Якщо у дитини свербить в задньому проході, багато батьки одразу підозрюють паразитарну інвазію. Але у дітей раннього віку свербіж може викликати і пелюшковий дерматит.
Крім того, іноді такі відчуття з’являються з-за стресових ситуацій, ігнорування гігієнічних процедур. Можливі алергічні реакції, і навіть грибкові захворювання. Тому для призначення правильного лікування необхідно звернутися до лікаря, щоб не погіршити стан.
1 Гельмінтоз
Коли в організмі заводяться паразити (у тому числі глисти), через якийсь час дитина починає відчувати слабкість, сонливість, перестає набирати вагу. Він стає примхливим, з’являються головні болі.
Дитину турбує і свербіння в області заднього проходу. Це результат життєдіяльності паразитів, точніше – відкладання ними яєць. Такий свербіж виникає при наявності гостриків, аскарид, деяких інших гельмінтів, він посилюється вночі.
Найчастіше з такою проблемою стикаються дошкільнята та діти у віці 7-10 років, оскільки вони люблять грати з домашніми тваринами, а правила гігієни дотримуються не завжди.
Сильний свербіж – не єдина ознака гельмінтозу. Слід виділити додаткові симптоми:
- інтоксикація, з-за якої виникають нудота і блювання;
- нестійкий стілець, коли чергуються запори і проноси;
- швидка стомлюваність.
Думка про те, що можна впоратися з проблемою в домашніх умовах, просто поставивши дитині клізму або запропонувавши йому сирі гарбузове насіння, є помилковим. Відомий педіатр Євген Комаровський попереджає, що паразити небезпечні для людини, і, щоб від них позбутися, необхідно спочатку здати аналіз – спеціальний мазок допоможе виявити присутність гельмінтів і визначити їх вид.
На основі результатів лікар призначить відповідні лікарські препарати – Немозол або пірантел. За три дні до прийому противогельминтных коштів і троє діб після закінчення курсу потрібно приймати ентеросорбенти.
Важливо більше уваги приділити питанням гігієни. Простирадла, одяг, нижня білизна – все має бути ретельно випраний з застосуванням дезінфікуючих засобів.
2 Попрілості
Попрілості найчастіше спостерігаються у дітей першого року життя. Вони виникають з різних причин – якщо батьки рідко змінюють дитині підгузки, кутають його занадто теплий одяг не по сезону і купують синтетичні речі, не вбирають вологу. Така проблема у немовлят називається пелюшковим дерматитом.
Але іноді на попрілості і свербіж скаржиться дитина старше. Так буває у дітей, які страждають зайвою вагою. У них в перианальной області утворюються жирові складки, в яких через поту формується вологе середовище, сприятливе для розвитку бактерій. Звідси і відчуття свербежу.
У пелюшкового дерматиту є характерні симптоми:
- постійно волога шкіра;
- поява в перианальной області мокнучі висипання, на місці якої поступово утворюються кірочки;
- дратівливість, примхливість, поганий сон.
Щоб лікувати пелюшковий дерматит, попрілості, потрібно більше уваги приділяти гігієні. Малюкові необхідно міняти підгузник кожні три години, навіть якщо він ще не занадто мокрий. Дітям старше рекомендується купувати зручне бавовняну білизну.
Для місцевого лікування використовують такі засоби, як Бепантен, цинкова мазь, Тридерм. Останній із зазначених препаратів належить до групи кортикостероїдів, і його не можна приймати протягом тривалого часу.
Важливо стежити за тим, щоб дитина не розчісував проблемні ділянки шкіри. У противному випадку не виключене потрапляння бактерій, і знадобиться лікування антибіотиками.
3 Грибкова інфекція
Іноді дитина чухає сідниці з-за грибкового зараження. Після будь-якої хвороби імунітет знижується, і умовно-патогенна мікрофлора, до якої відноситься і грибок, може активно розмножуватися.
Така ситуація виникає і з-за тривалого прийому антибіотиків та внаслідок цукрового діабету. Характерним симптомом грибкового зараження є почервоніння шкіри у місці, де розвивається запалення. Причому почервоніння має чіткі краї, які підносяться над поверхнею шкіри. Свербіж і печіння посилюються після дефекації.
Для місцевого лікування у таких випадках лікар призначає протигрибкові препарати, наприклад, ністатин, який випускають у формі мазі.
Застосовуються і інші ліки – клотримазол, Орунгал.
Але використовувати їх можна лише після призначення лікаря. Фахівець повинен встановити причину розмноження грибка. Якщо мова йде про зниження імунітету, то необхідно приймати вітамінні комплекси та імуномодулятори. Якщо провокуючим фактором є цукровий діабет, потрібно специфічна терапія та дотримання дієти.
Після тривалого прийому антибіотиків виникає дисбактеріоз. Корисні бактерії гинуть разом із збудником захворювання, але посилюється активність грибка та іншої умовно-патогенної мікрофлори.
Якщо розвиток грибкової інфекції спровоковано дисбактеріозом, то воно супроводжується додатковими симптомами:
- нестійкий стілець;
- помітне бурчання в животі;
- метеоризм.
У такому разі, крім місцевого лікування, важливо відновити корисну мікрофлору кишечника. Дитині рекомендується давати пробіотики, такі як Лактобактерин і Біфідумбактерин.
4 Алергічна реакція
У малюків шкіра дуже ніжна і реагує на будь-які подразники. До них відносяться пральний порошок або синтетичні тканини. Якщо білизна недостатньо ретельно випраний або вироблено з штучного волокна, то виникає контактний алергічний дерматит, який проявляється не тільки сверблячкою, але і висипом.
У таких випадках важливо усунути алерген. Дитині потрібно дати антигістамінний препарат. Сучасні засоби другого і третього покоління відрізняються пролонгованою дією. Деякі з них можна вживати раз на день – лоратадин, цетиризин.
Але дітям віком до року вони протипоказані, таким малюкам призначають Фенистил. Останній випускають і у формі гелю для місцевої терапії.
Якщо висип і свербіння не проходять, то призначають кортикостероїди, у тому числі у формі мазей і кремів – Тридерм, гідрокортизон і т. д.
Аналогічний викликає свербіж і харчова алергія. Вона виникає на білок коров’ячого молока, яйця, шоколад, цитрусові. У цьому випадку, крім прийому антигістамінних препаратів, потрібно дотримуватися элиминационную дієти, виключивши з раціону всі перераховані вище продукти.
5 Захворювання прямої кишки
Причиною свербіння можуть бути захворювання прямої кишки. Вони володіють схожою симптоматикою з харчовою алергією, але їх прояви більш інтенсивні.
Крім свербіння в області заднього проходу, відзначаються болі при кожній дефекації, зниження апетиту, втрата ваги, дратівливість, яка наростає ближче до вечора. Поступово, по мірі прогресування захворювання, виникає кровотеча при дефекації.
Причинами таких проблем можуть бути як поліпи, так і злоякісні пухлини. Точний діагноз ставить тільки лікар. При обстеженні проктолог визначає тип пухлини. В домашніх умовах такі захворювання не лікуються, необхідно хірургічне втручання.
Анальні тріщини і геморой вважаються “дорослими” захворюваннями. Але вони виникають і у дітей. Анальна тріщина може бути наслідком неправильного введення ректальних свічок або наконечника клізми.
Проблема потребує консервативного лікування, яке залежить від причини появи тріщини. Якщо це не результат травми, а наслідок авітамінозу або ламкості судин, то можуть призначатися відповідні вітамінні комплекси або препарати з вмістом рутина.
6 Патології сечостатевої системи
Причиною свербіння в задньому проході можуть стати хвороби сечостатевої системи. Вони зазвичай носять інфекційний характер і передаються побутовим шляхом. У дівчаток це – молочниця, коли свербить не тільки задній прохід, але і промежину. Це грибкове ураження, яке лікується за описаною вище схемою.
У хлопчиків можливий уретрит, який супроводжується свербінням при сечовипусканні. При захворюванні на зовнішніх статевих органах з’являються виділення. При поганій гігієні містяться в них патогенні мікроби можуть потрапляти в задній прохід. Можливий і зворотний процес – при наявності інфекції в задньому проході відбувається її перенесення в уретру. У малюків таке трапляється при неправильній зміні підгузників.
Захворювання лікується антибіотиками, в основному, з групи пеніцилінів – амоксициліном і його аналогами.
7 Стрес
Іноді сверблячка виникає з-за психоемоційних перевантажень. Наприклад, якщо дитина пішла в садок і почав звикати до колективу, йому належить виступ перед публікою, у нього почалися проблеми в школі.
У такому разі потрібно звернутися не до дерматолога, а до психолога.
