Печінкова енцефалопатія: що це таке, симптоми, лікування

Печінкова енцефалопатія – захворювання печінки, яке є ускладненням печінкової недостатності. У розвитку цієї патології виділяють 4 стадії, кожна з яких відрізняється один від одного своїми специфічними особливостями. Діагностику і лікування цієї недуги здійснює гастроентеролог. При своєчасному лікуванні та виявленні печінкової енцефалопатії прогноз захворювання сприятливий і летальний результат малоймовірний.

1 Печінкова енцефалопатія: опис захворювання

Печінкова енцефалопатія – ускладнення печінкової недостатності, яка полягає в токсичному ураженні ЦНС. Ця патологія супроводжується особистісними змінами, зниженням рівня інтелекту, депресивними станами і неврологічними порушеннями. Виділяють велику кількість причин виникнення цього захворювання.

Розташування печінки

Печінкова енцефалопатія виникає на фоні цирозу печінки (виникнення в печінці сполучних тканин) або при попаданні в кровотік кишкових нейротоксинів. Вони потрапляють з-за великої кількості вживання білкової їжі. Факторами розвитку цієї патології є гострі вірусні гепатити (інфекційні ураження печінки), алкогольний гепатит (зміна печінки на тлі зловживання алкоголем).

Рак печінки і лікарські інтоксикації також впливають на розвиток цього захворювання. Печінкова енцефалопатія виникає кровотечі з шлунка і кишечника, постійних запорів і перитоніту (запалення очеревини) на фоні асциту (накопичення рідини з кровоносних судин). Операції також є фактором, що робить вплив на формування цього захворювання. Крім цього, розвиток печінкової енцефалопатії відбувається за впливу на організм наступних речовин:

• аміаку;
• нейромедіаторів;
• жирних кислот і амінокислот;
• магнію.

2 Основні клінічні прояви

У пацієнтів відзначаються:

1. Порушення свідомості, до яких відноситься патологічна сонливість (збільшення тривалості сну до 10 годин з наявністю денної сонливості).

2. Кома (вимикання свідомості, при якому у хворого відсутні контакти з оточуючими людьми).

3. порушення сну, при яких спостерігається сонливість вдень, а вночі безсоння. Такі хворі стають дратівливими й апатичними.

4. Відсутність життєвої активності та ейфорія.

5. Зниження пам’яті, концентрації уваги і порушення листи. Мова таких хворих монотонна.

Пацієнти пред’являють скарги на появу солодкуватого запаху з рота. У більшості випадків у пацієнтів відзначається астериксиз – асиметричні крупноразмашистые аритмичные посмикування, які з’являються в м’язах рук, ніг, тулуба і шиї. Він проявляється при витягуванні рук вперед. Спостерігається зниження або підвищення температури тіла через порушення роботи теплорегуляційні центру.

Виділяють гостру і хронічну форму печінкової енцефалопатії. Перша розвивається дуже швидко і приводить до комі протягом декількох годин або днів. Хронічна форма розвивається протягом декількох років.

Виділяють такі стадії печінкової енцефалопатії.

Стадія Прояви Початкова (субкомпенсація) Відзначаються порушення почерку. Пацієнти відрізняються дратівливістю і апатією. Виникають зниження концентрації уваги і тремор рук. Хворі пред’являють скарги на головні болі, нудоту і поганий апетит. Іноді з’являється дзвін у вухах і гикавка. Відзначається безсоння і денна сонливість, емоційна лабільність (різкі перепади настрою) і неадекватна поведінка Декомпенсація З’являються астериксиз, непритомність. Пацієнти стають агресивними, у них відзначаються порушення лічильних операцій (акалькулия). З’являються страхи, туга і апатія. Хворі загальмовані і постійно хочуть спати. Іноді виникають галюцинації (образи, що виникають у свідомості людини без впливу зовнішнього подразника) і марення (уявлення і думки, які не відповідають реальності). Відзначається відсутність орієнтування в часі і просторі Термінальна Порушення свідомості у вигляді сопору, при якому реакції на больові подразники присутні. Відзначаються порушення пам’яті (амнезія), порушення рахунку та дезорієнтація в просторі і часі. Спостерігаються неприємний запах з рота, зменшення розмірів печінки, збільшення зіниць і відсутність їх реакції на світло Остання Спостерігаються судоми і кома. Реакція на больові подразники відсутня.

3 Діагностика

Діагностика цієї патології здійснюється гастроентерологом на основі збору анамнезу (наявність/відсутність перенесених вірусних гепатитів, зловживання алкоголем і прийом препаратів). Застосовують загальний аналіз крові для виявлення анемії (недокрів’я), зниження кількості тромбоцитів і збільшення кількості лейкоцитів. Лікар досліджує коагулограму – гомеостаз організму, а також печінкову пробу, яка полягає у вивченні біохімічного складу крові і характеризує роботу печінки.

Активно застосовуються інструментальні методи дослідження, такі як УЗД печінки і жовчного міхура, МРТ (магнітно-резонансна томографія печінки і жовчних шляхів і комп’ютерну томографію жовчовивідних шляхів, що дозволяє вивчити структуру, будову та наявність патології органів. Застосовується електроенцефалографія (ЕЕГ) для оцінки ступеню ураження головного мозку. Щоб виявити причину цього захворювання потрібно провести пункційну біопсію. Ця методика полягає в паркані печінкової тканини для подальшого дослідження структури.

4 Лікування

Лікування цього захворювання здійснюється за допомогою призначення дієти, очищення кишечника і купірування симптомів патології. Лікар рекомендує знизити кількість надходить білка в їжі до 20-30 г на добу. Якщо у пацієнта відбувається поліпшення стану, то можна щодня збільшувати кількість білка (на 10 г). Не рекомендується вживати велику кількість солі.

Щоб очистити кишечник від аміаку, потрібно проводити очисні клізми, також призначаються препарати лактулози, які поєднуються з Метронідазолом і Неоміцином. Можна використовувати Орнітин і сульфат цинку.

Призначаються антибіотики (Ванкоміцин, Рифаксимин), а щоб позбавити пацієнта від безсоння, йому прописують Галоперидол.

Щоб вилікувати печінкову енцефалопатію, іноді вдаються до хірургічного втручання. Активно застосовують пересадку ураженого органу при відсутності ефективності медикаментозної терапії. Хірурги використовують метод портокавального шунтування, який полягає у створенні шунта (штучного каналу) для відтоку венозної крові в обхід печінки.

5 Профілактика і прогноз

Прогноз захворювання відносно сприятливий. Летальність на першій і другій стадії становить 35% усіх випадків, а на третій-четвертій – 80%.

Профілактика захворювання полягає у відмові від алкоголю і постійного прийому ліків. Рекомендується кожні півроку відвідувати гастроентеролога з метою своєчасного виявлення та лікування хвороби.