Народна медицина        06 Серпня 2018        130         0

Опущення кишечника: симптоми і лікування захворювання

Опущення кишечника (колоноптоз) – стан, що супроводжується зміщенням нормального розташування його петель в черевній порожнині. Існує цілий ряд схильностей до цього недугу, так і окремі захворювання, які призводять до колоноптозу. Симптоматика частіше всього яскрава і загальна, що ускладнює швидку постановку діагнозу і змушує лікаря вдаватися до інструментальним методам, таким як рентген. Лікується колоноптоз двома способами: консервативним і хірургічним. При цьому хірургічне втручання призначається лише в тих випадках, коли консервативне лікування не принесло бажаних результатів.

1 Опис захворювання

Опущення кишечника – це патологічний стан, який може виникати як ускладнення іншого захворювання і характеризується відносним зсувом петлею кишечника від їх нормального анатомічного положення.

У медицині цей стан також називають колоноптоз (від слова colon, що означає «ободова кишка», так як саме вона частіше завжди, опускається нижче свого нормального рівня) або гастроптоз, незважаючи на те що в перекладі цей термін означає «опущення шлунка».

З подібною проблемою можуть зіткнутися багато людей, тому що вона не залежить від статі і виникає із-за багатьох причин.

Опущення кишечника: симптоми і лікування захворювання

Опущення кишечника

2 Причини виникнення колоноптоза

Причини виникнення колоноптоза різноманітні. У більшості випадків він виникає із-за схильності. Приклади таких станів:

  • Генетична слабкість, зниження тонусу черевних м’язів і зв’язок кишечника, що при найменшому впливі призводить до опущення кишечника.
  • Індивідуальні особливості розташування внутрішніх органів. Шлунок, діафрагма, печінка можуть при народженні розташовуватися нижче нормального рівня і здавлювати кишечник. Також сам кишечник, спадково, може кріпитися нижче.
  • Ожиріння. Цей чинник призводить до слабкості м’язового і зв’язкового апаратів організму, порушує нормальний обмін речовин, нормальну трофіку і виведення токсинів з шлунково-кишкового тракту. У внутрішніх органах може відбувається жирове переродження, при якому збільшується жирова капсула анатомічних утворень черевної порожнини і тисне на петлі кишечника. Це і веде до колоноптозу.
  • Заняття важкою фізичною роботою. Цього схильні в першу чергу вантажники, важкоатлети, фермери.
  • Дуже швидке схуднення. З-за різкого зниження жирового депо організму стоншуються жирові капсули внутрішніх органів, що призводить до слабкої його фіксації до задньої частини тулуба або інших органів.
  • Гормональні збої в організмі.
  • Тривалі стресові ситуації.
  • Старіння. З віком м’язи і зв’язки слабшають, тканини втрачають свою пружність, після чого органи змінюють своє нормальне положення, аж до опущення в малий таз.

Потрібно розуміти, що схильності не викликають захворювання у 100% випадків. Існують хвороби, які можуть приводить до колоноптозу. В даному випадку опущення кишечника – це ускладнення основного захворювання. Сюди відноситься:

  • Кіфоз, сколіоз, кіфосколіоз, остеохондроз, лордоз. В цьому випадку із-за патології хребта кишечник змушений змінювати своє анатомічне положення і впритул прилягати до задньої стінки тулуба.
  • Опущення шлунку.
  • Наслідки операції. Після видалення матки, кісти, пухлини або абсцесу, які здавлювали внутрішні органи, до відновлення анатомічного положення не сталося.
  • У жінок колоноптоз виникає і при вагітності. Наприклад, коли у матері народжується дуже великий плід або вагітність багатоплідна. При цьому відбувається значне збільшення матки в розмірі, що і зміщує внутрішні органи. Після пологів відновлення розташування органів відбувається не завжди.

3 Симптоми хвороби

Якщо опущення кишечника вже сталося, симптоми можуть розрізнятися. Це залежить від індивідуального розташування внутрішніх органів хворого, від ступеня патології недуги, від здавлювання і залучення в процес інших анатомічних утворень. Всі нижчеперелічені симптоми можуть чергуватися або бути присутніми в різних формах, але навіть якщо вони не викликають сильного дискомфорту, не варто їх ігнорувати, адже наслідки розвитку хвороби можуть бути дуже серйозними. Ознаки, що свідчать про наявність колоноптоза:

  • Болі в області живота і попереку. При опущенні кишечника може відбуватися здавлювання очеревини та інших органів, що і викликає больовий синдром. При фізичному навантаженні симптом може посилюватися. Якщо випадок дуже запущений, болючість проявляється навіть при ходьбі. При прийнятті пацієнтом горизонтального положення, больовий синдром зникає або зменшується.
  • Слабкість, млявість, швидка стомлюваність. При здавлюванні внутрішніх органів погіршується їх кровообіг, кисень і поживні речовини в меншій мірі надходять до них, і це викликає відчуття втоми і сонливості у хворого.
  • Різні шлункові диспепсії. З’являються неприємний запах з рота, печія, часта відрижка і гикавка, так як порушується нормальне травлення.
  • Кишкові диспепсії. Метеоризм або здуття живота, тривалі і часті запори, які виникають при здавленні прямої кишки.
  • Біль в області сечового міхура, при сечовипусканні, порушення нормального сечовипускання. Опущений може здавлювати кишечник, сечовий міхур.
  • У жінок – сильні болі під час менструацій через здавлення органів малого тазу.
  • Головні болі, дратівливість, нервозність.

Діагностика колоноптоза найчастіше утруднена через наявність великої кількості загальних симптомів, характерних і для інших захворювань. Не можна забувати, що наявність одного симптому не гарантує 100%-го наявності патології. Тільки поєднання декількох симптомів та проведення необхідних досліджень дозволить лікарю точно діагностувати колоноптоз.

4 Лікування

Лікування опущення кишечниа проводиться двома шляхами: консервативним і оперативним. При початкових стадіях недуги використовують перший метод. Він передбачає наступні заходи:

  • Носіння бандажа – каркасу для внутрішніх органів. Завдяки його застосуванню органи малого таза і черевної порожнини підтримуються в нормальному положенні. Розмір бандажа підбирає лікар, ґрунтуючись на індивідуальних особливостях пацієнта і ступеня хвороби.
  • Лікувальний масаж.
  • Гімнастику, яка спрямовані на зміцнення м’язового апарату області живота і повернути органів до свого анатомічного розташування. Види вправ і ступінь навантаження визначає лікар.
  • Дотримання дієти. При цьому упор робиться на варені або тушковані страви. Виключається їжа, яка викликає газоутворення.
  • Медикаментозні засоби, якщо це необхідно. Призначаються знеболюючі або проносні.

У разі відсутності позитивної динаміки лікування призначається оперативне втручання, під час якого хірург фіксує кишечник в черевній порожнині. Щоб дана патологія не повторилася, призначається комплекс спеціальних вправ. На жаль, навіть хірургічне втручання здатне гарантувати, що надалі не буде рецидивів. До того ж операція несе масу загроз, тому це крайня міра у лікуванні колоноптоза.

Рекомендується як доповнення до лікування більше рухатися, обов’язково здійснювати прогулянки вдень і ввечері, не піднімати важких предметів, дотримуватися дієти, є продукти з великим вмістом клітковини. Небажано лікуватися в домашніх умовах.

Перш ніж почати курс терапії вдома, варто проконсультуватися з лікарем. Не варто лікувати хворобу народними засобами самостійно, хоча вони дійсно можуть допомогти. Не потрібно ризикувати своїм здоров’ям і без участі лікаря проводити такі маніпуляції.

4.1 Нетрадиційні методи лікування

Багато клініки східного світу вдаються до комплексного методу лікування недуги.

Вони використовують:

  • Масаж. Він спрямований на стабілізацію тонусу гладкої мускулатури, тому в більшій мірі проводиться в області живота.
  • Точковий енергетичний масаж.
  • Мануальну терапію. Вона базується на вправлянні опущеного органу до його нормально положення з допомогою рук.
  • Фітотерапію. Дозволяє вивести шлаки з організму, покращити трофіку тканин.
  • Баночний масаж.
  • Голковколювання.
  • Лікування гарячими каменями (стоун-терапію).

5 Ускладнення

У разі відсутності лікування опущення кишечника може призвести до:

  • Варикозу ніг.
  • Безпліддя.
  • Труднощів під час вагітності.
  • Простатиту.
  • Аденомі передміхурової залози.
  • Порушення менструального циклу.
  • Міомі матки.
  • Хронічних запорів.
  • Енурезу і проблем із сечовипусканням.
  • Поллакіурії (підвищення частоти сечовипускань).

Дана патологія вимагає не лише проведення спеціального лікування, але й повної зміни способу життя пацієнта.