Хронічний панкреатит — запальне захворювання підшлункової залози, для якого характерні дегенеративні зміни її тканин з подальшою атрофією. При цьому на пошкоджених ділянках утворюється сполучна тканина і функції органу порушуються. Вважається, що основні причини розвитку захворювання пов’язані з неправильним способом життя і спадковими факторами. Дуже часто патологія супроводжується ознаками загальної інтоксикації начебто нудоти і блювоти.
1 Особливості захворювання
Виникнення хронічного панкреатиту пов’язано з частим переїданням, вживанням великих кількостей гострої та жирної їжі, алкоголю. Панкреатит розвивається після важкого інфекційного захворювання начебто дизентерії або вірусного гепатиту, при ураженнях судин (атеросклероз або гіпертонічної хвороби), наявність вогнищ хронічної інфекції, а також внаслідок алергічних реакцій.
Негативну роль відіграють травми (наприклад, в результаті ДТП). Іноді провокуючим фактором виступають побічні ефекти від прийому лікарських препаратів. Як наслідок гострого панкреатиту хронічна форма виникає досить рідко, в 20% випадків. Набагато частіше вона є результатом жовчно-кам’яної хвороби, холециститу, виразки шлунка, гастриту й ентериту.
Симптоми хронічного панкреатиту можуть бути виражені слабо. В залежності від ступеня їх інтенсивності виділяють такі форми захворювання:
Латентний панкреатит
Обстеження показує морфологічні зміни в підшлунковій залозі, функції цього органу порушені. Але виразних ознак захворювання немає, хіба що пацієнт скаржиться на важкість в нижній частині шлунка, легке оніміння в цій області живота, що виникає після прийому їжі або вживання алкоголю
Больовий хронічний панкреатит
Як випливає з назви, пацієнт відчуває біль, найчастіше в лівій частині живота, але вони можуть віддавати в спину. Вони мають як постійний, так і періодичний характер
Безбольової хронічний панкреатит
Протікає з недостатністю підшлункової залози. Іноді він дає ускладнення на інші органи шлунково-кишкового тракту, але може протікати і без них
Класичні ознаки хронічного панкреатиту зводяться до наступного:
2 Діагностика
Для того щоб поставити діагноз, недостатньо однієї лише клінічної картини. Для діагностики використовується декілька десятків методів. Але більшість з них не дозволяє виявити ранні стадії хронічного панкреатиту. Найбільш інформативними методами є:
- загальний аналіз крові — підвищення лейкоцитів покаже, що в організмі є запальний процес;
- біохімія крові — допоможе визначити рівень ферментів;
- аналіз сечі — необхідний для того, щоб оцінити рівень амілази;
- аналіз калу — покаже наявність неперетравлених залишків клітковини;
- УЗД органів черевної порожнини — дає картину зміни внутрішніх органів;
- рентгенографія;
- ендоскопічне обстеження.
В комплексі ці методи, починаючи від аналізу крові і до більш складних досліджень, дають можливість поставити правильний діагноз.
3 Лікування
Лікування хронічного панкреатиту має бути комплексним. Основна роль відводиться медикаментозної терапії та дотримання дієти, але у важких випадках потрібне хірургічне втручання.
Хронічний панкреатит викликаний різними причинами, і ступінь інтоксикації у кожному конкретному випадку теж відрізняється. Тому при загостренні хвороби, коли з’являються інтенсивні болі, рекомендується викликати швидку допомогу, а пацієнта направити в стаціонар, щоб можна було провести повне обстеження.
До приїзду швидкої хворому треба забезпечити повний спокій, причому людина повинна зайняти горизонтальне положення, а до області підшлункової залози прикласти холодний компрес (грілку з льодом). Слід провітрити приміщення. При загостренні хронічного панкреатиту у найближчі три доби формула “холод, голод і спокій” буде основною в лікуванні захворювання.
Хоча наведені клінічні рекомендації є дуже важливими, тільки цих методів лікування недостатньо. Медикаментозна терапія спрямована на усунення відразу кількох проблем:
Усунення больових відчуттів
У період загострення вони бувають дуже інтенсивними. Для купірування болю використовуються спазмолітики (Но-шпа, дротаверин, папаверин), атропін, Новокаїн та Промедол. Ні в якому разі не можна лікувати захворювання такими засобами, як аспірин або нестероїдні протизапальні препарати. Вони дратують слизову і призводять до кровотечі
Зниження секреції підшлункової залози
Для цього використовуються інгібітори протонної помпи — омепразол, лансопразол. Їх прийом пригнічує секрецію соляної кислоти в шлунку, але опосередковано впливає і на секрецію підшлункової залози, сприяє зменшенню тиску в панкреатичних протоках і запобігає ушкоджувальну дію ферментів на тканини органа. Це допомагає і купірувати больовий синдром, і поліпшити травлення. Тривалість курсу прийому препаратів становить не менше трьох тижнів
Замісна терапія
Передбачає прийом ферментів амілази, ліпази та протези. Ці компоненти містяться в препаратах начебто панкреатину. Він проводиться під різними торговими назвами, включаючи Панзинорм, Фестал, Креон, Мезим і т. д.
Антибактеріальна терапія
Призначається для профілактики розвитку інфекції. В основному використовуються легкі препарати, такі як ампіцилін
Регідратаційна терапія
Проводиться, якщо захворювання супроводжується блювотою і діареєю, щоб уникнути зневоднення. Для цього використовуються сольові розчини або фізіологічні (якщо така терапія проводиться шляхом внутрішньовенних ін’єкцій)
При рецидивуючому хронічному панкреатиті застосовуються і алюминийсодержащие антациди (Альмагель). Вони зв’язують жовчні кислоти, що опосередковано знижує панкреатичну секрецію. Використовувати антациди на основі карбонату кальцію або окису магнію не можна, оскільки вони здатні посилити стеаторею (порушення стільця, для яких характерно знебарвлення калових мас з-за поганого перетравлення жирів). Але навіть і антациди на основі алюмінію довго приймати не можна. Стандартний курс лікування — 7 днів, після чого робиться перерва.
Хірургічні методи застосовуються при тяжкому перебігу захворювання. До них вдаються в тому випадку, якщо гострі болі не зникають навіть при тривалому консервативному лікуванні, виникають кісти або панкреатит супроводжується обтураційній жовтяниці. Ці методи можуть бути прямими і непрямими. У другому випадку операції проводяться безпосередньо на ШКТ, жовчних протоках, виконується невротомія. Прямі методи, крім видалення каменів, припускають дренаж кіст і резекцію залози.
3.1 Дієта
У період загострення пацієнту показано голодування, тобто необхідно повністю утриматися від прийому їжі. Багато рідини пити не можна, рекомендується несолодкий і неміцний чай, який повинен бути теплим. Максимальна кількість становить 2-3 склянки на добу. Пити його потрібно маленькими ковтками. Для того щоб організм отримав потрібні поживні речовини, призначається введення ізотонічного розчину натрію хлориду.
І тільки через кілька днів показана дієта. Причому її енергетична цінність поступово доводиться до кінця першого тижня до 2000-2200 ккал в добу, але витримати її не так вже і складно, оскільки в цей час (поки триває загострення) все одно потрібно сильно обмежити фізичну активність. Надалі показник наводиться у відповідність з енергетичними витратами.
Основний при захворюванні є дієта № 5п (панкреатична) за М. Певзнером. Вона існує в двох варіантах — для латентної та больової форми захворювання. Вони розрізняються головним чином методами кулінарної обробки. У першому варіанті страви подаються в протертому, рідкому або напіврідкому вигляді.
З раціону виключаються жирні сорти м’яса, птиці і риби, бобові, пшоняна і ячна каші, макаронні вироби, свіжий білий хліб. З каш рекомендуються гречана і геркулес. З десертів можна фруктові желе, муси і киселі, шоколад і цукерки — під забороною. Незбиране молоко можна вживати тільки в стравах (його використовують при приготуванні каш, соусів, супів). Кисломолочні напої та гострі сири виключаються.
Зразкове меню на день:
Сніданок
Вівсяна каша, зварена на молоці, але без додавання цукру, чашка чаю
Перекус
Протертий сир і яблука печені (їх теж готують без додавання цукру)
Обід
Суп-пюре з овочів, рагу з відвареного м’яса, склянка компоту з сухофруктів
Полуденок
Парові котлети в молочному соусі
Вечеря
Сирний пудинг без цукру
На ніч можна випити склянку кефіру.
