацієнтів старше 40 років, при збільшеній вірусного навантаження. Розвиток цирозу печінки також істотно погіршує прогноз. Ефективність терапії залежить від безлічі факторів. При запущеному перебігу патології складно домогтися повного одужання, і основною метою стає гальмування інтенсивності розмноження вірусу.

Однозначної думки, скільки саме років живуть з цим захворюванням, не існує. У більшості хворих, в залежності від віку, цироз печінки формується через 20-25 років. Слід враховувати, що у чоловіків патологія розвивається набагато швидше і в більш тяжкій формі навіть при необхідному лікуванні.

Найбільш сприятливий прогноз – на початковій, гострої стадії захворювання, поки воно не набуло хронічного характеру з явними ускладненнями, інтоксикацією організму і переродженням клітин органу. Дотримання дієти і відмова від шкідливих звичок дозволяють уникнути розвитку ускладнень і відновити здоров’я.

8 Профілактика

З-за великої кількості генотипів вірусу гепатиту С та його схильності до мутацій профілактика патології в якості вакцини знаходиться на стадії розробки.

Основними заходами попередження захворювання є дотримання деяких обмежень для захисту від проникнення вірусу і зміцнення організму – виключення контактів з зараженої біологічною рідиною, підшкірними тканинами і ранами:

  • контроль за дотриманням гігієни при зверненні до медичних, косметологічних, стоматологічним працівникам для виключення використання необроблених шприців та інструментів;
  • виключення великої кількості статевих партнерів;
  • використання презервативів;
  • недопущення травматизму статевих органів;
  • своєчасний аналіз на маркери гепатиту С при діяльності в умовах високого ризику зараження;
  • виключення спільного використання станків для гоління, зубних щіток із зараженою людиною.

Зараження більше 10% пацієнтів має неясну етіологію: хвороба виявляється у людей, що ведуть правильний спосіб життя, не використовують переливання крові і пересадку органів.

До інших заходів профілактики можна віднести здоровий спосіб життя і відмову від алкоголю, що дозволяють зупинити розвиток патології та її ускладнень.