Народна медицина        07 Лютого 2018        475         0

Кіста печінки: що це таке, причини виникнення, симптоми і лікування

Кіста печінки являє собою досить серйозне захворювання, у результаті якого можуть постраждати інші органи і системи організму. Порушення функціонування цього органу здатне призвести навіть до летального результату. Серед усіх патологічних порушень кісти займають лідируючу позицію. Вони можуть мати різну будову, локалізацію та наповнення. Від цього принципово залежить тактика лікування і передбачуваний результат.

Кісти печінки тривалий час можуть не викликати ніяких клінічних проявів, відомо багато випадків, коли пацієнт дізнається про їх наявність спонтанно, в результаті планового і профілактичного ультразвукового дослідження. Питання про можливість проведення оперативного лікування вирішується індивідуально в кожному конкретному випадку. При утворенні паразитарних кіст, коли є ризик інфікування всього організму, своєчасне лікування має принципове значення.

1 Опис захворювання

Кіста печінки – це доброякісне утворення всередині паренхіми органу. Вона має сполучнотканинну капсулу, яка відділяє її від клітин печінки. Всередині визначають різний вміст: прозору рідину, желеподобним масу або мікробний склад. Можливо наявність перегородок, які називаються хордами.

Локалізація кіст багато в чому залежить від причини виникнення, тому їх можна зустріти на поверхні органу або в глибині його тканин, а також в правій або лівій частках. За цим же принципом відрізняються розміри і кількість утворень.

Кіста печінки: що це таке, причини виникнення, симптоми і лікування

1.1 Види

Кісти печінки мають чітку видову приналежність залежно від своєї будови, наповнення та причин виникнення. Ці характеристики допомагають у постановці діагнозу, де кожен з критеріїв виконує певну діагностичну функцію.

По причині виникнення виділяють:

  • паразитарні: альвеококковые і эхинококковые;
  • непаразитарні: істинні і помилкові.

Справжні кісти печінки визначаються вже у новонароджених, так як формується внутрішньоутробно. При відсутності динамічного зростання вони не вимагають оперативного лікування. Часто провокуючим чинником є спадкова схильність.

Справжні кісти поділяються на:

  • солиарную – розташовується в нижній частині печінки у правій частці, зазвичай має ніжку і звисає в просвіт черевної порожнини;
  • поликистозы – причиною є мутація генів, в даному випадку множинні кісти розташовані в обох частках і можуть бути навіть на поверхні органу, відрізняються постійним зростанням;
  • кистофиброзы – являють собою важку форму патології, яка небезпечна для дітей летальним результатом, процес носить поширений характер, кісти вражають не тільки паренхіму печінки, але і ворітну вену, жовчні протоки і т. д.

Помилкові кісти є набутими, можуть бути запальними, травматичними. Нерідко здатні утворюватися в результаті хірургічних втручань.

За кількістю виділяють:

  • поодинокі;
  • множинні.

Кіста печінки: що це таке, причини виникнення, симптоми і лікування

Множинні кісти печінки при УЗД

За розміром:

  • малі – до 10 мм;
  • середні – 10-30 мм;
  • гольшие – 3-10 см;
  • гігантські – більше 10 див.

Кіста печінки: що це таке, причини виникнення, симптоми і лікування

Одинична кіста гігантських розмірів при МРТ

За характером перебігу:

  • неускладнені;
  • ускладнені: запалення, розрив капсули, кровотеча, нагноєння.

2 Причини

На практиці важко встановити дійсну причину появи не паразитарних кіст. Однією з найбільш поширених є травмування органу, коли порушується цілісність його тканин. Це може бути після тупих ударів, ножових та вогнепальних поранень, хірургічних втручань. Передумовами розвитку кіст служить генетична схильність, коли спадкові фактори відіграють вирішальну роль. У багатьох пацієнтів вдається виявити аналогічні патологічні зміни печінки серед родичів другого і третього покоління.

В результаті розвитку паразитарних кіст відбувається інфікування організму эхинококком або альвеококком. Личинки паразитів, потрапляючи в організм, з потоком крові потрапляють в печінку, де починають активно розмножуватися і утворювати навколо себе сполучнотканинну капсулу. Найпоширенішими є эхинококковые, збудники яких потрапляють до людини від домашніх улюбленців, найчастіше собак. Носії альвеококка – дикі тварини, що пояснює рідкість даної патології.

3 Симптоми

Невеликі кісти характеризується безсимптомним перебігом. Особливо часто це відбувається на ранніх етапах розвитку. Перші ознаки захворювання є неспецифічними, що характеризують наявність будь-яких інших хвороб, у результаті чого люди починають самостійно приймати терапевтичні заходи, що зовсім неефективно. Серед основних симптомів виділяють нудоту, пронос, метеоризм, дискомфорт після їжі, тяжкість у шлунку, печію, відрижку з’їденим. Больовий синдром має чітку локалізацію в області печінки, а його інтенсивність залежить від ступеня розвитку патології.

У міру прогресування захворювання з’являються додаткові ознаки, які найбільш характерні для пухлини. Утворення великих розмірів або їх значна кількість призводять до стрімкої втрати ваги, різкого зниження апетиту аж до повної відмови від їжі. Печінка стає великих розмірів, візуально права сторона передньої черевної стінки збільшується. Порушення обміну білірубіну і залучення в процес жовчного міхура провокують розвиток жовтяниці.

4 Особливості діагностики

Самим доступним і поширеним способом діагностики є ультразвукове дослідження. Через тканини передньої черевної стінки за допомогою спеціального датчика лікар може визначити локалізацію, кількість, вміст і розміри патологічного утворення. УЗД використовується в якості допоміжного методу при пункції кісти через передню черевну стінку з метою виявлення вмісту. Вдається визначити характер рідини і наявність інфекційного агента. За допомогою ультразвуку лікар контролює потрапляння в порожнину об’ємного процесу.

Найбільш інформативною є магнітно-резонансна томографія (МРТ). Вона дозволяє встановити чітку локалізацію, розміри, більш достовірно оцінити вміст і виявити причину патологічного утворення. За результатами МРТ, з допомогою якої вдається отримати пошарове зображення печінки в трьох проекціях, багато хірурги орієнтуються в оперативному доступі під час проведення хірургічного втручання. Так вдається скоротити зону ушкодження і мінімізувати післяопераційні ускладнення.

У важких випадках або при необхідності ретельного обстеження в спірних ситуаціях застосовується діагностична лапароскопія. Через кілька проколів у проекції печінки вводять спеціальне обладнання і камеру в черевну порожнину. Таким чином вдається вивчити зовнішню будову печінки і навіть взяти гістологію.

Для визначення інфекційного збудника використовується застосування серологічних методів, заснованих на дослідженні венозної крові. Серед подібних аналізів виділяють: імуноферментний, радиоиммунный, рентгенофлуоресцентний, полімеразної ланцюгової реакції, реакцію зв’язування компонентів і визначення маркерів на вірусні гепатити B і C.

При дослідженні загального аналізу крові, у таких пацієнтів визначається збільшення швидкості осідання еритроцитів і лейкоцитів, незначне підвищення ретикулоцитів, зниження гемоглобіну і тромбоцитів. Всі ці показники свідчать про наявність не специфічного запалення. Загальний аналіз сечі показує ознаки помірного запалення за рахунок збільшення лейкоцитів, зниження питомої ваги та наявності великої кількості епітелію.

При біохімічному дослідженні крові особливе значення мають печінкові проби, різко збільшується загальний білірубін за рахунок його прямих фракцій, спостерігається підйом аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази. Лужна фосфатаза і лактатдегідрогеназа збільшено до двох разів. Показники згортання крові можуть показати незначне зниження протромбінового індексу та адгезії тромбоцитів.

5 Лікування

Лікування кісти печінки здійснюють двома способами: медикаментозним і хірургічним. У першому випадку усунути об’ємне утворення повністю не представляється можливим, за допомогою таблетованих та ін’єкційних форм лікарських препаратів знімають симптоми.

Для проведення оперативного втручання існує ряд свідчень:

  • розрив сполучнотканинної капсули;
  • існує загроза чи порушення травного процесу;
  • кіста носить запальний характер, кровоточить;
  • наявність вираженого і тривалого больового синдрому, що не піддається лікуванню;
  • активний зростання кісти при динамічному спостереженні.

Операції піддаються тільки кісти діаметром більш 6 см, але вкрай рідко хірурги приймаються за лікування у разі розмірів більше 10 див. Гігантські пухлини не підлягають хірургічному втручанню, так як ризик від ускладнень перевищує наявність самої кісти.

Припустимо лапароскопічне втручання, передбачає малоінвазивну операцію з мінімальним травматизмом. У результаті нього проводять видалення вмісту кісти за допомогою пункції. Стінки кісти спадаються, зменшується тиск на паренхіму печінки і больовий синдром, інші симптоми поступово згасають. Нерідко подібні маніпуляції виконують перед операцією з метою зниження ризику ускладнень.

При наявності непаразитарними кісти діаметром понад 10 см, в її порожнину вводять склерозирующие речовини, які призводять до скорочення розмірів і злипання стінок освіти. Розчини вводять всередину кісти під контролем УЗД.

Лікування паразитарних утворень передбачає обов’язкове застосування антибактеріальних препаратів. За умови, що одинична кіста і має великі розміри, вона підлягає повному видаленню. При вираженому паразитарному процесі разом з капсулою кісти ліквідують прилеглі тканини органу. Може бути повністю видалена ліва або права частка.

Обсяг хірургічної операції залежить від розташування, розмірів і причин виникнення кісти. Паліативний метод передбачає розкриття капсули і спорожнення її вмісту, сама кіста не видаляється. Радикальний метод передбачає повну заміну органу шляхом трансплантації, а при умовно радикальному підході проводять видалення утворення з оточуючими тканинами.

Кіста печінки: що це таке, причини виникнення, симптоми і лікування

Ведення інструменту в черевну порожнину при лапароскопії

5.1 Допоміжна терапія народними засобами

Лікувати кісти печінки виключно за допомогою нетрадиційної медицини категорично протипоказано. Дане захворювання вимагає обов’язкового кваліфікованого підходу з боку лікарів. Необхідно враховувати всі показання і протипоказання лікарських форм. Деякі рослини здатні нашкодити при наявності супутніх захворювань і вираженій інтоксикації.

Серед найбільш ефективних виділяють: деревій, чистотіл, коров’як, підмаренник, лопух. Відвари і настої цих рослин сприятливо позначаються на зменшенні розмірів дрібних кіст. Прихильники лікування народними засобами запевняють, що одним з найбільш дієвих є сік молодого лопуха. Для цього необхідно пропустити через м’ясорубку листя рослини, після чого ретельно віджати з метою одержання соку, і приймати його по дві столові ложки перед їдою протягом місяця. Віджатий сік, за умови зберігання в холодильнику, придатний до вживання три доби. Лікування можна проводити курсами.

5.2 Дієта

Печінка є органом шлунково-кишкового тракту, який бере участь у перетравлюванні їжі. Дієта має ключове значення в умовах комплексної терапії. Пацієнтам потрібно категорично відмовитися від жирних, смажених, солоних, копчених, консервованих і багатих спеціями і прянощами продуктів. У добовому раціоні необхідно вживання декількох фруктів і овочів у свіжому вигляді.

Харчування має бути дробовим, збалансованим і раціональним. Більший акцент варто зробити на продукти, що містять у великій кількості клітковину, білки. Необхідно збільшити вживання риби, кисломолочних продуктів і зелені. Білки повинні бути легко засвоюваними. Рекомендовано вживати варену, тушковану, і приготоване на пару їжу. Середньодобова калорійність не повинна перевищувати 3000 ккал.

6 Прогноз

Загальний прогноз відносно сприятливий. Навіть великі кісти, що підлягають оперативному втручанню, практично не викликають ніяких ускладнень. У деяких випадках виникає рецидив захворювання, в результаті чого пацієнт знову піддається аналогічного лікування.

Кісти дрібних і середніх розмірів допускається лікувати консервативними методами, в цьому випадку відсутній ризик післяопераційних ускладнень. Освіти, виявлені у новонароджених, при відсутності динамічного зростання за підсумками спостереження, не підлягають лікуванню і не надають ніякої шкоди в процесі життєдіяльності.

При відсутності своєчасної та компетентної діагностики і відповідного лікування кіста печінки може призвести до летального результату як у дорослих, так і у дітей. Причинами стають з’явилися ускладнення, які розвиваються в результаті запальних гнійних і травматичних процесів. Розрив паразитарної кісти загрожує обсіменіння черевної порожнини і, як наслідок, розвитком перитоніту і сепсисом. Необхідно кожні шість місяців проходити ультразвукове дослідження, з метою визначення стану кісти та її динамічного зростання. У такому разі вдасться запобігти небажані наслідки захворювання.