Ротавірусна інфекція представляє собою вірусне захворювання за типом застуди, але в даному випадку локалізацією хвороботворних мікроорганізмів є кишечник. У народі цей недуга часто називають кишковим грипом. Симптоматика патології неспецифічна і схожа на кишкову інфекцію або загострення хронічного панкреатиту, але принципова відмінність у тому, що лікується воно противірусними препаратами, націленими на усунення збудника. Віруси, безперешкодно розмножуються в кишечнику, сприяють посиленню симптомів і нерідко призводять до ускладнень. Від своєчасно розпочатого противірусного лікування ефективними медикаментами багато в чому залежить прогноз. При правильній лікувальній тактиці він сприятливий.
1 Особливості інфекційного ураження
Ротавірусна інфекція – гостре вірусне захворювання з переважним ураженням шлунка і тонкого відділу кишечника. Передається від хворої людини, яка виділяє вірусні частинки з калом.
Заразитися можна через їжу, воду, предмети побуту. Найбільш схильні вірусу діти. Часто спалаху інфекції виникають в організованих дитячих колективах, звідки малята “приносять” вірус додому і заражають членів сім’ї.
Поширеність зараження повсюдно висока: третина всіх випадків хвороби супроводжується вкрай важким станом з можливим летальним результатом.
1.1 Клінічна картина у дорослих
З моменту попадання вірусу в організм і до початку перших клінічних проявів проходить 12-48 годин. Найчастіше перші ознаки виникають рано вранці. Людина може прокинутися від сильної нудоти і виражених позивів до дефекації. Іноді стан супроводжується блискавичним підвищенням температури до високих цифр, але частіше вона наростає поступово, разом з іншими симптомами.
Доросла людина зазвичай пред’являє скарги на:
- озноб, загальне нездужання, підвищення температури;
- м’язову слабкість і швидку стомлюваність навіть після незначної фізичної активності;
- відсутність апетиту, нудоту і блювоту;
- часті позиви до дефекації, що супроводжуються поносом;
- спастичні болях в животі, переважно у верхній і середній частині.
Поряд з типовими симптомами виявляються респіраторні прояви. Горло дере і червоніє, розвивається помірний набряк, запалюються лімфовузли на шиї та нижньої частини обличчя. У 7-10% хворих спостерігається клініка гострого риніту: з носових ходів рясно відділяється слиз.
1.2 Особливості перебігу у дітей
Діти найбільш чутливі до ротавирусу і переносять захворювання в більш тяжкій формі, ніж дорослі. Інкубаційний період такої ж, але частіше ознаки вираженої інтоксикації з’являються вже до кінця першої доби хвороби.
Запідозрити розвиток інфекції у дітей можна за наступними симптомами:
- різке підвищення температури;
- млявість, плаксивість;
- невмотивована відмова від їжі;
- здуття живота, напруження передньої черевної стінки і сильний плач малюка при натисненні;
- почервоніле горло, подкашливания;
- виділення прозорого слизу з носових ходів, закладеність носа;
- нудота і блювання;
- частий рідкий стілець.
Калові маси при ротавірусної інфекції у немовлят
Пронос не має крові, слизу та інших патологічних домішок, він водянистий, часто схожий на каламутну белесоватую воду. Неприборкана блювота і діарея у маленьких дітей дошкільного віку швидко призводять до розвитку зневоднення, приєднуються судоми.
Як першу допомогу до приїзду “швидкої” дитині необхідно зробити клізму зі слабким відваром ромашки або теплої води.
1.3 Діагностика
Основу діагностичних заходів становить виявлення збудника, яке проводиться за допомогою імунофлюоресценції. В якості досліджуваного зразка беруть виділені фекалії. Діагностика не представляє праці, віруси визначаються у великій кількості. Серологічні методи мають менше значення і практично не застосовуються.
З метою виключення органічних уражень внутрішніх органів проводять ультразвукове дослідження. При гострій ротавірусної інфекції патологічних змін не визначається. У дорослих при наявності хронічного панкреатиту можуть бути дифузні зміни підшлункової залози, що свідчать про загострення, що пов’язано з інтоксикацією і запаленням органів травної системи.
В загальному аналізі крові на другу добу з’являються ознаки неспецифічного запалення. Збільшення ШОЕ та лейкоцитів відбувається протягом усієї хвороби і досягає норми через 1-2 тижні після усунення патогенів. В загальному аналізі сечі збільшується білок, вона набуває насичений жовтий колір, підвищується щільність внаслідок інтоксикації і зневоднення.
2 Лікування
Лікування ротавірусної інфекції передбачає комплексний підхід. Кожна окрема група препаратів має певною дією.
Недуга завдає істотної шкоди здоров’ю: порушується водно-сольовий баланс, пригнічуються обмінні процеси, відбувається втрата багатьох поживних речовин, мінералів і вітамінів. Все це посилює наявний шкоду від життєдіяльності хвороботворних мікроорганізмів.
Застосовують наступні групи препаратів:
- для регідратації – Регідрон, Ораліт;
- противірусні – Віферон, Арбідол, Інтерферон;
- сорбенти – Смекта, Неосмектин, Полісорб, активоване вугілля;
- пробіотики – Лінекс, Біфідумбактерин;
- протиблювотні – Церукал;
- знеболюючі – Но-Шпа, Баралгін;
- ферменти – Панкреатин, Мезим, Креон.
Комплексна терапія необхідна для зняття клініки захворювання. Неприборкана блювота і пронос швидко призводять до зневоднення, симптоми інтоксикації наростають швидше, а обмінні процеси сповільнюються. Больовий синдром часто буває нестерпним: спазми настільки сильні, що завдають багато страждань хворим, особливо дітям.
2.1 Противірусні засоби
Основною метою противірусної терапії є усунення хвороботворних мікроорганізмів. Антибактеріальні препарати у цьому випадку абсолютно неефективні, оскільки покликані боротися з бактеріями, які мають іншу будову.
Віруси до антибіотиків несприйнятливі, а стан організму після їх прийому тільки погіршиться, так як дана група препаратів впливає на всі бактерії, у тому числі на корисні лактоформы, забезпечують місцевий кишковий імунітет і допомагають в перетравленні їжі.
Кожне противірусний засіб має свої особливості, дозування для дорослих і дітей, а також індивідуальну тривалість курсового прийому, що важливо враховувати при їх призначенні. Не рекомендується приймати медикаменти з лікувальною метою без консультації лікаря.
Противірусні препарати при ротавірусної інфекції описані в таблиці:
У кожному клінічному випадку препарати підбираються індивідуально, що обумовлено фізіологічними особливостями організму, ступенем вираженості патологічного процесу і локалізацією вірусної інфекції.
2.2 Симптоматична терапія
Регідратація – це поповнення втраченої рідини при діареї та блюванні. Якщо пацієнта госпіталізують, йому проводять парентеральную регідратацію (ставлять крапельниці з сольовими розчинами). Якщо ступінь зневоднення невисока, блювота не частий, рідкий стілець до 5 разів на добу, можна проводити оральну регідратацію.
Рекомендується використовувати готові сольові розчини (Регідрон, Ораліт), але можна пити просту чисту воду. Кількість необхідної рідини розраховується виходячи з маси тіла. За першу годину потрібно спожити близько 8 мл/кг маси, за 6 годин – 50 мл/кг. Якщо дитина не може випити багато води одноразово, потрібно давати по чайній ложці рідини кожні 3-5 хвилин. Якщо шкіра малюка пружна, нормального кольору, губи та язик вологі, рожеві, він мочиться в достатній кількості, значить, зневоднення ліквідовано.
Обсяг оральної регідратації у дорослих (мл/год) розраховується за формулою: М х V х 10/6, де М – маса тіла, V – об’єм втраченої рідини.
Якщо рідкий стілець був 8-10 разів, а блювота – 3 разів, обсяг втрат буде становити близько 3% маси тіла. При великих втратах виникає необхідність парентеральної регідратації.
2.3 Сорбенти
Вираженим лікувальним дією володіють сорбенти. Вони зв’язують токсини в шлунково-кишковому тракті (ШКТ) і виводять їх з організму.
Токсини потрапляють в ШКТ не тільки ззовні, з їжею і водою, але і виділяються з крові під час хвороби, тому ефективні сорбенти на будь-якому етапі недуги, поки спостерігається діарея.
Найвідоміший сорбент – Смекта. Пакетика розчиняють у 50 мл рідини. Малюкам до року дають випити 1 пакетик на добу, до 2 років – 1-2 пакетики на добу, до 3 років – 2-3. Діти старше 3 років і дорослі приймають по 3 дози в день. Точно так само застосовується препарат Неосмектин, який являє собою вдосконалену формулу Смекти.
2.4 Пробіотики
Після закінчення нудоти і блювання рекомендується приймати пробіотики – ліки, що містять бактерії нормальної мікрофлори кишечника, щоб подолати дисбактеріоз і відновити роботу ШКТ. Дані лікарські засоби випускаються в капсулах, порошках, гранулах:
- До 6 місяців — по 1 пакетику 2 рази на добу;
- до 3 років — по 1 пакетику 3-4 рази на добу;
- до 7 років — по 1 пакетику 3-5 разів на добу;
- старше 7 років— по 2 пакетики 3-4 рази на добу
Якщо дитина не може проковтнути капсулу, її розкривають, вміст змішують з невеликою кількістю води.
Під час гострого періоду хвороби гранично важливо дотримуватися щадну дієту – виключити жирні, гострі, солоні, надто гарячі або холодні, грубі страви. Потрібно зменшити обсяг і збільшити кратність прийому вживаної їжі. Рекомендується приймати препарати ферментів підшлункової залози (Панкреатин, Мезим, Креон) по 1 таблетці/капсулі після їжі – для допомоги кишечнику у переробці й усмоктування їжі.
