Народна медицина        06 Серпня 2018        93         0

Печінкова недостатність: що це таке, симптоми, лікування

Печінкова недостатність – це патологія печінки, яка виникає з-за перенесення вірусних гепатитів та інтоксикації організму. Вона супроводжується порушенням роботи цього органу і головного мозку. Діагностика і лікування здійснюються гастроентерологом. Необхідно дотримуватися дієти з метою запобігання появи ускладнень. Прогноз захворювання сприятливий, якщо у пацієнта не спостерігається печінкової коми.

1 Опис захворювання

Печінкова недостатність – це захворювання, яке супроводжується порушенням функцій печінки. Патологія поєднується з інтоксикацією організму, збоєм діяльності ЦНС (головного мозку) і печінковою комою. Це захворювання виникає у дітей, дорослих чоловіків і жінок.

Найбільш частими причинами розвитку недуги є інфекційні ураження печінки вірусами, бактеріями і паразитами. Також поширений фактор, що провокує формування печінкової недостатності – гепатит B, A, C, D, E. На тлі вірусних гепатитів це захворювання розвивається у осіб старше 40 років, які мають патології печінки, зловживають алкоголем і наркотиками.

Чинником виникнення печінкової недостатності є медикаменти. Ураження печінки може виникнути із-за частого прийому парацетамолу, анальгетиків і седативних препаратів. Це захворювання виникає з-за хронічної серцевої недостатності (ослаблення скорочувальної функції міокарда і застійні явища в малому або великому колі кровообігу), синдрому Бадда-Кіарі (порушення кровотоку і венозний застій вен печінки) і профузної кровотечі. Печінкова недостатність розвивається при раку легенів і підшлункової залози.

До менш поширених причин виникнення цього захворювання відносять:

  • гостру жирову дистрофію печінки (відкладення жиру в клітинах органу);
  • аутоімунний гепатит (захворювання, що характеризується слабкістю, відсутністю апетиту, жовтяницею і потемнінням сечі);
  • эритропоэтическую протопорфирию (опіки на шкірі при нетривалому перебування на сонці);
  • галактоземію (порушення обміну речовин);
  • тирознемию (брак ферментів);
  • операції;
  • тупі травми печінки;
  • блювоту;
  • діарею;
  • надмірне вживання білкової їжі.

2 Основні клінічні прояви і види

Виділяють гостру і хронічну печінкову недостатність. Гостра форма хвороби виникає не пізніше ніж через 2 місяці з початку захворювання органу. Цей вид печінкової недостатності переважно розвивається на фоні токсичного ураження печінки (зловживання алкоголем, наркотиками і передозування від прийому препаратів). Хронічна форма виникає через прогресування пухлин або цирозу печінки.

Існує класифікація, згідно з якою цей стан розвивається по 3 механізмам: ендогенному, екзогенному і змішаного (поєднання двох попередніх). Ендогенна форма захворювання виникає при гострих вірусних гепатитах і токсичному ураженні органу і проявляється в припиненні роботи 80% епітелію печінки. Розвиток екзогенної печінкової недостатності пов’язано з порушенням печінкового кровотоку, що впливає на надходження крові, минаючи печінку. Ця форма з’являється через хірургічних втручань.

Печінкова недостатність у своєму розвитку має 4 стадії:

  • початкову (компенсований);
  • виражену (декомпенсована);
  • термінальну дистрофічні:
  • печінкову кому.

Печінкова кома також поділяється на 3 стадії (прекома, загрозлива кома і клінічно виражена кома), кожна з яких відрізняється своїми симптомами.

Печінкова недостатність включає синдроми печінково-клітинної недостатності, енцефалопатії та печінкову кому. Перша характеризується наявністю жовтяниці, набряків і асциту (скупчення рідини в животі). Спостерігаються біль у животі, пропасниця (підвищення температури), нудота, відчуття тяжкості в животі і зменшення маси тіла.

При хронічній формі захворювання виникають ендокринні збої, які супроводжуються зниженням лібідо (сексуальної активності), атрофією матки і молочних залоз. Іноді з’являється неприємний запах з рота. Печінкова енцефалопатія супроводжується емоційною лабільністю (різкими перепадами настрою, апатією, порушеннями сну та орієнтування. У деяких випадках виникає агресія. Мова таких пацієнтів невиразна. Відзначаються порушення листи і рухів.

Термінальна стадія печінкової недостатності – це печінкова кома. Фаза прекоми характеризується присутністю сонливості, млявості і сплутаності свідомості. Нерідко виникають судоми, тремор і неконтрольоване сечовипускання. Іноді з’являються кровотечі з носа і кровоточивість ясен. Печінкова кома супроводжується відсутністю свідомості та реакцій на больові подразники. Особа пацієнта носить маскоподібний характер, зіниці розширені, а артеріальний тиск знижений. Наслідком цієї стадії є летальний результат.

2.1 Особливості патології у дітей

У дітей при печінковій недостатності спостерігаються наступні ознаки: вони стають млявими й апатичними, відзначаються головний біль і сонливість, блідість шкірних покривів.

З’являються блювання, скупчення великої кількості газів і діарея. Виникають болі в животі, які спочатку утворюються в області пупка, а потім поширюються в праве підребер’я. Печінка збільшена.

Відзначається прискорене серцебиття (тахікардія) або уповільнене (брадикардія). По мірі прогресування захворювання у дітей відсутні рефлекси, зіниці стають широкими, а реакція на світло ослаблена. Іноді розвиваються жовтяниця, кровотечі з носа, а з рота з’являється запах солодких.

3 Діагностика

Діагностика захворювання здійснюється на основі збору анамнестичних відомостей, лабораторних та інструментальних методів дослідження. Необхідно з’ясувати факти вживання алкоголю, перенесення вірусних гепатитів, порушення обміну речовин, патології печінки, пухлин і прийому медикаментів. За допомогою лабораторних методів дослідження (аналізу крові) можна виявити анемію (недокрів’я) і лейкоцитоз (підвищення кількості лейкоцитів в кровоносній системі організму).

Необхідно застосовувати УЗД органів черевної порожнини з метою оцінки розмірів печінки, шкіри, судин і наявності/відсутності пухлин черевної порожнини. За результатами коагулограми можна вивчити гомеостаз в організмі. Необхідно провести такі біохімічні проби, як:

  • трансаміназ (ферменти хімічних реакцій азотистого обміну);
  • лужної фосфотази (фермент процесів розщеплення ефірів фосфорної кислоти);
  • білірубіну (концентрація жовтого пігменту, який утворюється в результаті розпаду гемоглобіну);
  • альбуміну (визначення білкових фракцій);
  • натрію і калію;
  • гамма-глутамілтрансферази (фермент печінки та підшлункової залози).

Гепатосцинтиграфия (дослідження печінки за допомогою введення препарату) дозволяє оцінити поразку чення та наявність/відсутність пухлин. Іноді застосовуються МРТ (магнітно-резонансна томографія) і МСКТ черевної порожнини (мультиспіральна комп’ютерна томографія). ЕЕГ (електроенцефалографія) дозволяє виявити наявність розвивається печінкової коми щодо зменшення та уповільнення амплітуди хвиль ритмічної активності.

4 Лікування

Лікування печінкової недостатності полягає у проведенні детоксикації організму, відновлення кислотно-лужного балансу. Для цього внутрішньовенним способом вводять 5%-ний розчин глюкози, вітаміни та ліпоєвої кислоти. Щоб позбутися від інтоксикації аміаком, потрібно використовувати розчин глютамінової кислоти.

З метою зменшення всмоктування токсичних речовин призначаються проносні, клізми та антибіотики (Овесол, Фосфоглиф), які пригнічують процеси гниття в кишечнику. Якщо у пацієнта спостерігається печінково-клітинна кома, то йому вводять Преднізолон. Щоб позбутися від гіпоксії, застосовують кисневі інгаляції (вдихання лікарських препаратів) і гіпербарична оксигенація (лікування повітрям з підвищеним тиском кисню).

Печінкова недостатність: що це таке, симптоми, лікування Печінкова недостатність: що це таке, симптоми, лікування

Також активно використовуються такі методи терапії:

  • гемосорбція (спосіб очищення крові, який полягає в заборі крові пацієнта, подальше очищення і зворотному введенні);
  • плазмаферез (очищення плазми крові);
  • УФО крові (ультрафіолетове опромінення).

4.1 Дієта

При печінковій недостатності пацієнтам призначається дієта. Кількість білка в добу, що надходить з їжею, має бути зменшено до 40 р. Необхідно виключити з раціону м’ясо, тваринні жири і білки. Слід вживати в їжу молоко, сир, кисломолочні продукти.

Потрібно приймати до 300 г вуглеводів і до 30 г жирів. До дозволених продуктів відносяться соки з овочів, відвари з сухофруктів і шипшини. Можна додавати в раціон овочеві супи, каші і киселі.

Їжу слід приймати кілька разів, кожні 2 години. Необхідно виключити продукти з вмістом солі, а іноді навіть хліб. Щоб їжа не була прісною, слід додати в раціон томати.

Потрібно відмовитися від вживання пряних овочів, лимонного соку і приправ. Страви слід готувати на парі або варити. Не можна їсти смажені, консервовані та копчені продукти. Не рекомендується вживати в їжу боби, маргарин і майонез.

5 Профілактика і прогноз

При своєчасному лікуванні прогноз захворювання сприятливий. Якщо у пацієнта розвивається печінкова кома, то настає летальний результат. Профілактика полягає у відмові від шкідливих звичок.

Щоб запобігти передозування організму препаратами, не рекомендується займатися самолікуванням. Якщо у хворого спостерігаються хронічні захворювання печінки, то їх потрібно лікувати. Рекомендується регулярно відвідувати гастроентеролога з метою профілактичного обстеження.