Найефективніші методи лікування гепатиту С

Гепатит – це запальне вірусне ураження печінкової тканини. Інфіковані люди потребують проведення терапії, яка зупинить розвиток ускладнень і відновить функціональну активність печінки. Багато дорослі пацієнти повністю видужують навіть при наявності тяжких симптомів.

Лікування гепатиту С на сьогоднішній день включає використання декількох противірусних засобів одночасно для максимального ефекту.

Зміст

1 Характеристика захворювання

Гепатит С (HCV), або «ласкавий вбивця», – це інфекційно-запальне захворювання печінки, яке викликається вірусом гепатиту С. Ризик зараження залежить від генотипу людини і спадкових факторів.

Хвороба має гостру і хронічну форму. Якщо пацієнт вперше інфікований вірусом гепатиту С, розвивається гостра форма захворювання – так звана «нова інфекція».

У деяких хворих вірус зберігає свою активність протягом 6 і більше місяців, що і визначає вірусне навантаження на організм. У такому разі говорять про хронічній формі. Ризик розвитку хронічного гепатиту С залежить від віку, в якому людина вперше піддавався інфікування. Чим менше вік, тим вище ризик переходу ураження печінки у хронічну форму.

Багато інфіковані люди можуть і не відчувати виражену симптоматику захворювання печінки і без труднощів позбавляються від вірусу. Цьому сприяє своєчасна терапія противірусними препаратами.

2 Механізм зараження

HCV здатний виживати поза тіла людини протягом 7 діб. Інкубаційний період захворювання складає в середньому 75 днів, однак, він може варіюватися від 30 до 180 днів. За допомогою лабораторних методів можна виявити наявність вірусу в організмі через 30-60 діб після інфікування.

Гепатит С передається через кров та інші рідини організму від інфікованої людини – клінічно хворої або вірусоносія. До основним способам передачі вірусу відносяться:

статевий контакт без використання презервативів, так як вірус може передаватися через насінну і вагінальну рідини;
повторне використання ін’єкційної голки;
застосування нестерильного обладнання при проведенні хірургічних і стоматологічних процедур, тату і пірсинг-салони;
використання бритвеного верстата або зубної щітки інфікованої людини;
переливання крові хворого.

Вірус не передається при кашлі та фекально-оральним шляхом.

3 Симптоми

Жовті склери очей – самий ранній характерна ознака порушень в роботі печінки.

На початкових етапах захворювання має загальні симптоми, які характерні для багатьох патологій, розвивається інтоксикація організму. У дітей до 5 років і людей з збоченим імунною відповіддю характерні ознаки відсутні.

Основними проявами вірусного гепатиту є такі симптоми, як:

пожовтіння шкіри та склер очей (жовтяниця);
потемніння сечі;
сильна втома;
нудота;
блювання;
біль у правому підребер’ї;
втрата апетиту;
біль у суглобах;
зміна кольору калу.

При їх появі необхідно негайно звернутися до фахівця. Це допоможе запобігти виникненню ускладнень хвороби, таких як гостра печінкова недостатність, цироз печінки і рак.

4 Діагностика

Характерне стан хворого з вираженою симптоматикою і наявністю всіх вказаних ознак не говорить про інфікування гепатитом. Остаточний діагноз потребує лабораторного підтвердження. Аналізи крові, зокрема, визначення поверхневого антигену вірусу, дозволяють диференціювати характер розвитку захворювання – гостру або хронічну форму. Також використовують наступні інструментальні методи діагностики:

ультразвукове дослідження, яке дозволяє визначити ступінь макроскопічного пошкодження печінки;
біопсія печінки, яка проводиться з метою виявлення вірусних частинок в тканини і уточнення ступеня мікроскопічного пошкодження органу.

При найменшій підозрі на вірусний гепатит С необхідно терміново порадитися з лікарем. Для поглибленої діагностики, підтвердження або спростування захворювання треба звернутися до наступних фахівців:

гастроентеролог – спеціалізується на патологіях шлунково-кишкового тракту;
гепатолог – лікує захворювання печінки;
інфекціоніст – спеціалізується на інфекційних захворюваннях.

Досвідчений лікар на підставі ретельного анамнезу, загального стану та огляду, пальпації, перкусії, аускультації, додаткових методів досліджень поставить правильний діагноз і підбере найбільш ефективне лікування.

5 Лікування

Не існує специфічної терапії гепатиту С. Тому ефективне лікування починається з профілактики зараження.

Якщо аналіз крові вказує на наявність вірусу гепатиту С через 6 місяців лікування хвороби, це дає підстави діагностувати хронічну форму. А це говорить про нездатність імунної системи вивести вірус з організму, внаслідок чого він циркулює в крові і пошкоджує печінку.

Терапія хронічної форми гепатиту ґрунтується на застосуванні противірусних препаратів. До них відносяться тенофовір (Віреад), энтекавир (Бараклюд).

Згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації охорони Здоров’я, дані препарати володіють найбільшою здатністю пригнічувати вірус гепатиту С. Вони рідко призводять до розвитку лікарської стійкості. Відзначається набагато менша кількість побічних ефектів.

При виявленні інфекції рекомендується приймати одну таблетку на день протягом місяця, після чого спостерігається суттєве зменшення симптоматики гепатиту С. Антивірусні препарати здатні лише пригнічувати реплікацію, тобто розмноження вірусу. Тому більшість людей повинні продовжувати дане лікування протягом всього життя. Це дозволить назавжди елімінувати симптоми захворювання.

У поодиноких випадках гепатит лікують софосбувиром, даклатасвиром. Ці препарати більш ефективні, але ще мало поширені.

5.1 Софосбувир

Даний медикамент відрізняється від інших лікарських засобів тим, що він надає дію тільки на збудника гепатиту C. Софосбувир має наступні переваги:

викликає незначні побічні ефекти;
легко переноситься літніми людьми;
підвищує ефективність лікування, з-за чого тривалість терапії скорочується в два-три рази;
дозволяє відмовитися від додаткової терапії з допомогою інтерферону;
застосовується для лікування ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Софосбувир цілеспрямовано блокує РНК-полімеразу вірусу, тим самим припиняючи його розвиток і розмноження.

Курс прийому триває 12 тижнів.

Ні в якому разі не можна займатися самолікуванням. Потрібні схеми терапії зможе підібрати тільки кваліфікований лікар.

5.2 Даклатасвир

Це високо специфічний лікарський засіб прямої дії, який має тропність тільки проти вірусу гепатиту C. Але, на відміну від попереднього препарату, даклатасвир не застосовується як засіб монотерапії. Оскільки він використовується в складі комбінованої схеми лікування, слід його використовувати з обережністю. Рекомендується ознайомитися з інструкціями із застосування всіх препаратів, що входять у комбінацію (асунапревир та/або пэгинтерферон альфа + рибавірин).

Можливі невеликі побічні ефекти від прийому даного лікарського засобу. Наприклад, головний біль, діарея, нудота, підвищена стомлюваність. В окремих випадках не виключається розвиток важкої симптоматичної брадикардії.

Протипоказано сумісне застосування даклатасвира з наступними препаратами:

протиепілептичними лікарськими засобами — карбамазепін, окскарбазепін, фенобарбітал, фенітоїн;
антибактеріальні ЛЗ — рифампіцин, рифабутин, рифапентин;
системними глюкокортикоїдами — дексаметазон;
рослинними ЛЗ — препарати звіробою продірявленого.

5.3 Інші способи ефективного лікування

Нерідко застосовують і препарати прямої дії, такі як інтерферон альфа 2b (Інтрон А). Це синтетичний препарат, який є аналогом людського інтерферону. Він допомагає боротися проти інфекцій.

Найчастіше використовується для лікування молодих людей, які хочуть уникнути тривалої терапії гепатиту. Інтерферон вводиться жінкам, які планують вагітність, протягом декількох років після завершення курсу лікування гепатиту і застосовується безпосередньо під час вагітності.

Найефективнішим способом лікування залишається пересадка печінки. Якщо сталося серйозне пошкодження цього органу, операція є єдиним рішенням.

6 Профілактика

Людям, які знаходяться в групі ризику інфікування, настійно рекомендується проходити моніторинг. До них відносяться:

статеві партнери хворих людей;
люди, які вживають наркотики шляхом ін’єкцій;
люди, найближчі родичі яких страждають хронічною формою гепатиту;
представники органів охорони здоров’я, які мають справу із зараженими людьми;
гемодиализные хворі;
ВІЛ-інфіковані люди;
пацієнти, що піддаються хіміотерапії;
люди, що мають променеву хворобу;
вагітні жінки.

Оскільки у багатьох людей симптоми гепатиту С не проявляються, захворювання часто діагностують випадково через десятиліття після первинного інфікування. Однак, хвороба не є вироком.

При первинному інфікуванні гепатитом С рекомендується уникати вживання алкоголю, лімітувати паління, обмежити вживання жирної і гострої їжі (вона має стресовий вплив на печінку) та терміново звернутися до досвідченого фахівця. При необхідності потрібно здати додаткові аналізи.

Гепатит С є вірусним інфекційно-запальним захворюванням печінки, яке може проявитися в будь-якому віці. При ранній діагностиці хвороби можливе повне одужання. Антивірусна терапія дозволяє запобігти розвитку таких ускладнень, як цироз і рак печінки.

Лікування найчастіше комплексне, включає одночасно кілька препаратів. Неконсервативные методи терапії застосовуються у більш запущених випадках. Важливо проходити консультацію у лікаря раз в рік, щоб вчасно виявити наявність вірусу.