Гастрит і виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки є найбільш частими захворюваннями серед всієї патології шлунково-кишкового тракту. Зустрічається виразкова хвороба у 7-10% людей в усьому світі. Приблизно 50% дорослого населення страждає хронічною формою гастриту, і з віком відзначається збільшення частоти цієї патології. Найпоширенішою причиною цих хвороб є бактерія Helicobacter pylori (більш ніж у 95% випадків).
1 Що це за хвороби?
Гастрит — це запалення слизової оболонки шлунка у відповідь на інфекцію або пошкодження. Виділяють дві форми гастриту: гострий і хронічний.
Перша форма характеризується тим, що розвивається руйнування слизової оболонки шлунка і що вона виникає раптово з проявом різних симптомів. Майже кожна людина за життя переносить її. Нерідко гострий гастрит ховається під маскою різних отруєнь, інтоксикацій і інших захворювань і часто протікає у вигляді гастроентероколіту. Причиною такого стану є:
- стресові реакції на важке захворювання (сепсис, гіповолемічний шок, печінкова, ниркова та дихальна недостатність, операція, тяжка травма);
- вплив на слизову оболонку шлунка сильних лугів, кислот, міцного алкоголю;
- інфекційні агенти;
- прийом деяких ліків, таких як нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ).
Хронічна форма гастриту (ХГ) протікає по типу виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Часто ХГ протікає приховано, без виражених клінічних проявів. Однак при ретельному проведенні опитування і вивчення скарг пацієнта виявляється низка ознак, у зв’язку з появою яких пацієнти не завжди звертаються до лікаря. Серед них можуть бути дискомфорт в епігастрії, пов’язаний з голодом, прийомом гострої їжі або часом доби, а також відчуття незручності, тяжкості, розпирання після прийому їжі, занадто швидка насичуваність, метеоризм, епізодично — печія або бурчання в животі. Причини ХГ різні, але найчастішою є бактерія хелікобактер.
Часом хронічна форма гастриту при довгостроково поточному процесі можна перейти у виразкову хворобу.
Виразки ШКТ (виразкова хвороба) — це утворення дефекту слизової оболонки шлунка та/або дванадцятипалої кишки, що проникає глибше м’язової пластинки цих органів. Причинами цього стану є наступні:
- генетична схильність (посилення продукції шлункового соку);
- інфікування бактерією (основна причина);
- нервово-психічні перенапруження (стрес );
- порушення режиму і характеру харчування, шкідливі звички (вживання алкоголю, паління );
- прийом НПЗЗ;
- синдром Золлінгера — Еллісона (підвищений звільнення гастрину пухлиною).
2 Лікування
Лікування гастриту і виразки шлунка та/або дванадцятипалої кишки складається з методів медикаментозної та немедикаментозної терапії. Умовою успіху лікування є відмова від куріння, повне утримання від алкогольних напоїв, відмова від НПЗЗ та глюкокортикоїдів, дотримання дієти в рамках столу № 2.
Щоб лікувати ці стани, використовують наступний список лікарських засобів:
- інгібітори протонної помпи (ІПП) (омепразол, пантопразол, ланзопразол, рабепразол («Париет»), езомепразол) — знижують рівень кислотності шлункового соку;
- блокатори гістамінових H2-рецепторів (ранітидин, фамотидин) — їх дія аналогічно ІПП;
- антациди (Альмагель, Фосфалюгель та ін) — утворюють на місці дефекту слизової плівку, що перешкоджає подальшому дії соляної кислоти;
- прокінетики (домперидон та його аналоги) — покращують моторику верхніх відділів ШКТ;
- гастропротекторы — покращують загоєння слизової оболонки.
Медикаментозне лікування включає:
- знищення бактерії;
- придушення агресії шлункового соку;
- корекція порушень евакуації їжі зі шлунка (для зменшення контакту їжі з виразковим дефектом).
Знищення бактерії зазвичай проводиться одночасно з призначенням препаратів, що зменшують кислотність шлункового соку. За сучасним рекомендаціям («Маастріхт-4») для лікування рекомендовані такі схеми боротьби з інфекцією:
Починають з терапії першої лінії. Якщо вона неефективна, переходять до другої, а якщо неефективна і вона — то до третьої.
Всі ліки призначають у вигляді таблеток.
Тривалість антисекреторної терапії при виразках шлунка — 6-8 тижнів, при виразках дванадцятипалої кишки — 4-6 тижнів. При виражених клінічних проявах допускається використання додаткової терапії — антацидів і прокінетиків.
Не рекомендується використання потрійної терапії з ІПП і кларитроміцином (без попереднього дослідження чутливості до цього антибіотика) при рівні нечутливості до останнього в регіоні більш 15-20%.
