Ротавірусна інфекція у дітей – одне з найпоширеніших захворювань, з яким малюки піддаються по кілька разів за рік. Зокрема, є дані досліджень, згідно з якими ризик повторного зараження ротавирусом у дитини у віці до року становить 30%. У той же час до двох років ймовірність двічі перенести ротавірусну інфекцію досягає вже 70%. Ті діти, які вже перехворіли одного разу, такі епізоди недуги переносять легше.
1 Основні відомості
Основний механізм передачі захворювання – фекально-оральний. Найчастіше ротавірусна інфекція передається при побутових контактах: зараження відбувається через інфіковані продукти і воду. Деякі дослідники вважають, що вірус переноситься також повітряно-крапельним шляхом.
Контагіозність інфекції досить висока, оскільки при контакті з хворим на захворювання починається в 8-50% випадків, в залежності від стану здоров’я пацієнтів.
Ротавірусна інфекція – сезонна патологія. Найчастіше підйом захворюваності відзначається в осінній період і зростає взимку. Влітку зустрічається набагато рідше, але повністю виключити випадки зараження не можна.
Ротавірус – збудник захворювання – вкрай стійкий до агресивних факторів зовнішнього середовища, може витримувати дію хлороформу, ефіру, ультразвуку, і тому поширюється навіть у лікарні. Єдиним засобом для дезінфекції в умовах клініки є 95%-вий етанол (для протирання різних інструментів, поверхонь). В домашніх умовах слід застосовувати хоча б такий метод, як кип’ятіння води.
Головним джерелом інфекції вважається хворий, у якого починається ротавірусний гастроентерит. У 70% випадків у дітей виділення вірусів триває до 20-го дня від моменту появи перших симптомів. В деяких випадках вони залишаються носіями вірусу протягом 30 днів, хоча самі вже здорові.
Інкубаційний період ротавірусної інфекції (РВИ) становить 12-15 годин, так і 3-7 днів – все залежить від віку пацієнта, стану здоров’я, штаму вірусу.
2 Симптоми
Клінічні прояви РВИ вельми різноманітні, але у 70% пацієнтів спостерігається ротавірусний гастроентерит. Захворювання починається гостро – з підвищення температури, ознак загальної інтоксикації, проносу і багаторазової блювоти. Подібна ситуація зберігається протягом тижня, але блювання триває всього три дні. В основному вона передує діареї або обидва симптоми розвиваються практично одночасно.
Теоретично РВИ може протікати в легкій формі, без поносу, хоча таке трапляється вкрай рідко. Для даної недуги характерний рясний пінистий стілець, найчастіше жовтуватого або жовто-зеленого відтінку, як і при будь-якій іншій кишкової інфекції. Але, на відміну від них, при РВИ відсутні патологічні домішки.
Частота стільця у більшості випадків збільшується до 5 разів на добу. У 10% дітей пронос носить більш виражений характер, і частота дефекацій може доходити до 10 разів на добу (іноді і більше). При легкому перебігу захворювання ознаки діареї не так помітні, стілець стає кашкоподібним. Такі симптоми спостерігаються у 90% дітей, найчастіше – у перший день розвитку захворювання. У решти блювота і діарея виникають на 2-й – 3-й день.
Існують і інші ознаки захворювання. Крім підвищення температури (іноді до 38 градусів) з’являються так звані катаральні явища верхніх дихальних шляхів – невеликий нежить, дитина скаржиться на болі в горлі, і батьки приймають ситуацію за звичайну застуду (тим більше що температурна реакція зазвичай буває короткочасною, у дітей 7 років вона проходить протягом декількох днів). У малюків у віці до 1 року виникає сильний жар. Іноді захворювання протікає і без температури, але з ознобом.
До числа інших симптомів відносяться:
- метеоризм;
- болі в животі, причому в основному у верхній його половині, часто супроводжуються помітним бурчанням;
- зниження апетиту;
- слабкість і млявість, загальне погіршення самопочуття, із-за чого дитина стає вередливою;
- блідість, у дітей у віці до року з’являється мармуровий малюнок шкіри;
- приглушення серцевих тонів.
Висип або інші шкірні прояви виникають рідко, але повністю виключати їх не варто.
Сильна блювота і діарея призводять до зневоднення організму. Це небезпечний стан, що негативно впливає на роботу практично всіх внутрішніх органів і систем. Ознаками зневоднення є:
- відчуття сухості у роті;
- поява головних болів і темних кіл під очима;
- зміна кольору сечі (вона стає коричневою, зменшується її кількість).
Інші ознаки дегідратації залежать від її ступеня, яка обумовлена тяжкістю захворювання, віком та станом дитини.
Відзначаються проблеми з серцево-судинною системою. Найчастіше вони розвиваються у малюків, у яких і до інфекції спостерігалися випадки порушеного кровообігу. Артеріальний тиск знижується, розвивається тахікардія. При тяжкому перебігу захворювання не виключені непритомність.
3 Лікування
Відомий педіатр Євген Комаровський підкреслює, що специфічної противірусної терапії при РВИ не існує. Лікування зводиться до прийняття заходів, спрямованих на регідратацію організму, виведення токсинів і запобігання ускладнень, які негативно впливають на серцево-судинну систему і органи сечовиділення.
Щоб регідратаційна терапія була успішною, лікар повинен визначити ступінь дегідратації у пацієнта. Якщо зневоднення носить легкий характер, досить пити сольовий розчин – готові порошки начебто Регідрону або лікувальний напій, приготований в домашніх умовах. На 1 літр теплої води беруть 1 ч. л. солі і 1 ст. л. цукру. Вживати такий розчин треба невеликими ковтками, щоб знизити навантаження на шлунок.
Кількість рідини розраховується виходячи з віку дитини. Дітям до 7 років необхідно вдвічі менше дорослої норми в 1,5 л. Конкретні рекомендації дає лікар. При сильному зневодненні показана інфузійна терапія (вводять внутрішньовенно фізрозчин).
Для того щоб вірус швидше виводився з організму, необхідно застосування ентеросорбентів. В основному призначають активоване вугілля та його аналоги, включаючи більш ефективний “Білий вугілля”. Застосовувати такі засоби протягом тривалого часу не рекомендується, оскільки вони здатні вимивати вітаміни. Потрібно строго дотримуватися курсу, призначеного лікарем.
Клінічні рекомендації не зводяться виключно до регідратаційної терапії та детоксикації. Важливо відновити баланс мікрофлори, оскільки при ротавирусном гастроентериті відбувається порушення біоценозу кишечника, і патогенні мікроорганізми починають витісняти корисні бактерії, що призводить до погіршення травлення і розвитку інших кишкових захворювань.
Для відновлення балансу приймають такі препарати, пробіотики. Вони являють собою колонії живих мікроорганізмів, які зберігають свою стабільність і життєздатність після введення в організм. Такими вважаються лакто – і біфідобактерії, сахароміцети. Існують різні ліки на їх основі: монокомпонентні, з одним видом бактерій, комбіновані і полікомпонентні. Позитивно зарекомендував себе Ентерол, який є пробіотиком на основі сахароміцетів – непатогенних дріжджів, виділених з рослинної сировини. Вони стійкі не тільки по відношенню до кислоти, що міститься в шлунковому соку, але і до антибіотиків, хоча останні при ротавірусної інфекції застосовуються рідко – тільки при наявності вторинного бактеріального зараження.
3.1 Народні засоби
Лікування ротавірусної інфекції народними засобами не дає виражених результатів, оскільки на вірус відвари і настої не діють. Тим не менш вони полегшують деякі симптоми – усувають діарею і запобігають зневодненню.
Проти проносу допомагає відвар дубової кори – потрібно взяти 4 ст. л. рослинної сировини і прокип’ятити в 1 літрі води. Засіб настоюють до тих пір, поки вона не охолоне до прийнятного стану, проціджують і п’ють 5-6 разів на день.
Аналогічними властивостями володіє й корінь аїру – 3 ст. л. сировини заливають 1 л води, кип’ятять протягом 10 хвилин, приймають за вищевказаною схемою. Курс лікування такими фітопрепаратами становить 3-5 днів.
3.2 Дієта
У гострий період захворювання важливо забезпечити дитині правильне харчування. Годувати його можна лише після того, як протягом 4-6 годин проводилася регідратаційна терапія.
Раніше вважалося, що при РВИ потрібна голодна дієта. На сьогоднішній день лікарі дотримуються думки, що вона швидше шкодить, ніж допомагає. Оскільки у малюків в період недуги порушується активність травних ферментів, включаючи лактазу, необхідно виключити з раціону:
- цільне молоко та молочні продукти;
- швидкі вуглеводи (солодощі).
При грудному вигодовуванні рекомендується зменшити обсяг молока вдвічі. Точно відміряти кількість в цьому випадку не вийде, тому кратність годувань залишається тією ж, а тривалість – знижується. Якщо малюк знаходиться на штучному вигодовуванні, слід замінити звичайну суміш на кисломолочну, низько – або безлактозную.
Дієта передбачає, що дитина буде отримувати легкозасвоювану їжу, яка відповідає його віку і є досить калорійною. Потрібно уникати грубої клітковини, яка посилює перистальтику кишечника. Вона міститься в деяких овочах і фруктах, тому з раціону виключають капусту, бобові, груші, деякі інші плоди. Не можна їсти:
- чорний хліб;
- редис;
- цибуля;
- часник.
Вони стимулюють процеси бродіння і призводять до підвищеного газоутворення. З тієї ж причини заборонені солодкі фруктові соки. Можна давати відвар шипшини, чорничний кисіль. Сир потрібно готувати в домашніх умовах і відмивати від сироватки. Для прикорму дітям молодшого віку готують овочеві пюре з додаванням рослинної олії і безмолочні каші, в тому числі з рисового борошна.
Тривалість лікувальної дієти встановлюється в індивідуальному порядку. Іноді діти повертаються до нормального раціону вже через тиждень, але в деяких випадках дієту доводиться дотримуватися до півроку.
4 Профілактичні заходи
Профілактика хвороби в основному зводиться до дотримання елементарних правил гігієни. У США існує вакцина проти ротавірусної інфекції, але в інших країнах поки вона не застосовується, оскільки дослідження показали наявність різних побічних явищ. Крім того, потрібне додаткове вивчення ефективності вакцинації.
У російській клінічній практиці в якості профілактики використовуються імунні препарати – наприклад, антиротавирусный лактоглобулін. Також з його допомогою можна лікувати вже розвинене захворювання поряд з вищеописаними методами.
