Опущення кишечника (колоноптоз) – стан, що супроводжується зміщенням нормального розташування його петель в черевній порожнині. Існує цілий ряд схильностей до цього недугу, так і окремі захворювання, які призводять до колоноптозу. Симптоматика частіше всього яскрава і загальна, що ускладнює швидку постановку діагнозу і змушує лікаря вдаватися до інструментальним методам, таким як рентген. Лікується колоноптоз двома способами: консервативним і хірургічним. При цьому хірургічне втручання призначається лише в тих випадках, коли консервативне лікування не принесло бажаних результатів.
1 Опис захворювання
Опущення кишечника – це патологічний стан, який може виникати як ускладнення іншого захворювання і характеризується відносним зсувом петлею кишечника від їх нормального анатомічного положення.
У медицині цей стан також називають колоноптоз (від слова colon, що означає «ободова кишка», так як саме вона частіше завжди, опускається нижче свого нормального рівня) або гастроптоз, незважаючи на те що в перекладі цей термін означає «опущення шлунка».
З подібною проблемою можуть зіткнутися багато людей, тому що вона не залежить від статі і виникає із-за багатьох причин.
Опущення кишечника
2 Причини виникнення колоноптоза
Причини виникнення колоноптоза різноманітні. У більшості випадків він виникає із-за схильності. Приклади таких станів:
- Генетична слабкість, зниження тонусу черевних м’язів і зв’язок кишечника, що при найменшому впливі призводить до опущення кишечника.
- Індивідуальні особливості розташування внутрішніх органів. Шлунок, діафрагма, печінка можуть при народженні розташовуватися нижче нормального рівня і здавлювати кишечник. Також сам кишечник, спадково, може кріпитися нижче.
- Ожиріння. Цей чинник призводить до слабкості м’язового і зв’язкового апаратів організму, порушує нормальний обмін речовин, нормальну трофіку і виведення токсинів з шлунково-кишкового тракту. У внутрішніх органах може відбувається жирове переродження, при якому збільшується жирова капсула анатомічних утворень черевної порожнини і тисне на петлі кишечника. Це і веде до колоноптозу.
- Заняття важкою фізичною роботою. Цього схильні в першу чергу вантажники, важкоатлети, фермери.
- Дуже швидке схуднення. З-за різкого зниження жирового депо організму стоншуються жирові капсули внутрішніх органів, що призводить до слабкої його фіксації до задньої частини тулуба або інших органів.
- Гормональні збої в організмі.
- Тривалі стресові ситуації.
- Старіння. З віком м’язи і зв’язки слабшають, тканини втрачають свою пружність, після чого органи змінюють своє нормальне положення, аж до опущення в малий таз.
Потрібно розуміти, що схильності не викликають захворювання у 100% випадків. Існують хвороби, які можуть приводить до колоноптозу. В даному випадку опущення кишечника – це ускладнення основного захворювання. Сюди відноситься:
- Кіфоз, сколіоз, кіфосколіоз, остеохондроз, лордоз. В цьому випадку із-за патології хребта кишечник змушений змінювати своє анатомічне положення і впритул прилягати до задньої стінки тулуба.
- Опущення шлунку.
- Наслідки операції. Після видалення матки, кісти, пухлини або абсцесу, які здавлювали внутрішні органи, до відновлення анатомічного положення не сталося.
- У жінок колоноптоз виникає і при вагітності. Наприклад, коли у матері народжується дуже великий плід або вагітність багатоплідна. При цьому відбувається значне збільшення матки в розмірі, що і зміщує внутрішні органи. Після пологів відновлення розташування органів відбувається не завжди.
3 Симптоми хвороби
Якщо опущення кишечника вже сталося, симптоми можуть розрізнятися. Це залежить від індивідуального розташування внутрішніх органів хворого, від ступеня патології недуги, від здавлювання і залучення в процес інших анатомічних утворень. Всі нижчеперелічені симптоми можуть чергуватися або бути присутніми в різних формах, але навіть якщо вони не викликають сильного дискомфорту, не варто їх ігнорувати, адже наслідки розвитку хвороби можуть бути дуже серйозними. Ознаки, що свідчать про наявність колоноптоза:
- Болі в області живота і попереку. При опущенні кишечника може відбуватися здавлювання очеревини та інших органів, що і викликає больовий синдром. При фізичному навантаженні симптом може посилюватися. Якщо випадок дуже запущений, болючість проявляється навіть при ходьбі. При прийнятті пацієнтом горизонтального положення, больовий синдром зникає або зменшується.
- Слабкість, млявість, швидка стомлюваність. При здавлюванні внутрішніх органів погіршується їх кровообіг, кисень і поживні речовини в меншій мірі надходять до них, і це викликає відчуття втоми і сонливості у хворого.
- Різні шлункові диспепсії. З’являються неприємний запах з рота, печія, часта відрижка і гикавка, так як порушується нормальне травлення.
- Кишкові диспепсії. Метеоризм або здуття живота, тривалі і часті запори, які виникають при здавленні прямої кишки.
- Біль в області сечового міхура, при сечовипусканні, порушення нормального сечовипускання. Опущений може здавлювати кишечник, сечовий міхур.
- У жінок – сильні болі під час менструацій через здавлення органів малого тазу.
- Головні болі, дратівливість, нервозність.
Діагностика колоноптоза найчастіше утруднена через наявність великої кількості загальних симптомів, характерних і для інших захворювань. Не можна забувати, що наявність одного симптому не гарантує 100%-го наявності патології. Тільки поєднання декількох симптомів та проведення необхідних досліджень дозволить лікарю точно діагностувати колоноптоз.
4 Лікування
Лікування опущення кишечниа проводиться двома шляхами: консервативним і оперативним. При початкових стадіях недуги використовують перший метод. Він передбачає наступні заходи:
- Носіння бандажа – каркасу для внутрішніх органів. Завдяки його застосуванню органи малого таза і черевної порожнини підтримуються в нормальному положенні. Розмір бандажа підбирає лікар, ґрунтуючись на індивідуальних особливостях пацієнта і ступеня хвороби.
- Лікувальний масаж.
- Гімнастику, яка спрямовані на зміцнення м’язового апарату області живота і повернути органів до свого анатомічного розташування. Види вправ і ступінь навантаження визначає лікар.
- Дотримання дієти. При цьому упор робиться на варені або тушковані страви. Виключається їжа, яка викликає газоутворення.
- Медикаментозні засоби, якщо це необхідно. Призначаються знеболюючі або проносні.
У разі відсутності позитивної динаміки лікування призначається оперативне втручання, під час якого хірург фіксує кишечник в черевній порожнині. Щоб дана патологія не повторилася, призначається комплекс спеціальних вправ. На жаль, навіть хірургічне втручання здатне гарантувати, що надалі не буде рецидивів. До того ж операція несе масу загроз, тому це крайня міра у лікуванні колоноптоза.
Рекомендується як доповнення до лікування більше рухатися, обов’язково здійснювати прогулянки вдень і ввечері, не піднімати важких предметів, дотримуватися дієти, є продукти з великим вмістом клітковини. Небажано лікуватися в домашніх умовах.
Перш ніж почати курс терапії вдома, варто проконсультуватися з лікарем. Не варто лікувати хворобу народними засобами самостійно, хоча вони дійсно можуть допомогти. Не потрібно ризикувати своїм здоров’ям і без участі лікаря проводити такі маніпуляції.
4.1 Нетрадиційні методи лікування
Багато клініки східного світу вдаються до комплексного методу лікування недуги.
Вони використовують:
- Масаж. Він спрямований на стабілізацію тонусу гладкої мускулатури, тому в більшій мірі проводиться в області живота.
- Точковий енергетичний масаж.
- Мануальну терапію. Вона базується на вправлянні опущеного органу до його нормально положення з допомогою рук.
- Фітотерапію. Дозволяє вивести шлаки з організму, покращити трофіку тканин.
- Баночний масаж.
- Голковколювання.
- Лікування гарячими каменями (стоун-терапію).
5 Ускладнення
У разі відсутності лікування опущення кишечника може призвести до:
- Варикозу ніг.
- Безпліддя.
- Труднощів під час вагітності.
- Простатиту.
- Аденомі передміхурової залози.
- Порушення менструального циклу.
- Міомі матки.
- Хронічних запорів.
- Енурезу і проблем із сечовипусканням.
- Поллакіурії (підвищення частоти сечовипускань).
Дана патологія вимагає не лише проведення спеціального лікування, але й повної зміни способу життя пацієнта.
