Геморагічний інсульт являє собою крововилив у головному мозку. Існує велика кількість видів крововиливів, які розрізняються в залежності від локалізації. Лікування здійснюється в стаціонарних умовах лікарем-неврологом і хірургом (за наявністю показань). Після проведення медикаментозної терапії або хірургічної у пацієнта починається етап реабілітації, який в залежності від тяжкості недуги може тривати близько двох років. У ній беруть участь логопед, невролог, психолог та лікар-реабілітолог. Прогноз захворювання несприятливий, смерть настає в 80% випадків.
1 Опис захворювання
Геморагічний інсульт – спонтанне крововилив у область черепної коробки. Зустрічається у 8-20% населення від всього числа гострих порушень мозкового кровообігу.
Причинами геморагічного інсульту можуть стати:
- аневризма (розширення кровоносної судини);
- артеріальна гіпертензія (підвищення тиску від 140 мм рт. ст. і вище);
- артеріовенозна мальформація головного мозку (вроджені аномалії судин);
- васкуліт (запалення судин);
- тривале і надмірне вживання таких речовин, як кокаїн та амфетамін.
До факторів, які підвищують вірогідність розвитку цього стану, можна віднести:
- вік старше 50 років (по мірі старіння організму ризик виникнення інсульту підвищується із-за зниження метаболічних процесів і порушень мозкового кровообігу);
- спадковість (люди, які мають в родоводі хворих з інсультом, а також артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом та захворюваннями серця);
- стрес, що впливає на підвищення АТ (артеріального тиску) і посилення механізмів згортання крові;
- куріння і алкоголь;
- ожиріння;
- сидячий спосіб життя.
2 Основні клінічні прояви і види
Виділяють кілька видів геморагічного інсульту в залежності від локалізації крововиливу:
- паренхіматозні (внутримозговоые);
- субарахноїдальні;
- вентрикулярные;
- змішані.
Паренхиматозное крововилив є найбільш поширеним. Кров потрапляє в речовину головного мозку. Залежно від характеру ушкодження виділяють дві форми цієї недуги: гематома і геморагічне просочування:
- Гематома – порожнина, яка заповнена вилилась кров’ю. При цій формі інсульту відбувається загибель клітин в зоні ураження, що викликає високий ризик летального результату.
- При геморагічному просяканні кров проникає між елементами нервової тканини. Прогноз більш сприятливий, ніж при гематомі. Основна причина розвитку цього стану – підвищення судинної проникності.
Субарахноїдальний крововилив – скупчення крові під м’якою мозковою оболонкою, яка складається з судин і покриває головний мозок зовні. Причиною цього виду інсульту є аневризми. Кров при розриві судини поширюється по поверхні мозку, а іноді проникає в його тканину (субарахноїдальний-паренхиматозное крововилив).
Внутрижелудочковые крововиливи виникають із-за розриву судинних сплетінь, які знаходяться в них. Кров проникає в систему шлуночків при наявності великих гематом в півкулях головного мозку. При цьому відбувається закриття лікворних шляхів кров’ю, порушення відтоку спинномозкової рідини з порожнини черепа, виникає набряк мозку.
Ймовірність летального результату вкрай висока: смерть пацієнтів настає через 1-2 дні після проникнення крові в шлуночки мозку.
Шлуночки головного мозку
Крім цього, існують і інші крововиливи головного мозку, які розрізняються в залежності від локалізації вогнища ураження:
- лобарные (розташовуються в межах однієї частки);
- глибинні (ураження підкіркових ядер і глибоких відділів мозку);
- геморагічний інсульт мозочка;
- стовбурової геморагічний інсульт.
Геморагічний інсульт підрозділяється на крововилив правого і лівого півкулі. Якщо у пацієнта виник інсульт правого півкулі, зазначаються:
- наявність парезу (неповний параліч) або паралічу (відсутність рухових функцій) лівої сторони тіла;
- порушення зору або повна сліпота;
- дисфагія (порушення ковтання), розлади сну і запаморочення.
Мовленнєві функції сохранны.
При ураженні лівої півкулі виникають параліч правої половини тіла і втрата мови. Пацієнт насилу згадує букви, цифри і погано виражає свої думки. Відбувається порушення здатності логічно мислити.
3 Симптоми
Ознаками геморагічного крововиливу є відчуття поколювання або оніміння половини обличчя. Відзначається різкий біль в очах і незначна втрата зору. Пацієнт не розуміє чужу мову, іноді може втратити рівновагу. Ці симптоми з’являються незадовго до нападу.
Крім цього, при геморагічному інсульті можуть виникнути порушення свідомості:
- оглушення (погляд пацієнта нерозуміючий, відзначається слабке реагування на оточуючих людей);
- сомноленція (погляд хворого спрямований у простір);
- сопор (слабка реакція зіниць на світло, легкий дотик до рогівки ока супроводжується реагуванням, ковтальний рефлекс збережений);
- кома (відсутність реакцій).
Геморагічний інсульт в деяких випадках може супроводжуватися епілептиформним припадком, який схожий на епілептичний (у 10% випадків). Відзначаються нудота, блювота і зниження рівня неспання. Виникають порушення пам’яті, мовлення і поведінки. Відбувається зниження чутливості.
4 Діагностика
Діагностика захворювання здійснюється за допомогою інструментальних методів дослідження, до яких відносяться:
- МРТ (магнітно-резонансна томографія).
- КТ (комп’ютерна томографія).
Ці методи дозволяють визначити обсяг і локалізацію ураження, набряку та область поширення крововиливи. Необхідно проводити повторні дослідження, щоб простежити динаміку захворювання.
Геморагічний інсульт слід відрізняти від ішемічного інсульту, який зустрічається в 85% випадків. В останньому випадку ліквор має нормальний склад, при геморагічному – містить кров. При ішемічному інсульті відсутні менінгеальні симптоми (головний біль, блювання, галюцинації, порушення свідомості, підвищена сприйнятливість звуків і світла).
5 Лікування
Лікування геморагічного інсульту здійснюється за допомогою препаратів і операцій. Медикаментозна терапія проводиться неврологом.
Щоб коригувати дихання, необхідно підключити апарат ШВЛ (штучної вентиляції легенів).
Рекомендується нормалізувати артеріальний тиск пацієнта (до 130 мм рт. ст.) і зменшити набряк мозку з допомогою гомеостатичних препаратів (Геомалин, Тодикамп) і ліків, що знижують проникність судинної стінки (Адроксон, Рутин, Венорутон). Щоб знизити внутрішньочерепний тиск, використовують салуретики (Діакарб, Дегидратин) – сечогінні препарати. Крім лікарського лікування вдаються до хірургічного втручання.
Операції призначаються в залежності від локалізації гематоми, обсягу вилилась крові і загального стану пацієнта.
Видалення гематоми здійснюється двома способами – транскраниальным і стереотаксическим:
- Транскраніальне видалення гематом здійснюється, якщо вони локалізуються в межах однієї частки (лобарные) або в скроневих та потиличних частках (латеральні).
- Стереотаксичне видалення застосовується, якщо інсульт змішаний або медіальний (гематома розташована в таламусі або середньому мозку).
Іноді використовують дренування шлуночків. Ця методика лікування полягає в тому, що один кінець дренажу вводиться в шлуночок, а другий поміщається в ємність для збору цереброспінальної рідини.
5.1 Перша допомога
При появі геморагічного інсульту у хворого треба негайно викликати швидку допомогу. Після цього необхідно відкрити вікно, якщо людина знаходиться в приміщенні, і послабити ремінь, краватка або пояс (при наявності).
Рекомендується виміряти тиск і, якщо воно підвищено, дати хворому препарат для його нормалізації (Гіпотіазид). Якщо тиск в нормі, треба опустити в таз з гарячою водою ноги пацієнта для перерозподілу крові в організмі.
При втраті свідомості пацієнта розташовують так, щоб його голова була повернута в бік – для запобігання потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи. Голова людини повинна бути піднята не менш ніж на 30 градусів.
6 Профілактика і прогноз
Прогноз захворювання несприятливий, шанс вижити вкрай низький. У 50% випадків летальний результат наступає після видалення гематом. Іноді смерть настає через що розвивається набряку головного мозку або повторного крововиливу. Близько 2/3 пацієнтів після перенесення геморагічного інсульту залишаються інвалідами.
Профілактика патології полягає в своєчасному і адекватному лікуванні гіпертонії (підвищеного тиску). Необхідно позбутися шкідливих звичок. Рекомендується лікувати цукровий діабет та ожиріння, дотримуватися режиму сну і відпочинку і здійснювати піші прогулянки на свіжому повітрі.
7 Відновлення та реабілітація
Догляд після перенесеного інсульту полягає в наступному:
- Хворий повинен перебувати в ліжку з піднятим підставою в області голови.
- Потрібно регулярно обтирати шкірні покриви, а кожні три години змінювати положення тіла, щоб не утворилися пролежні.
- Через 5-6 днів можна починати реабілітацію для більш швидкого одужання і запобігання негативних наслідків. Хворому потрібно заново освоїти навички самообслуговування (одягання, умивання та прийняття їжі). Пацієнту забезпечують сприятливу і спокійну обстановку, уникають конфліктів і стресових ситуацій, в крайньому випадку вдаються до допомоги психолога чи психотерапевта.
Успіх реабілітації залежить від бажання і мотивації хворого.
Виділяють три етапи реабілітації:
Застосування фізіопроцедур при порушеннях рухових функцій
Якщо у пацієнта спостерігаються порушення мови, необхідно проводити заняття з логопедом. Когнітивна реабілітація полягає у відновленні мислення, пам’яті та уваги. Вона здійснюється при проведенні всіх реабілітаційних заходів. При порушенні рухових функцій також рекомендується розробляти дрібну моторику.
