Печінковий сосальщик в організмі людини: симптоми, характеристика, діагностика, лікування

Печінковий сосальщик – це гельмінт, що відноситься до трематодам. При розвитку досягає розмірів в 3-5 см. Це плоский черв’як, який паразитує в печінці, жовчному міхурі і його протоках, звідси і його назва. Існує кілька різновидів паразитів, але всі вони мають одну характерну особливість в будові – наявність двох присосок. Одна розташовується на ротової частини, інша на черевний. З їх допомогою вони присмоктуються до поверхні внутрішніх органів людини. Всі сосальщики є гермафродитами, тобто запліднюють самі себе. Зовнішня оболонка представлена щільною кутикулою, яка виконує захисну функцію. Форма тіла плоского печінкового сосальщика зовні нагадує аркуш.

1 Життєвий цикл паразита

Характеристика печінкового сосальщика схожа для всіх трематод. Яйця паразита знаходяться в навколишньому середовищі. Для подальшого розвитку і появи на світло личинок їм необхідно потрапити в воду. Без неї вони можуть тривалий час перебувати в сплячому стані. У воді яйце розчиняється, і виходить личинка, що має на своїй поверхні спеціальні вії, що забезпечують її пересування. Живуть у водоймах трутовики стають тимчасовим господарем для сисунів. З допомогою організму трутовика личинка розвивається, і у неї з’являється хвостик для вільного плавання. У процесі вільної життєдіяльності у воді, вже незалежно від трутовика, личинка отримує нову форму в ланцюгу розвитку і стає цистит.

Цисти знаходяться у вільному плаванні в воді їх ковтають риби. Також вони можуть потрапляти на поверхню землі і розташовуватися на траві. Заразитися ссавець може при попаданні в організм цисти з водою, з’їденої травою поблизу водойми або при вживанні в їжу інфікованої риби. В організмі корови або людини циста розчиняється під дією шлункового соку, і вилуплюються печінкові сосальщики. У процесі життєдіяльності вони досягають статевозрілого стану і виділяють яйця для подальшого розмноження. З фекаліями яйця знову потрапляють у навколишнє середовище, і цикл повторюється.

7f76f82ad680c6c40cdfd6df376c7480

2 Симптоми

Клінічна картина на кожній стадії хвороби різна. При первинному зверненні в медичний заклад важливо згадати всі нюанси розвитку патологічного стану. В організм людини цисти потрапляють з їжею, що пройшла недостатню термічну обробку, і з неочищеною водою. Захворювання починається гостро, тому зазвичай вдається відтворити хронологію дій перед його початком.

Гостре захворювання не завжди передбачає наявність виражених симптомів, зазвичай картина стерта і підходить для багатьох хронічних захворювань, таких як гастрит або бронхіт. Це пояснюється проникненням цист в слизову. Організм починає негайно реагувати на чужорідні об’єкти в крові, і виникає імунна відповідь у вигляді підвищення температури до 39 градусів. У момент зараження можна виділити загальні симптоми, які в подальшому призводять до гострої та хронічної стадій захворювання.

2.1 Загальні симптоми розвитку

У момент проникнення цист в організм починається їх розвиток. Цей стан триває близько тижня і в зв’язку з розмитою клінічною картиною звичайно приймається за будь-яке інше захворювання, яке лікується пацієнтом. Особливо часто таке відбувається при відмові від медичної допомоги та самолікування. Надана терапія стає симптоматичною і частково заглушає прояви, не надаючи ніякого впливу на печінкового сосальщика.

Через кілька днів після зараження людина відчуває наступні симптоми:

  • різке підвищення температури тіла до 39-40 градусів;
  • наростаючі симптоми інтоксикації: з’являється ломота у всьому тілі, біль у м’язах;
  • алергічні реакції: на шкірі виступає висип;
  • зміни з боку органів чуття: сльозоточивість і нежить;
  • порушення стільця, запори і діарея необґрунтовано змінюють один одного.

2.2 Гостра стадія

Поширення цист по організму і осідання на органах-мішенях призводить до розвитку характерною для цього захворювання симптоматики. Гостра фаза триває до восьми тижнів з моменту зараження. На перший план виходить симптоматика з боку шлунково-кишкового тракту і легенів. На слизової шлунка і кишечника виникають ерозії. Вони зберігають субфебрильну температуру і дискомфорт у животі. На тлі лікування больовий синдром не відступає, стілець не відновлюється. Порушується апетит, пацієнти часто відмовляються від прийому їжі.

Виникли легеневі прояви мають схожі з бронхітом прояви, але кашель на тлі лікування не проходить, а наростає з новою силою. До кінця першого місяця захворювання він може носити нападоподібний характер з бронхообструктивним синдромом. З’являється клініка бронхіальної астми. В процесі обстеження підтверджується порушення бронхіальної прохідності, що призводить до недостовірної діагностиці та нераціональної терапії.

2.3 Хронічна стадія

Неправильна тактика лікування, відсутність необхідної діагностики та відмова від відвідування лікаря призводять до розвитку хронічної стадії захворювання, в результаті якої порушується робота не тільки органів, але і цілих систем. Незворотні наслідки призводять до зниження життєво важливих функцій.

В результаті розвитку диспепсії стілець стає частим і рідким, відсутність апетиту носить виражений характер. Зовні людина стає блідим, відмічається в’ялість і сухість шкірного покриву, відбувається незначна, але стабільна втрата у вазі. Наростає втомлюваність, навіть після невеликого фізичного навантаження – виражена слабкість в м’язах і суглобах. Метеоризм і печія не мають жодних підстав, вони можуть з’являтися спонтанно.

Розвиваються хронічні захворювання начебто холециститу, гепатиту і панкреатиту. Вони не піддаються лікуванню і носять затяжний характер загострення. Печінковий сосальщик обґрунтовується всередині печінки і прикріплюється до її паренхімі за рахунок двох своїх присосок. Так він випиває всі поживні речовини і стійко порушує обмінні процеси в організмі людини. Жовч є живильним середовищем для багатьох паразитів, і сосальщики не виняток. Розвиваючись всередині жовчного міхура, черв’як одного разу виходить за його межі і закупорює жовчні протоки. Відбувається порушення відтоку жовчі. Шкіра і видимі слизові людини стають иктеричными (жовтяничними), виникає механічна жовтяниця. Вона лікується хірургічним шляхом. Панкреатит носить більше симптоматичний характер, тому що його розвиток пов’язаний з порушенням роботи жовчного міхура і печінки.

3 Діагностика

Виділення яєць з каловими масами починається не відразу в момент зараження, а тільки після досягнення статевозрілого стану печінкового сосальщика, до цього часу проходить кілька місяців. Яйця не визначаються неозброєним оком побачити лише за допомогою мікроскопа. У фекаліях людина може помітити загиблі з якоїсь причини дорослі особини.

Лабораторна діагностика з каловим масам дещо ускладнена. Обстеження може бути хибнопозитивним в тому випадку, якщо людина напередодні вживав печінку тварини без достатньої термічної обробки. Лаборант побачить транзиторні яйця, які не мають ніякого відношення до пацієнта. У процесі діагностики нерідко виходить псевдонегативний результат, це пояснюється відсутністю у полі зору мікроскопа глистових інвазій. Для достовірної діагностики застосовується спеціальний лабораторний метод дослідження калу, коли в мікроскопічний препарат потрапляє не мазок, а суспензії осаду калових мас. Невелику порцію фекалій промивають у кількох працях чистої води. З отриманого осаду роблять кілька препаратів, щоб вивчити більшу кількість матеріалу. При позитивному результаті мазок повторюють через тиждень, пацієнту забороняється вживати в їжу печінку.

У гострому періоді діагностика вкрай складна. У крові можна виявити лише загальні ознаки запалення. В загальному аналізі крові підвищуються лейкоцити і еозинофіли. При хронічному перебігу патології їх показники практично приходять в норму. ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів ) наростає повільно, високого значення досягає до кінця гострої фази. Ефективним виявляється специфічне імунологічне обстеження на наявність антитіл у сироватці крові. В процесі активної життєдіяльності сисун добре видні зміни в біохімічному аналізі крові. Відбувається зміна білкових фракцій, підвищуються печінкові показники – лужна фосфатаза і трансамінази.

Інструментальні методи рідко використовуються в якості первинної діагностики захворювання, більше для дообстеження з метою визначення обсягу ураження. УЗД внутрішніх органів покаже дифузні і неоднорідні зміни в печінці і жовчному міхурі. Черв’яки великого розміру, по 3-5 см, можуть визначатися у вигляді тіней. Не виключається наявність кіст і порожнинних об’ємних утворень. Все перелічене вимагає лабораторного підтвердження або диференціювання на МРТ.

4 Лікування

Відсутність своєчасного і компетентного лікування обертається для пацієнта летальним результатом. Сам по собі сосальщик не викликає смерть пацієнта, до неї призводять захворювання і ускладнення, які розвиваються в процесі його життєдіяльності, а саме: пухлини і кісти печінки і жовчного міхура, гнійний перитоніт або гострий панкреатит.

Медикаментозне лікування передбачає обов’язково прийом протиглистових препаратів, таких як Метронідазол або Більтріцід. Прийом останнього відбувається одноразово, в розрахунку 75 мг на 1 кг маси тіла дорослої людини. Добову дозу необхідно розділити на декілька прийомів протягом одного дня, це дозволить препарату краще засвоїтися. Контроль після лікування проводиться не раніше ніж через кілька місяців. Обов’язковий курсовий прийом жовчогінних препаратів – Аллохол, Хофитол та інші.

Допоміжна або симптоматична терапія починається з антигістамінних препаратів – Цетрин, Супрастин і т. д. Вони полегшують загальний стан, усувають свербіж шкіри, знімають набряклість. Для підтримки функції підшлункової залози призначаються препарати панкреатину в терапевтичних дозуваннях, по 25 тис. одиниць 2-4 рази на день курсом до місяця, за необхідності прийом може носити постійний характер в профілактичних дозах.

При розвитку токсичних і загрозливих для життя станах лікування пацієнта триває в умовах цілодобового стаціонарного спостереження, з застосуванням препаратів швидкої допомоги. Обов’язково призначається детоксикаційна і гормональна терапія.

Повсюдна поширеність цист печінкового сосальщика не залишає іншого вибору, крім як дотримання заходів профілактики. Необхідно пити тільки очищену або прокип’ячену воду, уникати потрапляння в організм води з прісних водойм. Вживати в їжу продукти, що пройшли ретельну термічну обробку, і при виникненні підозрілих симптомів одразу ж звертатися за кваліфікованою медичною допомогою.

Оцініть статтю
Діагноз хвороб