Шлунково-кишкова кровотеча – це витікання крові у травні органи. Воно виникає на тлі супутніх захворювань травного тракту як у дітей, так і дорослих. Існує кілька стадій кровотечі, які характеризуються різним ступенем тяжкості. Лікування здійснюється в умовах стаціонару лікарями-хірургами. При несвоєчасному наданні допомоги можливий летальний результат.
1 Шлунково-кишкова кровотеча: опис захворювання
Шлунково-кишкова кровотеча – це витікання крові з пошкоджених судин в просвіт травних органів. Воно виникає при порушенні цілісності судин або на тлі змін у гомеостазі.
Існує велика кількість причин розвитку цієї патології, які можна розділити на чотири групи:
- кровотечі при ураженні ШКТ (шлунково-кишкового тракту);
- портальна гіпертензія;
- пошкоджені судини;
- захворювання крові.
Виділяють наступні захворювання ШКТ, на тлі яких розвивається шлункова і кишкова кровотеча:
- виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки;
- езофагіт;
- новоутворення;
- виразковий коліт;
- геморой;
- анальні тріщини;
- глисти;
- травми;
- попадання чужорідних тел.
Кровотечі внаслідок портальної гіпертензії розвиваються із-за хронічних гепатитів і цирозу печінки, тромбоз печінкових вен, а також здавлювання ворітної вени пухлинами. До третьої причин факторів формування шлунково-кишкової кровотечі відносяться варикозне розширення вен стравоходу і шлунку, ревматизм, авітаміноз С і атеросклероз. При гемофілії, лейкозах, діатезах і авітамінозі До також виникає ця патологія.
До чинників виникнення кровотечі також можна віднести:
- прийом аспірину;
- алкогольну інтоксикацію;
- стрес;
- надмірні фізичні навантаження;
- блювота.
2 Основні клінічні прояви і види
Залежно від відділу травного тракту виділяють два види кровотеч:
- верхніх відділів (стравохідні, шлункові та дуоденальні – кровотечі дванадцятипалої кишки);
- нижніх відділів ШКТ (тонкокишечные, толстокишечные і гемороїдальні, тобто кровотечі прямої кишки).
Кровотечі з верхніх відділів ШКТ виникають найчастіше (80-90 % випадків). Залежно від причини розрізняють виразкові і неязвенные. По тривалості шлунково-кишкові кровотечі діляться на гострі і хронічні, по вираженості симптомів – на явні та приховані, а за кількістю епізодів виникнення – на одноразові і рецидивуючі.
Виділяють наступні ступені тяжкості втрати крові:
- легка;
- середня;
- важка.
Їх клінічна картина представлена в таблиці.
2.1 Симптоми
У пацієнтів при кровотечах відзначається слабкість, запаморочення і підвищена пітливість. Хворі скаржаться на шум у вухах, прискорене серцебиття (тахікардію), знижений артеріальний тиск і непритомність. Виникає кривава блювота.
Блювотні маси мають червоний або темно-червоний колір. В калових масах відзначається наявність згустків або прожилок крові, що свідчить про кровотечу прямої кишки або анального каналу. Симптоми кровотечі супроводжуються клінічними проявами основного захворювання.
Виникають болі, асцит (скупчення рідини в черевній порожнині), нудота, відрижка. Іноді відзначається дисфагія (порушення ковтання).
Шлунково-кишкові крововиливи можуть призвести до анемії (недокрів’я), гострої ниркової недостатності, гострій крововтраті (геморагічний шок) та в деяких випадках до летального результату із-за внутрішньої кровотечі.
2.2 Особливості патології у дітей
У дітей у віці до трьох років причинами розвитку патологічного процесу є кишкова непрохідність, випинання кишки, подвоєння товстого кишечника та інших органів, а також грижа стравоходу в області діафрагми. У дітей від 7 років кровотеча виникає із-за появи поліпів у кишечнику, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки. Гастрити, кровотеча з варикозних вен відділів шлунково-кишкового тракту та виразковий коліт також провокують виникнення даної патології.
Крім цього, крововилив виникає при ковтанні яких-небудь сторонніх предметів або рідин. Дизентерія також може привести до відкриття шлунково-кишкової кровотечі. У немовлят присутня кров в калі, якщо у мами спостерігаються тріщини на сосках і через них кров надходить у кишечник малюка.
Симптомами кровотечі в дитячому віці є погіршення стану дитини: млявість, слабкість, сухість у роті і спрага. Шкіра і слизові оболонки стають блідими. Відзначається зниження артеріального тиску та тахікардія (прискорене серцебиття). Іноді виникають запаморочення і втрата свідомості, шкіра покривається холодним потом.
У дітей виникає больовий синдром в області живота. На гострій стадії захворювання з’являється блювання та випорожнення з кров’ю. Червона кров у блювотних масах свідчить про кровотечах у шлунку або стравоході. У блювоті можна виявити залишки неперетравленої їжі.
Якщо у дитини спостерігається кров у калі, то крововилив виникло в нижніх відділах шлунково-кишкового тракту. Темна кров у калі або калові маси чорного кольору сигналізують про кровотечі в товстій кишці. Якщо у малюка яскрава кров, то воно відкрилося з прямої кишки, тріщин анального отвору.
При появі цих ознак слід негайно викликати швидку допомогу. До її приїзду дитини треба укласти на постіль, прикласти лід до місця передбачуваного кровотечі, можна дати ковтати шматочки льоду. Якщо у малюка спостерігається блювота, то голову необхідно покласти набік. Поїти і годувати дитину, а також промивати шлунок і ставити клізму не можна.
3 Діагностика
Діагностика цього стану здійснюється гастроентерологом на основі збору анамнезу, лабораторних та інструментальних методів дослідження, оцінки характеру блювотних і калових мас, проведення пальцевого ректального дослідження. Лікар звертає увагу на забарвлення шкірних покривів. Якщо шкіра має жовтий відтінок, то це свідчить про варикозному розширенні вен стравоходу.
Необхідно провести підрахунок еритроцитів, гемоглобіну і тромбоцитів. Також потрібно пройти коагулограму (дослідження гомеостазу). Крім цього, слід визначити рівень креатиніну, сечовини в крові і печінкових проб (показники біохімічного складу крові, які дозволяють встановити функціональний стан печінки).
В залежності від передбачуваної локалізації крововиливу, застосовують рентгенографію стравоходу, шлунка. Активно використовується іригоскопія (рентген товстого кишечника), ангіографія (дослідження судин) і целіакографія (дослідження чревного стовбура аорти і його гілок із застосуванням контрастної речовини). Найбільш інформативним методом є ендоскопія, яка дозволяє виявити поверхневі дефекти слизової оболонки і локалізацію кровотечі.
4 Лікування, профілактика та прогноз
Лікування здійснюється в стаціонарних умовах у відділенні хірургії. Якщо у пацієнта виникла кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу, то йому необхідно провести лігування (перев’язку) судин. Іноді вдаються до обкалыванию кровоточивих судин.
Іноді використовують прошивання судини, що кровоточить дефекту або резекцію шлунка (видалення частини або всього органа). При лікуванні шлунково-кишкової кровотечі здійснюється стовбурова ваготомія – перетин переднього і заднього стовбура блукаючого нерва під діафрагмою до його розгалуження на чревную і печінкову гілку. В деяких випадках застосовують резекцію товстої кишки з накладенням сигмостомы (виведення ділянки сигмовидної кишки на поверхню передньої черевної стінки).
Прогноз захворювання залежить від причин, об’єму крововтрати, віку пацієнта і супутніх захворювань.
Профілактика полягає в постійному обстеження у гастроентеролога для своєчасного виявлення патології травного тракту. При пізньому і неправильне надання допомоги можливий летальний результат або ускладнення. Якщо у людини діагностовано виразкову хворобу, то необхідно приймати противиразкові лікарські засоби (Беломет, Пептикум, Зоран) або інші препарати, які позбавляють від спазмів і больового синдрому.
4.1 Невідкладна допомога
При перших ознаках шлунково-кишкового крововиливи хворому необхідно надати невідкладну допомогу. Але спочатку потрібно викликати швидку допомогу. До приїзду лікарів необхідно дотримуватися наступного алгоритму дій:
Не рекомендується ставити клізму і промивати шлунок. Якщо хворий втратив свідомість, то його можна привести до тями за допомогою нашатирного спирту. При перебуванні людини в такому стані треба стежити за пульсом і диханням.
4.2 Дієта
Прийом їжі дозволено здійснювати лише через добу після припинення шлунково-кишкової кровотечі. Їжа повинна бути охолодженою, рідкої або напіврідкої: протерті супи, пюре, каші, йогурти, желе і кисіль.
У міру поліпшення стану можна включити в раціон м’ясне суфле, яйця некруто, омлет, варені овочі, рибу, приготовану на пару і печені яблука. Необхідно вживати молоко і вершкове масло.
Через 5-6 днів їжу слід приймати кожні дві години. Її добовий обсяг не повинен перевищувати 400 мл. Слід включити в раціон продукти, які багаті вітамінами С, Р (фруктові і овочеві соки, настій з шипшини) і До (вершкове масло, вершки і сметана, т. е молочні продукти).
