Супроводжуються ожирінням печінки стану організму привертають все більшу увагу фахівців різного профілю, що свідчать про порушення обміну речовин, які призводять до відкладення жиру в печінкових клітинах. Цей процес у переважній кількості випадків обумовлений неправильним харчуванням і зазвичай не має явних ознак. Якщо накопичення жиру в печінці триватиме розвинеться її хронічне запалення, і в кінцевому підсумку — цироз або злоякісне переродження.
1 Жирова хвороба печінки
Прийнято вважати, що серйозні проблеми з печінкою можуть бути в основному у людей, схильних до алкоголізму. Але в останні роки гепатологам, гастроентерологів та ендокринологів нерідко доводиться стикатися зі схожими ураженнями печінки у пацієнтів з іншої причини згубної звички — переїдання і, як наслідок, — вираженого ожиріння. Дана патологія одержала назву неалкогольная жирова хвороба печінки (НАЖБП) і об’єднала собою чотири форми змін структури печінкової тканини:
- жировий гепатоз (стеатоз печінки);
- неалкогольний стеатогепатит;
- неалкогольний стеатогепатит з фіброзом;
- фіброз (цироз печінки.
Жирове переродження печінки відбувається при відкладенні крапель жиру всередині печінкових клітин, що з часом провокує розвиток в них дистрофічних змін. При незбалансованому харчуванні негативний ефект надходження жиру в організм з їжею можна порівняти з систематичним дією етилового спирту. Зайва вага сприяє зниженню чутливості організму до гормону інсуліну, який незабаром виходить з-під контролю і починає посилено запасати жир всередині печінки.
Крім харчового механізму ожиріння печінки, існують вторинні фактори гепатозу:
- тривалий прийом кортикостероїдів, естрогенів, аміодарону, тетрацикліну, протизапальних засобів;
- наслідки перенесених операцій на шлунку;
- стрімке схуднення;
- тривале внутрішньовенне харчування;
- рідкісні хвороби печінки (хвороба Вільсона-Коновалова).
Жировий гепатоз печінки є відносно доброякісним процесом до тих пір, поки не починається окислення жиру всередині печінкових клітин, що, у свою чергу, запускає хронічний запальний процес і розвиток другого ступеня НАЖБП — неалкогольного стеатогепатит.
2 Симптоми печінкового ожиріння
Зазвичай самостійного звернення хворих людей з НАЖБП до лікаря не відбувається через відсутність чітких виражених ознак захворювання. Діагноз встановлюється спонтанно при обстеженні з приводу інших проблем. У поодиноких випадках хворих можуть турбувати скарги на загальне нездужання, відчуття тяжкості в правому підребер’ї, гіркота у роті, напади нудоти. У половини пацієнтів виявляється помірне збільшення печінки, але виражене ожиріння хворого створює труднощі для визначення справжніх розмірів.
Розвитку хвороби слід очікувати у осіб з сильним ожирінням (ІМТ>30 кг/м2), ознаками цукрового діабету і серцево-судинними порушеннями. Жировий гепатоз добре виявляється ультразвуковими методами, тоді як приєднання відхилень у біохімічному аналізі крові: підвищення білірубіну, АСТ і АЛТ, вже свідчать про наявність запалення в печінці та трансформації гепатозу в неалкогольний стеатогепатит, а, можливо, і в цироз печінки.
«Печінкові» долоні
Симптоми цирозу:
- малиновий колір мови;
- червоні долоні і підошви;
- жовтяниця;
- болісний свербіж шкіри;
- множинні судинні «зірочки і сіточки»;
- у запущених випадках водянка живота.
3 Дієта і народні методи терапії
При початкових ознаках жирового гепатозу можна обійтися народними засобами:
Лікування НАЖБП повинно по можливості починатися вже на стадії стеатогепатит, оскільки без терапії ризик летального результату в цьому випадку становить до 50%.
Дії по усуненню запального процесу в печінці спрямовані на профілактику цирозу і діляться на немедикаментозні та лікарські.
До немедикаментозних заходів належать:
- абсолютний відмова від прийому алкоголю;
- зниження маси тіла при ожирінні;
- дієта з обмеженням жирів і вуглеводів;
- адекватні фізичні навантаження.
Для нормалізації харчування призначена дієта № 5 (або стіл № 5), що вимагає виключити з продуктів:
- тугоплавкі тваринні жири (яловичий, свинячий, баранячий, гусячий);
- жирні сорти риб (осетрина, палтус);
- гриби;
- здобу;
- какао;
- кави;
- шоколад;
- соління;
- кислі фрукти і ягоди;
- капусту, шпинат, щавель, редиска, цибуля, часник;
- яєчний жовток;
- шипучі напої;
- м’ясні бульйони і консерви;
- чорний хліб.
Обмежуються смажені і тушковані страви. Можна відварні курку без шкіри, рибу, кролика, молочні продукти, крупи, білкові омлети.
Фізичні вправи в поєднанні з дієтою сприяють більш швидкому поліпшенню стану жирового обміну, що підтверджується динамікою лабораторних аналізів. Однак зниження маси тіла повинно відбуватися поступово, інакше різке схуднення спровокує погіршення захворювання. Корисні піші прогулянки у швидкому темпі, плавання.
4 Гепатопротектори
Основу терапії жирового гепатиту становлять ліки, які благотворно діють на структуру і функцію печінкових клітин, — гепатопротектори.
Гепатопротекторів з ідеальною ефективністю на сьогоднішній день не існує. Для досягнення найбільшого результату рекомендуються комбіновані схеми лікування такими групами лікарських препаратів:
- адеметионин (Гептрал);
- есенціальні фосфоліпіди (Есенціале, Эслидин);
- урсодезоксихолева кислота (Урсосан, Гринтерол);
- фітопрепарати на основі розторопші (Гепабене).
Ожиріння печінки на стадії жирового гепатозу і гепатиту є оборотним при умові вчасно розпочатих заходів щодо корекції харчування і прийому необхідної лікарської терапії. В іншому разі різко зростає ймовірність розвитку цирозу печінки і летального результату у досить молодому віці.
