Улюбленою локалізацією паразитів в організмі людини є печінка. Орган ніяк не захищений від проникнення патогенних мікроорганізмів і глистових інвазій. Через паренхіму проходять кровоносні судини, по яких рухається інфікована кров.
Паразити в печінці людини представляють серйозну загрозу для здоров’я. Вони виділяють токсини, які впливають на обмінні процеси, здатні формувати навколо себе кісти і досягати великих розмірів, тим самим порушуючи цілісність тканини. У процесі розвитку вони надають травмуючі вплив на гепатоцити – клітини печінки, утворюючи мікротравми і крововиливи. Виникає ферментний дисбаланс, поступово наростає внутрішня інтоксикація організму. Нерідко відбувається повне руйнування органу і стійка втрата його функціональних можливостей.
1 Шляхи зараження
Цисти і яйця гельмінтів проникають в організм через шлунково-кишковий тракт, потім через кишечник потрапляють у кров і лімфу, доходячи по судинному руслу до печінки. Одночасно можуть бути уражені легені, серце, нирки та інші внутрішні органи. Досягнувши сприятливого поживного середовища, черв’яки починають активне розмноження і розвиток. Деякі паразити використовують орган в якості проміжного місця проживання. Після пошкодження структури печінки виникають локальні запальні процеси. У запущених випадках відбувається розвиток некрозу та хронічного гепатиту.
Серед основних причин гельмінтозу виділяють недотримання правил гігієни. Також паразити потрапляють в організм через:
- забруднену воду;
- м’ясо і рибу, які не пройшли достатню термічну обробку;
- забруднені фрукти та овочі;
- близький контакт з домашніми та безпритульними тваринами;
- побутове взаємодія з зараженим людиною.
Створити ідеальні умови, що протистоять зараження печінковими гельмінтами, для людини не представляється можливим. Мінімізувати ризик можна, лише дотримуючись правил гігієни та інші профілактичні заходи.
Паразитарні захворювання часто діагностуються у дітей – це пов’язано з недостатніми навичками особистої гігієни та особливостями організму. Імунна система до 10-14 років є недосконалою, багато сил витрачається на ріст і розвиток, тому навіть кілька цист, що потрапили в шлунково-кишковий тракт, можуть виявитися причиною розвитку хвороби.
Діти дошкільного віку відрізняються підвищеною допитливістю і пізнають світ через всі органи почуттів. Яйця паразитів можуть потрапити в рот через інфіковані іграшки, немиті фрукти та овочі або з землею. Отримавши глистові інвазії, дитина здатна заразити всіх інших членів сім’ї.
2 Види гельмінтів
Глистні інвазії в печінці різноманітні за видової належності паразитів. Визначення виду збудника має принципове значення при виборі лікувальної тактики і подальшого спостереження за пацієнтом.
Серед основних видів паразитів виділяють:
- аскариди – частіше мешкають в кишечнику, але здатні уражати тканини печінки, утворюючи абсцеси і некротичні зміни, на ранніх стадіях провокують хронічний холангіт та гепатит;
- альвеолярний ехінокок – руйнує гепатоцити і провокує розвиток онкологічних захворювань, метастази яких проникають в інші органи;
- однокамерний ехінокок – стає причиною закупорки жовчних проток і призводить до дистрофії паренхіми;
- лямблії – провокують великий запальний процес з подальшою дистрофією тканин, нерідко внаслідок їх життєдіяльності формуються абсцеси;
- шистосоми – черв’яки класу нематод, призводять до формування тромбів, хронічного гепатиту і швидкому розвитку цирозу;
- амеби – проникають через лімфатичне русло, після масового розмноження закупорюють просвіти печінкових артерій, формують тромби і виділяють велику кількість токсинів, що провокують некроз органу.
Усі глисти, що живуть в печінці, виділяють токсини, які у високій концентрації порушують функціональні спроможності органу. Зважаючи порушених обмінних та ферментних процесів відбувається неправильне засвоєння лікарських засобів, продуктів харчування та життєво необхідних мікроелементів. Практично у всіх випадках розвивається печінково-клітинна недостатність і формування синдрому портальної гіпертензії.
3 Симптоми
Гельмінтози печінки зазвичай не мають чітко вираженої клінічної картини, в більшості випадків для них характерним є безсимптомний перебіг. При наростанні клініки вдається диференціювати вид збудника, так як кожен з них відрізняється певними змінами з боку внутрішніх органів і стану людини в цілому.
Эхинококковые кісти печінки
Серед основних неспецифічних симптомів виділяють: слабкість, нездужання, ломоту в тілі, безсоння, періодичні болі в животі, алергічні висипання на шкірі, втрату ваги, неврози, дратівливість, жовтушність шкіри і слизових, головні болі, запаморочення, диспептичні розлади.
Особливості зараження різними видами паразитів описані в таблиці:
Черв’яки класу трематод локалізуються в протоках печінки і жовчного міхура. Через 1-2 місяці після їх росту і розвитку з’являється клініка хронічного холангіту, гепатиту. Хворі пред’являють скарги на жовтушність шкіри і видимих слизових, підвищення температури до 37,5 градуса протягом доби, періодичні дифузні болі в животі, переважно в верхній частині
Дорослі аскариди
4 Діагностика
Діагностика глистових інвазій не представляє особливої складності. При перших підозрах на наявність паразитів необхідно звернутися до лікаря загальної практики, терапевта або інфекціоніста. Підтвердити наявність збудників і визначити їх вигляд можна за допомогою лабораторних тестів.
Пацієнту проводиться загальний аналіз крові, сечі і калу. За даними отриманих показників можна виявити неспецифічні ознаки запалення. Досліджувані середовища можуть містити у своєму складі цисти і яйця гельмінтів. Для більш детальної діагностики проводять дослідження вмісту шлунка і дванадцятипалої кишки за допомогою зондування або езофагогастродуоденоскопії.
Найбільш точними є серологічні методи, які засновані на дослідженні венозної крові. Імунофлюоресцентний аналіз, дослідження на антитіла та інші специфічні види діагностики з точністю визначають вид збудника і його поширеність. У момент наявності вираженої клінічної картини багато зміни визначаються за допомогою ультразвукового дослідження. При позитивному результаті сторуктура печінки дифузна, неоднорідна, нерідко визначаються кісти, абсцеси і гельмінти великих розмірів.
5 Лікування
Обсяг медикаментозного впливу, тактика лікування і подальше спостереження пацієнта визначаються тільки після комплексної діагностики.
Займатися самолікуванням до моменту постановки діагнозу не рекомендується, так як деякі лікарські засоби можуть стати згубними і токсичними для печінки, яка вже перевантажена продуктами життєдіяльності паразитів.
Основні принципи лікування:
5.1 Зняття інтоксикації
Основу лікування складає дієтотерапія. Необхідно виключити вживання вуглеводів, глютенов, жирів і страв, багатих спеціями і сіллю.
Помітним ефектом володіють протиглистовою рисова, кукурудзяна і гречана каші. Пісна свинина, м’ясо птиці і риба, пройшли достатню термічну обробку, повинні складати основу раціону. В якості гарнірів рекомендується використовувати тушковані або приготовані на пару овочі. Це дозволить скоротити навантаження на печінку і жовчний міхур, які перевантажені токсинами і мають порушену функціональну здатність. Клінічна картина хронічного і гострого гепатиту, дискінезії жовчовивідних шляхів і загальної інтоксикації організму передбачає вживання овочевих бульйонів і супів.
Тривалими курсами призначаються сорбенти, такі як Смекта, Ентеродез, Полісорб або активоване вугілля. Це необхідно для виведення токсинів і отруйних отруйних речовин з організму. Дані препарати допоможуть знизити небажані симптоми: нудота, діарея, здуття, печію.
Антигістамінні або протиалергічні засоби (Супрастин, Лоратадин, Цетрин та інші) допомагають усунути шкірні прояви у вигляді подразнення, висипу і свербежу. Вони заспокоюють слизові оболонки, в тому числі вистилають внутрішні органи, знімають набряк і запалення, володіючи вираженим симптоматичним ефектом.
5.2 Противоглистное терапія
Вибір ліків багато в чому залежить від виду збудника. У більшості випадків призначаються протипаразитарні препарати широкого спектру дії. Курс лікування, його тривалість та дозування розраховується індивідуально, в залежності від ступеня поширення гельмінтозу в організмі і індивідуальних особливостей кожної людини. До останніх можна віднести індивідуальну непереносимість препаратів, зростання, вагу, вік і т. д.
Яскравими представниками цієї групи є Орнідазол, Нитрадазол, Метронідазол, Пірантел. При комбінованих гельмінтозах, коли причиною недуги є відразу кілька збудників, а також у важких, запущених клінічних випадках допустимо призначення їх комбінацій.
5.3 Лікування народними засобами
Проводити лікування народними засобами в домашніх умовах можна тільки після комплексної діагностики та постановки остаточного діагнозу. Багато методи нетрадиційної медицини надають сприятливий вплив на стан організму. Лікування травами в більшості випадків прискорює процес реабілітації.
Найбільш популярні рецепти описані в таблиці:
5.4 Профілактика та реабілітація
На даному етапі ключове значення має дотримання правил гігієни і профілактичних заходів, що перешкоджають повторному зараженню.
Всі члени сім’ї повинні пройти обстеження на виявлення гельмінтів. Необхідно ретельно мити овочі і фрукти і піддавати м’ясо і рибу достатньої термічної обробки.
Для відновлення імунітету і власних сил організму призначаються полівітамінні комплекси та імуностимулятори. Приймати їх необхідно курсами протягом тривалого часу. Призначаються фосфоліпіди та гепатопротектори: Фосфоглив, Есенціале, Гептор.