Гепатит С – це захворювання печінки, викликане вірусом сімейства Flaviviridae. Він викликає як гостру, так і хронічну форму процесу, яка за ступенем тяжкості може варіювати від легкої до важкої, що триває все життя. Це захворювання дуже важко піддається лікуванню та діагностиці: саме тому складно проводити і те, і інше. Сучасна медицина розробила нові лікарські засоби, які дозволяють досягти стійкої ремісії або повного лікування.
1 Перебіг захворювання
Зараження вірусом гепатиту С в основному відбувається через кров. Ця хвороба протікає практично безсимптомно або має нечітко виражену картину. Саме тому хвороба позначають словосполученням “ласкавий вбивця”. На ранній стадії спостерігається клінічна картина, схожа з різними інфекціями: слабкість, нездужання, болю в суглобах, розлади травлення.
Хронічний процес може призвести до розвитку великої кількості ускладнень, які пов’язані з сечостатевої та серцево-судинною системою. Дуже часто ця патологія може стати причиною розвитку цирозу і раку печінки. На сьогоднішній день захворювання визнано виліковним. Найголовніше – якомога швидше виявити патологічні процеси в організмі.
2 Основні принципи лікування
На сьогоднішній день вченими доведено, що позбутися цієї хвороби можна повністю і назавжди.
Лікування інфекційного процесу має бути спрямовано не тільки на знищення інфекції, але і на зупинку руйнівних процесів печінки. Тому основними методами терапії при боротьбі з вірусним гепатитом с є:
- етіотропна, спрямована на знищення збудника;
- патогенетична, діюча на основні ланки розвитку патологічного процесу.
Крім основних методів необхідно також дотримувати режим і дієту. Медикаментозні противірусні препарати повинні бути призначені як можна раніше, щоб не допустити перехід захворювання у хронічну форму.
Ще одним фактором, від якого залежатимуть призначені лікувальні заходи, є генотип вірусу. Всього їх відомо 6, але в основному зустрічаються 1а,1b, 2 і 3.
На результат і швидкість одужання будуть безпосередньо впливати наступні фактори:
- геномний склад вірусу;
- рівень концентрації збудника в крові;
- ступінь ураження гепатоцитів;
- чутливість збудника до препаратів;
- індивідуальні особливості хворого: вік, маса тіла, наявність супутніх хвороб.
2.1 Оцінка стану до початку лікувальних заходів
До початку проведення терапії потрібно оцінити стан пацієнта і ступінь тяжкості процесу.
Для цього рекомендовано:
- визначити причину і наслідки між інфекцією і захворюванням печінки;
- визначити значення супутніх патологій на прогресування ураження печінки;
- визначити тяжкість процесу;
- кількісне виявлення РНК збудника в крові інфікованої;
- визначення генотипу.
2.1.1 Алгоритм ведення осіб з гепатит С 1 генотипу
Для цих пацієнтів передбачається 6 варіантів лікувальних заходів, 2 з яких з інтерфероном (або ІТФ) і 4 без нього.
Перша схема з інтерфероном: поєднання Пегілірованого ІТФ щотижня, Рибавірину (або РБВ) щоденно в дозі, яка залежить від маси тіла (1000 мг/добу для пацієнтів з масою тіла менше 75 кг і 1200 мг/кг з масою тіла більше 75 кг) і Софосбувира щоденно в дозі 400 мг протягом 3-х місяців.
Друга схема з інтерфероном:
Перший варіант без інтерферону:
- Поєднання Софосбувира400 мг і Ледипасвира 90 мг 1 раз на день.
- Особи без цирозу приймають комбінацію протягом 3-х місяців без РБВ, а пацієнти з цим ускладненням приймають цю комбінацію протягом трьох місяців з РБВ в дозі 1000 мг/ добу для хворих з вагою менше 75 кг і 1200 мг/кг для хворих з вагою більше 75 кг.
Другий варіант без інтерферону:
Третій варіант без інтерферону:
- отримання комбінації Софосбувира 400 мг і Симепревира 150 міліграм щодня 12 тижнів;
- пацієнтам, у яких виявлений цироз, додають в комбінацію РБВ.
Четвертий варіант без інтерферону:
- призначення комбінації Софосбувира 400 мг і Даклатасвира 60 мг щоденно 12 тижнів;
- у хворих з цирозом додається Рибавірин.
2.1.2 Лікування пацієнтів з гепатитом с 2 генотипу
Найефективніший спосіб для інфікованих гепатитом С 2 генотипу – поєднання Софосбувира і Рибавірину без прийому ІТФ. У випадку, якщо цей параметр недоступний, призначається Пегілірований ІТФ і Рибавірин за схемою.
Прийом проводиться 12 тижнів, а у осіб з цирозом печінки подовжується до 16 або 20, особливо у тих, хто до цього не піддавався лікуванню.
2.1.3 Терапія осіб з гепатитом с генотипу 3
Особи з генотипом 3 типу можуть отримувати один з методів лікування. Перший – об’єднання Софосбувира і Рибавірину. Другий – Пегілірований ІТФ і Рибавірин, Софосбувир. Третій – поєднання Софосбувира і Даклатасвира.
Якщо ж жоден з цих варіантів недоступний, то призначаються Інтерферон і Рибавірин за схемою.
2.2 Протипоказання до прийому противірусних засобів
Існує декілька категорій людей, яким противірусна терапія протипоказана:
- особи з важкими формами цукрового діабету, ішемічної хвороби серця, серцевої недостатності;
- люди, що мають пересаджені органи;
- вагітні жінки;
- діти, вік яких не досяг 3 років;
- особи, які мають непереносимість препаратів курсу.
Але навіть у цих ситуаціях розглядають можливість проведення терапії, так як користь від прийому препаратів значно перевищує ризик.
3 Характеристики ефективності
Основними критеріями ефективності лікувальних заходів, спрямованих проти вірусу, є:
- швидкий вірусологічна відповідь, коли через місяць прийому препаратів визначається менше 50 МО/мл РНК вірусу;
- рання вірусологічна відповідь, коли рівень РНК збудника знижується вже через три місяці;
- відповідь на кінцевому етапі: відсутність РНК вірусу на момент завершення лікувальних заходів;
- стійкий вірусологічна відповідь: відсутність РНК збудника через 24 тижні після закінчення терапевтичних заходів;
- ремісія: відсутність вірусів в крові на момент закінчення прийому препаратів;
- відсутність відповіді: РНК збудника визначається під час лікування.
Дані показники вказують лише на дієвість препаратів. Їх наявність не означає, що терапію слід припинити.
3.1 Підтримуюча терапія
Для підтримання та відновлення функцій печінки застосовуються такі засоби, як Гептрал, Фосфоглив, Есенціале та ін Ці препарати є гепатопротекторами, але не мають противірусним ефектом. Вони призначаються для покращення функцій печінки. Крім цього, своє застосування знаходять імуномодулятори, які допомагають у стимуляції окремих ланок імунітету і дозволяють організму краще боротися з інфекцією.
Інфікованим особам потрібно призначення вітамінів групи С, Ст.
Збалансоване харчування є одним з головних ланок в лікуванні. Інфікованим особам призначається дієтичний стіл Певзнера № 5. Потрібно знизити споживання жирних, копчених, солоних, маринованих і солодких продуктів. Споживання їжі повинно проходити приблизно 5-6 разів на добу невеликими порціями. Потрібно відмовитися від вживання алкоголю і нікотину, так як ці речовини посилюють патологічні процеси печінки.
4 Народні методи
Кожен інфікований гепатитом С людина може проводити підтримуючу терапію народними засобами в домашніх умовах.
Основними лікарськими рослинами, які застосовуються при захворюванні, є:
- відвар насіння розторопші: 3 столові ложки кошти потрібно залити 0,5 л окропу, настояти і приймати по одній столовій ложці 3 рази на день;
- відвар безсмертника, крушини, звіробою: по столовій ложці кожного компонента потрібно залити 200 мл окропу, приймати по склянці на день;
- молоко з вугіллям: по 200 мл молока з однією чайною ложкою вугілля щодня;
- настій лепехи: 1 чайна ложка кореня аїру заливається склянкою окропу і застосовується по 4 рази на добу за півгодини до їди.
Сучасні можливості, які пов’язані з застосуванням противірусної терапії, не можна визнати абсолютно успішними. В майбутньому методи лікування, які дозволять вилікувати гепатит С, будуть до кінця вдосконалені.
