Народна медицина        20 Лютого 2018        258         0

Рефлюкс-езофагіт: що це таке, симптоми, причини, лікування

Рефлюкс-езофагіт – патологія, при якій регулярно здійснюється закидання шлункового вмісту в стравохід. Це одне з найбільш поширених захворювань органів ШКТ. Вважається, що з ним пов’язана велика частина скарг на напади болю за грудиною. Але діагностика утруднена, дуже часто проблема “маскується” під патології органів дихання або серцево-судинної системи. Так що точні цифри його поширеності назвати важко. Але багато дослідників вважають, що у дорослих показник складає не менш 40%. І ще частіше рефлюкс-езофагіт спостерігається у дітей раннього віку.

1 Форми

Рефлюкс-езофагіт може бути гострим або хронічним. У першому випадку відбувається запалення стінок стравоходу, яке супроводжується досить сильними больовими відчуттями. Вони з’являються в основному під час прийому їжі або відразу після нього. Також гострий рефлюкс-езофагіт супроводжується підвищенням температури, ознаками загального нездужання, присутні характерні неприємні відчуття уздовж всього стравоходу.

Але бувають такі випадки, коли гостра форма рефлюкс-езофагіту проявляється симптомами, ніяк не пов’язаними з цим захворюванням. Так, болю і печіння виникають в області шиї, порушене ковтання. У таких випадках спостерігається і рясне слиновиділення.

Хронічний рефлюкс-езофагіт часто виникає при подальшому розвитку гострої форми. Запалення стінок стравоходу в цьому випадку набуває постійний характер. Нерідко одночасно розвивається і гастрит. Болі можуть бути несильними, в стані спокою і зовсім не вираженими. Але іноді після фізичних навантажень і бігу з’являється відчуття саднения за грудиною. Додаткові ознаки даної форми – турбує пацієнта печія, блювання, гикавка.

Виділяють ще два види рефлюкс-езофагіту. Він може бути катаральним – виникає набряк і почервоніння слизової стравоходу, – і ерозійним (причина розвитку – інфекційні захворювання, які в підсумку руйнують стінки слизової оболонки).

2 Симптоми і причини

Незалежно від форми езофагіту, у хвороби є ряд загальних симптомів. Біль, пов’язаний зі спастичними скороченнями стравоходу, виникає в будь-який час. Зазвичай пацієнт скаржиться на печію, відчуття печіння в грудях, що посилюється при нахилі тулуба вперед. Останнє відбувається через закидання шлункового соку в стравохід. Вночі можлива ситуація, коли при відрижці вмісту шлунка воно частково потрапляє в дихальні шляхи, що стає причиною характерного сильного кашлю. Іноді це навіть створює умови для виникнення аспіраційної пневмонії.

Якщо захворювання протікає на тлі інших патологій (виразкової хвороби), то в клінічній картині з’являються симптоми цього порушення.

Рефлюкс викликаний різними причинами. Від них залежить і його тип. За цією ознакою визначаються такі види, як біліарний та ерозивний рефлюкс-езофагіт. При біліарному рефлюкс-езофагіті на стравохід діє не тільки кислота, що потрапляє в нього з шлунка, але і жовч, яка проникає з кишечника.

З-за певних порушень в кишечник потрапляє вміст жовчного міхура. Ці жовчні кислоти діють на поверхню сфінктера, через якийсь час він відкривається, і маси проникають вище в травні органи. Під їх дією стінки шлунка інтенсивно скорочуються, і все це разом з вмістом органу потрапляє в стравохід. У результаті з-за їх впливу на слизовій починаються запальні процеси.

Біліарний рефлюкс-езофагіт протікає з неявно вираженими ознаками. Не завжди пацієнт при ньому відчуває сильні болі. Якщо вони є, то носять ниючий і тупий характер, можуть загострюватися після їжі. Але такі симптоми як нудота, гіркота в роті, відрижка та печія є практично завжди. При біліарному рефлюкс-езофагіті гірше засвоюються поживні речовини, що призводить до зниження ваги, анемії, загальної слабості, сухість шкіри, появі “заїди”.

Причини розвитку біліарного рефлюкс-езофагіту зводяться до наступного:

  • захворювання жовчного міхура, з-за яких жовч з організму виводиться не повністю;
  • запальні патології кишечника;
  • зловживання сильнодіючими препаратами.

Окремо виділяється ерозивний рефлюкс-езофагіт. При ньому слизова стравоходу піддається сильному впливу кислот, так що на її поверхні утворюються виразки. Вони носять назву ерозій. Багато що залежить від часу, який минув від моменту початку захворювання. Іноді обстеження показує одиничні або множинні виразки, вони можуть зливатися між собою, охоплювати слизову оболонку стравоходу по колу.

У ряді випадків на місці багатошарового здорового плоского епітелію виникає одношаровий циліндричний, характерний для стінок шлунка. Такий стан стравохідного епітелію є дуже небезпечним. Захворювання носить назву стравоходу Баррета, і у 8% випадків при ньому клітини епітелію продовжують перероджуватися.

Ця форма гастриту завжди проявляється сильним болем за грудиною. Є й інші симптоми – печія, відрижка, затруднення та болючість ковтання, відчуття того, що в горлі є грудку. Всі ознаки характерні і для інших форм захворювання. Точно так само протікає і неерозівний гастрит, але при ньому симптоми носять менш виражений характер.

Причини розвитку цієї форми езофагіту вельми різноманітні. У дітей 4 років багато що зумовлене вродженими аномаліями будови або слабкістю сфінктера. Але є зовнішні фактори, які погіршують перебіг захворювання. У дорослих це найчастіше погрішності в харчуванні – зловживання кислими продуктами, кофеїном і алкоголем. Головний рефлюксний симптом – біль – посилюється після прийому медичних препаратів – анальгіну та парацетамолу.

Багато вважають рефлюкс-езофагіт відносно нешкідливим захворюванням. Але у нього можуть бути ускладнення, пов’язані з рубцевими змінами в стравоході, які навіть призводять до його вкорочення. Завжди при тривалому розвитку патологічного процесу є ризик внутрішньої кровотечі.

3 Лікування

Для усунення причин використовуються різні методи, як консервативні, так і хірургічні. Перші спрямовані на зниження внутрішньочеревного тиску, зменшення кислотності шлункового соку. При захворюванні рекомендується відмовитися від носіння обтягуючого одягу, спати на ліжку з піднятим узголів’ям – це чисто механічно перешкоджає забросу вмісту шлунку в стравохід.

Медикаментозно рефлюкс-езофагіт лікують з використанням антацидів, а біль знімають з допомогою спазмолітиків (Но-шпа, Папаверин).

Рефлюкс езофагіт: що це таке, симптоми, причини, лікування Рефлюкс езофагіт: що це таке, симптоми, причини, лікування

Щоб знизити кислотність шлункового соку, використовують такі препарати, як блокатори Н2-рецепторів (Ранітидин і Фамотидин), Омепразол.

Рефлюкс езофагіт: що це таке, симптоми, причини, лікування Рефлюкс езофагіт: що це таке, симптоми, причини, лікування Рефлюкс езофагіт: що це таке, симптоми, причини, лікування

Вважається, що доцільно знімати основні симптоми та обволікаючі медикаментами, такими як Вентер (сукральфат). Приймають таблетки прокінетиків – ліки, які збільшують силу скорочень стравохідного сфінктера. До препаратів цієї групи відносяться Метоклопрамід і Мотіліум. У список коштів, необхідних при комплексній терапії, входять і антигістамінні препарати, вітамінні комплекси.

Рефлюкс езофагіт: що це таке, симптоми, причини, лікування Рефлюкс езофагіт: що це таке, симптоми, причини, лікування

Якщо всі перераховані ліки, включаючи антациди та блокатори, не дали ефекту, то призначається хірургічне лікування. Воно показане при ризику кровотечі і стенозі.

4 Харчування

Важливим моментом в лікуванні рефлюкс-езофагіту є дієта. Необхідно скинути масу тіла до вікових норм, тому енергетична цінність раціону трохи знижується за рахунок зменшення кількості вуглеводів.

Показано дробове харчування, розраховане на 4-6 прийомів їжі за день. Причому останній з них повинен відбутися за 3-4 години до сну. Дієта передбачає максимально щадний режим для шлунка. Страви подаються не гарячими і не холодними, а теплими. Виключається з раціону будь-яка гостра, кисла і солона їжа. Кулінарна обробка продуктів допускає тільки варіння або готування на парі, смажені страви повністю виключені.

Не можна їсти жирні сорти м’яса і риби, свіжий пшеничний хліб, консерви, містять оцет. Виключаються напівфабрикати, копченості, соуси начебто майонезу або кетчупу (але м’ясо з соусом з нежирної сметани і з невеликою кількістю зелені готувати можна). Рекомендуються вегетаріанські супи і добре розварені каші.

5 Народні засоби

Можливо і лікування народними засобами. В основному використовуються фітотерапевтичні ліки.

Найбільш ефективні засоби робляться на основі окремих трав або загального збору з кореня солодки, листя подорожника і меліси, трави пустирника (всі інгредієнти беруться по 1 ст. л.) і квітів ромашки і лляного насіння (по 2 ст. л.). Компоненти змішуються, з них відбирається 2 ст. л. подрібненої сировини, заливають 0,4 л окропу і настояти 20 хвилин на водяній бані.

У деяких рецептах пропонується наполягати засіб термосі протягом 1,5 годин. Потім його проціджують і пити тричі на день після прийому їжі по 0,5 склянки.

Добре зарекомендував себе картопляний відвар. Він готується за наступним рецептом:

  • 1. Необхідно взяти п’ять бульб картоплі, розрізати на кілька частин і вимити, не знімаючи шкірки.
  • 2. Після кипіння варити їх ще близько години.
  • 3. Отриманий відвар потрібно остудити до прийнятної температури і пити по 100 мл до їди.
  • Підійде і свіжовичавлений сік картоплі – але його п’ють натщесерце. Краще всього зробити це протягом години перед сніданком.

    Перед прийомом будь-яких народних засобів необхідно консультуватися з лікарем.