Що таке гепатит С, її симптоми, шляхи передачі та лікування захворювання

Гепатит – запалення печінки, що виникає із-за інфікування організму людини вірусом (hepatitis C virus). В процесі його розмноження відбувається ураження тканин печінки, розвиваються цирози та онкологічні патології. Даний недуга є найбільш небезпечним видом гепатитів не тільки з-за того, що порушує нормальну роботу всього організму і призводить до інвалідності або смерті пацієнта, але і з-за особливостей характеру перебігу захворювання. У більшості випадків він протікає безсимптомно, а інфекція розвивається в прихованій формі. До того ж вакцину, здатну боротися з даним вірусом, на сьогоднішній день не винайшли.

1 Опис

Гепатит С до відкриття виду інфекційного агента вважався самостійним захворюванням. Із-за характеру проявів його віднесли до групи гепатитів, але з більш тяжким перебігом і серйозними ускладненнями. Через деякий час вчені виявили віруси, що викликають інші види гепатитів (D і G). На сьогоднішній день офіційно визначено шість типів вірусу, а ще п’ять знаходяться на стадії лабораторних досліджень.

Мінливість даного вірусу і виявлення нових генотипів істотно ускладнюють розробку вакцини від гепатиту С, яким сьогодні страждають 150 мільйонів чоловік. Щороку недуга забирає життя 350 тисяч хворих. З-за невираженості симптомів діагноз ставиться при звичайному проведення аналізів або вже на стадії розвитку незворотних ускладнень.

Існує два види патології: гостра і хронічна. Пацієнти, які страждають першою формою, в 30% випадків мають високі шанси на повне одужання. В інших 70% випадків організм нездатний самостійно побороти вірус, і захворювання набуває хронічного перебігу.

2 Шляхи передачі

Основний шлях зараження гепатитом С – через кров, тому донорів завжди досліджують на наявність вірусу. Невелика його кількість може міститися в лімфі, слині, менструальної крові у жінок і насінної рідини у чоловіків. Вірус може жити від 12 до 96 годин. Ступінь ймовірності зараження залежить від інтенсивності ураження та стану імунітету організму. З-за труднощів у накопиченні достатньої кількості досліджуваного матеріалу і відсутності виживших пацієнтів збудник до кінця не визначено.

В основному вірус передається шляхом потрапляння зараженої біологічного матеріалу в кров іншої людини в процесі інвазивних процедур або при контакті з ранами (синцями, подряпинами):

• при переливанні крові від зараженої людини, пересаджування тканин і органів;
• за допомогою ін’єкцій багаторазовими голками і шприцами (нестерилізованими);
• через рани і тріщини, отримані в процесі статевого акту;
• від жінки майбутній дитині в період вагітності;
• в процесі пологів, при операціях і травмах в антисанітарних умовах;
• при використанні необроблених інструментів косметологами, стоматологами, в процесі манікюру, при пірсингу і тату-салонах;
• використання заражених зубних щіток та лез (вкрай рідко).

Групу ризику складають медичні працівники, ВІЛ-інфіковані, ув’язнені, алкоголіки, наркомани. Також до неї входять люди, які віддають перевагу незахищені статеві акти, які страждають аутоімунними патологіями і володіють зниженим імунітетом. Вірус не передається повітряно-крапельним шляхом, через рукостискання, не переноситься комахами.

3 Симптоми

Виникнення початкових симптомів гепатиту С залежить в першу чергу від стану імунітету. У більшості пацієнтів хвороба протікає досить повільно, роками не діагностується і дає про себе знати тільки при запущеній деструкції печінки. Після зараження тільки у 15% спостерігається самовилікування, у решти розвивається жовтяниця.

До перших симптомів відносяться зниження працездатності, підвищена втомлюваність та астенія. Згодом до цих станів додаються:

• погіршення або відсутність апетиту;
• нудота;
• суглобові болі;
• респіраторно-вірусні інфекції;
• поява жовтяничного відтінку особи, шкіри, слизових оболонок, склер очей через підвищення рівня концентрації білірубіну в крові;
• збільшення селезінки і печінки;
• червоний лишай, ревматоїдні симптоми (при хронічній формі).

Основна маса хворих переносить патологію на ногах, при цьому у разі відсутності жовтухи пацієнти або просто не помічають проблему, або списують її на інші захворювання. Ні біопсія, ні проби печінки не вказують на наявність вірусу.

4 Ускладнення

Швидкість виникнення ускладнень повністю залежить від здатності організму до вироблення антитіл, виду генотипу, наявності мутацій, харчування і способу життя пацієнта. Шкідливі звички, зловживання жирними продуктами істотно прискорюють розвиток патології, приводячи до токсичного або алкогольного гепатиту.

Ускладненнями цього захворювання є:

• стеатогепатит;
• цироз печінки;
• фіброз;
• заміщення тканин органу жиром;
• збільшення рідини в очеревині;
• варикоз внутрішніх органів;
• асцит;
• загальна інтоксикація (хронічна);
• внутрішні кровотечі (приховані);
• розвиток гепатиту В;
• рак печінки.

У випадку, якщо людина вже перехворів патологією і вилікувався, ризик зараження все одно залишається, так як організм не виробляє імунітет до гепатиту С. Особливої обережності слід дотримуватися, якщо в родині живе хворий.

5 Діагностика

У більшості випадків у людини відсутні приводи для звернення до фахівця з-за відсутності зовнішніх симптомів. Гепатит С виявляється при плановому медичному обстеженні.

Звертатися слід до інфекціоніста, при розвитку хронічної форми – до гепатологу або гастроентеролога. Позитивні результати дослідження вказують на розвиток хронічного гепатиту або на те, що пацієнт вже переніс патологію.

При підозрі на гепатит С використовуються наступні методи:

• огляд хворого та пальпація черевної порожнини;
• збір анамнезу;
• біопсія;
• аналіз крові на згортання (коагулограма);
• аналіз крові на антитіла до вірусу;
• УЗД очеревини, печінки і селезінки.

Всі перераховані вище способи допомагають виявити наявність вірусу і встановити вірний діагноз з визначенням генотипу.

6 Лікування

Основною метою терапії є зниження або повне зняття запалень в печінці та усунення вірусу з організму. Дана міра необхідна для запобігання розвитку цирозу.

При гепатиті С використовується комбіноване лікування рибавірином та інтерфероном-альфа (ПегИнтрон, Пегасіс, Пегинтерфероны). Інтерферон-альфа – білок, що виробляється організмом в якості захисту від вірусу і володіє протипухлинними властивостями. Курс терапії, в залежності від генотипу і особливостей організму, становить від 12 до 74 тижнів. Ефективність терапії визначається за результатами біохімічного аналізу крові та зниженням кількості вірусу.

Новітніми розробками нового класу медикаментів є інгібітори протеази з направленим противірусною дією. Сьогодні в Америці та країнах ЄС схвалено застосування таких препаратів: Боцепревир і Телапревир. Спеціальні лабораторні дослідження показали, що їх ефективність в лікуванні гепатиту С становить 95%.

При лікуванні вірусу інтерферонами та Рибавірином практично неможливо обійтися без побічних ефектів:

• ГРВІ-синдром (розвивається у більшості пацієнтів відразу після перших уколів);
• підвищення температури тіла (до 39 градусів);
• озноб;
• суглобові і м’язові болі;
• виражена слабкість;
• легка гемолітична анемія;
• сухість шкіри;
• випадання волосся;
• депресія;
• головні болі;
• зниження ваги;
• високий рівень сечової кислоти в крові;
• погіршення загального самопочуття;
• індивідуальна непереносимість (рідко).

Всі ці симптоми зникають самостійно і не вимагають відміни препаратів. Комбінована терапія може викликати алергію. Використання даних лікарських засобів заборонено при вагітності та деяких патологіях. Після трьох місяців прийому інтерферонів помічається зниження рівня тромбоцитів і лейкоцитів у крові.

Новими препаратами безпосереднього впливу на вірус є Софосбувир (США) і Хепцинат (Індія). Дозування і тривалість курсу лікування визначаються фахівцем-гепатологом в залежності від генотипу вірусу і стадії ураження печінки. Дані медикаменти використовуються при будь-якій формі генотипу навіть у ВІЛ-інфікованих.

Гепатопротектори є невід’ємною частиною лікування гепатиту С. Вони дозволяють підтримувати діяльність печінки і регенерувати її тканини. До них відносяться: Карсил, Силимар, Есенціале, Ліпоєва кислота, Фосфоглив. З-за надмірної вірусного навантаження страждає імунітет, що вимагає призначення таких препаратів, як Тимоген і Задаксин.

6.1 Дієта

Лікувати патологію допомагає дотримання спеціальної системи живлення за Певзнером (стіл № 5). Вона дозволяє полегшити роботу печінки та інших травних органів і знизити ризик розвитку ускладнень. Основні принципи:

• обмеження вживання гострої, солоної, жирної їжі, консервації, міцного чаю і кави;
• повна відмова від алкоголю;
• рясне пиття (не менше двох літрів чистої води на добу).

7 Прогноз

Статистика вказує, що найважче гепатит С лікується у чоловіків, пацієнтів старше 40 років, при збільшеній вірусного навантаження. Розвиток цирозу печінки також істотно погіршує прогноз. Ефективність терапії залежить від безлічі факторів. При запущеному перебігу патології складно домогтися повного одужання, і основною метою стає гальмування інтенсивності розмноження вірусу.

Однозначної думки, скільки саме років живуть з цим захворюванням, не існує. У більшості хворих, в залежності від віку, цироз печінки формується через 20-25 років. Слід враховувати, що у чоловіків патологія розвивається набагато швидше і в більш тяжкій формі навіть при необхідному лікуванні.

Найбільш сприятливий прогноз – на початковій, гострої стадії захворювання, поки воно не набуло хронічного характеру з явними ускладненнями, інтоксикацією організму і переродженням клітин органу. Дотримання дієти і відмова від шкідливих звичок дозволяють уникнути розвитку ускладнень і відновити здоров’я.

8 Профілактика

З-за великої кількості генотипів вірусу гепатиту С та його схильності до мутацій профілактика патології в якості вакцини знаходиться на стадії розробки.

Основними заходами попередження захворювання є дотримання деяких обмежень для захисту від проникнення вірусу і зміцнення організму – виключення контактів з зараженої біологічною рідиною, підшкірними тканинами і ранами:

• контроль за дотриманням гігієни при зверненні до медичних, косметологічних, стоматологічним працівникам для виключення використання необроблених шприців та інструментів;
• виключення великої кількості статевих партнерів;
• використання презервативів;
• недопущення травматизму статевих органів;
• своєчасний аналіз на маркери гепатиту С при діяльності в умовах високого ризику зараження;
• виключення спільного використання станків для гоління, зубних щіток із зараженою людиною.

Зараження більше 10% пацієнтів має неясну етіологію: хвороба виявляється у людей, що ведуть правильний спосіб життя, не використовують переливання крові і пересадку органів.

До інших заходів профілактики можна віднести здоровий спосіб життя і відмову від алкоголю, що дозволяють зупинити розвиток патології та її ускладнень.