Паразити в печінці людини: симптоми, лікування

Улюбленою локалізацією паразитів в організмі людини є печінка. Орган ніяк не захищений від проникнення патогенних мікроорганізмів і глистових інвазій. Через паренхіму проходять кровоносні судини, по яких рухається інфікована кров.

Паразити в печінці людини представляють серйозну загрозу для здоров’я. Вони виділяють токсини, які впливають на обмінні процеси, здатні формувати навколо себе кісти і досягати великих розмірів, тим самим порушуючи цілісність тканини. У процесі розвитку вони надають травмуючі вплив на гепатоцити – клітини печінки, утворюючи мікротравми і крововиливи. Виникає ферментний дисбаланс, поступово наростає внутрішня інтоксикація організму. Нерідко відбувається повне руйнування органу і стійка втрата його функціональних можливостей.

1 Шляхи зараження

Цисти і яйця гельмінтів проникають в організм через шлунково-кишковий тракт, потім через кишечник потрапляють у кров і лімфу, доходячи по судинному руслу до печінки. Одночасно можуть бути уражені легені, серце, нирки та інші внутрішні органи. Досягнувши сприятливого поживного середовища, черв’яки починають активне розмноження і розвиток. Деякі паразити використовують орган в якості проміжного місця проживання. Після пошкодження структури печінки виникають локальні запальні процеси. У запущених випадках відбувається розвиток некрозу та хронічного гепатиту.

Серед основних причин гельмінтозу виділяють недотримання правил гігієни. Також паразити потрапляють в організм через:

• забруднену воду;
• м’ясо і рибу, які не пройшли достатню термічну обробку;
• забруднені фрукти та овочі;
• близький контакт з домашніми та безпритульними тваринами;
• побутове взаємодія з зараженим людиною.

Створити ідеальні умови, що протистоять зараження печінковими гельмінтами, для людини не представляється можливим. Мінімізувати ризик можна, лише дотримуючись правил гігієни та інші профілактичні заходи.

Паразитарні захворювання часто діагностуються у дітей – це пов’язано з недостатніми навичками особистої гігієни та особливостями організму. Імунна система до 10-14 років є недосконалою, багато сил витрачається на ріст і розвиток, тому навіть кілька цист, що потрапили в шлунково-кишковий тракт, можуть виявитися причиною розвитку хвороби.

Діти дошкільного віку відрізняються підвищеною допитливістю і пізнають світ через всі органи почуттів. Яйця паразитів можуть потрапити в рот через інфіковані іграшки, немиті фрукти та овочі або з землею. Отримавши глистові інвазії, дитина здатна заразити всіх інших членів сім’ї.

2 Види гельмінтів

Глистні інвазії в печінці різноманітні за видової належності паразитів. Визначення виду збудника має принципове значення при виборі лікувальної тактики і подальшого спостереження за пацієнтом.

Серед основних видів паразитів виділяють:

• аскариди – частіше мешкають в кишечнику, але здатні уражати тканини печінки, утворюючи абсцеси і некротичні зміни, на ранніх стадіях провокують хронічний холангіт та гепатит;
• альвеолярний ехінокок – руйнує гепатоцити і провокує розвиток онкологічних захворювань, метастази яких проникають в інші органи;
• однокамерний ехінокок – стає причиною закупорки жовчних проток і призводить до дистрофії паренхіми;
• лямблії – провокують великий запальний процес з подальшою дистрофією тканин, нерідко внаслідок їх життєдіяльності формуються абсцеси;
• шистосоми – черв’яки класу нематод, призводять до формування тромбів, хронічного гепатиту і швидкому розвитку цирозу;
• амеби – проникають через лімфатичне русло, після масового розмноження закупорюють просвіти печінкових артерій, формують тромби і виділяють велику кількість токсинів, що провокують некроз органу.

Усі глисти, що живуть в печінці, виділяють токсини, які у високій концентрації порушують функціональні спроможності органу. Зважаючи порушених обмінних та ферментних процесів відбувається неправильне засвоєння лікарських засобів, продуктів харчування та життєво необхідних мікроелементів. Практично у всіх випадках розвивається печінково-клітинна недостатність і формування синдрому портальної гіпертензії.

3 Симптоми

Гельмінтози печінки зазвичай не мають чітко вираженої клінічної картини, в більшості випадків для них характерним є безсимптомний перебіг. При наростанні клініки вдається диференціювати вид збудника, так як кожен з них відрізняється певними змінами з боку внутрішніх органів і стану людини в цілому.

Эхинококковые кісти печінки

Серед основних неспецифічних симптомів виділяють: слабкість, нездужання, ломоту в тілі, безсоння, періодичні болі в животі, алергічні висипання на шкірі, втрату ваги, неврози, дратівливість, жовтушність шкіри і слизових, головні болі, запаморочення, диспептичні розлади.

Особливості зараження різними видами паразитів описані в таблиці:

Вид гельмінтозуОсобливості проявуЕхінококозУ процесі життєдіяльності патогенні організми утворюють навколо себе сполучнотканинні капсули. Вони являють собою кісти, які в залежності від розповсюдження патогенів можуть бути одиничними або множинними. При невеликих розмірах симптомів не виникає, при збільшенні черв’яків в діаметрі до 5 см і більше з’являється клініка хронічного гепатитуАскаридозУ відповідь на подразнення токсинами аскариди виникає локальне запалення. Воно характеризується еозинофільної інфільтрацією паренхіми печінки. Основним проявом є сухість і лущення шкірного покриву, нерідко спостерігається висип, що супроводжується свербіннямОпісторхоз

Черв’яки класу трематод локалізуються в протоках печінки і жовчного міхура. Через 1-2 місяці після їх росту і розвитку з’являється клініка хронічного холангіту, гепатиту. Хворі пред’являють скарги на жовтушність шкіри і видимих слизових, підвищення температури до 37,5 градуса протягом доби, періодичні дифузні болі в животі, переважно в верхній частині

ЛямбліозЛямблії локалізуються переважно в протоках жовчного міхура, тим самим порушуючи відтік жовчі, внаслідок чого розвивається дискінезія. Пацієнти скаржаться на тягнучі тупі болі в правому підребер’ї, періодичну нудоту, гіркоту в роті і помірну жовтушність шкіриАмебіазАмебіаз рідко стає випадковою знахідкою при діагностичному УЗД, так як це одноклітинні паразити. В процесі їх життєдіяльності виділяються токсини, які сприяють збільшення печінки в розмірах, формування внутрішніх абсцесів. Клінічна картина багато в чому схожа на гострий гепатит. У пацієнта спостерігаються висока температура, виражена жовтушність шкіри, різкі болі в животі (у правому підребер’ї). Стан небезпечно внаслідок швидкого переходу в цирозБалантидіазОбласть правого підребер’я різко болюча, в калі визначаються прожилки крові і слизу. Можливий розвиток нудоти, нестримної блювоти і підвищення температури до 39-40 градусів

Дорослі аскариди

4 Діагностика

Діагностика глистових інвазій не представляє особливої складності. При перших підозрах на наявність паразитів необхідно звернутися до лікаря загальної практики, терапевта або інфекціоніста. Підтвердити наявність збудників і визначити їх вигляд можна за допомогою лабораторних тестів.

Пацієнту проводиться загальний аналіз крові, сечі і калу. За даними отриманих показників можна виявити неспецифічні ознаки запалення. Досліджувані середовища можуть містити у своєму складі цисти і яйця гельмінтів. Для більш детальної діагностики проводять дослідження вмісту шлунка і дванадцятипалої кишки за допомогою зондування або езофагогастродуоденоскопії.

Найбільш точними є серологічні методи, які засновані на дослідженні венозної крові. Імунофлюоресцентний аналіз, дослідження на антитіла та інші специфічні види діагностики з точністю визначають вид збудника і його поширеність. У момент наявності вираженої клінічної картини багато зміни визначаються за допомогою ультразвукового дослідження. При позитивному результаті сторуктура печінки дифузна, неоднорідна, нерідко визначаються кісти, абсцеси і гельмінти великих розмірів.

5 Лікування

Обсяг медикаментозного впливу, тактика лікування і подальше спостереження пацієнта визначаються тільки після комплексної діагностики.

Займатися самолікуванням до моменту постановки діагнозу не рекомендується, так як деякі лікарські засоби можуть стати згубними і токсичними для печінки, яка вже перевантажена продуктами життєдіяльності паразитів.

Основні принципи лікування:

1. Зняття інтоксикації. Призначається спеціальна дієта, а також протиалергічні та жовчогінні препарати, адсорбуючі та ферментні речовини.

2. Ерадикація збудника. Активне виведення паразитів з організму здійснюється за допомогою антигельмінтних препаратів, допустимо їх поєднання із засобами народної медицини.

3. Реабілітація і профілактика. Важливе значення мають профілактика повторного зараження, відновлення організму, імунітету та підтримуючі заходи після завданого збитку для здоров’я. Це досягається за допомогою спеціальної дієти, імуностимулюючих препаратів, полівітамінних комплексів.

5.1 Зняття інтоксикації

Основу лікування складає дієтотерапія. Необхідно виключити вживання вуглеводів, глютенов, жирів і страв, багатих спеціями і сіллю.

Помітним ефектом володіють протиглистовою рисова, кукурудзяна і гречана каші. Пісна свинина, м’ясо птиці і риба, пройшли достатню термічну обробку, повинні складати основу раціону. В якості гарнірів рекомендується використовувати тушковані або приготовані на пару овочі. Це дозволить скоротити навантаження на печінку і жовчний міхур, які перевантажені токсинами і мають порушену функціональну здатність. Клінічна картина хронічного і гострого гепатиту, дискінезії жовчовивідних шляхів і загальної інтоксикації організму передбачає вживання овочевих бульйонів і супів.

Тривалими курсами призначаються сорбенти, такі як Смекта, Ентеродез, Полісорб або активоване вугілля. Це необхідно для виведення токсинів і отруйних отруйних речовин з організму. Дані препарати допоможуть знизити небажані симптоми: нудота, діарея, здуття, печію.

Антигістамінні або протиалергічні засоби (Супрастин, Лоратадин, Цетрин та інші) допомагають усунути шкірні прояви у вигляді подразнення, висипу і свербежу. Вони заспокоюють слизові оболонки, в тому числі вистилають внутрішні органи, знімають набряк і запалення, володіючи вираженим симптоматичним ефектом.

5.2 Противоглистное терапія

Вибір ліків багато в чому залежить від виду збудника. У більшості випадків призначаються протипаразитарні препарати широкого спектру дії. Курс лікування, його тривалість та дозування розраховується індивідуально, в залежності від ступеня поширення гельмінтозу в організмі і індивідуальних особливостей кожної людини. До останніх можна віднести індивідуальну непереносимість препаратів, зростання, вагу, вік і т. д.

Яскравими представниками цієї групи є Орнідазол, Нитрадазол, Метронідазол, Пірантел. При комбінованих гельмінтозах, коли причиною недуги є відразу кілька збудників, а також у важких, запущених клінічних випадках допустимо призначення їх комбінацій.

5.3 Лікування народними засобами

Проводити лікування народними засобами в домашніх умовах можна тільки після комплексної діагностики та постановки остаточного діагнозу. Багато методи нетрадиційної медицини надають сприятливий вплив на стан організму. Лікування травами в більшості випадків прискорює процес реабілітації.

Найбільш популярні рецепти описані в таблиці:

Назва ЕфектОписКореневище лопухаДопомагає очистити печінку і зняти ознаки інтоксикаціїДля приготування лікарської форми буде потрібно 1 ч. л. екстракту коренів лопуха і склянку окропу. Після запарювання в термосі відвар настоюють протягом декількох годин, вживають 3 рази на добу по 50 мл Курс лікування – не більше 7 днівЕкстракт ялиці або пижмаМає протизапальну, протимікробну та гепатопротекторну ефектомДля самостійного приготування потрібно 1 ст. л. екстракту пижма або ялиці і 500 мл окропу. Інгредієнти поміщаються в термос і настоюють протягом доби, після чого настойку вживають по 50 мл 3 рази на день протягом 2-3 тижнівГарбузове насіння, цибуля, часникЗабезпечують профілактику подальшого інфікування, володіють вираженим протиглистну дію за рахунок вмісту в своєму складі великої кількості фітонцидівВключають в щоденний раціон

5.4 Профілактика та реабілітація

На даному етапі ключове значення має дотримання правил гігієни і профілактичних заходів, що перешкоджають повторному зараженню.

Всі члени сім’ї повинні пройти обстеження на виявлення гельмінтів. Необхідно ретельно мити овочі і фрукти і піддавати м’ясо і рибу достатньої термічної обробки.

Для відновлення імунітету і власних сил організму призначаються полівітамінні комплекси та імуностимулятори. Приймати їх необхідно курсами протягом тривалого часу. Призначаються фосфоліпіди та гепатопротектори: Фосфоглив, Есенціале, Гептор.