Народна медицина        07 Лютого 2018        785         Коментарі Вимкнено до Перитоніт у дорослих і дітей: що це таке, ознаки, симптоми і лікування

Перитоніт у дорослих і дітей: що це таке, ознаки, симптоми і лікування

Перитоніт – гострий запальний процес органів черевної порожнини, яке виникає у дітей і дорослих. У 40% випадків призводить до смерті пацієнта, якщо вчасно не надати відповідну допомогу. Лікування здійснюється за допомогою операції, подальшої медикаментозної терапії та дієти. Діагностика проводиться за допомогою лабораторних та інструментальних методів. Профілактика хвороби полягає у своєчасному зверненні до лікаря при перших ознаках перитоніту.

1 Перитоніт: опис захворювання

Перитоніт – наслідок захворювань внутрішніх органів черевної порожнини. Цим складним патологічним процесом страждають діти та дорослі. Причиною розвитку перитоніту є бактеріальна інфекція: грамнегативних (кишкова і синьогнійна паличка, фузобактерії, бактероїди) і грампозитивні (стафілококи, стрептококи, еубактерії, пептококи) збудники.

В основному (у 60-80% випадків) ця недуга виникає через кишкової палички і стафілококів. Перитоніт розвивається після проведення операцій. Відзначається це запалення при травмах органів черевної порожнини. Патологія є смертельно небезпечною.

2 Основні клінічні прояви і види

Існує велика кількість різновидів недуги. Вторинний перитоніт розвивається як ускладнення інших захворювань шлунково-кишкового тракту (апендицит, непрохідність кишечника, виразка та інші), а також може бути післяопераційним і посттравматичним. Первинний виникає спонтанно. Третинний з’являється з-за грибкового збудника. Класифікація перитоніту виглядає наступним чином:

Вид Характеристика По етіології (причини) Бактеріальний Відбувається подразнення очеревини неінфекційними агентами (жовч, кров, шлунковий і панкреатичний сік, сеча) Абактериальный Приєднуються інфекційні збудники В залежності від характеру процесу Серозний Відзначається скупчення серозної рідини (сироваткова рідина жовтого кольору, яка формується з крові через просочування її капілярів) Фібринозний Спостерігається скупчення великої кількості фібрину (білок, який синтезується в печінці) Геморагічний Розвивається через травми та крововиливів у черевну порожнину Жовчний і ферментативний Спостерігається накопичення жовчі в порожнині живота. Ферментативний виникає із-за появи ферментів шлунка і підшлункової залози в черевній порожнині Гнійний Захворювання розвивається на тлі травм або операцій, після яких в області живота накопичується гній Каловий Відбувається потрапляння калу в черевну порожнину Гнильний Виникає на тлі розриву апендикса За клінічним перебігом Гострий Відзначаються шоковий стан організму, парез кишечника (порушення в його роботі), нудота і блювання, зневоднення Хронічний Спостерігаються больовий синдром, який виникає періодами, порушення випорожнення, нудота і блювота, слабкість. Шкіра пацієнта відрізняється блідістю. Відзначаються порушення сечовипускання і підвищена температура тіла За поширеністю Місцевий Запалення має чіткі межі і локалізується в окружності органу, де стався запальний процес Дифузний Запалення очеревини не має чітких меж. Виникає в однієї анатомічної області з вогнищем інфекції, а також захоплює кілька областей або всю очеревину

У розвитку цієї недуги виділяють кілька стадій:

  • рання (до 12 годин);
  • пізня (3-5 днів);
  • кінцева (6-21 день).

У відповідності з змінами в організмі виділяють реактивну, токсичну і термінальну стадії перитоніту. Реактивна (24 години від початку ураження) характеризується наявністю блювоти і затримки газів. Відзначаються підвищення температури тіла, прискорене серцебиття (тахікардія) і нормальний артеріальний тиск (АТ).

Біль виникає в ділянці осередку ураження і може переходити в плече або ключицю. По мірі розвитку процесу дискомфорт поширюється по всьому животу і втрачає чітку локалізацію. При токсичній (4-72 години) стадії біль зникає, але з’являються ознаки інтоксикації. У пацієнтів спостерігаються зниження артеріального тиску, блювання і тахікардія, а також висока температура тіла.

На останньому етапі (пізніше 72 годин) відбувається виснаження захисних механізмів організму. Спостерігається помутніння або втрата свідомості. Шкіра має сіро-землистим відтінком і волога, язик сухий і обкладений темним нальотом. АТ нижче критичного рівня.

Основними ознаками перитоніту є блювання та нудота з шлунковим соком. По мірі розвитку процесу в масах з’являється домішка жовчі або вмісту кишечника. Надалі відбувається формування кишкової непрохідності, яка характеризується наявністю затримки стільця і неотхождением газів.

У пацієнта спостерігаються страдницький вираз обличчя, бліда шкіра і холодний піт. Він приймає вимушене положення, яке полегшує больовий синдром: на боці або спині з підібраними до живота ногами. Дихання хворого поверхневе.

2.1 Особливості захворювання в дитячому віці

У дітей перитоніт починається із звичайного погіршення стану, основні симптоми слабко виражені. Якщо патологія у дитини виникла із-за травм, апендициту або інфекцій, то спостерігаються млявий вигляд і слабкість. Відмічаються зниження апетиту і погіршення сну.

У дитячому віці при перитоніті виникають підвищена тривожність і надмірна плаксивість. Спостерігаються підвищення температури тіла, болі в животі і його здуття. У дітей виникають проблеми зі стільцем, а шкіра стає сухою і набуває темний відтінок.

Токсична форма перитоніту в ранньому віці характеризується наявністю болю у нижній частині живота, блювоти, рідкого калу. Відзначаються блиск в очах і сухість у роті, білий наліт на язиці. Спостерігаються висока температура тіла і бліда шкіра.

Якщо вогнище ураження локалізована (знаходиться в одній області), то відзначаються підвищення температури до +38 градусів і ознаки патології в правій частині живота. При перитоніті, який виник на тлі апендициту, спостерігається напруження м’язів черевної стінки, а біль носить розлитий характер, тобто виникає в області всього живота.

Діти скаржаться на порушення сну. У деяких випадках з’являється жовтизна в очах і шкірі, підвищується щільність сечі. У дитячому віці розвиваються депресивні стани і різка втрата ваги. Перитоніт призводить до ускладнень у вигляді раку, збоїв в роботі нирок і захворювань шлунково-кишкового тракту.

3 Діагностика

Діагностика цього захворювання здійснюється хірургом і гастроентерологом. При пальпації виявляються позитивні симптоми Щоткіна-Блюмберга і Менделя (посилення болю при швидкому знятті руки з передньої черевної стінки). Перкусія (простукування) живота характеризується притупленням звуку.

При ректальному і вагінальному дослідженні відзначається запалення очеревини малого тазу. Рентген черевної порожнини дозволяє побачити присутність вільного газу під діафрагмою. При УЗД відмічається наявність рідини в животі. Застосовуються шкірно-алергічні тести на наявність/відсутність реакції по відношенню до того чи іншого медикаменту з метою успішного проведення операції.

За допомогою лабораторних методів дослідження (загальний аналіз крові виявляється лейкоцитоз (збільшення числа лейкоцитів в крові) і збільшення ШОЕ (прискорення осідання еритроцитів). Це дозволяє говорити про наявність гнійної інтоксикації. Пункція черевної порожнини (прокол стінки) і діагностична лапараскопия (проведення дослідження через невеликий отвір) рекомендується проводити, якщо визначити характер і причини недуги не вдається.

4 Лікування

Лікування перитоніту здійснюється за допомогою хірургічного втручання (операції). В процесі процедури необхідно виконати лапаротомію (розріз черевної стінки), ізоляцію або видалення джерела хвороби. Під час проведення операції або після неї потрібно також очистити всі області від гною, фібрину і загиблих тканин і забезпечити декомпресію тонкої кишки (зниження рівня тиску на тонкий кишечник за допомогою встановлення зонда).

Позбутися від джерела перитоніту можна за допомогою ушивання перфоративного отвору, видалення апендикса або резекції відмерлого ділянки кишки. Для санації застосовуються розчини в обсязі 8-10 л, які охолоджені до +4…+6°С. Завершення операції характеризується установкою дренажів в порожнину для введення антибіотиків безпосередньо в цю область.

Лікування пацієнтів після хірургічного втручання включає антибактеріальну терапію. Необхідно провести переливання лейкоцитарної маси. Щоб запобігти подальший вплив інфекцій, потрібно використовувати протимікробні засоби.

В даний час активно застосовується екстракорпоральна детоксикація (очищення крові від токсичних речовин), лімфосорбції (очищення організму від шкідливих викидів з лімфи), гемодіаліз (позаниркового очищення крові від токсинів) і перитонеальний діаліз (очищення крові за допомогою очеревини пацієнта). Іноді використовується УФО крові (ультрафіолетове опромінення), ВЛОК (лазерне випромінювання) і гіпербарична оксигенація (лікування повітряної середовищем з підвищеним тиском кисню). Щоб відновити роботу шлунково-кишкового тракту, застосовуються антихолінестеразні медикаменти (Неостигмін), антихолінергічні засоби (Атропін), препарати калію і фізіопроцедури.

Перитоніт у дитячому віці лікується за допомогою операції. Щоб усунути причину зараження, необхідно промити орган антибіотиками. В процесі зашивання рани прикріплюється дренаж для подачі препаратів.

Після операції дитини лікують жарознижувальними препаратами (Ібупрофен, Нурофен), антибіотиками і медикаментами для поліпшення кровообігу. Потрібно дотримуватися дієти. Дітям можна вживати в їжу курячі бульйони, йогурти без добавок і барвників. Слід їсти пюре з овочів, кашу з рису на воді, мед, фрукти і ягоди.

5 Профілактика і прогноз

При правильному лікуванні летальний результат можна запобігти. Успіх терапії залежить від терміну виконання операції та обсягу заходів після неї. У 40% випадків наступає смерть.

Профілактика цього стану полягає у своєчасному виявленні і лікуванні апендициту, панкреатиту та інших захворювань шлунково-кишкового тракту. Рекомендується проходити обстеження кожні півроку у гастроентеролога. При першому неспокої дитини необхідно звернутися за допомогою до педіатра.